Постанова від 24.11.2020 по справі 910/6850/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. Справа№ 910/6850/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 21.09.2020

у справі №910/6850/20 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ"

про забезпечення позову

у справі № 910/6850/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ"

до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання частково недійсним Рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/14-р/к від 12.03.2020 у справі № 116/60/123-рп/к.19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ"

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/14-р/к від 12.03.2020 у справі №116/60/123-рп/к.19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ".

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/14-р/к від 12.03.2020 у справі №116/60/123-рп/к.19 визнано дії позивача порушенням, яке передбачене п.1 ст. 50 та п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, тендерів та накладено штраф.

Позивач вважає рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/14-р/к від 12.03.2020 незаконним та необґрунтованим та просить суд визнати недійсним та скасувати п. 1.; 1.2.; 2.; 2.2.; 3.; 3.2.; 4.; 4.2.; 5.; 5.2.; 6.; 6.2. рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/14-р/к від 12.03.2020 у справі № 116/60/123-рп/к.19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ", на загальну суму 408 000,00 гривень, що складається із штрафів, а саме:

- штрафу у розмірі 68 000,00 гривень щодо участі у тендерній процедурі із закупівлі "Docetaxel (80 мг), Docetaxel (160 мг), Irinotecan, Oxaliplatin (100 мг), Oxaliplatin (100 мг), Oxaliplatin (200 мг), Paclitaxel (30 мг), Paclitaxel (100 мг), Paclitaxel (300 мг), Flourouracil (5 мл), Flourouracil (10 мл), Flourouracil (20 мл), Flourouracil (100 мл), Epirubicin (10 мг), Epirubicin (20 мг), Epirubicin (50 мг), Epirubicin (200 мг), Zoledronic Acid, Capecitabine (150 мг), Capecitabine (500 мг)", яка проводилась комунальною установою "Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер" Запорізької обласної ради, ідентифікаційний код юридичної особи 02006691, за допомогою електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2019-03-28-000275-C);

- штрафу у розмірі 68 000,00 гривень щодо участі у тендерній процедурі із закупівлі "ДК 021.2015 33600000-6 Фармацевтична продукція Капецитабін (Capecitabine); Золедронова кислота (Zoledronic acid); Гемцитабін (Gemcitabine); Гемцитабін (Gemcitabine); Іринотекан (Irinotecan); Оксаліплатин (Oxaliplatin); Оксаліплатин (Oxaliplatin); Фторурацил (Fluorouracil)", яка проводилась комунальним некомерційним підприємством "ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР ОНКОЛОГІЇ", ідентифікаційний код юридичної особи 40929168, за допомогою електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі в системі - UA-2019-04-17-001305-а);

- штрафу у розмірі 68 000,00 гривень щодо участі у тендерній процедурі із закупівлі "Імуносупресивні лікарські засоби, 8 лотів" (за лотом № 5 та лотом № 6), яка проводилась Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації"), ідентифікаційний код юридичної особи 02012906, за допомогою електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі в системі - ІІА-2018-04-04-002246-а);

- штрафу у розмірі 68 000,00 гривень щодо участі у тендерній процедурі із закупівлі "Імуносупресивні лікарські засоби, 8 лотів" (за лотом № 7 та лотом № 8), яка проводилась Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації"), ідентифікаційний код юридичної особи 02012906, за допомогою електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі в системі - І)А-2018-06-07-002293-а);

- штрафу у розмірі 68 000,00 гривень щодо участі у тендерній процедурі із закупівлі "Лікарські засоби для лікування онкологічних захворювань, 8 лотів" (за лотом № 7), яка проводилась Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ідентифікаційний код юридичної особи 02012906, за допомогою електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі в системі -UA-2018-08-27-001456-а);

- штрафу у розмірі 68 000,00 гривень щодо участі у тендерній процедурі із закупівлі "Кофеїну цитрат, 1 мл, 20 мг/мл, амп., фл., шпр. - 2 840 од.", яка проводилась Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ідентифікаційний код юридичної особи 02012906, за допомогою електронних закупівель "Prozorro" (ідентифікатор закупівлі в системі - 11А- 2018-09-06-001970-а).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

18.09.2020 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Верафарм" надійшла заява про забезпечення позову в якій позивач просив суд зупинити дію рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/14-р/к від 12.03.2020 у справі № 116/60/123-рп/к.19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" до вирішення справи №910/6850/20, та заборонити відповідачу - Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України розміщувати на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України у Розділі "Зведені відомості щодо спотворення результатів торгів Опубліковано 30 червня 2020 року о 12:58" https://amcu.gov.ua/napryami/oskarzhennya-publichnih-zakupivel/zvedeni-vidomosti-shchodo-spotvorennya-rezultativ-torgiv у файлі "Зведені відомості.xlsx" інформацію із формулюванням "Зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" номер рішення у справі 60/14-р/к до вирішення справи №910/6850/20.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2020 у справі №910/6850/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що фактично, заявник не навів обставин, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи. Також, суд першої інстанції зазначав, що задоволення заяви позивача жодним чином не впливає на виконання рішення суду, оскільки у разі задоволення позовних вимог Товариства до Комітету це унеможливить виконання оскарженого рішення Комітету. При цьому суд першої інстанції зазначав, що у разі задоволення позовних вимог позивача, це забезпечить у повному обсязі захист прав Товариства, оскільки автоматично відновить його порушене право, а тому, на переконання суду першої інстанції, вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Комітету жодним чином не впливає на виконання рішення суду.

Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020. Прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/6850/20 повністю. Вжити заходи забезпечення позову, а саме: "Зупинити дію рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/14-р/к від 12.03.2020 у справі №116/60/123-рп/к.19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" до вирішення справи №910/6850/20, до набрання законної сили судовим рішенням у справі". Вжити заходи забезпечення позову, а саме: "Заборонити Відповідачу Північному міжобласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України розміщувати на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України у Розділі "Зведені відомості щодо спотворення результатів торгів Опубліковано 30 червня 2020 року о 12:58" https://amcu.gov.ua/napryami/oskarzhennya-publichnih-zakupivel/zvedeni-vidomosti-shchodo-spotvorennya-rezultativ-torgiv у файлі "Зведені відомості.xlsx" інформацію із формулюванням "Зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" номер рішення у справі 60/14-р/к" до вирішення справи №910/6850/20. Визнати участь представника скаржника у судовому засіданні обов'язковою.

В обґрунтування своєї скарги заявник зазначав, що дія оскаржуваного рішення відповідача фактично позбавляє позивача можливості брати участь в майбутніх тендерах на час слухання справи про визнання недійсним оскаржуваного рішення відповідача в господарському суді та ставить під загрозу господарську діяльність позивача, оскільки достатньо вагому кількість замовлень позивач отримує саме унаслідок участі у процедурах закупівель, проте замовники торгів будуть зобов'язані приймати рішення про відмову позивачу в участі у процедурі закупівель з підстав, визначених пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі». Позивач зазначає, що з інформації, розміщеної на офіційному сайті АМКУ, яка є у відкритому доступі, убачається, що станом на дату винесення даної ухвали у розділі «Діяльність у сфері державних/публічних закупівель» у зведених відомостях про рішення органів АМКУ щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини другої статті б, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), які стосувались спотворення результатів торгів (тендерів), внесена інформація стосовно оскаржуваного рішення з зазначенням суб'єкта господарювання позивача ТОВ «Верафарм».

Крім того позивач зазначав, що саме такий засіб забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного рішення щодо заявника дозволить уникнути ситуації, у якій буде неможливим ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, порушених відповідачем у звязку з прийняттям рішення, а саме уникнути безпідставно та протиправного позбавлення позивача можливості приймати участь у публічних закупівлях та здійснювати свою господарську діяльність.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" у справі №910/6850/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" про визнання явки його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/6850/20 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/6850/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ.

17.12.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову залишити без змін.

У судове засідання, яке відбулось 24.11.2020 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

На запитання головуючого, щодо заяв та клопотань, представник позивача зазначив, про недопущення до участі у справі неповноважної особи, а саме представника відповідача Галік А.Є. Представник відповідача заперечувала стосовно заявленого клопотання. Головуючий суддя після нарадчої кімнати відхилив указане клопотання представника позивача з наступним обґрунтуванням.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

На підтвердження своїх повноважень, представник відповідач надала суду витяг з переліку уповноважених осіб, які здійснюють само представництво інтересів Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Галік Альбіна Едуардівна, що діє на підставі наказу голови Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.07.2020 №14-к та службового посвідчення №24.07.2020 №10.

Крім того, суду для огляду було надано посвідчення Галік А.Е.

Також, на підтвердження своїх повноважень представником відповідача було надано копії посадової інструкції, наказу від 24.07.2020 №9 голови Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про затвердження переліку уповноважених осіб, які здійснюють само представництво Комітету у судах та наказу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21.07.2020 №14-к про призначення Галік А.Е. на посаду головного спеціаліста юридичного відділу Комітету.

З урахування вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до норм ГПК України, Галік А.Е. є уповноваженим представником Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому суд виходить з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Частиною першою статті 2 ГПК України установлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише у межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов'язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо.

Апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що на офіційному веб - сайті Антимонопольного комітету України (в розділі "Зведені відомості щодо спотворення результатів торгів") відсутні вказівки, що рішення № 60/14-р/к у справі № 116/60/123-рп/к.19 оскаржено до суду та що дія рішення зупинена.

За твердженням позивача, дія оскаржуваного рішення відповідача фактично позбавляє позивача можливості брати участь в майбутніх тендерах на час слухання справи та ставить під загрозу господарську діяльність позивача, оскільки вагому кількість замовлень позивач отримує внаслідок участі у процедурах закупівель. Замовники будуть зобов'язані приймати рішення про відмову позивачу в участі у процедури закупівель з підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

Частиною четвертою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої указаної статті Закону незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Виходячи з вказаного припису Закону, дія оскаржуваного рішення АМК повинна зупинитися автоматично з моменту відкриття провадження по справі та може бути зупинена господарським судом.

Провадження у справі № 910/6850/20 було відкрито 12.06.2020, відповідно з 12.06.2020 дія оскаржуваного рішення АМК зупинена автоматично, в силу вимог Закону.

Дійсно, у пункті 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, якщо: суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

З матеріалів заяви убачається, що АМК внесено Товариство у зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою для відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством ведення АМК наведеного реєстру не передбачено.

Разом з тим, за повідомленням АМК, з метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі АМК у розділі "Діяльність у сфері державних/публічних закупівель" містяться зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону), які стосувались спотворення результатів торгів (тендерів). Після спливання трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб'єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМК.

При цьому, не передбачено обов'язку щодо оприлюднення на офіційному сайті АМКУ інформації про зупинення рішення органу АМКУ, у випадках передбачених частиною четвертою та п'ятою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Водночас частина 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до частини 5 статті 60 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатися як достатня підстава для забезпечення позову.

У зв'язку з цим судом було взято до уваги те, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що фактично, заявник не навів обставин, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.

Крім того суд звертає увагу, що задоволення заяви позивача жодним чином не впливає на виконання рішення суду, оскільки у разі задоволення позовних вимог Товариства до Комітету це унеможливить виконання оскарженого рішення Комітету. Таким чином, у разі задоволення позовних вимог позивача, це забезпечить у повному обсязі захист прав Товариства, оскільки автоматично відновить його порушене право, а тому вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення Комітету жодним чином не впливає на виконання рішення суду.

З огляду на зазначене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Ураховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову саме в такий спосіб, який було визначено позивачем, порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх правових підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/6850/20 про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" про забезпечення позову у справі № 910/6850/20.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ", наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРАФАРМ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/6850/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у справі №910/6850/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов