Постанова від 19.09.2023 по справі 910/97/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/97/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс",

представник позивача - Оніщенко А.Ю, адвокат (ордер від 22.06.2023 № 1151418),

відповідач - акціонерне товариство "Украгазвидобування",

представник відповідача - Шляхетський А.Л., адвокат (довіреність від 21.04.2023 № 2-186Д); Малярчук Ю.Б., адвокат (довіреність від 09.02.2023 № 2-67Д),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 (головуючий Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.)

у справі № 910/97/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (далі - Позивач)

до акціонерного товариства "Украгазвидобування" (далі - Відповідач)

про стягнення 6 893 153,06 грн та розірвання договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення 6 893 153,06 грн заборгованості за договором на виконання робіт з буріння групи свердловини за добовою ставкою від 26.05.2017 № УГВ5440/18-17 (далі - Договір), та розірвання вказаного договору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Відповідач у порушення норм чинного законодавства та укладеного сторонами Договору неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 6 893 153,06 грн. Враховуючи неналежне виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором Позивач вважає, що Договір підлягає розірванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано укладений сторонами Договір та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 6 893 153,06 грн заборгованості.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Позивачем не доведено, що виконані ним роботи були передбачені умовами Договору.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права та на те, що судом при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які ухвалені в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах: об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц; Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/841/20, від 29.06.2021 у справі № 910/6838/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17027/20, від 08.06.2023 у справі № 908/1957/21 щодо застосування статей 213, 637, 651, 652, 875, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 188, 318 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах;

- апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання скаржника щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме: про необхідність встановлення нерозривності зв'язку спірного договору із місцем знаходження об'єкта, який визначений у спірному договорі як "місце проведення робіт" згідно з приписами статті 213 ЦК України щодо загальних підходів тлумачення договору.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Позивача надійшла заява про поворот виконання рішення.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 26.05.2017 Відповідачем (замовник) та Позивачем (підрядник) укладено Договір, за умовами якого підрядник зобов'язаний за завданням замовника, згідно із затвердженою проектною документацією, планами робіт і технічним завданням, яке є додатком до цього договору та є його невід'ємною частиною, на свій ризик виконати комплекс робіт з буріння 4-ьох свердловин на Єфремівському газоконденсатному родовищі (ГКР) та 2-ох свердловин на Мелихівському ГКР - ліцензійних площах замовника (далі - роботи) в обсязі та строки, визначені умовами цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи.

Пунктом 1.2 Договору сторонами визначений перелік робіт, який включає у себе, але не обмежується, наступними позиціями: первинна мобілізація обладнання та персоналу підрядника до місця проведення робіт; монтаж обладнання на місці проведення робіт; облаштування вахтового табору; введення бурильного верстату в експлуатацію; цілодобове буріння свердловин; буріння бічних стовбурів, поглиблення, закінчування, ремонт, консервацію і ліквідацію свердловин відповідно до програми буріння свердловин замовника; спуск обсадних колон та хвостовиків; проведення замірів глибини; замір зенітного кута в вертикальних ділянках ствола свердловини; випробування на герметичність обсадних колон, бурильного інструменту, противикидного обладнання, гирлового обладнання, міжколонних просторів та іншого обладнання на вимогу замовника; сприяння та участь у проведенні спеціалізованих робіт під керівництвом сервісних компаній та замовника, а саме: приготування та обробка бурових розчинів; газовий каротаж; похило-скероване буріння; відбір керна; геофізичні дослідження свердловини; ловильні роботи; цементування обсадних колон; випробування пласта; переміщення обладнання третіх осіб по території місця проведення робіт; монтування обладнання третіх осіб на місці проведення робіт та інших спеціалізованих видах робіт; інженерно-технологічний супровід всіх операцій, які виконує підрядник; щодобова звітність; демонтаж обладнання; очищення місця проведення робіт; передислокація обладнання та персоналу на наступне місце проведення робіт; проведення локального екологічного моніторингу при виконанні робіт, пов'язаних зі споруджуванням свердловини відповідно до проектної документації; інші роботи, які прямо передбачені цим договором та проектною документацією; консультування персоналу замовника з питань, що стосуються предмету цього договору; участь у нарадах, які організовує замовник.

Відповідно до пункту 1.3 Договору строки виконання робіт по кожній з 6 свердловин визначено "планом-графіком виконання робіт" (додаток № 2 до Договору).

Згідно з пунктом 1.4 Договору замовник надає додаткове письмове повідомлення про дату первинної мобілізації. Під початком робіт вважається роботи з первинного монтування обладнання бурильного верстату. Орієнтовна дата початку виконання робіт - 04.08.2017.

Пунктом 1.9. Договору передбачено, що передача підряднику проектної документації здійснюється замовником у строки, визначені у пункті 5.1.1 цього договором.

Відповідно до пункту 1.13 Договору будівництво свердловин, проведення всіх технологічних операцій виконуються у відповідності до індивідуальної програми буріння, проектної документації та план-графіку виконання робіт замовника.

Згідно з пунктом 1.14 Договору обсяг робіт для одного бурильного верстату - група з 6 свердловин, роботи на яких виконуються послідовно, сторони домовилися, що незважаючи на те, що договором передбачено виконання робіт на 6 свердловинах, роботи проводяться спочатку на двох свердловинах та за умови успішного виконання робіт з буріння перших двох свердловин підряднику надаються наступні дві свердловини. Аналогічно надаються дві останні свердловини з групи.

Пунктами 3.1- 3.3 Договору передбачено, що загальна вартість робіт за Договором становить 397 422 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 66 237 000,00 грн. Види ставок та їх розміри зазначено у додатку № 7 до цього договору. Система застосування ставок описана у додатку № 8 до даного договору. Загальна вартість робіт за цим договором визначається як сума операційної ставки, що вказана у додатку № 7 до договору, помноженої на кількість діб (протягом яких застосовується операційна ставка), суми всіх фіксованих ставок, що вказані в додатку № 7 та суми компенсації за паливо.

Відповідно до пункту 4.3 Договору оплата вартості робіт за цим договором проводиться замовником наступним чином: попередня оплата в розмірі ставки за мобілізацію обладнання і персоналу до місця проведення робіт - протягом 10 банківських днів з дати підписання договору, але не пізніше ніж за 20 днів до дати початку виконання робіт за договором (додаток №1 до цього договору); оплата за визначеними цим договором сервісними ставками проводяться щомісячно протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт (форма акта вказана у додатку № 11 до цього договору) з врахуванням спожитого бурильним верстатом палива; оплата за визначеними цим договором фіксованими ставками проводяться протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, в який такі роботи за фіксованими ставками будуть включені (додаток № 11 до цього договору).

Згідно з пунктом 4.4 Договору остаточні розрахунки по кожній свердловині за виконані роботи проводяться протягом 20 робочих днів на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі робіт по свердловині.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що замовник підписує надані підрядником акти приймання-передачі виконаних робіт, акт приймання-передачі робіт по свердловині протягом 10 робочих днів з дати отримання відповідного акта за умови відсутності зауважень.

Відповідно до пункту 4.6 Договору у випадку, якщо замовник не погоджується з якістю, обсягами виконаних робіт, що зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт, акті приймання-передачі робіт по свердловині або має інші зауваження, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного акта надіслати підряднику письмове обґрунтування відмови від підпису та прийняття робіт (вмотивованої відмови) з обов'язковим викладенням зауважень та недоліків виконаних робіт, а також шляхів і строків їх усунення.

Сторонами до Договору були підписані додатки, а саме: Технічне завдання (додаток № 1), План-графік виконання робіт (додаток № 2), Технічна специфікація бурильного верстату (додаток № 3), Персонал підрядника (додаток № 4), Розподіл обов'язків сторін (додаток № 5), Таблиця розподілу обов'язків з надання матеріалів, обладнання та послуг (додаток № 6), Ставки (додаток № 7), Застосування ставок (додаток № 8), Штрафні санкції, що застосовуються до підрядника за відхилення від проектної документації, нормативних документів та технологій під час виконання робіт по кожній свердловині (додаток № 9), Норми часу та основні операції (додаток № 10), Форма актів (додаток № 11), Регламент взаємодії із супервайзинговою службою (додаток № 12), Форма - "Інформація про власників контрагента, включаючи вигодонабувачів" (додаток № 13), Угода про захист комерційної таємниці (додаток № 14), які є його невід'ємними частинами.

Згідно з пунктом 1.2 Технічного завдання (додаток № 1 до Договору) визначено перелік свердловин та місце проведення робіт, а саме: Єфремівське ГКР (чотири свердловини) України, Харківська область, Первомайський район, місто Первомайськ; Мелихівське ГКР (дві свердловини) України, Харківська область, Нововодолазький район, село міського типу Нова Водолага.

Також судами встановлено, що 14.04.2020 була укладено додаткова угода до Договору, за умовами якої сторони погодили, що роботи виконані підрядником на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища, які не були передбачені Договором, будуть вважатися роботами виконаними в межах договору та будуть оплачені замовником, за умови оплати підрядником штрафних санкцій та збитків, зазначених у пункті 1 цієї додаткової угоди, при цьому підрядник звільняє замовника від сплати будь-яких санкцій чи збитків, нарахованих чи таких, що можуть бути нараховані в майбутньому. Строки виконання робіт на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища та строки спорудження цієї свердловини мають відповідати строкам (тривалості спорудження свердловин), встановленим в договорі для інших свердловин. Розрахунок оплати робіт на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища здійснюється за ставками та системою застосування ставок відповідно до додатків 7 та 8 Договору. Геологічні дані та інші технічні характеристики свердловини № 77 Західно-Соснівського родовища наведені в додатку № 1 до цієї додаткової угоди. Оплата за виконані роботи по цій свердловині здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання- передачі робіт, протягом 30 днів з дати підписання сторонами цієї додаткової угоди.

Сторони погодились, що свердловина № 77 Західно-Соснівського родовища є першою свердловиною, де мають бути виконані роботи за Договором (пункт 4 додаткової угоди).

Пунктом 5 додаткової угоди передбачено, що інші умови договору та додатків до нього, не зазначені у даній додатковій угоді, залишаються без змін.

Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що фактично відбулось надання послуг за свердловиною № 77, у подальшому відбулось підписання додаткової угоди від 14.04.2020, якою сторони визнали, що роботи по свердловині № 77 надавались в межах Договору.

Водночас, ані умови Договору, ані умови додаткової угоди від 14.04.2020, не передбачають регулювання питання виконання робіт по свердловині № 83 (щодо якої виник цей спір). Тому доводи позивача з посиланням на загальне визначення місцерозташування свердловин у додатковій угоді від 14.04.2020, на яких мають бути виконані роботи - не приймаються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.

Що ж до посилання Позивача на акт про закінчення переміщення бурової установки з майданчика свердловини від 22.10.2018, відповідно до якого представники позивача та супервайзер від відповідача зафіксували, що 22.10.2018 о 19:00 закінчено переміщення бурової установки F400 та обладнання з свердловини № 77 на свердловину № 83 Західно-Соснівського ГКР, то судом апеляційної інстанції в цій частині прийнято доводи апелянта з посиланням на додаток № 12 до Договору (регламент взаємодії із Супервайзинговою службою), відповідно до якої супервайзер має право і наділений, такими повноваженнями: підтвердження дати початку і завершення буріння свердловини, визначеної актом постійно діючої комісії, а також щодо підтвердження дати початку і завершення відповідних етапів, видів робіт і підписувати відповідні акти; підтверджувати дати початку і завершення відповідних етапів, видів робіт і підписувати відповідні акти; підтверджувати проведення та результати технологічних операцій (кріплення і випробування обсадних колон, опресування обладнання, у тому числі гирлового і так далі); здійснювати технічний нагляд і приймати виконанні підрядником роботи і послуги; здійснювати контроль над дотриманням технологічних процесів, оперативне виявлення і усунення причин їх порушення; здійснює заходи щодо запобігання браку і підвищення якості робіт; проводити постійний контроль на місці виконання робіт за виконанням вимог програми буріння, проектної документації, діючих технологічних регламентів, інструкцій і правил; проводити контроль: за режимом буріння і параметрами бурового розчину; контроль підбору оптимального типу долота; контроль за встановленням висоти колонних головок, контроль за визначенням висоти зрізу обсадної колони; контроль за натягом обсадної колони при установці її на клини; контроль за спуском і цементуванням обсадних колон; контроль розрахунку і вибору КНЕК; постійний контроль за свердловиною для запобігання ГИВП; брати участь у розробці, погодженні та виконанні планів виробництва складних технологічних операцій (спуск і цементування обсадних колон, облаштування гирла свердловин, ліквідація аварій і ускладнень); оперативно коректувати і вносити зміни в наданих підрядником планах робіт.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з позицією апелянта, що умови додатку № 12 до Договору не надає супервайзеру повноваження визначати, по якій наступній свердловині будуть виконуватись роботи, змінювати умови договору. Супервайзер може лише контролювати процес буріння свердловини, визначеної актом постійно діючої комісії. Однак матеріали справи не містять ані акта постійно діючої комісії, ані інших документів, які б підтверджували визначення та погодження Відповідачем, на якій свердловині (після виконання робіт на свердловині № 77) будуть виконуватись роботи. Більше того, ані додаткові угоди, ані сам Договір не передбачає виконання робіт на вказаній свердловині (№ 83).

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи Позивача про те того, що поведінку Відповідача слід оцінювати з урахуванням того, як саме відбулось виконання робіт по свердловині № 77, оскільки, як вказує сам Позивач, буріння свердловин - це складний технологічний процес, який вимагає дотримання багатьох технічних вимог, погоджень, отримання дозволів і є досить дороговартісним, а тому здійснення початку переміщення бурової установки та її монтаж без дотримання порядку визначення місця виконання роботи, без офіційної передачі майданчика - було вчинено Позивачем на свій власний ризик та не може бути підставою стягнення вартості за переміщення на відстань до 30 км (зі свердловини № 77 на свердловину № 83) на суму 1 376 000,00 грн за ставкою за переміщення, а також монтування бурильного верстату (на свердловині № 83) на суму 5 517 153,06 грн за ставкою за монтування бурильного верстату.

На відмінну від обставин буріння свердловини № 77 [роботи на якій у подальшому було погоджено (схвалено) Відповідачем, шляхом підписання додаткової угоди від 14.04.2020 до Договору], щодо переміщення бурової установки на свердловину № 83, відсутнє будь-яке погодження зі сторони Відповідача як на переміщення бурової установки, так і на виконання будь-яких робіт.

Тоді як складення за участю супервайзера Вороняка Д.І. акта від 22.10.2018 (про переміщення бурової установки) та участь менеджера ІУП з департаменту буріння Відповідача Берлінця С.В. в аудиті бурових підрядників - не свідчить про волевиявлення Відповідача щодо погодження переміщення бурової установки та виконання бурових робіт (підготовчих) на свердловині № 83 за Договором.

Оскільки такі роботи були виконані без попереднього погодження підрядником та без його схвалення у майбутньому. Так, станом на день ухвалення рішення жодних дій юридичною особою (Відповідачем) щодо схвалення вчинено не було. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність схвалення Відповідачем дій щодо робіт на свердловині № 83 у межах укладеного сторонами Договору.

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження даної обставини в матеріалах справи наявний лист Відповідача від 11.10.2018 № 4-02-10371-3, в якому останній повідомив Позивача, що фахівцями ГПУ "Шебелинкагазвидобування" спільно з фахівцями ІУП Відповідача 11.10.2018 було здійснено виїзд на свердловину № 83 Західно-Соснівського ГКР, та зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки, перевезення та розміщення бурового обладнання Позивача на свердловині № 83 без належних нормативно-правових документів, які надавали б право Позивачу здійснювати згадані роботи.

Також, апеляційний суд зазначив, що як вбачається з листа від 11.01.2019 № 51 Позивач (за підписом директора) вказав (пункт 5 даного листа) на те, що ?під час буріння свердловини № 77 замовник нам повідомив, що наступною для будівництва підрядником буде свердловина № 83 Західно-Соснівського ГКР, яка знаходиться поруч… Підрядник змонтував буровий верстат та ще в жовтні 2018 року був готовий приступити до буріння. Але, замовником не надало підряднику проект майбутньої свердловини та офіційно не передало майданчик свердловини № 83". Аналогічний лист від 11.01.2019 № 50 був направлений голові правління НАК "Нафтогаз Україна".

Враховуючи вказані листів, в яких сам Позивач зазначає, що фактично визначення наступної свердловини відбулося "під час буріння свердловини № 77 замовник нам повідомив…" та те, що Відповідач офіційно не передав позивачу майданчик свердловини № 83, суд апеляційної інстанції відхилив доводи Позивача про недобросовісність поведінки скаржника, оскільки в даному випадку відбулося самовільне зайняття Позивачем майданчика свердловини № 83. Буріння такої не погоджувалося Договором, додатковими угодами до нього, протоколами постійно діючої комісії, тощо. Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що Позивач, фактично за відсутності документального підтвердження погодження наступної свердловини та на свій власний розсуд та ризик, перемістив бурову установку на свердловину № 83, а тому в цій частині суд апеляційної інстанції прийняв доводи Відповідача та відхиляє доводи Позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

З урахуванням відсутності визначення та схвалення Відповідачем як замовником, що по свердловині № 83 будуть виконуватись роботи після завершення робіт на свердловині № 77, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що односторонньо складені (майже через 3 роки після переміщення бурової установки) Позивачем акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.12.2021 № 83 ЗС-П на суму 1 376 000,00 грн з ПДВ за виконаний обсяг робіт переміщення на відстань до 30 км зі свердловини № 77 Західно-Соснівського ГКР на свердловину № 83 Західно-Соснівського ГКР та акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.12.2021 № 83ЗС-М на суму 5 517 153,06 грн з ПДВ за виконаний обсяг робіт з монтування бурильного верстату на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР, акт простою від 14.12.2021, акт приймання-передачі виконаних робіт № 83ЗС-П-1 від 14.12.2021 на суму 273 967 188,18 грн з ПДВ за виконаний обсяг робіт - не є підставою для стягнення 6 893 153,06 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що документи, на які посилається Позивач, а саме: лист від 19.03.2018 про надання схеми розміщення обладнання на свердловині № 83 Західно-Соснівська для виготовлення проекту облаштування майданчика; повідомлення від 26.10.2018 про дату - 20.11.2018 початку буріння свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР; протокол позапланового аудиту бурової установки та обладнання від 14.11.2018; звіт про усунення зауважень комісії та повідомлення про готовність розпочати роботи з буріння свердловини від 23.11.2018 з проханням надати проектну документацію, програму буріння та іншу необхідну документацію для проведення робіт з буріння свердловини № 83; акт про введення в експлуатацію Бурової установки F400 DEC-EC зав. № 10 від 20.11.2018, - не спростовують висновки суду апеляційної інстанції про відсутність схвалення Відповідачем виконаних робіт по свердловині № 83 та в частині того, що переміщення бурової установки відбулось внаслідок одностороннього волевиявлення Позивача, а тому доводи Позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо недобросовісності (непослідовності) поведінки Відповідача щодо робіт, виконаних на свердловині № 77 та № 83, визнані апеляційним судом такими, що не є підставою для автоматичного задоволення позовних вимог у частині стягнення сум за односторонніми актами приймання-передачі виконаних робіт від 14.12.2021 № 83ЗС-П на суму 1 376 000,00 грн та від 14.12.2021 № 83ЗС-М на суму 5 517 153,06 грн.

Що ж до позовних вимог про розірвання Договору, то судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 12.3 Договору підрядник має право вимагати розірвання договору лише у разі анулювання ліцензії замовника на ліцензійній площі, на якій виконуються роботи за цим договором.

Згідно з пунктом 12.4 Договору виключають можливість одностороннього розірвання або зміни договору, за винятком випадків, прямо передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 12.5 Договору передбачено, що дія договору може бути припинена за згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в якій вказується дата припинення виконання робіт, сума і строк оплати виконаних робіт, а також відсутність у сторін після завершення платежів будь-яких взаємних претензій один до одного.

Відповідач засобами електронного зв'язку направив Позивачу проект додаткової угоди № 4 до Договору, яка, серед іншого, містить умови про розірвання Договору.

Відповідно до листа від 18.08.2020 № 18/08/20-1 Позивач звернув увагу Відповідача на незавершення буріння, у зв'язку з ненаданням відповідачем проектної документації, а також зазначення про погодження запропонованого проекту додаткової угоди № 4 до Договору.

Проте, листом від 20.08.2020 № 20/08/20-1 в доповнення до листа від 18.08.2020 № 18/08/20-1 Позивач зазначив про можливість погодження проекту додаткової угоди № 4 до Договору лише у редакції, наданій Позивачем.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, сторони не досягли згоди щодо розірвання спірного договору, тоді як одностороння відмова від договору дозволяється лише у визначеному договором випадку (пункт 12.3 Договору).

Матеріали справи не містять доказів наявності випадків, які б стали підставою для розірвання Договору в порядку пункту 12.3 Договору.

Апеляційним судом зазначено, що звертаючись з позовом в частині розірвання спірного Договору, Позивач свої вимоги обґрунтовував статтею 188 ГК України та статтею 651 ЦК України та просив розірвати спірний договір через істотне порушення Відповідачем зобов'язань за Договором.

Згідно із статтею 188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За загальним правилом розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм та положень Договору, розірвання останнього в односторонньому порядку з ініціативи підрядника не допускається (окрім випадку, передбаченого пункту 12.3 Договору, що не є підставою позову у даній справі відсутні). Однак таке розірвання можливе у разі істотного порушення Договору (в порядку статті 188 ГК України та статті 651 ЦК України), яке сторона має довести в розумінні статей 74, 76-80, 86, 269 ГПК України.

Тобто, підставою для розірвання спірного Договору може бути невиконання однією із сторін своїх обов'язків за Договором. Відтак, встановленню при вирішенні спору у даній справі в частині вимог стосовно розірвання Договору підлягають обставини виконання Відповідачем своїх обов'язків за Договором, та, у зв'язку з цим, наявності або відсутності підстав для розірвання Договору.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що, надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто, суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10.09.2020 у справі № 910/13436/19, від 08.09.2022 у справі № 910/277/21).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про самовільне зайняття Позивачем майданчика свердловини № 83 та, відповідно, про відсутність істотного порушення Відповідачем умов Договору, яке б стало підставою для розірвання спірного Договору. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що доказів невиконання саме узгоджених сторонами умов Договору Позивач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав з урахуванням встановленої судом апеляційної інстанції неузгодженості умовами Договору виконання робіт на свердловині № 83.

Так, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову вказав на те, що у даному випадку відбулося самовільне зайняття Позивачем майданчика свердловини № 83; буріння такої не погоджувалося Договором, додатковими угодами до нього, протоколами постійно діючої комісії, тощо; Позивач фактично за відсутності документального підтвердження погодження наступної свердловини та на свій власний розсуд та ризик, перемістив бурову установку на свердловину № 83; матеріали справи не містять ані акта постійно діючої комісії, ані інших документів, які б підтверджували визначення та погодження Відповідачем, на якій свердловині (після виконання робіт на свердловині № 77) будуть виконуватись роботи.

Крім того, суд апеляційної інстанції прийняв доводи Відповідача про неправомірне, у даному випадку, застосування судом першої інстанції положень статті 652 ЦК України (яка взагалі не підлягає до застосування у даній справі, виходячи з предмету та підстав заявленого позову). Тоді як Позивачем було заявлено позов на підставі статті 188 ГК України та статті 651 ЦК України.

Однак Верховний Суд вважає такі висновки передчасними, оскільки суд апеляційної інстанції, в порушення статті 210 ГПК України, не дослідив та не надав правової оцінки доводам та доказам, на які посилався Позивач, зокрема протоколам спільних нарад Позивача та Відповідача щодо забезпечення виконання календарного плану будівництва свердловини № 77 Західно-Соснівського ГКР від 31.01.2018 (т.1 а.с.143-144) та від 07.02.2018 (т.1 а.с.145-146), за участю представників Позивача у кількості 5 осіб і представників Відповідача у кількості 6 осіб та представників Позивача у кількості 4 осіб і представників Відповідача у кількості 4 осіб, відповідно, а також наявним у матеріалах справи доказам щодо переписки сторін у справі, яка стосується майданчика № 83 Західно-Соснівського ГКР. Тобто суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки усім доказам у даній справі та у їх сукупності, що стосується правомірності/не правомірності зайняття Позивачем майданчику № 83, і що, у свою чергу, має важливе значення для правильного вирішення даного спору, та є порушенням норм процесуального права (статей 86, 236 ГПК України).

Суд також вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції щодо відхилення доводів Позивача про те, що: ?поведінку Відповідача слід оцінювати з урахуванням того, як саме відбулось виконання робіт по свердловині № 77, з посиланням на те, що буріння свердловин - це складний технологічний процес, який вимагає дотримання багатьох технічних вимог, погоджень, отримання дозволів і є досить дороговартісним, а тому здійснення початку переміщення бурової установки та її монтаж без дотримання порядку визначення місця виконання роботи, без офіційної передачі майданчика - було вчинено Позивачем на свій власний ризик та не може бути підставою стягнення вартості за переміщення на відстань до 30 км (зі свердловини № 77 на свердловину № 83) на суму 1 376 000,00 грн за ставкою за переміщення, а також монтування бурильного верстату (на свердловині № 83) на суму 5 517 153,06 грн за ставкою за монтування бурильного верстату?, оскільки апеляційний суд обмежився лише цитуванням доводів Позивача без дослідження та надання оцінки наявним у матеріалах справи доказам, на підставі дослідження яких (як окремо так і в сукупності) має встановлюватись поведінка сторін Договору під час його виконання, зокрема листам, протоколам, проєктам додаткових угод, актам, та іншим доказам, які містять інформацію щодо намірів сторін на виконання умов Договору.

Суд звертає увагу на те, що апеляційним судом були відхилені односторонньо складені (майже через 3 роки після переміщення бурової установки) Позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт без врахування обставин укладання додаткової угоди до Договору, за умовами якої сторони погодили, що роботи виконані підрядником на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища, які не були передбачені Договором, які відповідно до акта про закінчення буріння свердловини від 05.10.2018 № 77 були закінчені, тобто в спірних правовідносинах додаткова угода по роботах на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища була укладена майже через 1,5 року після їх закінчення, що, у свою чергу, як і інші дії сторін у процесі реалізації договору, теж мало бути дослідженим в контексті оцінки добросовісності поведінки сторін під час виконання умов Договору, та з врахуванням доктрини римського права - venire contra factum proprium (принцип заборони суперечливої поведінки), яка базується на принципі римского права "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Водночас, право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Також суд апеляційної інстанції, приймаючи доводи Відповідача, а саме: ?про неправомірне, у даному випадку, застосування судом першої інстанції положень статті 652 ЦК України (яка, на думку Відповідача, взагалі не підлягає до застосування у даній справі, виходячи з предмету та підстав заявленого позову), тоді як Позивачем заявлено позов на підставі статті 188 ГК України та статті 651 ЦК України?, не досліджував та не спростував встановлені судом першої інстанції обставини, а саме, що: ?згідно з даними Реєстру нафтових та газових свердловин ДНВП "Геоінформ України" https://geoinf.kiev.ua/ свердловини №№ 191, 177, 186 Мелихівського ГКР побудовані іншими підрядниками, а свердловина № 189 Мелихівського ГКР в бурінні в іншого підрядника тоді, як схеми розміщення обладнання на свердловинах розроблялися Позивачем та вказані свердловини передбачалися для буріння Позивачем відповідно до умов укладеного Договору. Також, згідно з даними Реєстру нафтових та газових свердловин ДНВП "Геоінформ України" https://geoinf.kiev.ua/ свердловини №№ 223, 227 Єфремівського ГКР у бурінні іншого бурового підрядника. Отже у зв'язку з тим, що заплановані свердловини для буріння Позивачем були побудовані та будуються іншими підрядниками, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладене свідчить про неможливість досягнення сторонами цілі Договору?. Тобто суд апеляційної інстанції не дослідив обставини справи в частині застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 652 ЦК України, а лише обмежився посиланнями Відповідача на неправомірне її застосування.

При цьому Суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, у свою чергу, встановивши, що позовні вимоги в частині підстав розірвання Договору Позивач обґрунтовував неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором, з посиланням на статтю 651 ЦК України, а також те, що доказів узгодження та надання замовником проектної документації, програми буріння та іншої необхідної документації для продовження розпочатих робіт за договором з буріння свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР, або проектної документації, програми буріння та іншої необхідної документації для буріння будь-якої наступної з 5-ти свердловин, що залишилися для буріння у межах укладеного Договору, як цього вимагають стаття 875 ЦК України та стаття 318 ГК України, Відповідачем не надано, - не навів належного правового мотивування застосування до спірних правовідносин статті 652 ЦК України, якою передбачено зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, у той час як Позивач посилався на статтю 651 ЦК України, якою, зокрема передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судами не надано оцінки обставинам виконання/невиконання умов укладеного Договору з точки зору його реалізації відповідачем у контексті наявності/відсутності матеріально-правових підстав для його розірвання.

Крім того, суди як першої так і апеляційної інстанції, розглядаючи позовні вимоги про розірвання договору, не надали належної правової оцінки умовам Договору щодо об'єму робіт, етапності робіт, строку та графіку цих робіт у сукупності з поданими сторонами доказами щодо виконання робіт та прийняття таких робіт. Тобто, з врахуванням наявності/відсутності в Договорі відкладальної умови щодо надання підряднику наступних свердловин (пункт 1.14), судам необхідно було дослідити обставини, які склались між сторонами під час виконання робіт підрядником за Договором та їх прийняття замовником.

Втім підставами касаційного оскарження визначено, зокрема те, що ?суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови допустив порушення статей 213, 651, 652, 637, 875 ЦК України, статей 188, 318 ГК України, та не врахував висновків об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц щодо застосування статей 637, 213 ЦК України (близькі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/841/20, від 29.06.2021 у справі № 910/6838/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17027/20, які господарські суди застосовували до різних видів правочинів та були застосовані Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 908/1957/21), стосовно тлумачення умов договору, застосування принципу contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). А особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови?.

Суд також зазначає, що, у даному випадку, судам попередніх інстанцій необхідно було встановити чи є Договір дійсний на момент звернення до суду з вимогою про його розірвання, оскільки відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 622 ЦК України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього кодексу), боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно із статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У статті 653 вказаного Кодексу визначені правові наслідки розірвання договору: зобов'язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто, одним з наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 та статті 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Близький за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 № 910/16750/18.

Відповідно, право замовника відмовитись від договору, передбачене статтею 849 ЦК України, зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга), якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (частина третя) або передбачене частиною четвертою цієї статті безумовне право відмовитись від договору до закінчення роботи виникають лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.

Близький за змістом висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Оскільки зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи не враховав приписи частини третьої статті 86 ГПК України, а саме те, що суд повинен надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у матеріалах справи, то ним не виконані вимоги норм процесуального права у вирішенні відповідного спору, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, вказане порушення не усунув.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи у сукупності наведені у цій постанові обставини, Верховний Суд зазначає, що аргументи, викладені в касаційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження, тому рішення судів попередніх інстанцій у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарським судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Що ж до заяви Позивача про поворот виконання рішення, то враховуючи положення частини першої статті 333 ГПК України, якою передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі, поворот виконання судового рішення Верховним Судом не здійснюється у зв'язку з направленням справи на новий розгляд, що не позбавляє Позивача права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із заявою про поворот виконання рішення відповідно до приписів частин дев'ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Також Суд звертає увагу, що розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/97/22 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова