Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
10.06.2020р. Справа № 905/1074/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,
розглянувши заяву Приватного підприємства «Артмаркет» б/н від 02.06.2020 про забезпечення позову
у справі №905/1074/20
за позовом: Приватного підприємства «Артмаркет» (27406, Кіровоградська область, місто Знам'янка, вул. Віктора Голого, будинок 116А, код ЄДРПОУ 40149331)
до відповідача: Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (84313, Донецька область, м. Краматорськ, проспект Миру, будинок 8, кімната 15, код ЄДРПОУ 21956116)
про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №55/12-р/к від 09.04.2020 у справі №55/21-2018, в частині пунктів 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12 резолютивної частини
Приватне підприємство “Артмаркет” звернулось з позовною заявою до Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №55/12-р/к від 09.04.2020 у справі №55/21-2018, в частині пунктів 1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12 резолютивної частини.
Ухвалою від 10.06.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Разом з позовною заявою Приватне підприємство “Артмаркет” подало до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд: 1) зупинити виконання рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №55/12-р/к від 09.04.2020 у справі №55/21-2018, в частині пунктів 3, 6, 9, 12 резолютивної частини, до завершення розгляду справи; 2) заборонити Донецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України вчиняти дії, спрямовані на примусове стягнення штрафів, до завершення розгляду справи.
В обгрунтування поданої заяви позивач зазначив, що чинність рішення адміністративної колегії Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №55/12-р/к від 09.04.2020 у справі №55/21-2018 зумовлює обов'язок позивача сплатити накладені штрафи. Позивач зазначає, що добровільне чи примусове виконання рішення в період його оскарження може істотно ускладнити виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача, оскільки повернення такої значної суми коштів з державного бюджету може бути неможливим або значно ускладненим, що вимагатиме від підприємства значних зусиль та пов'язаних з цим витрат, що в свою чергу спричинятиме матеріальні витрати позивача у зв'язку з неможливістю товариства використовувати зазначені кошти у своїй господарській діяльності.
Розглянувши заяву позивача, господарський суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відповідно до частини 3 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Разом з тим, частиною 5 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначено, що незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.
Частина 5 статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу Антимонопольного комітету України за заявою, поданою суду відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, не може розглядатися як підстава для забезпечення позову.
Суд зазначає, що обставини законності та правомірності оскаржуваного рішення будуть предметом дослідження та підлягатимуть встановленню при розгляді справи по суті, тобто, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд не вправі передчасно давати оцінку доказам, що стосуються предмету спору та матимуть значення для прийняття рішення по суті.
У зв'язку з цим суд бере до уваги, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Більш того, забезпечення позову у такий спосіб призведе до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів).
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019р. у справі №916/492/19, від 14.11.2019р. у справі №914/938/19.
З урахуванням викладеного, заява Приватного підприємства “Артмаркет” б/н від 02.06.2020 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Приватного підприємства “Артмаркет” про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає чинності 10.06.2020р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 розд. Х “Прикінцеві положення” цього Кодексу в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020р.
Суддя О.М. Сковородіна