Постанова від 18.06.2019 по справі 812/148/16

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року справа №812/148/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретар судового засідання Макаренко А.С., за участі представника відповідача Шилець А.Р., представника третьої особи Козаренка Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року (повне судове рішення складено 21 березня 2019 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 812/148/16 (суддя в І інстанції Чиркін С.М.) за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Український комунальний банк» про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми за вкладом,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, І-відповідач), уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича (далі - Матвієнко А.А., ІІ-відповідач), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укркомунбанк» (далі - ПАТ «Укркомунбанк»), в якому просила:

- зобов'язати Фонд включити позивача до переліку вкладників, що мають право на отримання вкладу за рахунок коштів Фонду;

- стягнути з I-відповідача на свою користь суму за вкладом у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що 15 липня 2013 року уклала Договір № 02988 про строковий банківський вклад з ПАТ «Укркомунбанк», на підставі якого передала банку грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн. на строк до 23 липня 2014 року із зобов'язанням останнього повернути суму вкладу і сплачувати відсотки за користування вкладом на умовах, передбачених договором. Факт прийняття банком грошових коштів підтверджується банківською квитанцією № 9104_70 від 15 липня 2013 року.

Закінчення строку договору припало на активну фазу антитерористичної операції, тому за поверненням вкладу звернулась до банку не 24 липня 2014 року, а у листопаді 2014 року. На усне звернення повідомили, що виплатити всі грошові кошти неможливо, оскільки, починаючи з 31 липня 2014 року банк фактично припинив роботу з тієї причини, що за розпорядженням Національного банку України рахунки заблоковано, Банк відключено від усіх засобів зв'язку.

Пізніше, із повідомлень на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, дізналася, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 309/БТ «Про віднесення ПАТ «Укркомунбанк» до категорії неплатоспроможних» Фондом прийнято рішення від 12.05.2015 № 96 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укркомунбанк» строком на три місяці, з 13.05.2015 по 12.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Укркомунбанк» призначено Матвієнка Андрія Анатолійовича. В подальшому строк здійснення тимчасової адміністрації неодноразово подовжувався, кошти не повернуті.

Як нормативне обґрунтування послалась на вимоги статей 1, 4, 26, 27, 37, 38, 48, 51 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, які за твердженням позивача не надають відповідачам право приймати акти, спрямовані на обмеження прав вкладника.

Стверджувала, що посилання Фонду у повідомленні для вкладників ПАТ «Укркомунбанк» від 25.09.2015, про відсутність первинних бухгалтерських документів ПАТ «Укркомунбанк», а також серверів (із встановленою базою даних банку) автоматизованої банківської системи, інших документів та технічних засобів банку свідчить про не виконання відповідачами покладених на них обов'язків та протиправне розширення підстав направлених на невиконання обов'язків, отже звернулась до суду з наведеними вище позовними вимогами.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнано протиправною бездіяльність Фонду, Матвієнка А.А. щодо невжиття заходів по відшкодуванню позивачу гарантованої законом суми вкладів. Зобов'язано II-відповідача подати до Фонду інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Укркомунбанк» за рахунок Фонду. Зобов'язано I-відповідача включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Укркомунбанк» за рахунок Фонду.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, I-й відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначені доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, зокрема, апелянт наголошує, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме те, що Матвієнко А.А. позбавлений можливості сформувати перелік вкладників за відсутності доступу до серверів автоматизованої банківської системи та необхідних документів і технічних записів Банку. Позиція суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства, що підлягає застосуванню у цих правовідносинах.

У відзиві на апеляційну скаргу II-відповідачем висловлено згоду з апеляційною скаргою Фонду, прохання скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідачів та третьої особи підтримали доводи, апеляційної скарги Фонду, висловили спільну позицію про відсутність доступу до первинної документації електронних баз даних ПАТ «Укркомунбанк» у зв'язку із захопленням м. Луганська. Позивач до апеляційного суду не з'явилась, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.

Рішення місцевого суду оскаржено лише I-відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині задоволених позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

15 липня 2013 року між позивачем та ПАТ «Укркомунбанк», в особі в.о. керуючого Центральним Сєвєродонецьким відділенням Самарською Л.В. був укладений Договір № 02988 про строковий банківський вклад, згідно із пунктом 1.1 якого Банк прийняв грошові кошти Вкладника в сумі 10 000,00 грн., на відповідний банківський рахунок із зобов'язанням нарахувати 17,5% із терміном дії 23.07.2014 (далі - Договір № 02988, т.1 а.с.8).

Факт прийняття Банком грошових коштів підтверджується банківською квитанцією № 9104_70 від 15 липня 2013 року (т.1 а.с.9).

Юридична адреса ПАТ «Укркомунбанк»: 91055, м. Луганськ, вул. Шевченка, буд. 18-а.

Згідно із пунктом 1.4 Договору № 02988, якщо після закінчення терміну дії Договору Вкладник не вимагає вклад, то такий договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу.

Відповідно до пункту 2.1.3 Договору № 02988 Банк зобов'язаний повернути Вкладнику суму вкладу та нараховані, але не сплачені раніше проценти, по закінчені терміну дії договору через касу банку або перерахувати на рахунок. Договір № 02988 не містить інформації про рахунок, на який Банк повинен перерахувати кошти по закінченню терміну дії договору. Позивач не надала інформації про звернення із заявою про розірвання договору, повернення коштів тощо до банку.

За загальновідомою офіційною інформацією Сєвєродонецьк було звільнено від незаконних збройних формувань 22.07.2014. Позивач не надав інформації щодо звернення до Банку з приводу повернення коштів.

12.05.2015 Національним банком України, на підставі звернення ПАТ «Укркомунбанк», пов'язаного із проведенням Антитерористичної операції в м. Луганську, було прийнято рішення № 309/БТ про віднесення Третьої особи до категорії неплатоспроможних (т.2 а.с.86-88).

14.09.2015 Національним банком України було прийнято Постанову № 604 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» (т.2 а.с.89).

На підставі постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 309/БТ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 12.05.2015 № 96 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укркомунбанк», на підставі якого 13.05.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Укркомунбанк». В подальшому термін повноважень тимчасової адміністрації та Уповноваженої особи Фонду був подовжений поетапно до 13.09.2019 (т.2 а.с.90-95, 161-169).

Відповідна інформація розміщувалась на офіційному сайті Фонду (т.1 а.с.10-12).

25 вересня 2015 року на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення, згідно із яким порядок та строки виплат вкладникам ПАТ «Укркомунбанк» будуть визначенні після набрання чинності нормативно-правового акту Фонду, що регламентує процедуру ліквідації банку, здійснення якої тимчасово неможливо через проведення Антитерористичної операції, та отримання уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» доступу до інформації, що забезпечить формування переліків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок останнього та, які не мають такого права, як це передбачено приписами частини восьмої Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16.07.2015 № 629-VIII (т.1 а.с.13).

Підставою для зазначеного оголошення послугувало Рішення Виконавчої дирекції Фонду (Протокол засідання виконавчої дирекції Фонду від 22 вересня 2015 року № 229/15) та лист уповноваженої особи до Фонду про те, що станом на день запровадження процедури ліквідації ПАТ «Укркомунбанк», головний офіс даної банківської установи знаходиться у населеному пункті (м. Луганськ), на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», що, в свою чергу, суттєво обмежує здійснення уповноваженою особою повноважень, передбачених законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивача не було включено в Загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами встановлені Законом № 4452.

Відповідно до статті 3 Закону № 4452 Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону № 4452 основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно із частиною першою статтею 26 Закону № 4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону № 4452 виведення неплатоспроможного банку з ринку - це заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 39 Закону № 4452 та пункту 3 зазначеної частини у плані врегулювання на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів від 09.08.2012 № 14 затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, яке визначає порядок та черговість відшкодування коштів за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Положення № 14).

Згідно із частиною другою пункту 3 Положення № 14, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таким чином, позивач набула право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів з 14.09.2015 в незалежності від наявності або відсутності відповідного звернення.

Згідно із статтею 17 Закону № 4452 учасниками Фонду є банки. Участь банків у Фонді є обов'язковою. Особливості участі перехідного банку у Фонді визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду. Банк набуває статусу учасника Фонду в день отримання ним банківської ліцензії. Банк зобов'язаний сплачувати до Фонду збори, визначені цим Законом, дотримуватися інших вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду. Учасник Фонду зобов'язаний вести базу даних про вкладників у порядку, визначеному Фондом.

Таким чином, ПАТ «Укркомунбанк» на момент виникнення спірних правовідносин було учасником Фонду, зобов'язано було сплачувати Фонду відповідні збори та вести базу вкладників.

В контексті вимог статті 19 Закону № 4452 збори, які повинна сплачувати третя особа, відносяться до джерел формування коштів Фонду.

Відповідно до вимог статті 20 Закону № 4452 Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону.

Пунктом 4 статті 26 Закону № 4452 передбачені випадки, у яких Фонд не відшкодовує кошти, до яких не відноситься не надходження до останнього інформації від учасника Фонду, в цьому випадку ПАТ «Укркомунбанк».

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами визначається статтею 27 Закону № 4452 та передбачає беззаперечний обов'язок Уповноваженої особи Фонду скласти перелік рахунків вкладників та визначити розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, в даному випадку з 14.09.2015.

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону, переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане, перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду, перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Таким чином, зазначена норма чітко регламентує алгоритм дій ІІ-відповідача.

Частинами третьою, четвертою статті 27 Закону № 4452 передбачено, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

За таких обставин, суд критично оцінює твердження апелянта про неможливість скласти перелік.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».

Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Статтею 4 Закону № 4452 визначене основне завдання Фонду - це забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. З метою виконання завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, веде реєстр учасників Фонду, акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом.

На підставі пункту 4 частини четвертої статті 12, пункту 13 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4452 Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 09.07.2012 № 4 затверджені Правила надання звітності учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Положення № 4).

Відповідно до пункту 6 та додатку № 1 Положення № 4 учасники Фонду (у тому числі третя особа у цій справі) щомісячно зобов'язані подавати на паперових носіях Звіт про вклади фізичних осіб в учасниках Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, завірені підписами керівника і головного бухгалтера банку із відбитком печатки банку через Державне підприємство спеціального зв'язку рекомендованим листом або нарочним.

Відтак, інформація про вклад ОСОБА_1 повинна була надійти до І-го відповідача не пізніше вересня 2013 року.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, під час судового засідання відповідачі не заперечували щодо наявності договору банківського вкладу та його не повернення.

Рішенням Виконавчої дирекції від 30.11.2015 № 213 затверджене Положення про порядок здійснення процедури ліквідації банків, зареєстрованих на території проведення антитерористичної операції або Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі - Положення № 213).

Пункт 2 Положення № 213 визначає особливості дій Фонду щодо здійснення процедури ліквідації банків, зареєстрованих на території проведення антитерористичної операції або Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, у разі неможливості здійснення процедури ліквідації відповідно до Закону. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження, визначені цим Положенням, уповноваженій (им) особі (ам) Фонду, крім організації реалізації майна банку.

Пунктом 5 Положення № 213 передбачено, що виплати відшкодування коштів вкладникам банку за рахунок коштів Фонду здійснюються відповідно до сформованого переліку вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та Закону.

Пунктом 4 статті 26 Закону № 4452 передбачені випадки, у яких Фонд не відшкодовує кошти, до яких не відноситься не надходження до останнього інформації від учасника Фонду, в даному випадку - Третьої особи.

Розділом ІІІ Положення № 213 визначені особливості здійснення процедури приймання та розгляду вимог кредиторів, формування реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Згідно із пунктом 2 Розділу ІІІ Положення № 213 особа, яка заявляє до Фонду свої кредиторські вимоги, окрім даних та документів, визначених законодавством, додатково додає нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують виникнення та існування зобов'язання банку перед такою особою (договір, виписки, квитанції, акти тощо).

Також, місцевий суд зазначив, що відповідачі визнали, що ОСОБА_1 усно зверталась із заявою про повернення коштів, суду пояснили, що зверталась усно до колишніх працівників банку, і їй повідомили, що виплати надійдуть пізніше.

Про необхідність одночасного надання додаткових документів при заявлені вимог кредиторів Фонд повідомляє в оголошенні про ліквідацію банку.

Таким чином, надання додаткових документів повинно відбуватись лише за ініціативою І-відповідача та не звільняє від обов'язку включити позивача до переліку вкладників, які мають право на отримання вкладу за рахунок коштів Фонду.

Згідно із пунктом 4 Розділу ІІІ Положення № 213, у разі неможливості визначення суми заборгованості перед відповідним кредитором, перевірки достовірності даних вимог кредитора у зв'язку із недостатністю документів та даних, що є у розпорядженні Фонду, Фонд відхиляє таку вимогу кредитора до дати отримання відповідних даних. Зазначена норма підтверджує обов'язок Відповідачів скласти перелік та прийняти рішення про відмову у виплаті коштів лише за певних обставин.

При цьому, Положення № 213 було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2015 року, не має зворотної дії в часі відносно права вкладника на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів, яке ОСОБА_1 набула 14.09.2015 в незалежності від наявності або відсутності відповідного звернення.

Крім того, укладення договору й зарахування коштів на рахунок (липень 2013 року) відбулись до початку віднесення ПАТ «Укркомунбанк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (травень 2015 року), тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 826/2211/15 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78750883).

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність об'єктивних доказів, колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта та Матвієнка А.А. про неможливість надати інформацію та включити ОСОБА_1 до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Укркомунбанк».

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені. Факт отримання банком коштів не заперечується і відповідачем.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів правомірності бездіяльності Фонду та Матвієнка А.А. у цій справі з приводу не складання та не внесення ОСОБА_1 до переліку вкладників фізичних осіб, що мають право на отримання вкладу за рахунок коштів Фонду.

Крім того, колегія суддів погоджується з мотивами та висновком місцевого суду щодо необхідності виходу за межі заявлених позовних вимог та обрання саме такого способу захисту, який буде відповідати вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права.

З точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Підсумовуючи наведене та, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невжиття заходів по відшкодуванню ОСОБА_1 гарантованої законом суми вкладів, зобов'язання Матвієнка А .А. подати до Фонду інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Укркомунбанк» за рахунок Фонду та зобов'язати I-відповідача включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 812/148/16 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 20 червня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді Т. Г. Арабей

І. В. Геращенко