Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" листопада 2020 р. Справа№ 910/6681/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Разіної Т.І.
Яковлєва М.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 27.08.2020
у справі №910/6681/20 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікор, ЛТД"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" і додані до неї документи.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Верафарм" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6681/20 скасувати повністю і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що 20-й останній день продовженого згідно п. 4 перехідних положень строку припадає на 06.08.2020, як дату від якої слід відраховувати початок перебігу строку на подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм", відтак останнім днем подання позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами слід вважати 28.08.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Верафарм" вказує, що суд не мав права виносити ухвалу від 27.08.2020 без попереднього винесення ухвали про усунення недоліків позовної заяви.
Також апелянт зазначає, що зустрічна позовна заява не є тотожною предмету спору у іншій справі №90/6850/20 за позовною заявою ТОВ "Верафарм" до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі № 910/6681/20, обґрунтовуючи клопотання тим, що оскаржувану ухвалу від 27.08.2020 було прийнято судом за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" та отримано 02.09.2020 та на підтвердження надано копію поштового конверту штриховий ідентифікатор 0105475019721 та роздруківки ПАТ "Укрпошта".
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6681/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Разіної Т.І., Яковлєва М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм", відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Верафарм" строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6681/20.
13.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікор, ЛТД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі та вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Також позивач у відзиві просить суд призначити розгляд справи за участі представників учасників справи, зокрема представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікор, ЛТД". Про місце і час слухання справи повідомити представнику ТОВ "Медікор, ЛТД".
Щодо клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частин 5, 6, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Разом з цим, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду не встановлено виняткових обставин, передбачених ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справи у загальному порядку.
23.10.2020 Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти її доводів та просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 без змін.
Головуючий суддя Куксов В.В. перебував на лікарняному з 27.10.2020 по 12.11.2020.
Згідно з ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1,5,6,8,9,12,18,31,32,33,34 частини першої статті 255 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медікор, ЛТД"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просить визнати недійсними та скасувати рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/14-р/к від 12.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікор, ЛТД" залишено без руху, надано позивачу строк для виправлення встановлених судом недоліків.
До суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медікор, ЛТД" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті рішення від 12.03.2020 № 60/14-р/к у справі № 116/60/123-рп/к.19 неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6681/20 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 23.06.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 змінено найменування відповідача у справі з Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Північне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та постановлено здійснювати розгляд справи № 910/6681/20 у закритому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
До Господарського суду міста Києва 25.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" надійшла позовна заява третьої особи яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій заявник просить визнати недійсними та скасувати рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/14-р/к від 12.03.2020 в частині, що стосуються Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" на загальну суму 408 000,00 грн.
Повертаючи позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" суд першої інстанції керувався тим, що строк для подання відзиву (зустрічного позову, позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору) сплив 16.06.2020.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.
Згідно з ч. 5 вказаної статті до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Як вбачається з матеріалів справи, строк для подання відзиву (зустрічного позову, позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору) сплив 16.06.2020.
Окрім цього вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Верафарм" подавало 23.06.2020 клопотання про його залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача у задоволенні якого було відмовлено, тобто, станом на 23.06.2020 заявник знав про наявність даної справи.
Доводи скаржника, що 20-й останній день продовженого згідно п. 4 прехідних положень строку припадає на 06.08.2020, як дату від якої слід відраховувати початок перебігу строку на подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм", відтак останнім днем подання позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами слід вважати 28.08.2020, судом апеляційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 розділу X Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Також Законом України від 18 червня 2020 року N 731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" цього Кодексу в редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18 червня 2020 року N 731-IX).
Тобто, встановлений судом строк для подання відзиву на позов, відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX, був продовжений Законом і цей строк закінчується через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року N 731-IX, тобто строк для подання відзиву на позов закінчувався 06 серпня 2020 року, а не 28.08.2020, як безпідставно вважає скаржник.
Як вбачається з тексту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм", заявник не просить суд поновити пропущений строк.
Доводи скаржника про те, що суд не мав права виносити ухвалу від 27.08.2020 без попереднього винесення ухвали про усунення недоліків позовної заяви, судом апеляційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаними нормами не передбачено обов'язку суду залишати зустрічну позовну заяву без руху з підстав не подання клопотання про поновлення строку, а навпаки прямо передбачені відповідні процесуальні дій зазначені у ч. 1, 6 ст. 180 ГПК України.
До того ж суд першої інстанції зазначав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/6850/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним Рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 60/14-р/к від 12.03.2020 у справі № 116/60/123-рп/к.19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в частині Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм". Ухвалою суду від 07.07.2020 підготовче засідання у справі відкладено до 01.09.2020.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Верафарм" подало до Господарського суду міста Києва два позови до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, проте вказане не було підставою повернення зустрічної позовної заяви, оскільки суд керувався ст. 180 ГПК України, а не 175 ГПК України, тому колегією суддів відхиляються доводи скаржника стосовно того, що зустрічна позовна заява не є тотожною предмету спору у іншій справі №90/6850/20 за позовною заявою ТОВ "Верафарм" до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6681/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6681/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Верафарм" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 у справі №910/6681/20 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/6681/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді Т.І. Разіна
М.Л. Яковлєв