Постанова від 24.06.2021 по справі 927/468/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2021 р. Справа№ 927/468/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 24.06.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 11.03.2021 (повний текст рішення складено 22.03.2021)

у справі №927/468/20 (Шморгун В.В.)

за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Державне підприємство “Дослідне господарство “Івківці” Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України

2. Національна академія аграрних наук України

про визнання недійсним наказу,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.05.2017 №25-8405/14-17-сг “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”, яким припинено Державному підприємству “Дослідне господарство “Івківці” Національної академії аграрних наук України” (далі- ДП “ДГ “Івківці” НААН України) право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 128,1321 га (рілля) та передано її до земель запасу Івковецької сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при прийнятті оспорюваного наказу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вийшло за межі наданих йому повноважень, перейнявши на себе повноваження Кабінету Міністрів України щодо розпорядження (у тому числі припинення права постійного користування) особливо цінними землями сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували на праві постійного користування у ДП “ДГ “Івківці” НААН України, а також не дотримало процедури щодо формування земельної ділянки, а тому, посилаючись на ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, прокурор вважає, що цей наказ підлягає визнанню недійсним. Внаслідок прийняття Головним управління Держгеокадастру у Чернігівській області оскаржуваного наказу, порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання особливо цінних сільськогосподарських земель, їх відтворення, оскільки такі землі не лише вилучено з державної власності, а і позбавило їх статусу особливо цінних. Прокурор обґрунтував підстави звернення з позовом у цій справі тим, що визначений ним компетентний орган - Кабінет Міністрів України не здійснює захист інтересів держави, хоча має повноваження на звернення до суду.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на наступне:

- ДП “ДГ “Івківці” НААН України добровільно відмовилось від права користування земельною ділянкою, що є підставою припинення права користування нею на підставі п. “а” ст. 141 Земельного кодексу України;

- спірна земельна ділянка не відносилась до особливо цінних земель, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України не підпадає під таку категорію, а згідно з актом на право постійного користування землю відповідачу було надано для ведення сільського господарства; також не може вважатись спірна земельна ділянка землею науково-дослідних установ і навчальних закладів через те, що відповідач не є такою установою і закладом, а є державним підприємством. Відповідач вважає, що Кабінет Міністрів України не має речових прав щодо спірної земельної ділянки, не є ані розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності, ані постійним користувачем спірної земельної ділянки, а отже його прав не порушено у відповідних правовідносинах;

- спірна земельна ділянка на даний час поділена на земельні ділянки, які передані у власність учасникам АТО, а отже відповідач вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, оскільки поновлення права постійного користування ДП “ДГ “Івківці” НААН України можливе лише після припинення права приватної власності у цих осіб.

Також у відзиві на позов відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності, вказуючи, що прокурором не обґрунтовано причини пропуску строку позовної давності, оскільки з часу прийняття спірного наказу й до звернення прокурором до суду минув трирічний строк.

У відповіді на відзив прокурор заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначав:

- ДП “ДГ “Івківці” НААН України відповідає всім вимогам п. 16 ст. 1 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” та є науковою установою, а тому спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного наказу відносилась до особливо цінних земель і припинення права користування такою земельною ділянкою повинно було здійснюватися виключно за рішенням Кабінету Міністрів України;

- доводи відповідача про необхідність пред'явлення позову про витребування земельних ділянок із власності громадян є безпідставними, оскільки така вимога є передчасною;

- підстави для застосування строків позовної давності відсутні, оскільки при визначенні початку перебігу строку необхідно з'ясовувати момент, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

У наданих суду першої інстанції письмових поясненнях третя особа-1 просила залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з недоведеністю прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави та звернення до суду із зазначеним позовом в інтересах Кабінету Міністрів України. Зазначені письмові пояснення за своєю суттю є заявою з процесуальних питань, спрямовану на залишення позову без розгляду, яка була розглянута судом. Крім того, третя особа-1 подала клопотання про застосування строку позовної давності у зв'язку з пропуском прокурором трирічного строку для звернення до суду із цим позовом, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа-2 у наданих суду першої інстанції письмових поясненнях зазначала, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН №000017 землі площею 4996,9 га, в межах згідно з кадастровим планом землекористування, були призначені - для ведення сільського господарства, а тому вважає, що до компетенції Кабінету Міністрів України не відноситься погодження відчуження зазначеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Також третя особа-2 вказувала, що приймаючи постанову про надання згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою ДП “ДГ “Івківці” НААН України, Академія виходила з того, що спірна земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2021 у справі №927/468/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів щодо неправомірності спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.05.2017 №25-8405/14-17-сг “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”. Водночас, відмовляючи в позові, суд виходив з того, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту, посилаючись на те, що вимога про визнання недійсним спірного наказу сама по собі не може вважатися ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння третьою особою-1 відповідною земельною ділянкою, а змусить таку особу звертатися до нових власників земельних ділянок з пропозицією повернути їх, а в разі незгоди власників - до суду із новим позовом. Доводи сторін з питання застосування позовної давності за заявою відповідача судом не розглядались, враховуючи те, що у позові відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 11.03.2021 у справі №927/468/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури, не оспорюючи рішення суду в частині викладених мотивів, що наказ є незаконним, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову; підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152,155 Земельного кодексу України та процесуального права, зокрема, ст.ст. 76, 77, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, апелянт, з посиланням на приписи ст.ст. 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України, стверджує, що оскарження рішень органів державної влади є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Наведення цього способу захисту в ЦК України свідчить про те, що рішення можуть не лише призводити до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, але й порушувати цивільні права особи, що виникли з інших підстав. Прокурор в інтересах Кабінету Міністрів України звернувся до суду з цим позовом, адже у наведеному випадку протиправно, з перевищенням повноважень Головним управлінням Держгеокадастру у області вилучено з постійного користування ДП “ДГ “Івківці” НААН України земельну ділянку, яка відноситься до особливо цінних земель, правом вилучення яких наділено КМУ; при цьому факт порушення прав позивача щодо постійного користування землею полягає у видачі оспорюваного наказу, згідно з яким визнано припиненим відповідне право позивача. Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним відповідного розпорядчого акту органу державної влади, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах. При цьому, прокурор посилається на відповідні висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №923/466/17. Також скаржник зазначив про відсутність доказів, які б підтверджували передачу у власність фізичним особам саме вилученої земельної ділянки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2021 у справі №927/468/20; призначено розгляд апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

У наданій суду апеляційної інстанції 01.06.2021 відповіді на відзив прокурором викладено заперечення на доводи відповідача, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу.

У наданих суду апеляційної інстанції поясненнях (вих. №9-25-0.6-2417/2-21 від 04.06.2021) відповідачем викладено заперечення на доводи відповідача, зазначені у відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання апеляційної інстанції 15.06.2021 представники третіх осіб не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило. Колегія суддів встановлено, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення сторонам, прокурору, третім особам.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників третіх осіб.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.06.2021 було оголошено перерву на 24.06.2021.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.06.2021 представники прокуратури та позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, оскаржуване рішення від 11.03.2021 у справі №927/468/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

В 2000 році Чернігівським обласним земельно-кадастровим центром при Чернігівському обласному управлінні земельних ресурсів на замовлення ДП “ДГ “Івківці” НААН України було виготовлено технічну документацію по складанню державних актів на право постійного користування землею ДП “ДГ “Івківці” НААН України на територіях Івковецької та Ладанської селищної рад Прилуцького району Чернігівської області (т. 1 а.с. 31-50).

Івковецькою сільською Радою народних депутатів, відповідно до рішення від 28.11.2001 №76, ДП “ДГ “Івківці” НААН України було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003, згідно з яким ДП “ДГ “Івківці” НААН України надано у постійне користування 4996,9 га землі Краслянської сільської ради, Ладанської селищної ради, Івковецької сільської ради, Удайцівської сільської ради, Богданівської сільської ради, Дідовецької сільської ради, Валківської сільської ради для ведення сільського господарства (т. 1 а.с. 20-24). Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №392.

Згідно з наданою технічною документацією до складу цих земель входила спірна земельна ділянка №5а площею 128,1321 га.

Відповідно до п. 1.3 Статуту ДП “Дослідне господарство “Івківці” НААН України (у редакції 2016 року) дослідне господарство безпосередньо підпорядковане Національній академії агарних наук України (т. 1 а.с. 52).

Згідно з п. 94 Статуту Національної академії аграрних наук України (далі - НААНУ), затвердженого 07.04.2016, вилучення земельних ділянок наукових установ, організацій, підприємств НААН та припинення права постійного користування ними може здійснюватись лише за згодою Президії НААН, відповідно до Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 70).

З метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників терористичної операції земельними ділянками, надання яких передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Головне управління Держгеокадастру зверталось з відповідними листами до ДП “ДГ “Івківці” НААН України та НААН України щодо розгляду питання про надання згоди на вилучення земельної ділянки загальною площею 128,1321 га, яка розташована на території Івковецької сільської ради і перебуває у постійному користуванні ДП “ДГ “Івківці” НААН України (далі - спірна земельна ділянка).

Зокрема, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області направило листи до Національної академії аграрних наук України від 25.07.2016 №20-25-0.3/20585/2-16 щодо погодження списку учасників антитерористичної операції із військовим комісаріатом та №20-25-0.3-20586/2-16 про надання матеріалів для отримання згоди на вилучення спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 195-197).

Відповідно до листа ДП “Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” від 12.07.2016 №610 спірна земельна ділянка до особливо цінних земель не відноситься (т. 1 а.с. 198).

Чернігівська обласна державна адміністрація у листі “Щодо забезпечення земельними ділянками учасників АТО” від 04.08.2016 №02-03/3887, направленого до НААНУ, повідомила про відсутність в області земель державної власності, які не надані у користування, та про направлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області до НААНУ необхідних документів для отримання згоди на вилучення спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 194).

ДП “ДГ “Івківці” НААН України звернулось до Національної академії аграрних наук України з клопотанням від 19.08.2016 №59, у якому просило надати згоду на вилучення спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 192).

ДП “Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” надало висновок №182 від 06.02.2017 про ґрунтовий покрив земельних ділянок, які передбачаються для вилучення для учасників АТО на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, відповідно до якого дані ґрунти згідно з “Переліком особливо цінних ґрунтів”, затвердженого наказом Держкомзему України поземельних ресурсах №245 від 06.10.2003, не відносяться до особливо цінних земель. До висновку доданий картографічний матеріал - схема розміщення земельної ділянки, з якого вбачається, що земельна ділянка, яка передбачена для вилучення, поділена на 60 земельних ділянок площею 2,000 га кожна (т. 1 а.с. 199-203).

15.03.2017 Президія Національної академії аграрних наук України, розглянувши клопотання Чернігівської обласної державної адміністрації (лист від 04.08.2016 №02-03/3887), Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (листи від 25.07.2016), згоду ДП “ДГ “Івківці” НААН України, інші подані матеріали, прийняла постанову, у якій надала згоду ДП “ДГ “Івківці” НААН України на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 128,1321 га (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003) шляхом добровільної відмови відповідно до ст. 141, 142 та 150 Земельного кодексу України (т. 1 а.с. 19).

ДП “ДГ “Івківці” НААН України звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з клопотанням від 18.05.2017 №19, у якому просило припинити право постійного користування ДП “ДГ “Івківці” НААН України (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003) в частині земельної ділянки площею 128,1321 га, що розташована на території Івковецької сільської ради, шляхом добровільної відмови відповідно до ст. 141, 142, 150 Земельного кодексу України. До клопотання додано, зокрема, кадастровий план земельної ділянки, на якому зазначено межі спірної земельної ділянки (т. 1 а.с. 17-18).

26.05.2017 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області видало наказ №25-8405/14-17-сг “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою” (т. 1 а.с. 16), яким:

- припинено право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 128,1321 га (рілля), розташованою на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, яка перебуває в ДП “ДГ “Івківці” НААН України у постійному користуванні, що посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003;

- віднесено земельну ділянку загальною площею 128,1321 га (рілля) до складу земель запасу сільськогосподарського призначення в адміністративні межі Івковецької сільської ради.

Як зазначило Головне управління Держгеокадастру, із загальної площі 128,1321 га лише частина (120,00 га) є ріллею, яка передана у власність фізичним особам. Інша частина земельної ділянки складається з угідь “деревно-чагарникової рослинності” або “чагарники”, непридатними для прямого використання у сільськогосподарській діяльності, а тому залишалась нерозподіленою.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області видано накази, якими, зокрема, надано у власність громадян земельні ділянки площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, а саме:

- гр. ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0526 (наказ №25-16655/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0545 (наказ №25-17781/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0493 (наказ №25-16464/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0592 (наказ №25-8093/14-19-сг від 29.10.2019);

- гр. ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0494 (наказ №25-16576/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0531 (наказ №25-17776/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0532 (наказ №25-17778/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_8 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0632 (наказ №25-9954/14-19-сг від 02.12.2019);

- гр. ОСОБА_9 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0528 (наказ №25-16602/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_10 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0495 (наказ №25-16559/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_11 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0496 (наказ №25-16545/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_12 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0533 (наказ №25-17773/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_13 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0593 (наказ №25-8096/14-19-сг від 29.10.2019);

- гр. ОСОБА_14 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0497 (наказ №25-16569/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_15 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0498 (наказ №25-16574/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_16 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0499 (наказ №25-16579/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_17 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0500 (наказ №25-16685/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_18 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0527 (наказ №25-16647/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_19 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0501 (наказ №25-16555/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_20 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0502 (наказ №25-16548/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_21 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0503 (наказ №25-16590/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_22 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0504 (наказ №25-16644/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_23 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0534 (наказ №25-17782/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_24 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0505 (наказ №25-16622/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_25 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0506 (наказ №25-16660/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_26 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0535 (наказ №25-17777/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_27 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0507 (наказ №25-16571/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_28 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0508 (наказ №25-16542/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_29 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0509 (наказ №25-16666/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_30 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0536 (наказ №25-17774/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_31 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0525 (наказ №25-16650/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_32 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0511 (наказ №25-16675/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_33 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0510 (наказ №25-16680/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_34 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0542 (наказ №25-17785/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_35 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0641 (наказ №25-9952/14-19-сг від 02.12.2019);

- гр. ОСОБА_36 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0537 (наказ №25-17779/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_37 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0544 (наказ №25-17789/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_38 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0512 (наказ №25-16635/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_39 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0513 (наказ №25-16624/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_40 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0514 (наказ №25-17791/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_41 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0515 (наказ №25-16606/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_42 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0516 (наказ №25-16614/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_43 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0591 (наказ №25-7959/14-19-сг від 28.10.2019);

- гр. ОСОБА_44 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0517 (наказ №25-16611/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_45 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0546 (наказ №25-3773/14-18-сг від 25.05.2018);

- гр. ОСОБА_46 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0518 (наказ №25-16618/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_47 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0541 (наказ №25-17784/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_48 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0538 (наказ №25-17783/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_49 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0539 (наказ №25-17775/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_50 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0519 (наказ №25-16580/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_51 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0543 (наказ №25-17787/14-17-сг від 04.12.2017);

- гр. ОСОБА_52 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0524 (наказ №25-16581/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_53 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0529 (наказ №25-16629/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_54 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0520 (наказ №25-16639/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_55 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0521 (наказ №25-16670/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_56 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0646 (наказ №25-6256/14-20-сг від 03.04.2020);

- гр. ОСОБА_57 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0522 (наказ №25-16585/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_58 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0523 (наказ №25-16582/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_59 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0530 (наказ №25-16628/14-17-сг від 11.10.2017);

- гр. ОСОБА_60 земельну ділянку з кадастровим номером 7424183700:03:000:0540 (наказ №25-17780/14-17-сг від 04.12.2017).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за усіма зазначеними громадянами було зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 24.04.2020 №10-25-0.3-2166/2-20 за даними Міськрайонного управління у Прилуцькому районі та м. Прилуках Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області кадастровий номер на земельну ділянку площею 128,1321 га, яка перебувала у постійному користуванні у ДП “ДГ “Івківці” НААН України, не присвоювався; право користування вказаною земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалось (т. 1 а. с. 72).

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.05.2017 №25-8405/14-17-сг “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного наказу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вийшло за межі наданих йому повноважень, перейнявши на себе повноваження Кабінету Міністрів України щодо розпорядження (у тому числі припинення права постійного користування) особливо цінними землями сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували на праві постійного користування у ДП “ДГ “Івківці” НААН України, а також не дотримало процедури щодо формування земельної ділянки, а тому, посилаючись на ст. ст. 152, 155 Земельного кодексу України, прокурор вважає, що цей наказ підлягає визнанню недійсним.

Суд апеляційної інстанції вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).

Відповідно до п. “а”, “б” ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з п. “г”, “е” ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Частинами 1, 2 ст. 150 Земельного кодексу України визначено, що до особливо цінних земель відносяться:

а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття;

б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини;

в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів;

г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Статтею 20 ЗК України врегульовано встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною 2 статті 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 8 статті 122 ЗК України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною 9 статті 149 ЗК України визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що зміна цільового призначення особливо цінних земель державної власності, що перебувають у постійному користуванні, припинення права постійного користування ними, вилучення, припинення права державної власності та права постійного користування здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Відповідно до п. 4.4, 4.5 Статуту ДП “ДГ “Івківці” НААН України вилучення земельних ділянок Господарства може здійснюватися лише за згодою Президії Академії відповідно до Земельного кодексу України. Землі дослідних полів Господарства та ділянки з цінними ґрунтами відносяться до особливо цінних земель і їх вилучення для суспільних потреб не допускається, крім випадків, визначених Земельним кодексом України.

Зазначене узгоджується з приписами ч. 1 ст. 150 ЗК України, які також відмежовують належність до особливо цінних земель цінних ґрунтів та дослідних полів науково-дослідних установ.

Отже, до складу особливо цінних земель належать землі дослідних полів науково-дослідних установ, якою є ДП “ДГ “Івківці” НААН України, навіть якщо такі землі не входять до переліку особливо цінних груп ґрунтів, а тому суд відхиляє посилання відповідача на висновки ДП “Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” від 06.02.2017 №182.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при видачі оскаржуваного наказу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вийшло за межі своїх повноважень.

Крім цього, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що оскаржуваний наказ видано з порушенням вимог ст. 79-1 ЗК України, відповідно до якої формування земельної ділянки полягає у зазначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Тобто, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Так, на час видачі оскаржуваного наказу за ДП “ДГ “Івківці” НААН України рахувалось 4828,6 га земель на території земель Івковецької сільської ради згідно державного акта серії І-ЧН №000017 від 07.07.2003 (площа зменшена з урахуванням вилучених 168,2 га відповідно до розпорядження Прилуцької районної державної адміністрації від 21.10.2002) зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №392.

Фактично на момент припинення права постійного користування вилучена земельна ділянка площею 128,1321 га не була окремо сформована, кадастровий номер їй не присвоювався.

Як наслідок, всупереч вимог ч. 5 ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр», п. «в» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» оскаржуваний наказ не має зазначення кадастрового номеру земельної ділянки, а фактичне вилучення земельної ділянки здійснено за відсутності проекту землеустрою.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 4 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому ст. 152 ЗК України з урахуванням обов'язкового дотримання норм чинного законодавства. Згідно із цими нормами захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 55 Конституції України.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно до вимог частини першої ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскарження рішень органів державної влади є окремим способом захисту права. Так, визнання недійсними рішень органів державної влади є окремим способом захисту цивільних прав та інтересів, порушених зазначеними органами під час реалізації ними своїх повноважень. Наведення цього способу захисту в Цивільному кодексі України свідчить про те, що рішення можуть не лише призводити до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, але й порушувати цивільні права особи, що виникли з інших підстав.

Як зазначено вище, заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, вимоги за яким обґрунтовано, зокрема, тим, що у даному випадку протиправно, з перевищенням повноважень Головним управлінням Держгеокадастру у області вилучено з постійного користування ДП “ДГ “Івківці” НААН України земельну ділянку, яка відноситься до особливо цінних земель, правом вилучення яких наділено КМУ, при цьому факт порушення прав позивача щодо постійного користування землею полягає у видачі оспорюваного наказу, згідно з яким визнано припиненим відповідне право позивача.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним відповідного розпорядчого акту органу державної влади, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 923/466/17.

З огляду на викладене, враховуючи те, що при прийнятті оспорюваного наказу Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вийшло за межі наданих йому повноважень, перейнявши на себе повноваження Кабінету Міністрів України щодо розпорядження (у тому числі припинення права постійного користування) особливо цінними землями сільськогосподарського призначення державної власності, які перебували на праві постійного користування у ДП “ДГ “Івківці” НААН України, а також не дотримало процедури щодо формування земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.05.2017 №25-8405/14-17-сг “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою” є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірна земельна ділянка була поділена на 60 земельних ділянок площею 2000 га кожна, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження меж, конфігурації земельних ділянок, схем їх розміщення, каталогу координат.

Щодо застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України.)

За загальним правилом, закріпленим у ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

За змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня. коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності, суду необхідно з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту коли особа довідалась, так і щодо моменту коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18.

Більше того, закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з часом, коли стало відомо про порушення закону та у зв'язку з цим охоронюваних законом інтересів. При цьому, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушення права стало відомо саме особі, права якої порушено, а не прокуратурі.

Колегією суддів встановлено, що Кабінету Міністрів України, який не є органом виконавчої влади, до повноважень якого віднесено проведення перевірок дотримання земельного законодавства та відповідно, який позбавлений самостійно встановлювати порушення вимог земельного законодавства, стало відомо про допущені Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області порушення законодавства при вилученні спірної земельної ділянки саме з листа заступника прокурора Чернігівської області від 19.05.2020.

Отже, прокурор звернувся до суду з позовом у даній справі в межах строку позовної давності.

Судом апеляційної інстанції не розглядалась заява третьої особи-1 про застосування строку позовної давності та відповідно судом не надавалась оцінка доводам, викладеним в цій заяві, оскільки третя особа не наділена правом подавати відповідну заяву, як така, що не є стороною у справі.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2021 у справі №927/468/20 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2021 у справі №927/468/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 26.05.2017 №25-8405/14-17-сг “Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на користь Прокуратури Чернігівської області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3153 (три тисячі сто п'ятдесят три) гривні.

Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №927/468/20 повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2021.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир