Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 10 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/6681/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" (далі - ТОВ "Верафарм", скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 (суддя Мандриченко О. В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 (головуючий - суддя Куксов В.В., судді: Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.)
за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТОВ "Верафарм"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення
у справі № 910/6681/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікор, ЛТД" (далі - ТОВ "Медікор, ЛТД")
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК)
про визнання недійсним та скасування рішення,
1. Історія справи та короткий зміст ухвал суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
1.1. ТОВ "Медікор, ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до територіального відділення АМК, в якому просить визнати недійсними та скасувати рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.03.2020 № 60/14-р/к.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при прийнятті рішення від 12.03.2020 року № 60/14-р/к у справі № 116/60/123-рп/к.19 неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права.
1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6681/20 та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 23.06.2020 року.
1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 змінено найменування відповідача у справі з Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та постановлено здійснювати розгляд справи № 910/6681/20 у закритому судовому засіданні.
1.5. 23.06.2020 року від представника ТОВ "Верафарм" надійшло клопотання про залучення ТОВ "Верафарм" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Судом відхилене зазначене клопотання, оскільки представник ТОВ "Верафарм" не обґрунтував та не надав суду доказів того, що прийняття рішення у справі може вплинути на права чи обов'язки ТОВ "Верафарм".
1.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
1.7. До господарського суду 25.08.2020 від ТОВ "Верафарм" надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій заявник просить визнати недійсними та скасувати рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.03.2020 № 60/14-р/к у частині, що стосуються ТОВ "Верафарм" на загальну суму 408 000,00 грн.
1.8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 позовну заяву ТОВ "Верафарм" і додані до неї документи повернуто.
1.9. Ухвала суду першої інстанції мотивована, з посиланням на статті 49, 162, 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тим, що: заявником пропущено строк подання даної позовної заяви; строк для подання відзиву (зустрічного позову, позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору) сплив 16.06.2020; ТОВ "Верафарм" у позовній заяві не просить суд поновити пропущений строк.
Також місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ "Верафарм" подавало 23.06.2020 клопотання про його залучення до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача у задоволенні якого було відмовлено. Так, суд дійшов висновку про те, що станом на 23.06.2020 заявник знав про наявність цієї справи.
Окрім того судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/6850/20 за позовом ТОВ "Верафарм" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/14-р/к від 12.03.2020 у справі № 116/60/123-рп/к.19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині ТОВ "Верафарм". Ухвалою суду від 07.07.2020 підготовче засідання у справі відкладено до 01.09.2020.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "Верафарм" подало до господарського суду два позови до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
1.10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Верафарм" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6681/20 - залишено без змін.
1.11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк для подання відзиву на позов закінчився 06.08.2020, а не 28.08.2020, як про те зазначало ТОВ "Верафарм", у тексті позовної заяви ТОВ "Верафарм" не просило суд поновити пропущений строк.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що статтями 174 та 180 ГПК України не передбачено обов'язку суду залишати без руху позовну заяву з підстав не подання клопотання про поновлення строку, а навпаки прямо передбачені відповідні процесуальні дії зазначені у частинах першій та шостій статті 180 ГПК України.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги
2.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ "Верафарм" просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 у справі №910/6681/20, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
3.1. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на абзац другий частини другої статті 287 ГПК України вказує, що оскаржувані судові рішення є незаконними та такими, що ухвалені із порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню. При цьому скаржник відзначає, що:
3.1.1. суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку, що позовна заява скаржника подана із пропуском строку, встановленого ГПК України із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020, далі - Закон України від 30.03.2020 №540-IX) та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-ІХ);
3.1.2. господарські суди незаконно повернули позовну заяву ТОВ "Верафарм" без попереднього постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення недоліків позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами;
3.1.3. не є тотожнім предмет спору у іншій справі № 910/6850/20 за позовною заявою ТОВ "Верафарм" до відповідача з позовною заявою ТОВ "Верафарм" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до відповідача у цій справі;
3.1.4. судами попередніх інстанцій протиправно не залучено до участі у розгляді справи як третю особу ТОВ "Верафарм" як на стадії відкриття позовного провадження, так і за клопотанням позивача так і незаконно відхилено клопотання ТОВ "Верафарм" від 23.06.2020 про залучення останнього до участі у розгляді справи № 910/6681/20 як третю особу;
3.1.5. суди попередніх інстанцій незаконно відмовили у задоволенні клопотання скаржника про об'єднання справ та відповідно дійшли хибних висновків про тотожність позову ТОВ "Верафарм" у цій справі та у справі № 910/6850/20.
4. Позиція учасників справи, викладена у відзивах на касаційну скаргу
4.1. ТОВ "Медікор, ЛТД" 27.01.2020 направило на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку відзив на касаційну скаргу, у якому просило задовольнити касаційну скаргу ТОВ "Верафарм".
4.2. У відзиві ТОВ "Медікор, ЛТД" зазначає, що погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх обґрунтованими. Крім того, звертає увагу на те, що різні положення ГПК України ніби містять колізію щодо строків, в межах яких третя особа із самостійними вимогами може звернутися з позовом до суду. Так, частиною першою статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Разом з тим, згідно частини п'ятої цієї ж статті ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Як визначено частиною першою статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
ТОВ "Медікор, ЛТД" вказує на те, що строк «для подання відзиву відповідачем» і строк «до закінчення підготовчого провадження» у межах справи №910/6681/20 є різними: підготовче провадження закінчено 08.09.2020; строк для подання відзиву суд визначив 16.06.2020.
4.3. Від територіального відділення АМК відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/6681/20 за касаційною скаргою ТОВ "Верафарм" на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.
5.2. Розгляд касаційної скарги ТОВ "Верафарм" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.
5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
6.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, щодо повернення позовної заяви третьої особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
6.2. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
6.3. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
6.4. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
6.5. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
6.6. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
6.7. Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, статті 4 ГПК України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
6.8. Верховний Суд за таких міркувань відзначає, що реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
6.9. Щодо доводів касаційної скарги визначених у підпунктах 3.1.1.-3.1.2. пункту 3.1 цієї постанови, то Верховний Суд виходить з наступних міркувань.
6.10. У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем інша особа (третя особа) з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину.
6.11. Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема врегульовано нормами статті 49 ГПК України.
6.12. Зміст частини першої статті 49 ГПК України свідчить, що необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб'єктний (позовні вимоги можуть бути пред'явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження).
6.13. Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з'ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 910/12463/18, від 27.09.2019 у справі № 904/323/19, від 05.12.2019 у справі №911/3132/17, від 11.11.2020 у справі № 912/2751/16).
6.14. Відповідно до частини п'ятої статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
6.15. Тлумачення наведеної процесуальної норми дає підстави стверджувати, що положеннями статті 49 ГПК України окремо унормовано строк вступу у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, яким згідно із частиною першою цієї статті є строк до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та правила пред'явлення (подачі) таких позовів, які передбачено частиною п'ятою цієї статті з урахуванням якої такі позови повинні відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 ГПК України.
6.16. Таким чином, Верховний Суд відзначає, що за приписами статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або кількох сторін. При цьому позови таких осіб мають подаватися з дотриманням загальних правил пред'явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п'ятої статті 49 та частини 4 статті 180 ГПК України та відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18.
Отже, право на пред'явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.
6.17. Частинами четвертою - шостою статті 180 ГПК України визначено, що зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Отже, нормами ГПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення без руху, лише коли заявником було порушено вимоги статей 162, 164, 172, 173 ГПК України. Порушень заявником вимог статей 162, 164, 172, 173 ГПК України, судами попередніх інстанцій не встановлено, про недотримання вказаних норм скаржник також не зазначає, а отже підстави для застосування статті 174 ГПК щодо залишення позовної заяви без руху, відсутні.
З огляду на викладене доводи скаржника щодо незаконності повернення судом першої інстанції позовної заяви третьої особи, без постановлення ухвали про надання строку для усунення недоліків позовної заяви є необґрунтованими.
6.18. Із системного аналізу змісту статей 49 та 180 ГПК України вбачається, що законодавцем встановлено строк для пред'явлення, зокрема, позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору, порушення (недотримання) якого має наслідком повернення позовної заяви.
6.19. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
6.20. Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
6.21. Як вже зазначено Верховним Судом у пункті 6.16 цієї постанови, право на подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може бути реалізовано нею виключно у строк, до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
6.22. Повертаючи позовну заяву ТОВ "Верафарм", суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, не врахувавши наведених вище норм ГПК України, виходили з того, що ТОВ "Верафарм" пропустило строк встановлений судом для подання відзиву (зустрічного позову), оскільки строк для подання відзиву сплив 16.06.2020.
Також суди попередніх інстанцій зазначили про те, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Верафарм" подана 25.08.2020. До того ж до позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не додано клопотання про поновлення пропущеного строку.
Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
До того ж ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 у справі № 910/6681/20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
6.23. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що строк на подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ТОВ "Верафарм", поданого 25.08.2020, не пропущено, оскільки названий позов подано до закінчення підготовчого провадження.
За таких обставин, ураховуючи, що визначальним моментом для подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є саме подання такого позову у строк передбачений статтею 49 ГПК України, зокрема до закінчення підготовчого провадження, доводи касаційної скарги щодо подання позову третьою особою без пропуску строку на його подання, частково знайшли своє підтвердження, з мотивів викладених вище.
6.24. При цьому, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи викладені у касаційній скарзі щодо обчислення строку на подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору з посиланням на Закон України від 30.03.2020 №540-IX та Закон від 18.06.2020 № 731-ІХ, і які закінчуються, на думку скаржника, 28.08.2020, як необґрунтовані з огляду на таке.
Верховний Суд звертає увагу на те, що Законом України від 30.03.2020 №540-IX розділ X «Прикінцеві положення» ГПК України доповнено пунктом 4 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (із подальшими змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину до 31.08.2020. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 №760 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою, зокрема внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Згідно із зазначеною постановою карантин продовжено до 31 жовтня 2020 року, тощо.
Згідно з пунктом 1 Закону України від 18.06.2020 №731-IX пункт 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: « 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином". Названий Закон набрав чинності 17.07.2020.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (тобто до 06.08.2020 включно).
Таким чином, строк на подання, зокрема, відзиву, відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України, у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX, закінчився 06.08.2020 з огляду на Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 18.06.2020 №731-IX.
Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З огляду на викладене, доводи скаржника щодо порядку обчислення строку на подання відзиву відповідно до пункта 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України у відповідних редакціях та закінчення названого строку 28.08.2020 є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на власному суб'єктивному тлумаченні норм законодавства.
При цьому, суд касаційної інстанції ще раз звертає увагу на те, що позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може бути подано до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до частини першої статті 49 ГПК України), а не у строк для подання відзиву.
6.25. Щодо доводів, викладених у підпункті 3.1.3 пункту 3.1 цієї постанови Верховний Суд виходить з такого.
6.26. Верховний Суд зазначає, що позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 ГПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/6850/20 за позовом ТОВ "Верафарм" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/14-р/к від 12.03.2020 у справі № 116/60/123-рп/к.19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині ТОВ "Верафарм". Ухвалою суду від 07.07.2020 підготовче засідання у справі відкладено до 01.09.2020.
Також установлено, що позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у цій справі (№ 910/6681/20) подана 25.08.2020, тобто, після відкриття провадження у справі № 910/6850/20, містить предмет, підстави та суб'єктний склад сторін, який співпадає з предметом, підставами, а також з суб'єктним складом сторін у справі № 910/6850/20, що на час подання позову третьою особою розглядалася Господарським судом міста Києва.
За змістом пункту 3 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Так, слід зазначити, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Такими обставинами є юридичні факти, тобто такі, які зумовлюють правові наслідки і з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов'язків.
Судом встановлено, що позовні вимоги ТОВ "Верафарм" у справі № 910/6850/20 є аналогічними до позовних вимог ТОВ "Верафарм", заявлених у справі № 910/6681/20 як третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Отже, судом встановлено, що ТОВ "Верафарм" подано до господарського суду два позови до одного і того ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, тому у суду першої інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті провадження за заявою ТОВ "Верафарм" на підставі пункту 3 частини першої статті 175 ГПК України.
Доводи скаржника щодо нетотожності позовних вимог у справах є безпідставними та необґрунтованими.
Водночас суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши аналогічність позовів ТОВ "Верафарм" заявлених у справі № 910/6850/20 та у справі № 910/6681/20, повернув позовну заяву ТОВ "Верафарм" на підставі частини шостої статті 180 ГПК України, оскільки позовна заява подана ТОВ "Верафарм" з пропущення строку подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
З огляду на викладене у пунктах 6.11- 6.16, 6.21, 6.25 цієї постанови, висновки судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви ТОВ "Верафарм" на підставі частини шостої статті 180 ГПК України є помилковими, з огляду на те, що заявником не пропущенно строк подання позову третьою особою відповідно до норм статті 49 ГПК України.
6.27. Доводи скаржника, викладені у підпунктах 3.1.3 -3.1.5 пункту 3.1 цієї постанови відхиляються судом касаційної інстанції, адже вони не є доречними, не є ключовими, не є вагомими та не є визначальними у питаннях порушення/непорушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали, оскільки вони (доводи) знаходяться поза площиною вирішення питання про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яке і є наразі предметом касаційного розгляду у цій справі. Крім того, суд звертає увагу, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до скарги на рішення суду.
6.28. З огляду на зазначене у розділі 6 цієї постанови, враховуючи помилкове застосування частини шостої статті 180 ГПК України судами попередніх інстанцій та положення статті 175 ГПК України, суд касаційної інстанцій доходить висновку про необхідність змінити мотивувальну та резолютивну частини ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ТОВ "Верафарм", повернути заявнику матеріали позовної заяви разом з доданими до неї додатками на підставі пункту 3 частини першої статті 175 ГПК України.
6.29. Верховний Суд зазначає, що за імперативним приписом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Тому перевірка такого роду доводів скаржника перебуває поза встановленими процесуальним законом межами розгляду справи в суді касаційної інстанції.
6.30. Касаційний господарський суд частково приймає доводи, викладені у відзиві ТОВ "Медікор, ЛТД", з урахуванням мотивів викладених у розділі 6 цієї постанови.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
7.2. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 311 ГПК України).
7.3. Згідно з частиною четвертою статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
7.4. Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків судів попередніх інстанцій не призвела до прийняття по суті невірного судового рішення, Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями та статтею 175 ГПК України, вважає за необхідне змінити мотивувальну та резолютивну частини ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ТОВ "Верафарм", повернути заявнику матеріали позовної заяви разом з доданими до неї додатками на підставі пункту 3 частини першої статті 175 ГПК України.
7.5. Враховуючи наведене, мотивувальну та резолютивну частини ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції слід змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.
8. Судові витрати
8.1. Понесені ТОВ "Верафарм" у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 311, 315 ГПК України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 у справі № 910/6681/20 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину в редакції: Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм", повернути заявнику матеріали позовної заяви разом з доданими до неї додатками. В іншій частині зазначені ухвалу та постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова