Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2848/19
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача (стягувача) - не з'явився,
від відповідачів (боржників) - не з'явився,
від ВДВС - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" на дії державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. № 2-524/20 від 25.03.2020 р.) в порядку ст. 339-342Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/2848/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 629278,99 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 629278,99 грн., в т.ч. основного боргу в сумі 462687,60 грн., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 33001,11 грн., пені в сумі 19946,15 грн., 36% річних в сумі 21106,61 грн. та штрафу в сумі 92537,52 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2019 р. позовну заяву ТОВ "Спектр-Агро" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2848/19 за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання з викликом учасників справи.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.01.2020 р. у справі № 916/2848/19 позов ТОВ "Спектр-Агро" до ТОВ "Победа 1" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості в загальній сумі 629278,99 грн. задоволено частково, а саме стягнуто солідарно з ТОВ "Победа 1" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр-Агро" основний борг за договором поставки в сумі 462687,60 грн., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 33011,11 грн., 36% річних в сумі 21106,61 грн., пеню в сумі 19717,98 грн., штраф в сумі 92537,52 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 9435,91 грн.; в задоволенні решти частини позовних вимог ТОВ "Спектр-Агро" відмовлено.
11.01.2020 р. ТОВ "Спектр-Агро" подано до господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо солідарного стягнення з ТОВ "Победа 1" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр-Агро" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 72509,45 грн. (вх. № 2-36/20) в порядку ст. 129 ГПК України.
Додатковим рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2020 р. у справі № 916/2848/19 вказану заяву ТОВ "Спектр-Агро" щодо солідарного стягнення з ТОВ "Победа 1" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр-Агро" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 72509,45 грн. задоволено частково, а саме стягнуто солідарно з ТОВ "Победа 1" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр-Агро" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн.; в задоволенні решти частини вимог ТОВ "Спектр-Агро" про відшкодування судових витрат по справі № 916/2848/19 відмовлено.
04.02.2020 року на виконання судового рішення від 08.01.2020 р. господарським судом Одеської області були видані відповідні накази про солідарне стягнення з ТОВ "Победа 1" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр-Агро" основного боргу за договором поставки в сумі 462687,60 грн., відсотків за користування товарним кредитом в сумі 33011,11 грн., 36% річних в сумі 21106,61 грн., пені в сумі 19717,98 грн., штрафу в сумі 92537,52 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 9435,91 грн.
25.02.2020 р. на виконання додаткового рішення від 27.01.2020 р. господарським судом Одеської області було видано відповідні накази про солідарне стягнення з ТОВ "Победа 1" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр-Агро" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн.
25.03.2020 р. від ТОВ "Спектр-Агро" до господарського суду Одеської області надійшла скарга на дії державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. № 2-524/20 від 25.03.2020 р.) в порядку ст. 339Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник вказує на неправомірні дії державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.02.2020 р. у справі № 916/2848/19 щодо повернення вказаного виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до повідомлення від 25.02.2020 р.
Зокрема, скаржник у поданій скарзі вказує, що 20 березня 2020 року на адресу ТОВ "Спектр-Агро" надійшло повідомлення Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25 лютого 2020 року, відповідно до якого наказ господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19 повернуто стягувачеві без прийняття його до виконання на підставі пункту п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відсутня дата народження боржника. Так, скаржник вважає вказане повідомлення протиправним та необ'єктивним. При цьому скаржник посилається на правову позицію Верховного Cуду, що викладена в постанові № 471/283/17-ц від 22 серпня 2018 року, а також правову позицію Верховного суду України в постанові № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, згідно яких відсутність у виконавчому документі дати народження боржника не є підставою для відмови у відкритті державним виконавцем виконавчого провадження. Враховуючи зазначену правову позицію, скаржник зауважує, що Верховним Судом України було проаналізовано попередню редакцію Закону України "Про виконавче провадження" (від 21 квітня 1999 р.). Як вказує скаржник, узгоджується така позиція ВСУ із положеннями Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (у чинній редакції). Так, скаржник зауважує, що положення статті 18 передбачають, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Наразі скаржник посилається на пункт 3 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Таким чином, за ствердженнями скаржника, відсутність у виконавчому листі (документі) відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, а діючий Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця вживати заходи для захисту інтересів стягувача, виконувати свою роботу своєчасно, неупереджено та ефективно, що надає йому право самостійно одержувати інформацію для проведення виконавчих дій. Як зазначає стягувач, така позиція суду відповідає також правовому висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 27 грудня 2018 року в справі № 469/1357/16-ц.
Поряд з цим скаржник стверджує, що у разі необхідності отримання державним виконавцем відомостей про дату народження боржника, останній в силу наведених вище положень Закону України "Про виконавче провадження" не позбавлений можливості одержати вказану інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру, а тому відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника, про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання. Відповідна правова позиція відповідає також правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2019 року в справі № 219/7439/2014-ц.
Водночас ТОВ "Спектр-Агро" звертає увагу на те, що державним виконавцем не надано доказів неможливості виконання вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а вимог закону, які б зобов'язували стягувача звертатись до суду із заявою про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону перед оскарженням дій державного виконавця немає.
Поряд із вказаним, скаржник звертає увагу на те, що в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 року "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вказано, що вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Отже, як стверджує скаржник, вищезазначене є підставою для скасування повідомлення Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25 лютого 2020 року про повернення наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19 стягувачеві без прийняття його до виконання на підставі пункту п. 3, 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Відтак, ТОВ "Спектр-Агро" просить суд:
- визнати дії державного виконавця Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19, котрі виразились у винесені повідомлення Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25 лютого 2020 року про повернення наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19 стягувачеві без прийняття його до виконання на підставі пункту п. 3, 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", протиправними, передчасними та незаконними;
- визнати недійсним та скасувати повідомлення Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25 лютого 2020 року про повернення наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19 стягувачеві без прийняття його до виконання на підставі пункту п. 3, 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов'язати державного виконавця Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вирішення питання про прийняття наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі №916/2848/19 до виконання без інформації про дату народження боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.03.2020 р. у справі № 916/2848/19 скаргу ТОВ "Спектр-Агро" прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд скарги призначено в засіданні суду на 07.04.2020 р.
30.03.2020 р. представником скаржника подано до господарського суду клопотання про розгляд скарги за відсутності представника скаржника за наявними матеріалами, в якому скаржник зазначив, що вимоги скарги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідачі (боржники) відзиви на скаргу не надали, у зв'язку з чим з'ясувати думку стосовно поданої скарги не уявляється можливим.
ВДВС не погоджується зі скаргою, про що зазначає у відзиві на скаргу (а.с. 63-64 т. 2). Зокрема ВДВС вказує, що згідно заяви стягувача ТОВ "Спектр-Агро" про відкриття виконавчого провадження до Відділу на примусове виконання було подано наказ № 916/2848/19, виданий господарським судом Одеської області 04.02.2020 р. про стягнення солідарно з ТОВ "Победа 1" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр-Агро" боргу у сумі 638496,76 грн. Наразі ВДВС зауважує, що 25.02.2020 р. державним виконавцем Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з тих підстав, що у виконавчому документі не зазначено дати народження боржника, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження?. При цьому, посилаючись на ч. 1 ст. 117 ГПК України, п. 3 ч. 1 ст. 4, п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", ВДВС вказує, що згідно поданого до виконання наказу, виданого господарським судом Одеської області 03.02.2020 р. вбачається, що у ньому не зазначена дата народження боржника, що в свою чергу є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Тому, як стверджує ВДВС, повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець посилався на порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження", а саме на зазначення дати народження боржника у виконавчому документі, поданому до виконання.
Стосовно посилань скаржника, що у разі незазначення індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків), або дати народження боржника у рішенні суду, судовому наказі, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про індивідуальний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) боржника, та що аналогічна правова позиція викладена у правовому висновку ВСУ України в постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14, то ВДВС, по-перше, вказує, що положення п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" не зобов'язують державного виконавця вчиняти такі дії, а лише вказують, що державний виконавець має право на вчинення виконавчих дій під час здійснення виконавчого провадження, а як вбачається із матеріалів справи виконавче провадження взагалі не відкривалося, а тому вказані посилання скаржника, на думку ВДВС, є необґрунтованими. По-друге, ВДВС зазначає, що посилання скаржника на правовий висновок ВС України в постанові від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14, згідно якого встановлено, що відсутність реєстраційного номеру, не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, за ствердженнями ВДВС, не може бути прийнятим до уваги, так як до статті 4 закону були внесені зміни, а саме п. 4 ч. 1 ст. 4 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1798-VІІІ від 21.12.2016 р., які стосуються саме обов'язкової наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Таким чином, на думку ВДВС, повідомлення Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25 лютого 2020 року про повернення наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19 стягувачеві без прийняття його до виконання на підставі пункту п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" винесено державним виконавцем правомірно, без порушення Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому у відзиві на скаргу ВДВС просив суд у задоволенні скарги відмовити та здійснити її розгляд за відсутності представника ВДВС згідно поданих матеріалів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, господарський суд зазначає наступне.
Як з'ясовано судом, наказ господарського суду Одеської області від 04.02.2020 р. про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області у справі № 916/2848/19 про солідарне стягнення з ТОВ "Победа 1" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "Спектр-Агро" основного боргу за договором поставки в сумі 462687,60 грн., відсотків за користування товарним кредитом в сумі 33011,11 грн., 36% річних в сумі 21106,61 грн., пені в сумі 19717,98 грн., штрафу в сумі 92537,52 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 9435,91 грн. був пред'явлений ТОВ "Спектр-Агро" (стягувачем) до примусового виконання до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, 25.02.2020 р. старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", з підстав відсутності дати народження боржника у виконавчому документі.
Не погодившись з вказаним повідомленням ВДВС про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, ТОВ "Спектр-Агро" звернувся до суду зі скаргою, вважаючи такі дії державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) протиправними, передчасними та незаконними.
Згідно ч. 1, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (п. „а" ч. 1 ст. 341 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Як вбачається з матеріалів скарги, 11.03.2020 р. Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено на адресу ТОВ "Спектр-Агро" супровідним листом за вих. № 21414/31 повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 25.02.2020 р., що підтверджується копією поштового конверту, наявного в матеріалах справи (а.с. 217 т. 1).
При цьому згідно інформації про відстеження поштових відправлень з офіційного сайту Укрпошти (а.с. 218 т. 1) направлене Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 25.02.2020 р. було вручено стягувачу під час доставки 20.03.2020 р.
Таким чином, з огляду на отримання скаржником оспорюваного повідомлення від 25.02.2020 р. саме 20.03.2020 р., та враховуючи те, що заявлену скаргу подано до господарського суду 25.03.2020 р., відповідно суд вважає, що скарга заявлена у встановлений п. 1 ч. 1 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" строк для оскарження дій органу ДВС.
Проаналізувавши зміст скарги, суд вважає, що подана ТОВ "Спектр-Агро" скарга є обґрунтованою з огляду на таке.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження? передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження? виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Господарський суд зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами є верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
У ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону).
До того ж за приписами ч. 5 ст. 18 цього Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Таким чином відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, а діючий Закон України "Про виконавче провадження" зобов'язує державного виконавця вживати заходи для захисту інтересів стягувача, виконувати свою роботу своєчасно, неупереджено та ефективно, що надає йому право самостійно одержувати інформацію для проведення виконавчих дій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 р. по справі № 469/1357/16-ц.
Також слід зазначити, що з метою виконання рішення державний виконавець не тільки має використовувати надані йому права для фактичного виконання рішення суду, але й зобов'язаний ефективно та у належному порядку використати такі права, встановлені Законом. Доказів вжиття старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заходів щодо встановлення дати народження боржника - ОСОБА_1 задля примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.02.2020 р. по справі № 916/2848/19, в матеріалах справи відсутні.
Наразі господарський суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії?). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії?).
Відтак, господарський суд доходить до висновку про правомірність доводів скаржника щодо протиправного винесення державним виконавцем вказаного ВДВС повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України"Про виконавче провадження" з підстав відсутності дати народження боржника у виконавчому документі.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
У рішенні у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".
Таким чином, виконання судового рішення повинно розглядатись як складова частина "судового розгляду" за змістом статті 6 Конвенції.
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009р.).
Згідно зі ст. 1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття "майна" охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (рішення Європейського Суду у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", рішення Європейського Суду у справі "Беєлер проти Італії" від 05.01.2000 р.).
У рішенні у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.
Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Так, з огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що встановлення судом протиправності винесення старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04.02.2020 р. у справі № 916/2848/19 порушує права скаржника як стягувача на виконання рішення суду, яке гарантоване йому Конституцією України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно роз'яснень, наведених в п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, зважаючи на встановлені судом обставини справи та надану їм з урахуванням положень закону про виконавче провадження оцінку, господарський суд погоджується з доводами заявника, що державним виконавцем не було здійснено необхідних дій щодо фактичного виконання рішення суду саме стосовно встановлення дати народження боржника - ОСОБА_1 , а тому доходить до висновку про часткове задоволення скарги ТОВ "Спектр-Агро" в частині визнання незаконними дій державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19, котрі виразились у винесені 25 лютого 2020 року повідомлення Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19 стягувачеві без прийняття його до виконання.
Стосовно вимог скаржника про визнання вищенаведених дій державного виконавця протиправними та передчасними, то господарський суд зазначає, що протиправність дій охоплюється встановленою судом незаконністю, а визнання дій передчасними не охоплюється положеннями ст. 343 ГПК України, що свідчить про невірно обраний спосіб захисту порушених прав скаржником.
Враховуючи наведене та встановлення судом факту неправомірності винесення державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19 повідомлення від 25.02.2020 р. про повернення наказу господарського суду Одеської області від 04.02.2020 р. стягувачеві без прийняття його до виконання, суд вважає, що повідомлення державного виконавця вказаного ВДВС від 25.02.2020 р. про повернення виконавчого документа підлягає визнанню недійсним та скасуванню. У зв'язку з цим суд зобов'язує державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вирішення питання про прийняття наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі №916/2848/19 до виконання без інформації про дату народження боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Керуючись ст.ст. 342, 343, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" на дії державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вх. № 2-524/20 від 25.03.2020 р.) у справі № 916/2848/19 задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19, котрі виразились у винесені 25 лютого 2020 року повідомлення Білгород-Дністровського МРВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) про повернення наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі № 916/2848/19 стягувачеві без прийняття його до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
3. Визнати недійсним та скасувати повідомлення Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25 лютого 2020 року про повернення наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/2848/19 від 04 лютого 2020 року без прийняття його до виконання на підставі п. 3, 6 ч. 1 ст. 4 України "Про виконавче провадження".
4. Зобов'язати державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вирішення питання про прийняття наказу господарського суду Одеської області від 04 лютого 2020 року по справі №916/2848/19 до виконання без інформації про дату народження боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено 13 квітня 2020 р.
Суддя В.С. Петров