ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.01.2024Справа № 910/97/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/97/22
за Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (Україна, 36041, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Клінкерна, буд. 1; ідентифікаційний код 33660476)
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775)
про стягнення 6 893 153,06 грн та розірвання договору
Представники учасників справи:
від позивача: Оніщенко А.Ю., ордер серії ВІ № 1176639 від 01.11.2023;
від відповідача: Шляхетський А.Л., довіреність № 2-937д від 18.12.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 6 893 153,06 грн та розірвання договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.) від 12.09.2022 у справі № 910/97/22 позов було задоволено повністю, розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" Договір на виконання робіт з буріння групи свердловин за добовою ставкою від 26.05.2017 № УГВ5440/18-17. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" 6 893 153,06 грн заборгованості та 105 667,30 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 було скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у справі № 910/97/22 з прийняттям нового про відмову в позові повністю. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладено на позивача. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 158 500,80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/97/22 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу № 910/97/22 передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 було прийнято справу № 910/97/22 до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.11.2023 та серед іншого запропоновано сторонам у строк до закінчення підготовчого провадження надати суду письмові пояснення щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2023 у справі № 910/97/22.
07.11.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення.
07.11.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" додаткові письмові пояснення, які 07.11.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 08.11.2023 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 08.11.2023 судом були прийняті до розгляду письмові пояснення сторін та оголошено перерву до 29.11.2023.
28.11.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" додаткові письмові пояснення з урахуванням пояснень наданих відповідачем, які 29.11.2023 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 29.11.2023 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 29.11.2023 судом було прийнято до розгляду додаткові письмові пояснення позивача, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2023.
07.12.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення з урахуванням пояснень позивача.
У судове засідання 20.12.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У судовому засіданні 20.12.2023 судом було оголошено перерву до 24.01.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/97/22 призначено на 24.01.2024.
У судове засідання 24.01.2024 з'явились представники сторін.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.
У судовому засіданні 24.01.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
26.05.2017 між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (підрядник) було укладено Договір № УГВ5440/18-17 на виконання робіт з буріння групи свердловини за добовою ставкою (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язаний за завданням замовника, згідно із затвердженою Проектною документацією, Планами робіт і Технічним завданням, яке є додатком до цього Договору та є його невід'ємною частиною, на свій ризик виконати комплекс робіт із буріння 4 (чотирьох) свердловин на Єфремівському ГКР та 2 (двох) свердловин на Мелихівському ГКР - ліцензійних площах замовника (далі - роботи) в обсязі та строки, визначені умовами цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи.
У п. 1.2 Договору сторони визначили перелік робіт, який включає у себе, але не обмежується, наступними позиціями: первинна мобілізація обладнання та персоналу підрядника до місця проведення робіт; монтаж обладнання на місці проведення робіт; облаштування вахтового табору; введення бурильного верстату в експлуатацію; цілодобове буріння свердловин; буріння бічних стовбурів, поглиблення, закінчування, ремонт, консервацію і ліквідацію свердловин відповідно до програми буріння свердловин замовника; спуск обсадних колон та хвостовиків; проведення замірів глибини; замір зенітного кута в вертикальних ділянках ствола свердловини; випробування на герметичність обсадних колон, бурильного інструменту, противикидного обладнання, гирлового обладнання, міжколонних просторів та іншого обладнання на вимогу замовника; сприяння та участь у проведенні спеціалізованих робіт під керівництвом сервісних компаній та замовника, а саме: приготування та обробка бурових розчинів; газовий каротаж; похило-скероване буріння; відбір керна; геофізичні дослідження свердловини; ловильні роботи; цементування обсадних колон; випробування пласта; переміщення обладнання третіх осіб по території місця проведення робіт; монтування обладнання третіх осіб на місці проведення робіт та інших спеціалізованих видах робіт; інженерно-технологічний супровід всіх операцій, які виконує підрядник; щодобова звітність; демонтаж обладнання; очищення місця проведення робіт; передислокація обладнання та персоналу на наступне місце проведення робіт; проведення локального екологічного моніторингу при виконанні робіт, пов'язаних зі споруджуванням свердловини відповідно до проектної документації; інші роботи, які прямо передбачені цим договором та проектною документацією; консультування персоналу замовника з питань, що стосуються предмету цього договору; участь у нарадах, які організовує замовник.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що строки виконання робіт по кожній із 6 свердловин визначено "Планом-графіком виконання робіт" (Додаток № 2 до цього Договору).
Згідно з п. 1.4 Договору замовник надає додаткове письмове повідомлення про дату первинної мобілізації. Під початком робіт вважається роботи з первинного монтування обладнання бурильного верстату. Орієнтовна дата початку виконання робіт - 04.08.2017.
У відповідності до п. 1.9 Договору передача підряднику проектної документації здійснюється замовником у строки, визначені у пункті 5.1.1 цього Договору.
Будівництво свердловин, проведення всіх технологічних операцій виконуються у відповідності до індивідуальної програми буріння, проектної документації та план-графіку виконання робіт замовника (п. 1.13 Договору).
Пунктом 1.14 Договору передбачено, що обсяг робіт для одного бурильного верстату - група із 6 свердловин, роботи на яких виконуються послідовно. Сторони домовилися, що незважаючи на те, що договором передбачено виконання робіт на 6 свердловинах, роботи проводяться спочатку на двох свердловинах та за умови успішного виконання робіт з буріння перших двох свердловин підряднику надаються наступні дві свердловини. Аналогічно надаються дві останні свердловини із групи.
Відповідно до умов пунктів 3.1 - 3.3 Договору загальна вартість робіт за Договором становить 397 422 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% 66 237 000,00 грн. Види ставок та їх розміри вказано в Додатку № 7 до цього Договору. Система застосування ставок описана в Додатку № 8 до даного Договору. Загальна вартість робіт за цим договором визначається як сума операційної ставки, що вказана в Додатку № 7 до Договору, помноженої на кількість діб (протягом яких застосовується операційна ставка), суми всіх фіксованих ставок, що вказані в Додатку № 7 та суми компенсації за паливо.
Згідно з п. 4.3 Договору оплата вартості робіт за цим договором проводиться замовником наступним чином:
- попередня оплата в розмірі ставки за мобілізацію обладнання і персоналу до місця проведення робіт - протягом 10 банківських днів з дати підписання договору, але не пізніше ніж за 20 днів до дати початку виконання робіт за договором (Додаток № 1 до цього Договору);
- оплата за визначеними цим договором сервісними ставками проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (форма акту вказана в Додатку № 11 до цього Договору) з врахуванням спожитого бурильним верстатом палива;
- оплата за визначеними цим договором фіксованими ставками проводиться протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, в який такі роботи за фіксованими ставками будуть включені (Додаток № 11 до цього Договору).
Остаточні розрахунки по кожній свердловині за виконані роботи проводяться протягом 20 робочих днів на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі робіт по свердловині (п. 4.4 Договору).
Пунктами 4.5 - 4.7 Договору визначено, що замовник підписує надані підрядником акти приймання-передачі виконаних робіт акт приймання-передачі робіт по свердловині протягом 10 робочих днів з дати отримання відповідного акту за умови відсутності зауважень. У випадку, якщо замовник не погоджується з якістю, обсягами виконаних робіт, що зазначені в акті приймання-передачі виконаних робіт, акті приймання-передачі робіт по свердловині або має інші зауваження, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного акту надіслати підряднику письмове обґрунтування відмови від підпису та прийняття робіт (вмотивованої відмови) із обов'язковим викладенням зауважень та недоліків виконаних робіт, а також шляхів і строків їх усунення. У випадку, якщо замовник у строки, визначені пунктами 4.5, 4.6 Договору, не направив підряднику письмові заперечення до актів приймання-передачі виконаних робіт або акту приймання-передачі робіт по свердловині, роботи вважаються прийнятими в повному обсязі (пункт 4.7 Договору).
Згідно з п. 4.9 Договору у випадку, якщо відстань переміщення бурильного верстату між свердловинами становить більше 30 км, оплата за кожні 10 км переміщення оплачується за відповідною ставкою (позиція 6 таблиці 1 Додатку № 7 до цього Договору).
Положеннями підпунктів 5.1.1 та 5.1.2 пункту 5.1 Договору на замовника покладено обов'язки до початку виконання робіт надати підряднику Проектну документацію, Програму буріння та іншу необхідну документацію для проведення робіт, а також надати підряднику план-схему майданчика договору з під'їзними шляхами до неї та повідомити про всі комунікації, що проходять по шляху до неї, а також про підземні комунікації.
Підпунктом 5.3.25 пункту 5.3 Договору на підрядника покладено обов'язок виконувати вказівки та розпорядження супервайзера замовника.
У Регламенті взаємодії із Супервайзинговою службою, що є Додатком № 12 до Договору, визначено, що супервайзер діє від імені замовника та представляє інтереси замовника. Супервайзер контролює процес буріння і може видавати тільки рекомендації в письмовому вигляді. Супервайзер має право і наділений повноваженнями, зокрема, щодо підтвердження дат початку і завершення буріння свердловини, визначеної актом постійно діючої комісії; щодо підтвердження дат початку і завершення відповідних етапів, видів робіт і підписання відповідних актів; здійснення технічного нагляду і приймання виконаних підрядником робіт і послуг.
Договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 12.1 Договору).
Відповідно до підп. 12.2.2 п. 12.2 Договору замовник має право вимагати розірвання Договору у випадку зміни планів замовника щодо розвитку і фінансування будівництва свердловин.
У разі дострокового розірвання цього Договору на підставі положень підп. 12.2.2 замовник оплачує підряднику 100% робіт, виконаних підрядником і прийнятих замовником, а також 100% вартості демобілізації і демонтажу бурової установки підрядника.
Пунктом 12.5 Договору визначено, що дія Договору може бути припинена за згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в якій вказується дата припинення виконання робіт, сума і строк оплати виконаних робіт, а також відсутність у сторін після завершення платежів будь-яких взаємних претензій один до одного.
Відповідно до пункту 1.1 Технічного завдання, що є Додатком № 1 до Договору, замовник надає письмове сповіщення про дату первинної мобілізації. Під початком робіт мається на увазі роботи з первинного монтування обладнання бурильного верстату.
У п. 1.2 Технічного завдання визначено перелік свердловин та місце проведення робіт, а саме:
Єфремівське ГКР (чотири свердловини) України, Харківська область, Первомайський район, місто Первомайськ;
Мелихівське ГКР (дві свердловини) України, Харківська область, Нововодолазький район, село міського типу Нова Водолага.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс", на замовлення Акціонерного товариства "Укргазвидобування", виконало роботи з буріння свердловини № 77 Західно-Соснівського родовища, що підтверджується підписаними представниками сторін Актом про закінчення буріння свердловини № 77 від 05.10.2018 та Актом про початок демонтажу бурової установки на свердловині № 77 від 05.10.2018.
У подальшому, 14.04.2020 було укладено Додаткову угоду до Договору, у пунктах 3 - 5 якої сторони домовились, що роботи, виконані підрядником на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища, які не були передбачені Договором, будуть вважатися роботами виконаними в межах Договору та будуть оплачені замовником, за умови оплати підрядником штрафних санкцій та збитків, зазначених у п. 1 цієї Додаткової угоди, при цьому підрядник звільняє замовника від сплати будь-яких санкцій чи збитків, нарахованих чи таких, що можуть бути нараховані в майбутньому. Строки виконання робіт на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища та строки спорудження цієї свердловини мають відповідати строкам (тривалості спорудження свердловин), встановленим в Договорі для інших свердловин. Розрахунок оплати робіт на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища здійснюється за ставками та системою застосування ставок відповідно до Додатків 7 та 8 до Договору. Геологічні дані та інші технічні характеристики свердловини № 77 Західно-Соснівського родовища наведені в Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди. Оплата за виконані роботи по цій свердловині здійснюється на підставі підписаних сторонами актів-приймання передачі робіт, протягом 30 днів з дати підписання сторонами цієї додаткової угоди. Сторони погодились, що свердловина № 77 Західно-Соснівського родовища є першою свердловиною, де мають бути виконані роботи за Договором. Інші умови Договору та Додатків до нього, не зазначені у даній Додатковій угоді, залишаються без змін.
Як зазначає позивач, наступною для буріння свердловиною була визначена замовником свердловина № 83 Західно-Соснівського ГКР. Ще під час буріння свердловини № 77, відповідно до протокольних рішень Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" від 31.01.2018 щодо забезпечення виконання календарного плану будівництва свердловини, підрядником була розроблена схема розташування бурового обладнання для будівництва наступного майданчика свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР.
07.02.2018 протокольним рішенням Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" щодо забезпечення виконання календарного плану будівництва свердловини № 77 Західно-Соснівського ГКР на виконання заходів, зазначених в попередньому рішенні - протоколі від 31.01.2018, сторони вирішили, у тому числі: терміново розробити та надати фактичну схему розташування бурового обладнання та розміщення вагон-будинків на майданчику вагон-містечка для надання вихідних даних будівництва наступного майданчика № 83 Західно-Соснівського ГКР.
Листом менеджер з інтегрованого управління проектами Департаменту буріння Акціонерного товариства "Укргазвидобування" від 19.03.2018 надав вказівку підряднику надати схему розміщення обладнання на свердловині № 83 Західно-Соснівська для виготовлення проекту облаштування майданчика.
Старшим інженером з буріння відділу ІУП Департаменту буріння Акціонерного товариства "Укргазвидобування" доведено до підрядника інформацію про необхідність заповнити завдання на облаштування майданчиків, згідно з лотом, окремо на кожну свердловину (№ 83 Західно-Соснівського ГКР, №№ 191, 177, 186, 189 Мелихівського ГКР).
Підрядником розроблені та надані замовнику схеми розміщення обладнання на свердловинах № 83 Західно-Соснівського ГКР, №№ 191, 177,186, 189 Мелихівського ГКР.
19.10.2018 старшим інженером з буріння відділу ІУП Департаменту буріння Акціонерного товариства "Укргазвидобування" погоджено надані підрядником схеми.
Позивач зазначає, що, на виконання умов Договору, 22.10.2018 представниками сторін було підписано Акт про закінчення переміщення бурової установки з майданчика свердловини № 77 на свердловину № 83 Західно-Соснівського ГКР.
23.10.2018 представниками сторін було підписано Акт про початок робіт з монтажу бурової установки F400 на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР.
З боку замовника вказані акти підписував супервайзер.
Між тим, листом № 4-02-10371-3 від 11.10.2018 ГПУ "Шебелинкагазвидобування" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" повідомило позивача про те, що фахівцями ГПУ "Шебелинкагазвидобування" спільно з фахівцями ІУП відповідача 11.10.2018 було здійснено виїзд на свердловину № 83 Західно-Соснівського ГКР та зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки, перевезення та розміщення бурового обладнання позивача на свердловині № 83 без належних нормативно-правових документів, які б надавали позивачу право здійснювати зазначені роботи. Позивачу запропоновано для звільнення бурового майданчика свердловини № 77 Західно-Соснівського ГКР залучити вільний майданчик біля Соснівського УКПГ.
26.10.2018 позивач повідомив відповідача про дату - 20.11.2018 початку буріння свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР.
14.11.2018 комісією у складі представників замовника та підрядника на майданчику свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР проведено позаплановий аудит бурової установки та обладнання, організації робіт та роботи персоналу підрядника по питанням, які перевірялися при бурінні попередньої свердловини № 77.
23.11.2018 позивач надав звіт про усунення зауважень комісії та повідомив про готовність розпочати роботи з буріння свердловини, просив відповідача надати проектну документацію, програму буріння та іншу необхідну документацію для проведення робіт з буріння свердловини № 83.
З 22.10.2018 по 29.10.2018 сторони Договору, на виконання його умов, складали та підписували добові рапорти щодо виконання робіт на свердловині № 83. З боку замовника добові рапорти підписував супервайзер, з боку підрядника - буровий майстер.
Як зазначає позивач, після 29.10.2018 представники відповідача залишили об'єкт без пояснення причин.
20.11.2018 комісією у складі представників підрядника та представника Держпраці складено Акт про введення в експлуатацію Бурової установки F400 DEC-EC зав. № 10, після її монтажу на свердловині № 83 та інспектором дозволено пуск бурової установки.
З 20.11.2018 по 10.12.2021 бурова установка F400 DEC-EC була змонтована на буровому майданчику та готова розпочати роботи з буріння свердловини № 83.
Позивач зазначає, що відповідачем, у порушення умов Договору, не надано Проектної документації, Програми буріння та іншої необхідної документації для продовження вже розпочатих робіт з буріння свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР, не надано відповіді щодо подальших робіт, а також не надано підряднику будь-якої наступної із 5-ти свердловин, що залишилися для буріння згідно з Договором.
За наслідками тривалого листування між сторонами було укладено вищезазначену Додаткову угоду від 14.04.2020 до Договору.
10.08.2020 відповідачем було надіслано позивачеві проєкт додаткової угоди про розірвання Договору на підставі підп. 12.2.2 Договору.
Листом № 18/08/20-1 від 18.08.2020 позивач погодив запропонований відповідачем проєкт додаткової угоди, а листом № 20/08/20-1 від 20.08.2020 надав свої пропозиції щодо редакції цієї угоди.
Докази узгодження сторонами тексту додаткової угоди щодо розірвання Договору матеріали справи не містять.
У подальшому позивач направив на адресу відповідача вимогу № 21/08/20-1 від 21.08.2020, у якій вимагав у семиденний строк з дня її отримання передати йому Проектну документацію, Програму буріння та іншу необхідну документацію для продовження розпочатих 23.10.2018 робіт за Договором з буріння свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР, або будь-якої іншої із 5-ти свердловин, що залишилися для буріння в межах укладеного Договору.
Листом № 12.3-024-4924 від 07.12.2021 відповідач вимагав від позивача звільнити майданчик свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР.
Відповідно до вимоги № 14/12/21-1/УГВ від 14.12.2021 позивач вимагав від відповідача сплатити 1 376 000,00 грн за виконані роботи з переміщення на відстань до 30 км (зі свердловини № 77 на свердловину № 83) за фіксованою ставкою переміщення; 5 517 153,06 грн за виконані роботи з монтування бурильного верстату (на свердловині №83); 273 967 188,18 грн за виконання обсягу робіт по ставці за простій без бригади (за період з 15.04.2020 по 15.12.2021 (609 діб) за ставкою за простій без бригади - 449 864,02 грн на добу) на підставі Актів приймання-передачі виконаних робіт №833С-П від 14.12.2021, №833С-М від 14.12.2021 та №833С-П-1 від 14.12.2021, що були додані до цієї вимоги.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за фактично виконані роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 6 893 153,06 грн заборгованості, а також розірвати Договір у зв'язку з позбавленням позивача того, на що він розраховував при його укладенні.
Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що умовами Договору з урахуванням усіх змін до нього не передбачено проведення будь-яких робіт на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР.
Відповідач вказує на те, що позивач виконував роботи з істотним порушенням строків та допустив аварію, відтак виконання позивачем робіт з буріння першої свердловини не було успішним, у зв'язку з чим відповідач у результаті втратив інтерес, внаслідок чого відповідні права та обов'язки сторін щодо надання відповідачем позивачу наступної свердловини не виникли, тобто правовідносини сторін за Договором припинились на підставі відкладальної умови, закріпленої в п. 1.14 Договору, що виключає необхідність вчинення сторонами будь-яких додаткових дій з цього приводу.
На думку відповідача відсутність порушення ним умов Договору та завдання цим порушенням позивачу збитків свідчить також і про безпідставність вимоги про розірвання Договору.
Крім того, відповідач зазначає, що зі змісту Додаткової угоди від 14.04.2020 до Договору вбачається, що на момент її укладення позивачем було підтверджено, що відповідач повністю, належним чином та своєчасно виконував умови Договору та відсутні будь-які підстави для стягнення ставок, штрафних санкцій, витрат та збитків, а також позивач звільнив відповідача від сплати будь-яких санкцій чи збитків, нарахованих чи таких, що можуть бути нараховані в майбутньому. Втім у позовній заяві, яку ним подано більше ніж через півтора року з моменту укладення цієї Додаткової угоди, позивач зайняв іншу позицію, що протирічить принципу "заборони суперечливої поведінки" та свідчить про недобросовісність дій позивача, які спрямовані на уникнення виконання ним своїх зобов'язань за Додатковою угодою від 14.04.2020 до Договору.
Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав правової оцінки доводам та доказам, на які посилався позивач, зокрема протоколам спільних нарад позивача та відповідача щодо забезпечення виконання календарного плану будівництва свердловини №77 Західно-Соснівського ГКР від 31.01.2018 та від 07.02.2018, а також наявним у матеріалах справи доказам щодо переписки сторін у справі, яка стосується майданчика №83 Західно-Соснівського ГКР. Тобто суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки усім доказам у даній справі та в їх сукупності, що стосується правомірності/не правомірності зайняття позивачем майданчику №83 і що має важливе значення для правильного вирішення даного спору.
Верховний Суд також вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про відхилення доводів позивача щодо поведінки відповідача з урахуванням того, як саме відбулось виконання робіт по свердловині №77.
Також Верховний Суд звернув увагу на ту обставину, що апеляційним судом були відхилені односторонньо складені (майже через 3 роки після переміщення бурової установки) позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт без врахування обставин укладення додаткової угоди до Договору, за умовами якої сторони погодили, що роботи, виконані підрядником на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища, які не були передбачені Договором і які відповідно до акта про закінчення буріння свердловини від 05.10.2018 № 77 були закінчені, тобто в спірних правовідносинах додаткова угода по роботах на свердловині № 77 Західно-Соснівського родовища була укладена майже через 1,5 року після їх закінчення, що, у свою чергу, як і інші дії сторін у процесі реалізації Договору, теж мало бути дослідженим в контексті оцінки добросовісності поведінки сторін під час виконання умов Договору.
Щодо вимоги про розірвання Договору Верховний Суд відзначив, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставини справи в частині застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин статті 652 Цивільного кодексу України, а лише обмежився посиланнями відповідача на неправомірне її застосування.
При цьому суд першої інстанції, встановивши, що позовні вимоги в частині підстав розірвання Договору позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, з посиланням на статтю 651 Цивільного кодексу України, а також те, що доказів узгодження та надання замовником проектної документації, програми буріння та іншої необхідної документації для продовження розпочатих робіт за Договором з буріння свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР, або проектної документації, програми буріння та іншої необхідної документації для буріння будь-якої наступної з 5-ти свердловин, що залишилися для буріння у межах укладеного Договору, як цього вимагають стаття 875 Цивільного кодексу України та стаття 318 Господарського кодексу України, відповідачем не надано, - не навів належного правового мотивування застосування до спірних правовідносин статті 652 Цивільного кодексу України, якою передбачено зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, у той час як позивач посилався на статтю 651 Цивільного кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Судами не надано оцінки обставинам виконання/невиконання умов укладеного Договору з точки зору його реалізації відповідачем у контексті наявності/відсутності матеріально-правових підстав для його розірвання.
Крім того, суди як першої так і апеляційної інстанції, розглядаючи позовні вимоги про розірвання Договору, не надали належної правової оцінки умовам Договору щодо об'єму робіт, етапності робіт, строку та графіку цих робіт у сукупності з поданими сторонами доказами щодо виконання робіт та прийняття таких робіт. Тобто, з врахуванням наявності/відсутності в Договорі відкладальної умови щодо надання підряднику наступних свердловин (пункт 1.14), судам необхідно було дослідити обставини, які склались між сторонами під час виконання робіт підрядником за Договором та їх прийняття замовником.
Верховний Суд також зазначив, що, у даному випадку, судам необхідно було встановити чи є Договір дійсним на момент звернення до суду з вимогою про його розірвання.
З урахуванням вищенаведеного Верховний Суд вказав, що судам під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з урахуванням вказівок Верховного Суду, дійшов наступних висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Таким чином, згідно з положеннями статей 853, 882 Цивільного кодексу України, якщо замовник не підписав акт та не висловив заперечення щодо виконаних робіт, то такі роботи вважаються прийнятими.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17 та від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20.
Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
З наведеного слідує обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Якщо замовник, в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України, безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18 та від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
Як вбачається з матеріалів справи, попри те, що за Договором не було передбачено виконання робіт на свердловині № 77 Західно-Соснівського ГКР, сторони дійшли згоди про здійснення первинної мобілізації та виконання робіт саме у цьому місці.
Про це свідчить як листування між сторонами, що передувало прийняттю позивачем від відповідача будівельного майданчика, так і подальше погодження (схвалення) відповідачем виконання робіт на цій свердловині шляхом підписання Додаткової угоди від 14.04.2020 до Договору.
У цьому контексті варто відзначити, що позивач первинно у листі № 641 від 21.08.2017 просив відповідача направити проєкт додаткової угоди про внесення змін до Договору щодо погодження місця виконання робіт - свердловини № 77 Західно-Соснівського ГКР, а також під час спільної наради за участі представників сторін, оформленої протоколом № 1 від 17.01.2018, погодив проєкт відповідної додаткової угоди, якою пропонував викласти в новій редакції Додаток № 1 до Договору - "Технічне завдання", у п. 1.2 якого уточнити перелік свердловин та місце проведення робіт, зазначивши дві свердловини Західно-Соснівського ГКР.
Однак докази укладення цієї додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.
Так само в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов пункту 1.9, підпункту 5.1.1 пункту 5.1 Договору щодо передачі позивачу Проектної документації, Програми буріння та іншої необхідної документації для проведення робіт щодо другої свердловини з числа перших двох, як те передбачено пунктом 1.14 Договору.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що виконані позивачем роботи на першій свердловині були не успішними, у зв'язку з чим він позбавився права отримати наступну, оскільки такі доводи ґрунтуються на довільному тлумаченні відповідачем умов Договору.
Так, пунктом 1.14 Договору передбачено, що обсяг робіт для одного бурильного верстату - група із 6 свердловин, роботи на яких виконуються послідовно. Сторони домовилися, що незважаючи на те, що договором передбачено виконання робіт на 6 свердловинах, роботи проводяться спочатку на двох свердловинах та за умови успішного виконання робіт з буріння перших двох свердловин підряднику надаються наступні дві свердловини. Аналогічно надаються дві останні свердловини із групи.
Разом з цим суд зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати умови щодо порядку виконання робіт, які будуть для них обов'язковими.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц дійшов висновку, що під час тлумачення договору підлягає застосуванню принцип римського права "Contra proferentem" (лат. - verba chartarum fortius accipiuntr contra proferentem - слова договору повинні тлумачитись проти того, хто їх написав). Верховний Суд зазначив, що особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгодженні" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї із сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Таким чином твердження відповідача про те, що зобов'язання сторін за Договором припинились через втрату у відповідача інтересу до нього є помилковими, адже передбачена пунктом 1.14 Договору відкладальна умова могла бути застосована лише після виконання робіт на двох свердловинах, натомість другу свердловину відповідач позивачеві не визначив, не надав Проектної документації, Програми буріння та іншої необхідної документації для проведення робіт.
Докази односторонньої відмови відповідача від Договору (п. 12.6 Договору), у тому числі з підстав неналежного виконання позивачем умов Договору, у матеріалах справи відсутні, а відтак Договір є чинним та повинен виконуватись його сторонами.
Також такі доводи відповідача спростовуються змістом Додаткової угоди від 14.04.2020 до Договору, де зазначено про те, що свердловина № 77 Західно-Соснівського ГКР є першою (а не єдиною, як доводить відповідач) свердловиною, де мають бути виконані роботи за Договором.
Зі змісту протоколів спільних нарад сторін щодо забезпечення виконання календарного плану будівництва свердловини № 77 Західно-Соснівського ГКР від 31.01.2018 та від 07.02.2018, а також з наявного у матеріалах справи листування сторін, що стосується майданчика № 83 Західно-Соснівського ГКР, вбачається, що відповідач давав позивачеві доручення щодо надання схеми розміщення обладнання на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР для виготовлення проєкту облаштування майданчика; необхідність заповнення завдання на облаштування майданчиків на кожну окрему свердловину № 83 Західно-Соснівського ГКР, №№ 191, 177, 186, 189 Мелихівського ГКР. Тим самим відповідач інформував позивача, що крім свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР іншими об'єктами будуть свердловини №№ 191, 177, 186, 189 Мелихівського ГКР.
Суд також встановив, що позивачем було розроблено, а старшим інженером з буріння відділу ІУП Департаменту буріння відповідача погоджено схеми розміщення обладнання на свердловинах № 83 Західно-Соснівського ГКР, №№ 191, 177, 186, 189 Мелихівського ГКР.
Як свідчать обставини справи, після виконання робіт з буріння свердловини № 77 Західно-Соснівського ГКР, що підтверджується підписаними представниками сторін Актом про закінчення буріння свердловини № 77 від 05.10.2018 та Актом про початок демонтажу бурової установки на свердловині № 77 від 05.10.2018, позивач побудував майданчик для свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР та здійснив на неї переміщення бурильного верстату з обладнанням, про що були складені Акти приймання передачі виконаних робіт №833С-П від 14.12.2021 на суму 1 376 000,00 грн та №833С-М від 14.12.2021 на суму 5 517 153,06 грн.
Вказані акти були направлені позивачем на адресу відповідача, проте останній їх не підписав та не надав мотивованої відмови від їх підписання.
З огляду на вищевикладене, а саме виконання робіт на свердловині, яка не була передбачена умовами Договору і виконання робіт на якій було узгоджено шляхом листування, не надання відповідачем позивачу, усупереч положенням п.п. 1.9, 1.14, підп. 5.1.1 п. 5.1 Договору, наступної свердловини, Проектної документації, Програми буріння та іншої необхідної документації для проведення робіт на ній, а також враховуючи листування між сторонами щодо розміщення обладнання на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР, суд дійшов висновку про правомірність зайняття позивачем майданчика зазначеної свердловини, що також підтверджується присутністю на ній супервайзера відповідача, який відповідно до передбачених у Договорі прав підписав Акт про закінчення переміщення бурової установки з майданчика свердловини № 77 на свердловину № 83 Західно-Соснівського ГКР, Акт про початок робіт з монтажу бурової установки F400 на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР, а також підписував добові рапорти за період з 22.10.2018 по 29.10.2018.
Відтак, оскільки відповідач, у порушення вимог пунктів 4.5, 4.6 Договору, у встановлений строк не підписав Акти приймання передачі виконаних робіт № 833С-П від 14.12.2021 на суму 1 376 000,00 грн та № 833С-М від 14.12.2021 на суму 5 517 153,06 грн і не надав мотивованої відмови від їх підписання, такі роботи відповідно до пункту 4.7 Договору та статей 853, 882 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими в повному обсязі.
У постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 викладено висновок, згідно з яким, якщо позивач, як підрядник, фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання - виконання будівельних робіт, які останній отримав та не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах, та інших обставин встановлених судами.
Отже, визнати прийнятими роботи можна лише у випадку їх фактичного виконання.
На користь фактичного виконання робіт, наведених у Актах приймання передачі виконаних робіт № 833С-П від 14.12.2021 та № 833С-М від 14.12.2021, свідчать Акт про закінчення переміщення бурової установки з майданчика свердловини № 77 на свердловину № 83 Західно-Соснівського ГКР та Акт про початок робіт з монтажу бурової установки F400 на свердловині № 83 Західно-Соснівського ГКР.
Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення п. 4.3 Договору, зобов'язання відповідача з оплати вартості робіт за фіксованими ставками мало бути виконане протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої грошові зобов'язання не виконав.
З огляду на викладене, оскільки неналежне виконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 6 893 153,06 грн визнається судом обґрунтованою.
Щодо вимоги про розірвання Договору суд зазначає таке.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Зміна умов договору чи його розірвання в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 зазначено, що застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Вимога позивача про розірвання Договору, із посиланням на статтю 651 Цивільного кодексу України, обґрунтована тим, що відповідач не сприяв позивачеві у виконанні робіт, не надав проектної документації, програми буріння та іншої необхідної документації для продовження розпочатих робіт за Договором з буріння свердловини № 83 Західно-Соснівського ГКР, або будь-якої наступної з 5-ти свердловин, що залишилися для буріння згідно з Договором.
При цьому, відповідно до підп. 5.3.2 п. 5.3 Договору позивач гарантував відповідачу, що на період виконання Договору запропонований бурильний верстат вільний від робіт та не пов'язаний контрактами на виконання аналогічних робіт з третіми особами. Тобто позивач, виконуючи вказаний обов'язок, не міг використовувати бурильний верстат на об'єктах інших замовників.
Відтак, дотримуючись умов Договору позивач розраховував на виконання робіт на наступних 5-ти із 6-ти свердловин за Договором та отримання за вказану роботу згідно з п. 3.1 Договору 397 422 000,00 грн, натомість згідно з даними Реєстру нафтових та газових свердловин ДНВП "Геоінформ України" https://geoinf.kiev.ua/ свердловини №№ 191, 177, 186 Мелихівського ГКР побудовані іншими підрядниками, а свердловина № 189 Мелихівського ГКР в бурінні в іншого підрядника, в той час коли схеми розміщення обладнання на свердловинах розроблялися позивачем та вказані свердловини передбачалися для буріння позивачем відповідно до умов укладеного Договору. Також, згідно з даними Реєстру нафтових та газових свердловин ДНВП "Геоінформ України" https://geoinf.kiev.ua/ свердловини №№ 223, 227 Єфремівського ГКР у бурінні іншого бурового підрядника. У зв'язку з тим, що заплановані свердловини для буріння позивачем були побудовані та будуються іншими підрядниками, позивач доводить неможливість досягнення сторонами мети Договору, що є підставою для його розірвання.
Під час нового розгляду справи позивач змінив правову кваліфікацію зазначених правовідносин та посилається на статтю 652 Цивільного кодексу України як на підставу для розірвання Договору.
Згідно з ч. 4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
У матеріалах справи відсутні докази зміни фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання.
Попри це, суд звертає увагу, що згідно з принципом «jura novit curia» (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 83). У зв'язку із наведеним господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19, пункт 7.43).
Частинами першою та другою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору та його розірвання не з наявністю істотної зміни обставин, а безпосередньо з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. За змістом цієї статті розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин. Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків. При цьому така істотна зміна обставин має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними.
Водночас, за доводами позивача, істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, полягає у неналежному виконанні відповідачем його умов, що разом з фактом будівництва визначених Договором свердловин іншими підрядниками свідчить про неможливість досягнення сторонами цілі Договору, оскільки позивач, укладаючи Договір, розраховував отримати плату за виконані роботи, однак бездіяльність відповідача позбавила позивача того, на що він розраховував при його укладенні.
Крім того, порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань призвело до простою на майданчику свердловини № 83.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо суперечливої позиції позивача, яка полягає у визнанні ним у тексті Додаткової угоди від 14.04.2020 того, що відповідач повністю, належним чином та своєчасно виконував умови Договору, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення ставок за простій з бригадою та за простій без бригади, штрафних санкцій, витрат та збитків, та викладенні протилежних тверджень у позовній заяві. У цьому контексті слід відзначити, що таке підтвердження позивачем було надано станом на дату укладення цієї Додаткової угоди, натомість після її укладення відповідач не оплатив фактично виконані позивачем роботи та не виконав свої договірні зобов'язання з надання позивачу всієї передбаченої Договором документації для будівництва свердловини № 83.
Також позивач посилається на Звіт незалежного аудитора ПП "Аудиторська компанія "Скриль і партнери" від 27.05.2021, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" за 2020 рік, який опублікований на виконання вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" разом з фінансовою звітністю та річною консолідованою фінансовою звітністю на сайті позивача http://cmc.pl.ua/, у якому зазначено: "Пояснювальний параграф. Не модифікуючи нашу думку звертаємо увагу на примітку 3 до фінансової звітності, в якій зазначено, що у складі незавершеного виробництва обліковуються витрати у сумі 103 681 тис. грн, які пов'язані з виконанням робіт з буріння групи свердловин Акціонерного товариства "Укргазвидобування" за добовою ставкою. Компанія не може відобразити доходи в зв'язку з тим, що Акціонерне товариство "Укргазвидобування" не підписує акти виконаних робіт. Компанія, станом на поточну дату веде досудове урегулювання спору.".
Наведене у сукупності дає підстави для висновку про відсутність умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, на підставі яких укладений сторонами Договір може бути розірваний за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд звертає увагу сторін на те, що попри наявність передбаченого пунктом 1.9, підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Договору обов'язку відповідача передати позивачу Проектну документацію, Програму буріння та іншу необхідну документацію для проведення робіт на свердловинах, строк виконання цього обов'язку не визначений, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати, що таке зобов'язання було порушене (прострочене) відповідачем.
Наслідки невиконання замовником обов'язку щодо сприяння підрядникові у виконанні роботи передбачені у статті 850 Цивільного кодексу України, якою визначено, що у разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.
Припинення зобов'язання або виникнення у підрядника права на односторонню відмову від договору підряду в разі невиконання замовником цього обов'язку до таких наслідків не належить.
У свою чергу, відповідно до п. 12.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Судом не встановлено обставин втрати Договором чинності, про що суд вже зазначав вище, а відтак, з урахуванням передбаченого пунктом 1.14 Договору порядку виконання робіт (групами по дві свердловини), враховуючи відсутність номерів свердловин та можливість виконання робіт на свердловинах, що не передбачені умовами Договору, із подальшим внесенням до нього змін в цій частині (як власне і були виконані роботи на свердловині № 77 Західно-Соснівського ГКР), зважаючи на не доведення позивачем наявності усіх передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України умов для розірвання Договору (зокрема того, що виконання Договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору), суд дійшов висновку про чинність Договору і можливість виконання зобов'язань за Договором з досягненням заявлених його цілей.
Оскільки позивачем не доведено наявності усіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, та не доведено існування обставин, передбачених ст. 651 Цивільного кодексу України, які, відповідно, є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 6 893 153,06 грн. В частині розірвання Договору слід відмовити.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 103 397,30 грн та касаційної скарги в розмірі 165 435,69 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Інша частина витрат позивача зі сплати судового збору за подання позову в сумі 2 270,00 грн та касаційної скарги в сумі 3 632,00 грн покладається на позивача.
З огляду на результат вирішення справи, витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 158 500,80 грн покладаються на позивача пропорційно розміру відмовлених у задоволенні позовних вимог в сумі 3 405,00 грн, а решта сплаченого судового збору в розмірі 155 095,80 грн покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 11 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи викладене, суд здійснює зустрічне зарахування сум судового збору, що підлягають стягненню зі сторін у справі, в результаті чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 265 427,99 грн.
Суд встановив, що позивачем було подано до Верховного Суду заяву про поворот виконання рішення, відповідно до якої він просив у поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 в цій справі стягнути з відповідача на свою користь безпідставно стягнуті 174 678,04 грн, з яких 158 500,80 грн судового збору, 15 850,08 грн основної винагороди приватного виконавця та 327,16 грн витрат виконавчого провадження.
Верховний Суд цю заяву не розглянув, справу передав на новий розгляд.
Згідно з ч. 2 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
За приписами частин 5, 6 статті 333 Господарського процесуального кодексу України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Суд встановив, що на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/97/22, 27.06.2023 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинським С.С. від 06.07.2023 було відкрито виконавче провадження № 72188888 з виконання вищезазначеного наказу про стягнення з позивача 158 500,80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. У цій же постанові визначено основну винагороду приватного виконавця в розмірі 15 850,08 грн, що підлягає стягненню з боржника.
Постановою від 06.07.2023 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 327,16 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 06/07/202372188888/8 від 07.07.2023 з рахунку позивача на рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. перераховано 174 678,04 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинським С.С. від 06.07.2023 виконавче провадження № 72188888 закінчено у зв'язку з фактичним виконанням згідно з виконавчим документом.
Однак, постановою Верховного Суду від 19.09.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/97/22 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відтак, враховуючи скасування постановою Верховного Суду від 19.09.2023 постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/97/22, на виконання якої з позивача було стягнуто на користь відповідача 158 500,80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та кошти виконавчого провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/97/22 та стягнення, у поворот виконання зазначеного рішення, з відповідача на користь позивача 158 500,80 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, заява позивача про поворот виконання рішення в частині стягнення на його користь 15 850,08 грн основної винагороди приватного виконавця та 327,16 грн витрат виконавчого провадження задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Поворот виконання рішення суду, як спосіб захисту майнових прав боржника, передбачає повернення йому стягувачем лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим в подальшому рішенням суду.
Частинами 1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується відповідною постановою державного виконавця (ч. 4 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження"), а не рішенням суду.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору (ч. 3 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір, стягнутий з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, та основна винагорода приватного виконавця відносяться до коштів виконавчого провадження.
Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" до коштів виконавчого провадження належать стягнуті з боржника кошти на витрати виконавчого провадження.
За змістом ч. 2 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Таким чином, стягнуті в процесі виконання судового рішення основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження не є тими грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням, скасованим за наслідками касаційного перегляду, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (Україна, 36041, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Клінкерна, буд. 1; ідентифікаційний код 33660476) заборгованість в розмірі 6 893 153 (шість мільйонів вісімсот дев'яносто три тисячі сто п'ятдесят три) грн 06 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 265 427 (двісті шістдесят п'ять тисяч чотириста двадцять сім) грн 99 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 270,00 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 3 632,00 грн покласти на позивача.
5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 155 095,80 грн покласти на відповідача.
6. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" про поворот виконання судового рішення у справі № 910/97/22 задовольнити частково.
7. У поворот виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 910/97/22 стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс" (Україна, 36041, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Клінкерна, буд. 1; ідентифікаційний код 33660476) грошові кошти в сумі 158 500 грн (сто п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот) грн 80 коп.
8. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.
9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 31.01.2024
Суддя О.В. Нечай