Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 16 березня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13473/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укркабель" - не з'явились,
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Маркеткабель"- не з'явились,
відповідача - Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Пацишина О.П. (в порядку самопредставництва),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укркабель"
на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2019 (суддя: Зеленіна Н.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 (головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.)
у справі № 910/13473/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укркабель" (далі - ТОВ "ВП"Укркабель") та товариства з обмеженою відповідальністю "Маркеткабель" (далі - ТОВ "Маркеткабель")
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК)
про визнання недійсним та скасування рішення.
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до відділення АМК про визнання недійсним та скасування рішення територіального відділення АМК від 08.08.2019 № 60/46-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК) у справі № 139/60/83-рп/к.18.
Позов мотивовано тим, що відповідачем не враховано розумного строку на надання заперечень та порушення прав на надання заперечень на подання про попередні висновки; відповідачем несвоєчасно повідомлено позивачів про засідання адміністративної колегії відділення; відповідачем було порушено процедуру збирання доказів та розгляду справи щодо позивачів; порушено їх права на ознайомлення з матеріалами справи; відповідач не мав належних та допустимих доказів на підтвердження висновків, викладених у Рішенні АМК.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав, передбачених частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Рішення АМК.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020: рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2019 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено; визнано недійсним та скасовано Рішення АМК; стягнуто з Відділення АМК на користь ТОВ "ВП "Укркабель" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 921 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн; стягнуто з Відділення АМК на користь ТОВ "Маркеткабель" витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 921,00 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881,50 грн.
Верховний Суд постановою від 09.07.2020 у справі № 910/13473/19 касаційну скаргу Відділення АМК задовольнив частково; скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020; справу № 910/13473/19 направив на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова обґрунтована тим, що, здійснюючи перегляд судового рішення у цій справі, суд апеляційної інстанції, на порушення статей 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не дослідив усіх доказів, що покладені в основу обґрунтування Рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, та не надав оцінки поясненням сторін щодо поведінки ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" у контексті синхронності їх дій та всім обставинам, на які посилалось Відділення АМК у своєму рішенні, стосовно наявності в діях ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у процедурі закупівлі, як обставини, які, на думку Відділення АМК, у сукупності з іншими доказами, свідчать про наявність порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 апеляційні скарги ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2019 без змін.
При цьому судом зазначено, що рішення АМК ухвалене на підставі зібраних у справі доказів, у ньому повно та всебічно проаналізовано наявні документи, з'ясовано обставини наявності господарських відносин між позивачами, зокрема подання у складі тендерних пропозицій банківських гарантій, виданих одним банком, в один день з послідовною вихідною реєстраційною нумерацією; пропонування ТОВ "Маркеткабель" в своїй тендерній пропозиції продукції, виробником якої є ТОВ "ВП "Укркабель"; подання у складі тендерних пропозицій листів від виробників, виданих в один день з послідовною вихідною реєстраційною нумерацією; спільні особливості в оформлені документів та тендерних пропозицій, що були надані для участі у Процедурі закупівлі; однакові властивостях електронних файлів, які входили до складу пропозицій позивачів, тому відсутні підстави для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції і постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ВП "Укркабель" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило зазначені судові рішення зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ТОВ "ВП "Укркабель" як на підставу касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/13473/19 посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, і в обґрунтування вказаної підстави скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішення і постанови висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/1195/17, а саме про те, що певна схожість в оформленні учасниками торгів їхніх конкурсних пропозицій, за відсутності беззаперечних доказів узгодження Позивачем та Третьою особою своєї поведінки та змісту поданих ними пропозицій в процесі торгів з метою обмеження чи усунення конкуренції між ними, зокрема і узгодження цінових пропозицій учасників, з огляду на те, що саме ціна була єдиним критерієм визначення переможця торгів, не свідчить про наявність попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій) та спрямованість цих дій на усунення або недопущення конкуренції, спотворення результатів торгів.
При цьому ТОВ "ВП "Укркабель" звертає увагу суду, що у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 916/100/17 зазначено, що сама лише схожість в оформленні учасниками торгів їх конкурсних пропозицій, за відсутності беззаперечних доказів неправомірного або узгодженого формування цими учасниками спільно конкурсних пропозицій або цін на товар, за відсутності доказів антиконкурентної узгодженої поведінки учасників відкритих торгів у ході проведення цих останніх ще не свідчить про наявність попередньої змови та спрямованість цих дій на спотворення результатів відкритих торгів. Водночас у постанові Вищого господарського суду України від 04.10.2017 у справі № 916/3453/16 значиться, що одночасне оформлення запитів та отримання довідок на ці запити не свідчить про розповсюдження обміну офіційною інформацією на суть конкурсних пропозицій.
На думку ТОВ "ВП "Укркабель", відділенням АМК не надано суду належних та допустимих доказів узгодженості дій позивачів, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом узгодження умов участі у процедурі закупівлі.
Розгляд клопотань учасників справи та доводи інших учасників справи
Відділення АМК у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, зазначаючи, зокрема, про їх законність та обґрунтованість.
ТОВ "Маркеткабель" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що підтримує касаційну скаргу ТОВ "ВП "Укркабель" та вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права.
Від ТОВ "ВП "Укркабель" надійшло клопотання про перерву у судовому засіданні у зв'язку з неможливістю явки представника у судове засідання.
У судовому засіданні 16.03.2021 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні. ТОВ "ВП "Укркабель" був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання суду касаційної інстанції, участь учасників справи у судовому засіданні судом касаційної інстанції обов'язковою не визнавалась. ТОВ "ВП "Укркабель" не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а нез'явлення у судове засідання представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відділенням АМК 08.08.2019 прийнято рішення № 60/46-р/к у справі № 139/60/83-рп/к.18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким:
- визнано, що ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, шляхом узгодження умов участі у процедурі закупівлі "Кабельно-провідникова продукція", ідентифікатор у системі "Prozorro" - UA-2018-04-26-000536-a, яка проводилась філією "Центр сервісного забезпечення" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";
- за вказане порушення на ТОВ "ВП "Укркабель" накладено штраф у розмірі 68 000 грн;
- за вказане порушення на ТОВ "Маркеткабель" накладено штраф у розмірі 68 000 грн.
Подання про попередні висновки ТОВ "ВП "Укркабель" отримало 26.07.2019, а ТОВ "Маркеткабель"- 24.07.2019. Заперечення ТОВ "ВП "Укркабель" від 05.08.2019 №05/08-59 надійшли до територіального відділення АМК 06.08.2019 (вх.№50-01/2856), заперечення ТОВ "Маркеткабель" від 01.08.2019 № 01/07 - 02.08.2019 (вх.№ 60-01/2821).
Відділення АМК листом від 30.07.2019 № 60-02/4166 та листом від 30.07.2019 № 60-02/4167 повідомило ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" про проведення 08.08.2019 об 11:00 розгляду справи № 139/60/83-рп/к.18.
Рішення АМК мотивоване тим, що у період проведення процедури закупівлі між ТОВ "ВП "Укркабель", який є виробником продукції, та ТОВ "Маркеткабель" існували господарські відносини у вигляді поставки та оплати продукції, яка була предметом процедури закупівлі. Відповідно до умов цих договорів поставки ТОВ "Маркеткабель" володіло інформацією щодо цін реалізації продукції ТОВ "ВП "Укркабель", що суперечить принципу максимальної економії та ефективності при здійсненні публічних закупівель (статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі").
Згідно з інформацією, наданою у листі АТ "Сбербанк" від 03.01.2019 №136/4/07-2-5-БТ, у період з 01.01.2018 по 30.06.2018 (до та під час проведення процедури закупівлі), ТОВ "ВП "Укркабель" сплачувало кошти за придбану у ТОВ "Маркеткабель" сировину на загальну суму 2 938 395,21 грн, а 13.06.2018 ТОВ "Маркеткабель" сплатило кошти за кабель ТОВ "ВП "Укркабель" на суму 40 233, 41 грн (інформація міститься у матеріалах справи з обмеженим доступом).
Отже, між позивачами існували господарські відносини у вигляді оплати за сировину і кабель як до, так і під час проведення процедури закупівлі. Наявність господарських відносин зумовлює виникнення у суб'єктів господарювання, які пов'язані такими відносинами, певних прав та обов'язків та свідчить про обізнаність ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" стосовно діяльності та фінансової спроможності одне одного, що, в свою чергу, передбачає обмін інформацією, спільність інтересів, у тому числі щодо умов ведення господарської діяльності, отримання прибутку.
Разом з цим позивачі подали заяви про надання гарантій в один і той же банк - ПАТ "КБ "Акордбанк" та в один день для отримання банківських гарантій (заява ТОВ "ВП "Укркабель" від 25.05.2018 - вхідний Банку № 01-06-05/1934/1 від 25.05.2018; заява ТОВ "Маркеткабель" від 25.05.2018 - вхідний Банку № 01-06-05/1935/1 від 25.05.2018). При цьому станом на день подачі заяв та день отримання відповідних гарантій відкритий рахунок у ПАТ "КБ "Акордбанк" був тільки у ТОВ "ВП "Укркабель". Також разом з документами, що подавались для отримання гарантій, позивачі надали, зокрема, протоколи зборів учасників, у яких зміст розділів "Порядок денний" та "Ухвалили" ідентичний, протоколи датовані одним днем та мають однакові номери.
Авторизаційні листи, видані ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" виробниками відповідної продукції, датовані одним днем та мають послідовну нумерацію (ТОВ "Беларускабель": лист від 30.05.2018 № 67/2 (ТОВ "ВП "Укркабель"), лист від 30.05.2018 № 67/1 (ТОВ "Маркеткабель"); ТзДВ "ГАЛ-КАТ": лист від 22.05.2018 № 134 (ТОВ "ВП "Укркабель"), лист від 22.05.2018 № 133 (ТОВ "Маркеткабель").
Таким чином, позивачі звернулись для отримання авторизаційних листів до одних і тих же виробників та отримали листи, датовані одним днем з послідовними реєстраційними номерами. Натомість листи ТОВ "Беларускабель" та ТОВ "ГАЛ-КАТ" для інших учасників торгів датовані іншими днями, аніж листи до позивачів.
Пропозиції позивачів мали однаковий перелік, ідентичні найменування товарів; ними була представлена продукція однакових виробників (всі 241 одиниць найменувань ідентичні); електронні документи, що подавались позивачами, мали ідентичні параметри цих файлів; у пропозиціях ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" були відсутні одні й ті ж документи, які вимагались Тендерною документацією (пункт 32 Рішення № 60/46-р/к), що свідчить про обмін інформацією між позивачами під час підготовки документів і участі у торгах та узгодженість їх дій.
За аналізом обставин участі ТОВ "Маркеткабель" в інших аукціонах та торгах з моменту державної реєстрації (19.10.2017) та протягом І півріччя 2018 року територіальним відділенням АМК встановлено ознаки технічної участі останнього у різних процедурах закупівлі з метою забезпечення перемоги ТОВ "ВП "Укркабель", причому ТОВ "Маркеткабель" у всіх досліджених за даний період процедурах закупівель пропонувало вищу ціну на аналогічну продукцію, що свідчить про технічну участь ТОВ "Маркеткабель" у закупівлях з метою забезпечення перемоги ТОВ "ВП "Укркабель".
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною касаційного перегляду стало питання правомірності відмови судами попередніх судових інстанцій у задоволенні позову ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель".
За доводами касаційної скарги, ТОВ "ВП "Укркабель" зазначало, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/1195/17.
Стосовно викладеного Суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.
Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/13473/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Натомість судом касаційної інстанції встановлено, що постанова Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 914/1195/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, прийнята хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у цій справі № 910/13473/19, тобто зазначена справа і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема досліджувати також достатність/вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку.
Таким чином, Верховний Суд зазначає, що під час розгляду справи № 910/13473/19, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім встановленим обставинам справи у відповідності до вимог статті 86 ГПК України у сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін, здійснено аналіз поведінки ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" у контексті синхронності їх дій та встановлено наявність обставин, які надавали відділенню АМК можливість дійти висновку про обмін ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" інформацією під час підготовки до участі у торгах та узгодження своєї поведінки; що внаслідок такої поведінки названих суб'єктів господарювання не було створено конкурентного середовища у сфері закупівель та не було дотримано принципу добросовісної конкуренції серед учасників; наведене давало можливість дійти висновку про наявність, зокрема, у діях ТОВ "ВП "Укркабель" та ТОВ "Маркеткабель" складу правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Відтак Верховний Суд доходить висновку, що встановлені судами фактичні обставини у справі №910/13473/19 та у справі № 914/1195/17 є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Верховний Суд зауважує, що зміст поданої касаційної скарги переконливо свідчить про неспростування скаржником зазначених фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних рішення та постанови.
Отже, суд касаційної інстанції встановив, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилається скаржник у касаційній скарзі, ґрунтується на інших фактичних обставинах справи, які встановлювались судами на підставі різних доказів, а тому стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/13473/19.
Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, в тому числі в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №916/3214/17, від 04.12.2018 у справі № 914/1912/17, від 18.12.2018 у справі № 922/5617/15, від 20.11.2018 у справі № 910/1339/18, і підстави для відступу від неї відсутні.
Щодо інших аргументів касаційної скарги, то вони переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ВП "Укркабель" на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 910/13473/19.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних підстав доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укркабель" на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 у справі № 910/13473/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко