Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему "08" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2848/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
при секретарі судового засідання Граматик Г.С.
за участю представників:
від позивача - Білецька Н.С.,
від відповідачів - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 629278,99 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 629278,99 грн., в т.ч. основного боргу в сумі 462687,60 грн., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 33001,11 грн., пені в сумі 19946,15 грн., 36% річних в сумі 21106,61 грн. та штрафу в сумі 92537,52 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
ТОВ "Спектр-Агро" укладено з ТОВ "Победа 1" договір поставки № 113/19-0 від 03 квітня 2019 р. продукції виробничо-технічного призначення, відповідно до якого позивачем було передано у власність ТОВ "Победа 1" товар та документи, що до нього відносяться.
Так, позивач вказує, що за умовами п. 1.1, 1.2 договору поставки і додатку до вказаного договору ТОВ "Победа 1" був поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 13221 від 23.04.2019 р. на суму 426000,00 грн., № 16551 від 10.05.2019 р. на суму 10650,00 грн., № 21774 від 30.05.2019 р. на суму 26037,60 грн., всього на суму 462687,60 грн.
Відповідно до п. 2.4 договору поставки ТОВ "Победа 1" зобов'язувалося здійснити оплату за поставлений товар в строки, вказані в додатках до договору поставки, а тому остаточний розрахунок покупець мав здійснити не пізніше 10 серпня 2019 р.
Водночас, як вказує позивач, в порушення умов договору поставки ТОВ "Победа 1" не здійснило оплату, у зв'язку з чим на момент подання позову заборгованість Товариства перед позивачем згідно накладних за поставлений товар складає 462687,60 грн.
Умовами п.п. 2.6, 2.7 та 2.11 договору поставки передбачено, що за користування товарним кредитом позивач щомісячно з 1 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом, а ТОВ "Победа 1" зобов'язано сплачувати відсотки в розмірі та в строк, які передбачені додатком до договору поставки .
Так, згідно акту нарахування відсотків за користування товарним кредитом від 02.09.2019 р. відповідачу були нараховані відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 33001,11 грн., які ТОВ "Победа 1" не були оплачені. Отже, як стверджує позивач, станом на дату подання позовної заяви заборгованість ТОВ "Победа 1" перед позивачем по відсоткам за користування товарним кредитом становить 33001,11 грн.
Також позивач вказує, що відповідно до п.п. 7.2 (А) - 7.2 (в) договору поставки та ст. 625 ЦК України ТОВ "Победа 1" повинен сплатити пеню, штраф, 36% річних та індекс інфляції в розмірах, які передбачені вказаними пунктами договору. За розрахунком позивача, нараховані відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України і п. 7.2 договору 36% річних становлять 21 106,61 грн., сума пені - 19946,15 грн. і штраф - 92537,52 грн.
При цьому позивач зазначає, що в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки між позивачем та гр. ОСОБА_1 був укладений договір поруки № П/113/19-0 від 03 квітня 2019 р., за яким гр. ОСОБА_1 виступив поручителем за виконання всіх грошових зобов'язань за договором поставки і взяв на себе обов'язок у випадку несплати боргу за договором поставки ТОВ "Победа 1" самостійно сплатити заборгованість за договором поставки.
Зокрема, позивач вказує, що 18 вересня 2019 р. ОСОБА_1 була направлена вимога про сплату боргу за договором поруки № 1809/86 від 18.09.2019 р., в якій позивач вимагав від ОСОБА_1 сплатити суму боргу за договором поставки відповідно до розрахунку, що додавався до вимоги, однак кошти ОСОБА_1 на даний час не сплачені.
Щодо підсудності даного спору в частині позовних вимог до фізичної особи - поручителя ОСОБА_1 , який не є суб'єктом господарювання, то позивач з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України вказує, що основне зобов'язання у даному спорі випливає з господарського договору поставки, укладеного між юридичними особами, а договір поруки укладений для забезпечення виконання господарського зобов'язання покупця стосовно оплати поставленого товару, тому, незважаючи на те, що поручителем по договору поруки є фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, даний спір підлягає розгляду в господарському суді, оскільки сторонами основного зобов'язання є юридичні особи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2019 р. позовну заяву ТОВ "Спектр-Агро" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2848/19 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 22.10.2019 р. Крім того, вказаною ухвалою суду за клопотанням позивача доручено Північному апеляційному господарському суду забезпечити проведення в приміщенні вказаного суду у режимі відеоконференції підготовчого засідання по справі № 916/2848/19.
У підготовчому засіданні господарського суду 22 жовтня 2019 року по справі № 916/2848/19 було протокольно оголошено перерву до 05 листопада 2019 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2019 р. у справі № 916/2848/19 підготовче засідання відкладено на 28 листопада 2019 р. з огляду на неявку відповідачів.
12.11.2019 р. відповідачем - ТОВ "Победа 1" подано до господарського суду відзив на позовну заяву (а.с. 68-72), відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Зокрема, відповідач вказує, що позовні вимоги ТОВ "Спектр-Агро" ґрунтуються на невиконанні ТОВ "Победа 1" договірних зобов'язань, а саме порушенні умов договору поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р. щодо оплати товару, проданого та поставленого з боку ТОВ "Спектр-Агро". Вказаний договір поставки № 113/19-0 від 03.04.2019 року був укладений з боку ТОВ "Победа 1" в особі колишнього директора ОСОБА_1 , однак з 14.06.2019 року до виконання обов'язків директора ТОВ "Победа 1" приступив ОСОБА_2 , якого призначено (обрано) 13.06.2019 року загальними зборами учасників ТОВ "Победа 1" після звільнення (відкликання) колишнього директора ТОВ "Победа 1" ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Победа 1" № 1-1/19 від 13.06.2019 р. При цьому відповідач звертає увагу, що ОСОБА_2 було видано наказ № 3 від 14.06.2019 р., яким зобов'язано колишнього директора ТОВ "Победа 1" ОСОБА_1 передати в строк до 25.06.2019 р. документацію, печатки, штампи та інші предмети, що стосуються діяльності ТОВ "Победа 1" та необхідні для забезпечення нормального функціонування товариства. Однак, як стверджує відповідач, ОСОБА_1 не здійснив передачу вказаних документів. Також відповідач додає, що окрім відсутності у ТОВ "Победа 1" документів, підтверджуючих поставку і отримання товару від ТОВ "Спектр-Агро" за договором поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р., вказаний товар відсутній на складах та в інших приміщеннях, які належать ТОВ "Победа 1". Наразі відповідач вказує, що свідченням відсутності об'єктивної можливості використати до цього часу за цільовим призначенням товар з боку ТОВ "Победа 1" є переоформлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що раніше знаходились у користуванні ТОВ "Победа 1" на Фермерське господарство "Бессарабія" (код ЄДРПОУ 40032656). Внаслідок цього у ТОВ "Победа 1" відсутні посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, на яких можна було б витратити нібито отриманий від ТОВ "Спектр-Агро" товар. Таким чином відповідач стверджує, що факт поставки та отримання товару від ТОВ "Спектр-Агро" спростовується відсутністю на теперішній час вказаного товару у ТОВ "Победа 1", а також відсутністю посівних площ сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, для посіву і обробки яких міг би бути необхідний зазначений товар ТОВ "Спектр-Агро". Водночас, як вказує відповідач, позивачем не надано товарно-транспортні накладні в якості доказу поставки товару за договором поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р., чим спростовується факт здійснення такої поставки та отримання товару з боку ТОВ "Победа 1". При цьому у відзиві на позов відповідач просить витребувати у ТОВ "Спектр-Агро" для огляду в судовому засіданні оригінали договору поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р. та видаткових накладних № 13221 від 23.04.2019 р., № 16551 від 10.05.2019 р., № 21774 від 30.05.2019 р.
02.12.2019 р. від позивача до господарського суду надійшов супровідний лист з оригіналами договору поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р. та видаткових накладних № 13221 від 23.04.2019 р., № 16551 від 10.05.2019 р., № 21774 від 30.05.2019 р.
Вказані документи були досліджені судом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2019 р. у справі № 916/2848/19 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 08.01.2020 р.
Відповідач - ОСОБА_1 відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у підготовчі і судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, яка збігається із адресою, вказаною у договорі поруки № П/113/19-О від 03.04.2019 р., про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду від 30.09.2019 р. про відкриття провадження у справі (а.с. 56), ухвали суду від 22.10.2019 р. про повідомлення відповідачів про розгляд справи (а.с. 62), ухвали суду від 05.11.2019 р. про відкладення підготовчого засідання (а.с. 101), ухвал суду від 28.11.2019 р. про повідомлення відповідачів про розгляд справи та про продовження строку підготовчого провадження у справі на тридцять днів (а.с. 130), ухвали суду від 12.12.2019 р. про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 132).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
03 квітня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Победа 1" (покупець) укладено договір поставки № 113/19-О, за умовами якого в строки, визначені договором, позивач як постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п. 1.1 договору). Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору та у видаткових накладних, які є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару.
Згідно п. 2.4 договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.
В п. 2.5 договору визначено, що товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього договору, не пізніше 01 грудня поточного року. Якщо договір укладений в період з 30 листопада по 31 грудня поточного року, то товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті з врахуванням умов п.п. 2.2 - 2.4 цього договору, не пізніше 01 грудня наступного року. Номенклатура, асортимент та кількість фактично поставленого товару визначається у видаткових накладних. Сплачена авансова частина зараховується в оплату товару, який було поставлено в першу чергу.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті покупцем.
Умовами п. 2.7 договору визначено, що строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.
Положеннями п. 2.10 договору сторони погодили, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку:
1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 договору;
2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 (в) договору;
3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 (а) договору;
4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 (б) договору;
5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого товару;
6) в рахунок оплати різниці ціни товару, передбаченої п. 2.2.3 договору.
Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п. 2.6 договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, і зараховуються постачальником відповідно до вимог п. 2.10 (п. 2.11 договору).
За положеннями п. 2.12 договору моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата складання видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, складання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю.
Як визначено в п. 2.13 договору, підписання представником покупця видаткових накладних, що складені в період дії даного договору, засвідчує факт передачі постачальником покупцю разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості підприємства-виробника, інструкції щодо використання та застосування даного товару, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві в місці, вказаному в додатку.
Згідно п.п. 3.2.1, 3.2.3 п. 3.2 договору покупець зобов'язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів, передбачених п. 2 договору та додатку до договору; отримати товар в місці, вказаному в графі "Базис поставки" додатку та в термін, вказаний в цьому ж додатку, а при достроковій поставці - в термін, вказаний в повідомленні постачальника.
В п. 3.3 договору визначено, що для забезпечення виконання зобов'язання покупця, сторони погодили обов'язкове оформлення забезпечення зобов'язання у виді поруки третьої особи, прийнятної для постачальника, та/або в будь-якому іншому виді, передбаченому ст. 546 Цивільного кодексу України.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що приймання товару по кількості і якості проводиться покупцем в момент його передачі від постачальника. Для отримання товару покупець зобов'язується до моменту отримання товару надати постачальнику довіреності на уповноважених осіб, оформлені в порядку, передбаченому ст.ст. 244-248 Цивільного кодексу України, які містять обсяг повноважень представника покупця на отримання товару, зразки підписів уповноважених осіб на отримання товару. Така довіреність підписується керівником покупця. Довіреність може бути складена за формою, узгодженою сторонами у додатку № 2 до договору.
Умовами п. 4.2 договору визначено, що покупець повинен перевірити якість та кількість товару, а також відсутність пошкоджень товару, а при їх виявленні протягом трьох робочих днів з моменту його отримання, повідомити про це постачальника. Після прибуття представника постачальника, покупець зобов'язаний негайно скласти акт про недоліки товару, який є недійсним без підпису представника постачальника. Якщо постачальнику протягом трьох робочих днів з дня отримання товару не надходить повідомлень про недоліки товару, товар вважається прийнятий покупцем, як такий, що відповідає вимогам. Факт передачі товару покупцю підтверджується видатковою накладною на товар та/або, при необхідності, іншими документами, що посвідчують факт передачі товару покупцю.
Положеннями п. 5.1 договору сторони погодили, що господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов'язків покупця по виконанню грошових зобов'язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.
Як визначено в п. 7.2 договору, у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:
а) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання;
б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штрафів розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;
в) сплачує на користь постачальника 36% річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
За положеннями п. 7.3 договору, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до п. 9.4 договору всі зміни та доповнення до договору є обов'язковими для сторін, якщо вони викладені в належній письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін.
Згідно п. 9.13 договору даний договір складений в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін та набирає чинності з моменту його підписання.
Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Победа 1" (покупець) укладено додатки до договору поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р., а саме: № 1/СА000008558 від 03.04.2019 р. про закупівлю аміачної селітри в біг-бегах на загальну суму 639000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 106500,00 грн.) зі строком оплати до 10.08.2019 р.; № 1/СА000008558 від 03.04.2019 р. (редакція № СА000002994 від 08.05.2019 р.) про закупівлю аміачної селітри в біг-бегах на загальну суму 436650,00 грн. (в т.ч. ПДВ 72775,00 грн.) зі строком оплати до 10.08.2019 р.; № 1/СА000019783 від 30.05.2019 р. про закупівлю фалькону 460 ЕС, КЕ на загальну суму 26037,60 грн. (в т.ч. ПДВ 4339,60 грн.) зі строком оплати до 01.07.2019 р.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки товару є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 113/19-О позивач поставив відповідачу - ТОВ "Победа 1" товар, а саме:
- аміачну селітру в біг-бегах у кількості 40 т загальною вартістю 426000,00 грн., у т.ч. ПДВ 71000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 13221 від 23.04.2019 р.;
- аміачну селітру в біг-бегах у кількості 1 т загальною вартістю 10650,00 грн., у т.ч. ПДВ 1775,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 16551 від 10.05.2019 р.;
- фалькон 460 ЕС, КЕ у кількості 40 л загальною вартістю 26037,60 грн., у т.ч. ПДВ 4339,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 21774 від 30.05.2019 р.
При цьому поставлену позивачем зазначену продукцію було отримано відповідачем, про що свідчить підпис директора ТОВ "Победа 1" на вищезазначених накладних, підпис якого скріплено печаткою відповідача.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем - ТОВ „Победа 1" за укладеним договором поставки № 113/19-О, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями вищевказаних накладних, оригінали яких були досліджені судом.
Доводи відповідача - ТОВ „Победа 1" у відзиві на позов про відсутність у нього товару, поставленого позивача, та про переукладення договорів оренди землі на ФГ „Бесарабія" в обґрунтування заперечень на позов судом до уваги не приймаються з огляду на наявність в матеріалах справи належних доказів отримання відповідачем товару за спірним договором поставки.
За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, отримання відповідачем - ТОВ „Победа 1" поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р., а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору додатків і видаткових накладних.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Так, за умовами п. 2.4 договору поставки покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунку на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.
Між тим, згідно додатків до договору поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р. сторонами погоджено наступні строки для оплати: в додатках № 1/СА000008558 від 03.04.2019 р. та № 1/СА000008558 від 03.04.2019 р. (редакція № СА000002994 від 08.05.2019 р.) - строк оплати до 10.08.2019 р.; в додатку № 1/СА000019783 від 30.05.2019 р. - строк оплати до 01.07.2019 р.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Водночас, як з'ясовано судом, в порушення умов договору поставки ТОВ "Победа 1" не здійснило оплату за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у вказаного Товариства виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар на суму 462687,60 грн.
При цьому слід зазначити, що наявність вказаної заборгованості відповідач - ТОВ "Победа 1" не спростувало, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як покупцем поставленого позивачем товару за вказаними накладними або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи. До того ж судом не приймаються до уваги доводи відповідача у відзиві на позов щодо зміни керівництва Товариства та непередання колишнім керівником всіх документів з фінансово-господарської діяльності товариства. Вказані обставини не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань за укладеним з позивачем договором поставки.
Таким чином, суд доходить до висновку про безпідставне невиконання відповідачем - ТОВ "Победа 1" прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 462687,60 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення відсотків за користування товарним кредитом в сумі 33001,11 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
За приписами ст. 695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.
Враховуючи те, що за спірним договором відповідачу надано товарний кредит з розстроченням платежу, при цьому останній прострочив оплату товару, відповідно позивач як продавець має право на нарахування процентів відповідно до статті 536 ЦК України.
Ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як роз'яснено в п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.
Відповідно до п. 2.6 договору поставки від 03.04.2019 р. за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті покупцем.
Умовами п. 2.7 договору поставки від 03.04.2019 р. визначено, що строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.
Згідно додатків до договору поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р. сторонами погоджено наступні дати початку нарахування процентів за користування товарним кредитом та ставки відсотків, а саме: в додатках № 1/СА000008558 від 03.04.2019 р. та № 1/СА000008558 від 03.04.2019 р. (редакція № СА000002994 від 08.05.2019 р.) - річна ставка відсотків визначена в розмірі 16,67, а нарахування процентів за користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем; в додатку № 1/СА000019783 від 30.05.2019 р. - річна ставка відсотків визначена в розмірі 25,00, а нарахування відсотків за користування товарним кредитом у випадку порушення графіку та відповідно оплати поставленого товару після спливу строку, визначеного графіком, починається з дня, наступного за днем отримання поставленого товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.
В п. 2.11 договору поставки сторони погодили, що відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п. 2.6 договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, і зараховуються постачальником відповідно до вимог п. 2.10.
З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2019 р. на виконання п. 2.11 договору поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" було складено акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом № 32364 від 02.09.2019 р., згідно якого розмір процентів за користування товарним кредитом становить 33001,11 грн. (в т.ч. ПДВ 5500,19 грн.), який було направлено 11.09.2019 р. на адресу відповідача - ТОВ "Победа 1", що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 11.09.2019 р. та фіскальним чеком № 3000419060 від 11.09.2019 р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 31). Однак, докази оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 33001,11 грн. в матеріалах справи відсутні. Відтак, з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 33001,11 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення штрафу за прострочення оплати за поставлений товар в сумі 92537,52 грн. та пені в сумі 19946,15 грн. суд зазначає наступне.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем як покупцем вартості поставленого товару у встановлений строк) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2 договору у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:
А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання;
Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штрафів розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;
В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Так, з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо оплати вартості поставленого товару позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 92537,52 грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення у розмірі 19946,15 грн., розрахунки яких наведено в позові (а.с. 33).
Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо оплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано штраф та пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 92537,52 грн. (462687,60 грн. х 20%), судом встановлено, що розрахунок штрафу було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 92537,52 грн.
Поряд з цим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18).
Також слід зазначити, що п. 7.2 договору № 113-19/О, яким на відповідача як покупця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь постачальника пені та штрафу за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань щодо сплати поставленого товару, не оспорювався відповідачем, в зв'язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.
Згідно ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також за період у шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Відтак, за загальним правило частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Так, нарахування пені можливо за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, а право на стягнення такої пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 19946,15 грн., суд вважає його арифметично помилковим з огляду на те, що позивачем при розрахунку розміру пені за видатковими накладними № 13221 від 23.04.2019 р. на суму 426000,00 грн. та № 16551 від 10.05.2019 р. на суму 10650,00 грн. на загальну суму 462687,60 грн. не враховано того, що облікова ставка НБУ змінювалася і становила: з 11.08.2019 р. по 05.09.2019 р. - 17.0000%, а в період з 06.09.2019 р. по 23.09.2019 р. - 16.5000%, тоді як позивачем обраховано пеню за весь період прострочення із врахуванням облікової ставки НБУ 17.0000%. У зв'язку з цим судом здійснено перерахунок нарахованої пені з урахуванням відповідної облікової ставки НБУ у встановленому періоді прострочення оплати згідно положень ч. 6 ст. 232 ГК України:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
462687.6011.08.2019 - 05.09.20192617.0000 %0.093 %*11205.91
462687.6006.09.2019 - 23.09.20191816.5000 %0.090 %*7529.77
Тому загальний розмір пені у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за договором поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р. по видатковим накладним № 13221 від 23.04.2019 р. та № 16551 від 10.05.2019 р. складає 18735,68 грн. та по видатковій накладній №21774 від 30.05.2019 р. складає 982,30 грн. Таким чином, загальна сума пені за договором поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р. складає 19717,98 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Щодо нарахування 36% річних суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
До того ж в п.п. в) п. 7.2 договору поставки передбачено, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. За порушення даних умов договору покупець, зокрема, сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі поставки № 113/19-О встановлено 36% річних, відповідно сплаті підлягають саме 36% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 36% річних на існуючу суму боргу. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 36% річних в розмірі 21106,61 грн. у зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого товару, судом встановлено, що вказаний розрахунок 36% річних за обраний позивачем період прострочення не суперечить чинному законодавству та є вірним. Також вказаний розрахунок відповідачем не спростовано. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 36% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару в розмірі 21106,61 грн.
Однак, заявлену суму заборгованості позивач просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1" та ОСОБА_1 як поручителя.
Як встановлено судом, 03 квітня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (кредитор), ОСОБА_1 (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Победа 1" (боржник) було укладено договір поруки № П/113/19-О, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником всіх грошових зобов'язань за договором, передбаченим п. 2 цього договору (надалі іменується "основний договір").
Згідно п. 1.2 договору поруки від 03.04.2019 р. у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
В п. 2.1 договору поруки від 03.04.2019 р. визначено, що під "основним договором" в цьому договорі розуміється договір поставки № 113/19-0 від 3 квітня 2019 р., укладений між кредитором (в основному договорі іменується "постачальник") та боржником (в основному договорі іменується "покупець").
Пунктом 2.2 договору поруки від 03.04.2019 р. передбачено, що строк дії основного договору становить один рік із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім зобов'язань покупця по виконанню грошових зобов'язань та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.
Умовами п. 3.1 договору поруки від 03.04.2019 р. визначено, що передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сумою зобов'язання боржника за основним договором.
Положеннями п. 3.2 договору поруки від 03.04.2019 р. сторони погодили, що підписанням цього договору поручитель, без додаткового повідомлення поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку боржника перед кредитором за основним договором, відповідно збільшується обсяг обов'язку поручителя перед кредитором, кредитор зобов'язаний повідомляти поручителя про зміну обсягу обов'язку боржника перед кредитором шляхом направлення письмової вимоги поручителю виключно у випадку, передбаченому п. 4.1 даного договору.
Поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені) (п. 3.3 договору поруки від 03.04.2019 р.).
За положеннями п. 4.1 договору поруки від 03.04.2019 р. поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3-х банківських днів, шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора, вказаний в даному договорі.
Як визначено в п. 5.1 договору поруки від 03.04.2019 р. у випадку порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.
Відповідно до п. 5.2 договору поруки від 03.04.2019 р. порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.
Згідно п. 6.1 договору поруки від 03.04.2019 р. цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 (п'ять) років з дати укладення даного договору.
Пунктом 6.2 договору поруки від 03.04.2019 р. передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Умовами п. 7.4 договору поруки від 03.04.2019 р. визначено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами.
За положеннями п. 7.5 договору поруки від 03.04.2019 р. цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у трьох автентичних примірниках, по одному для кожної сторони договору, які мають однакову юридичну силу.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як передбачено ст. 556 Цивільного кодексу України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Як свідчать матеріали справи, після настання строку виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару перед позивачем останнім відповідно до умов договору поруки № П/113/19-О від 03.04.2019 р. було пред'явлено поручителю - ОСОБА_1 вимогу сплати боргу за договором поруки за № 1809/86 від 18.09.2019 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 18.09.2019 р., фіскальним чеком № 3000454564 від 18.09.2019 р. та накладною № 0870302399497 від 18.09.2019 р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 34). Однак, відповіді на вказану вимогу позивач не отримав.
Враховуючи вищенаведене та виходячи зі змісту ст.ст. 554, 559 ЦК України, суд вважає, що порука, встановлена договором поруки № П/113/19-О від 03.04.2019 р. як вид забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним договором поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р., не є припиненою, оскільки позивач пред'явив вимогу до поручителя.
Таким чином, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно спірної суми основної заборгованості по договору поставки № 113/19-О від 03.04.2019 р. в розмірі 462687,60 грн., що виникла у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Победа 1" - покупцем своїх зобов'язань по вказаному договору, що було встановлено судом, а також відсотків за користування товарним кредитом в сумі 33001,11 грн., пені в сумі 19717,98 грн., штрафу в сумі 92537,52 грн. та 36% річних в сумі 21106,61 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 629278,99 грн. обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на помилки в розрахунку пені.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам, що складають 9435,91 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 629278,99 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1" (67741, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Підгірне, вул. Пушкіна, буд. 70; код ЄДРПОУ 05530837) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 20; код ЄДРПОУ 36348550; р/р НОМЕР_2 в АТ „ОТП Банк", МФО 300528) основний борг за договором поставки в сумі 462687/чотириста шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят сім/грн. 60 коп., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 33011/тридцять три тисячі одинадцять/грн. 11 коп., 36% річних в сумі 21106/двадцять одна тисяча сто шість/грн. 61 коп., пеню в сумі 19717/дев'ятнадцять тисяч сімсот сімнадцять/грн. 98 коп., штраф в сумі 92537/дев'яносто дві тисячі п'ятсот тридцять сім/грн. 52 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 9435/дев'ять тисяч чотириста тридцять п'ять/грн. 91 коп.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 січня 2020 р.
Суддя В.С. Петров