Постанова від 10.12.2020 по справі 910/6705/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/6705/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В. І.,

за участю секретаря Низенко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кропивної Л.В., Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.

від 26.08.2020

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора Нікітіної Юлії Володимирівни комунального підприємства «Реєстратор»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна корпорація» ОСОБА_3

про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_5.

від відповідача: Масленнікова Т.М.

від третьої особи-1: не з?явилися.

від третьої особи-2: не з?явилися.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного реєстратора Нікітіної Юлії Володимирівни Комунального підприємства «Реєстратор», в якій, з врахуванням заяви від 05 серпня 2019 року про зміну підстав позову, просив суд відмінити проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Юлією Володимирівною державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна корпорація» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41552248), в результаті ліквідації; 06.05.2019 10671110008026878.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна корпорація» було проведено держаним реєстратором з порушенням вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Позивач вважає, що процедуру ліквідації та державну реєстрацію припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація», проведено з порушенням прав та законних інтересів позивача, як учасника Товариства, порушенням його корпоративних прав, всупереч положень статуту Товариства та норм чинного законодавства, зокрема щодо прийняття рішення про ліквідацію Товариства та дотримання встановленої законом процедури ліквідації та державної реєстрації припинення Товариства, а тому державна реєстрація припинення Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має бути відмінена.

Зазначає, що подання державному реєстратору довідки з архівної установи № 51 від 31 жовтня 2018 року є передбаченою статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставою для відмови в проведенні державної реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація», оскільки ця довідка була видана до закінчення строку заявлення вимог кредиторами, тобто ще до завершення процедури ліквідації ТОВ «Перша Будівельна корпорація» та до складання та затвердження документів, які мали безстроково зберігатися в ТОВ «Перша Будівельна корпорація».

Також, ліквідатором ТОВ «Перша Будівельна корпорація» не передано в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам усі документи ТОВ «Перша Будівельна корпорація, що підлягають обов'язковому зберіганню.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ «Перша Будівельна корпорація» щодо припинення Товариства як юридичної особи шляхом ліквідації за рішенням учасників, які були оформлені протоколом № 6 від 05 жовтня 2018 року були прийняті з порушенням корпоративних прав позивача за його відсутності, без повідомлення його про скликання загальних зборів учасників та порядок денний цих зборів, всупереч положень статуту Товариства та норм чинного законодавства, за відсутності кворуму.

При цьому, на момент внесення до реєстру запису про припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» у провадженні Господарського суду міста Києва перебував спір про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Перша Будівельна корпорація», оформлені протоколом №6 від 05.10.2018 про припинення Товариства шляхом ліквідації та скасування реєстраційної дії, що також на думку позивача є підставою для відміни державної реєстрації припинення Товариства.

Позивач зазначає, що при проведенні процедури ліквідації Товариства було порушено вимоги частин 1, 2, 4, 12 статті 111 Цивільного кодексу України, не було вжито заходів щодо інвентаризації майна ТОВ «Перша Будівельна корпорація», а також майна, що підтверджує корпоративні права ТОВ «Перша Будівельна корпорація» в інший юридичній особі, що зареєстрована в Естонії - ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД» та не вжито заходів щодо повернення цього майна - нежилого приміщення (в літ. А) загальною площею 930,3 кв.м. м. Київ, вул. Попудренка, 30 вартістю 26 000 000,00 грн, за рахунок якого був сформований Статутний капітал ТОВ «Перша Будівельна корпорація», та яке не було внесено до статутного капіталу ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД», але право власності на яке було безпідставно зареєстровано за ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД», а також не було здійснено передачі учасникам ТОВ «Перша Будівельна корпорація» цього майна як такого, що залишилося після задоволення вимог кредиторів.

Позивач стверджує, що оскільки процедуру ліквідації ТОВ «Перша Будівельна корпорація», не було здійснено належним чином, то відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань мають бути внесені зміни про відміну державної реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» на підставі судового рішення.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

ОСОБА_1 (частка 37,50 % Статутного капіталу, що становить 9 750 000,00 грн) та ОСОБА_2 (62,50 % Статутного капіталу, що становить 16 250 000,00 грн) є засновниками ТОВ «Перша Будівельна корпорація», що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколом №1 від 30.08.2017, яким оформлені рішення загальних (зборів) засновників (учасників) Товариства, витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статутом.

05.10.2018 на загальних зборах учасників ТОВ «Перша Будівельна корпорація» було прийняте рішення про припинення діяльності ТОВ «Перша Будівельна корпорація» за рішенням учасників, призначено ліквідатора Товариства ОСОБА_3., затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури, і у цей же день до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про перебування Товариства в стані припинення, за рішенням засновників.

06.05.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Юлією Володимирівною на підставі поданих ліквідатором ТОВ «Перша Будівельна корпорація» документів проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи (ТОВ «Перша Будівельна корпорація») в результаті ліквідації; 06.05.2019 10671110008026878.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд міста Києва рішенням від 28.01.2020 позов задовольнив повністю. Відмінив проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Юлією Володимирівною державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна корпорація» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41552248), в результаті ліквідації; 06.05.2019 10671110008026878.

Стягнув з державного реєстратора Нікітіної Юлії Володимирівни Комунального підприємства «Реєстратор» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги одного з учасників господарського товариства, яке було ліквідовано у тому числі і за його рішенням, ОСОБА_1 , та відміняючи проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Юлією Володимирівною державну реєстрацію припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація», в результаті його ліквідації 06.05.2019 10671110008026878, суд першої інстанції дійшов висновку, що у процесі ліквідації господарського товариства ліквідатором товариства порушено установлену актом цивільного законодавства процедуру ліквідації, а саме:

- не у повній мірі проведено інвентаризацію активів та зобов'язань юридичної особи, що ліквідується;

- проведено ліквідацію без складення проміжного ліквідаційного балансу та без скликання зборів учасників для його затвердження, оскільки доказів про скликання ліквідатором загальних зборів учасників товариства та проміжний ліквідаційний баланс товариства ним не подані на вимогу суду;

- ліквідатором передано до архівної установи документи, які підлягають довгостроковому зберіганню, раніше визначеного строку на звернення з вимогами кредиторів, і лише стосовно кадрових питань;

- не закрито рахунок у ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та не знято залишок коштів юридичної особи, яка ліквідовувалась, у розмірі 218,00 грн на момент проведення державної реєстрації припинення господарського товариства, що спростовує поданий ліквідатором нульовий ліквідаційний баланс станом на 20.12.2018;

- виключення юридичної особи з державного реєстру відбулося до завершення відносно юридичної особи, яка ліквідовувалась, обов'язкової перевірки податковим органом, доказом чого суд визнав невиконання ліквідатором вимог суду щодо неподання ліквідатором доказів передачі контролюючому органу первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення податкової перевірки.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про існування у державного реєстратора обов'язку відмовити у державній реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» на підставі пункту 11 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», оскільки ліквідатор подав документи для державної реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» до закінчення процедури припинення, не подав державному реєстратору довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню (що відповідно до Закону було підставою для зупинення розгляду документів).

Також зазначив, що відміна державної реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» в результаті її ліквідації спроможна захистити корпоративні права учасника господарського товариства, якому на момент ліквідації належала частка у статутному капіталі ТОВ «Перша Будівельна корпорація» у розмірі 37,50 % Статутного капіталу номінальною вартістю 9 750 000,00 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 26.08.2020 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна корпорація» ОСОБА_3. на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі № 910/6705/19 залишив без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі № 910/6705/19 скасував. Прийняв нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Рішення апеляційного господарського суду, мотивовано тим, що матеріалами справи не доведено, що прийняте 05.10.2018 на загальних зборах учасників ТОВ «Перша Будівельна корпорація» рішення про припинення діяльності Товариства на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення вказаної юридичної особи визнано у судовому порядку недійсним, і тому законність і обов'язковість для учасників товариства і його органів такого акту є законною презумпцією, яка не спростована судом.

Суд першої інстанції обмежився лише загальною згадкою про порушення корпоративних прав позивача, не вказавши, які з належних позивачу корпоративних прав можуть бути відновлені або захищені, у разі відновлення ліквідованої юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На виконання вимог п. 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення учасників юридичної особи, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, ліквідатор ОСОБА_3. подав державному реєстратору Нікітіній Ю.В. наступні документи:

- заяву про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації від 06.05.2019;

- довідку архівної установи № 51 від 31.10.2018;

- довідку про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів № 162-1від 16.11.2018;

- довідку про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи № 22977/10/08-01-50-08 від 19.04.2019;

- довідку про відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування № 83067/08 від 18.04.2019.

Заперечення позивача, що належна ліквідованому Товариству частка у створеній ним за законодавством Естонії юридичній особі у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Солушенс енд Трейд ЛТД» (далі - ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД») залишилася не розподіленою між учасниками Товариства, а ліквідатором Товариства наявність такої частки та її вартість не була відображена у ліквідаційному балансі, складеному ліквідатором, не підтвердились.

У матеріалах справи наявні витяги з даних Комерційного реєстру Естонії стосовно ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД», встановлено, що 07.09.2018 до реєстру учасника вказаного товариства внесено ТОВ «Перша Будівельна корпорація» з часткою 2 500,00 євро, а 06.11.2018 ТОВ «Перша Будівельна корпорація» видалена зі складу учасників ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД», і внесено до реєстру учасника ОСОБА_3 з часткою 2 500,00 євро.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 930,3 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Попудренка, 30 , реєстраційний номер нерухомого майна якого 1140024780000, на момент державної реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» належала на праві приватної власності ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД», яке набуто ним на підставі протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ «Перша Будівельна корпорація» від 04.10.2018 та акту прийому-передачі від 04.10.2018.

Перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов'язковою складовою ліквідаційної процедури.

У матеріалах справи наявні довідки органу Державної Фіскальної Служби України та органу Пенсійного Фонду України про відсутність у Товариства заборгованості за обов'язковими платежами, стосовно яких контролюючими органами є ДФС та ПФУ. Такі довідки є підтвердженням результатів проведеної контролюючими органами перевірки, внаслідок чого Товариство було знято з відповідного обліку.

На момент здійснення державним реєстратором реєстраційної дії про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації ліквідатором виконано рішення загальних зборів учасників товариства від 05.10.2018 про ліквідацію товариства, здійснено інвентаризацію наявного у Товаристві майна, проведено розрахунки із кредиторами, сплачено податки, збори, обов'язкові платежі та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та до Пенсійного фонду, припинено діяльність органів управління та трудові відносини з найманими працівниками, подано державному реєстратору документи для вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи шляхом її ліквідації у відповідності до п. 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Наявна у матеріалах справи банківська виписка «Комерційний банк «Акордбанк» по рахунку Товариства із залишком коштів на рахунку у розмірі 218,00 грн, підтверджує ту обставину, що ТОВ «Перша Будівельна корпорація» використовувало один поточний рахунок для завершення розрахунків з кредиторами, і остання господарська операцію була здійснена 31.08.2018.

Незакриття цього рахунку ліквідатором не може бути самостійною підставою для відміни державної реєстрації припинення господарського товариства.

Враховуючи винятковість процедури відміни державної реєстрації ліквідованої юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 при розгляді адміністративного спору по справі № 826/10249/18 вказала, що якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема, якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов'язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків (пункт 32 Постанови). Тож, якщо судом будуть встановлені такі обставини, презумпція про припинення юридичної особи в силу наявного відповідного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань буде спростована, а отже буде спростований визнаний державою факт про те, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує (пункт 31 Постанови).

Із сукупності наведених позивачем (з яким погодився місцевий господарський суд) обставин в обґрунтування своїх вимог такий висновок зробити не можна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №910/6705/19, у якій просив її скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 залишити в силі.

Підставою касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №910/6705/19 скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, у вирішенні питань, пов'язаних з визначенням належного способу захисту та порушеного права позивача у даному спорі, неправильно застосував норми матеріального права (статті 10, 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», статей 91, 111 Цивільного кодексу України), оскільки не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 826/10249/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 904/5857/17, в постановах Верховного Суду від 18.08.2020 року у справі №910/13125/19, від 11.08.2020 року у справі № 904/1966/19.

Також скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, у вирішенні питань, пов'язаних з правом власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна корпорація» на нерухоме майно, неправильно застосував норми матеріального права (положення частини другої статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо статусу відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), оскільки не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 03.04.2018 у справі № 922/1645/18, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 по справі № 910/10987/18.

Вважає, що оскільки процедуру ліквідації ТОВ «Перша Будівельна корпорація» не було здійснено належним чином, то відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором.

Тому належному способу захисту прав та інтересів позивача відповідає позовна вимога про відміну державної реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація», що відповідає правовому висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 року у справі № 826/10249/18.

Судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не досліджено зібрані у справі докази, внаслідок чого судом не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у зазначених вище постановах Верховного Суду (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України) та встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

В обґрунтування наявності підстав передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: суд апеляційної інстанції, залишивши усі розглянуті судом апеляційні скарги без задоволення, вийшов за межі своїх повноважень, встановлених статтями 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності задоволеної хоча б частково апеляційної скарги, повністю переглянув та скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у позові.

Відповідачка 03.12.2020 подала відзив на касаційну скаргу у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначила, що проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна корпорація» відбулося у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Дотримання реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» було предметом перевірки комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України за скаргою ОСОБА_1 , за результатами якої складено висновок від 03.06.2019 згідно якого підстав для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» та підстав для відмови у державній реєстрації не виявлено.

ОСОБА_4 подав заперечення щодо касаційної скарги, які по суті є відзивом на касаційну скаргу, у яких просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначив, що ліквідатором було подано державному реєстратору документи, передбачені законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк. Позивачем не надано доказів, а судом не встановлено обставин допущення відповідачем порушень під час вчинення запису 06.05.2019 про припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація». Рішення про припинення юридичної особи ТОВ «Перша Будівельна корпорація» прийнято на загальних зборах учасників товариства 05.10.2018 та на момент внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи не визнано у судовому порядку недійсним.

Також від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 надійшла заява про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №910/6705/19.

Ухвалою від 07.12.2020 заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 приєднано до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №910/6705/19.

Склад суду у даній справі визначений згідно з витягом з протоколу розподілу судової справи від 23.09.2020, який наявний в матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Спір виник з приводу проведення державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. державної реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» в результаті ліквідації за рішенням власника.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців врегульовані Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755- IV).

Статтею 3 цього Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що його дія поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 10 статті 17 Закону № 755- IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи:

1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 13 цієї статті для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Підставами для відмови у державній реєстрації відповідно до пункту 11 частини 1 статті 28 Закону № 755- IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) є випадки коли документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані:

раніше строку, встановленого цим Законом;

щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;

в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;

щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи;

щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 4 статті 28 Закону № 755-IV відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об'єднання не допускається.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення місцевого господарського суду, встановив, що на момент здійснення державним реєстратором реєстраційної дії про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації, ліквідатором виконано рішення загальних зборів учасників товариства від 05.10.2018 про ліквідацію товариства, здійснено інвентаризацію наявного у Товариства майна, проведено розрахунки із кредиторами, сплачено податки, збори, обов'язкові платежі та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та до Пенсійного фонду, припинено діяльність органів управління та трудові відносини з найманими працівниками, тобто державному реєстратору документи для вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи шляхом її ліквідації подано у відповідності до вимог пункту 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Перевірка фінансового-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов'язковою складовою ліквідаційної процедури.

У матеріалах справи наявні довідки органу Державної Фіскальної Служби України та органу Пенсійного Фонду України про відсутність у Товариства заборгованості за обов'язковими платежами, стосовно яких контролюючими органами є ДФС та ПФУ. Такі довідки є підтвердженням результатів проведеної контролюючими органами перевірки, внаслідок чого Товариство було знято з відповідного обліку.

Процесуальним законом не надано господарському суду права здійснювати повторну перевірку, або надавати самостійну оцінку повноті та правильності проведених вказаними контролюючими органами перевірок.

Згідно з частиною 12 статті 111 Цивільного кодексу України майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Позивачем не було доведено, що йому, як учаснику товариства, не було передано майно, що залишилися у товаристві, після проведення розрахунків із кредиторами, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю».

На момент здійснення державним реєстратором реєстраційної дії про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації ліквідатором виконано рішення загальних зборів учасників товариства від 05.10.2018 про ліквідацію товариства, здійснено інвентаризацію наявного у товаристві майна, проведено розрахунки із кредиторами, сплачено податки, збори, обов'язкові платежі та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та до Пенсійного фонду, припинено діяльність органів управління та трудові відносини з найманими працівниками, та подано державному реєстратору документи для вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи шляхом її ліквідації у відповідності до частини 13 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Доводи позивача про наявність у товариства частки у іншому товаристві спростовуються витягом з даних Комерційного реєстру Естонії стосовно ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД», з якого вбачається, що 07.09.2018 до реєстру учасника вказаного товариства внесено ТОВ «Перша Будівельна корпорація» з часткою 2 500,00 євро, а 06.11.2018 ТОВ «Перша Будівельна корпорація» видалена зі складу учасників ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД», і внесено до реєстру учасника ОСОБА_3 з часткою 2 500,00 євро.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, випливає, що нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 930,3 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Попудренка, 30, реєстраційний номер нерухомого майна якого 1140024780000, на момент державної реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» належала на праві приватної власності ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД», яке набуто ним на підставі протоколу № 5 загальних зборів учасників ТОВ «Перша Будівельна корпорація» від 04.10.2018 та акту прийому-передачі від 04.10.2018.

Закон не покладає на ліквідатора господарського товариства обов'язку здійснювати інвентаризацію майна, яке не належить на праві власності товариству, що ліквідується, і не покладає на ліквідатора обов'язку вживати заходи з повернення такого майна, правомірність набуття права власності на яке є законною презумпцією, в силу частини 2 статті 328 Цивільного кодексу України.

Доказів зворотнього, зокрема, що загальні збори учасників Товариства уповноважували ліквідатора на подання позову до ТОВ «Солушенс енд Трейд ЛТД» для оспорення права власності на нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 930,3 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Попудренка, 30, позивачем не надано.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що наявна у матеріалах справи банківська виписка «Комерційний банк «Акордбанк» із залишком коштів на рахунку Товариства у розмірі 218,00 грн, підтверджує ту обставину, що ТОВ «Перша Будівельна корпорація» використовувало один поточний рахунок для завершення розрахунків з кредиторами, і остання господарська операція була здійснена 31.08.2018.

Незакриття цього рахунку ліквідатором не може бути самостійною підставою для відміни державної реєстрації припинення господарського товариства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що проведення державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. припинення юридичної особи ТОВ «Перша Будівельна корпорація» 06.05.2019 10671110008026878 відбулося у відповідності з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у зв?язку з чим висновки суду першої інстанції про наявність у державного реєстратора обов'язку відмовити у державній реєстрації припинення ТОВ «Перша Будівельна корпорація» на підставі пункту 11 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» є помилковими.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують, позивачем не надано доказів того, що видана архівною установою довідка від 31.10.2018 №51 була подана державному реєстратору для вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи ТОВ «Перша Будівельна корпорація» раніше строку встановленого цим Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Також позивачем не надано доказів, що на час вчинення реєстраційних дій існувала судова заборона на здійснення реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «Перша Будівельна корпорація».

Щодо доводів касаційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

У касаційній скарзі скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови висновків викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17, Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19, від 11.08.2020 у справі № 904/1966/19.

Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 то колегія суддів вважає, що вона правильно врахована судом апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 зазначено, спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов?язки) та не захищає права позивача в конкретних правовідносинах.

Тобто спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи не є спором з державним реєстратором про спонукання останнього внести запис до Єдиного державного реєстру.

Щодо висновків про те, що внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов'язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків, то вони зроблені виходячи з встановлених судом конкретних обставин у справі № 826/10249/18, а саме встановлення обставин відсутності в осіб, які звернулись до державного реєстратора із заявою про припинення юридичної особи, повноважень на вчинення таких дій, а також того, що документи, які були надані державному реєстратору сфальшовані.

Суд апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного перегляду справи №910/6705/19, враховуючи викладені в зазначеній постанові висновки встановив, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування обставин (прийняття рішення про ліквідацію особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів тощо), з наявністю яких пов'язується можливість проведення процедури відміни державної реєстрації ліквідованої юридичної особи, враховуючи її винятковість.

Доводи ж позивача у справі № 910/6705/19 зводяться до того що позов направлений на відновлення усього обсягу корпоративних прав позивача ОСОБА_1 у ТОВ «Перша Будівельна корпорація», яких він був позбавлений у зв?язку з державною реєстрацією припинення юридичної особи ТОВ «Перша Будівельна корпорація».

Тобто умови застосування правових норм у справі №826/10249/18 та у справі № 910/6705/19, що визначають подібність правовідносин, є різними.

Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, то вона містить висновок, що спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в Єдиний державний реєстр відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб.

З наведеної постанови від 04.09.2018 у справі №904/5857/17 вбачається що у цій справі спір існує між особою, яка має частку у статутному капіталі товариства та юридичною особою, а також не містить висновків щодо скасування реєстраційних записів про проведення припинення юридичної особи, тобто суб?єктний склад учасників відносин та умови застосування правових норм у справі №904/5857/17 та справі №910/86705/19 є різним.

Щодо постанови Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19, то з позовом про визнання протиправним та скасування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення ТОВ «МПТ» звернувся кредитор цієї юридичної особи.

Колегія суддів Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, зокрема щодо недостатності вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МПТ» станом на 16.02.2016 (на момент його припинення) для задоволення вимог за договором про відкриття кредитної лінії № 686-11 від 21.06.2011, дійшла висновку, що в межах встановлених обставин спірних правовідносин, відповідно до частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент припинення) ліквідація ТОВ «МПТ» (код ЄДРПОУ 38090719) мала б відбуватися в порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У справі № 910/6705/19 подібних обставин не встановлено.

Щодо постанови Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 904/1966/19, то суд касаційної інстанції, скасував постановлені у справі рішення та направи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що вимога про зобов'язання скасувати державну реєстрацію припинення юридичної особи - в результаті ліквідації, є належним способом захисту прав позивача. Однак при вирішення даного спору, ні суд апеляційної, ні суд першої інстанції наведеного вище не врахували, а тому безпідставно не надали оцінки обставинам справи, на предмет наявності підстав для захисту прав позивача вказаним способом. Тобто наведена постанова не містять висновків щодо застосування норм матеріального права, на які посилається скаржник в касаційній скарзі.

Щодо посилання скаржника на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 03.04.2018 у справі № 922/1645/18, Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/5394/17, Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, які на думку скаржника не були враховані судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженої постанови, то вони є безпідставними, оскільки зазначені висновки зроблені в результаті вирішення спорів щодо права власності.

Тобто наведені відповідачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду були прийняті за іншого матеріально-правового та процесуально-правового регулювання спірних правовідносин, та/або іншого предмета і підстав заявлених позовних вимог, та/або іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), ніж у даній справі № 910/6705/19, тобто зазначені справи і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №910/6705/19 в цій частині.

Щодо доводів касаційної скарги позивача, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: суд апеляційної інстанції, залишивши усі розглянуті судом апеляційні скарги без задоволення, вийшов за межі своїх повноважень, встановлених статтями 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності задоволеної хоча б частково апеляційної скарги, повністю переглянув та скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову у позові, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до повноваження суду апеляційної інстанції, визначених статтею 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 6 частини першої цієї статті.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У разі встановлення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, це, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1).

У той же час, відповідно до частини 4 цієї статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що залишення апеляційної скарги без задоволення не передбачає наслідком виключно ухвалення постанови про залишення судового рішення без змін, оскільки залишення судового рішення без змін можливе лише у разі, якщо суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У разі встановлення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, це є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, незалежно від доводів апеляційної скарги.

Отже, в цій частині наведені скаржником підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції не підтвердились.

Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що попередні судові інстанції здійснили порушення норм процесуального права, передбачені частиною третьою статті 310 статті 310 Господарського процесуального кодексу України - не дослідили надані відповідачем докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Касаційний господарський суд, оцінюючи наявність підстав для перегляду в касаційному порядку касаційної скарги ОСОБА_1 , зауважує, що пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України аргументи щодо недослідження судом зібраних у справі доказів можуть розглядатися як підстава для скасування судового рішення лише за умови наявності висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

З огляду на те, що наведені відповідачем у касаційній скарзі підстави для касаційного оскарження, передбачені пунктом 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження, посилання скаржника на порушення, допущені судами попередніх інстанцій (недослідження зібраних у справі доказів), які він обґрунтовує приписами пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, не можуть розглядатися як підстава для скасування судового рішення.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції приписів пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/6705/19 то за дотримання формальних вимог встановлених статтею 297 Господарського процесуального кодексу України для подання заяви про приєднання до касаційної скарги, вона не є такою за своєю суттю.

Так, конструкція статті 297 Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливості для доповнення чи зміни доводів та (чи) вимог касаційної скарги у разі приєднання до неї.

Порядок доповнення/зміни касаційної скарги встановлено статтею 298 Господарського процесуального кодексу України, яка надає таку можливість виключно особі, яка подала касаційну скаргу і тільки в межах строку касаційного оскарження.

Тобто, особа, яка приєднується до касаційної скарги, поданої раніше, фактично погоджується з усіма доводами та вимогами, що у такій скарзі наведено, без можливості якимось чином її доповнити чи змінити.

Заява ОСОБА_2 про приєднання до касаційної скарги заперечує доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що в розумінні процесуального закону є неприпустимим, тому не наведені в ній доводи не розглядаються та не враховуються при вирішенні касаційної скарги позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу також дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

9. Щодо судових витрат

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 910/6705/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/6705/19 в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 910/6705/19 залишити без змін.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець