Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" березня 2019 р. Справа№ 910/16280/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
секретар судового засідання Вінницька Т.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця»
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 17.12.2018
у справі №910/16280/18 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Універсальні інформаційні технології»
(далі - ТОВ «Універсальні інформаційні технології»)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в
особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця»
(далі - АТ «Українська залізниця» в особі РФ
«Південно-Західна залізниця»)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Віртуальні Технології
і системи» (далі - ТОВ «Віртуальні Технології і системи»)
про визнання недійсним договору і рішення тендерного комітету
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018.
Не погодившись із згаданою ухвалою суду, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» оскаржило її в апеляційному порядку, просило скасувати та відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Універсальні інформаційні технології» про вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апелянта зводяться до того, що внаслідок постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018, в результаті зупинення відповідачем-2 виконання подальших робіт за Договором №ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018 наявні об'єктивні ризики, пов'язані із відмовою або збоях у роботі вже впроваджених компонентів системи, окремих робочих станцій і мережного устаткування, що призведе до руйнування даних і позначиться на працездатності системи в цілому, в подальшому унеможливить оформлення квитків пасажирами і призведе до зупинення руху рейкових автобусів за маршрутом Київ- Пасажирський - Бориспіль-Аеропорт, як результат до значних збитків AT «Укрзалізниця» й діловій репутації товариства. За твердженнями апелянта, вищезазначені обставини справи залишено судом першої інстанції поза увагою, натомість в оскаржуваній ухвалі суд обмежився лише узагальнюючими висновками про заперечення обставин представниками AT «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» з мотивів, які місцевим судом вже оцінювались при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову та відсутності доказів зміни обставин, що спричинили їх застосування після вжиття судом заходів забезпечення позову. Також судом не наведено посилань на будь-які обставини, які призвели до порушення прав та законних інтересів позивача. На думку апелянта, застосування обраних позивачем заходів забезпечення позову фактично є тотожнім задоволенню заявлених позовних вимог, що прямо заборонено вищевказаними положеннями ч. 11 ст. 137 ГПК України. Вживши заявлених позивачем заходів до забезпечення позову та відмовивши у їх скасуванні, суд першої інстанції вирішив спір по суті, без з'ясування та обговорення всіх обставин справи та перевірки їх належними та допустимими доказами, що є неприйнятним. На переконання апелянта, місцевий суд приймаючи оскаржувану ухвалу вказав, що за відсутності застосованої судом заборони буде унеможливлено поновлення оспорених прав позивача на участь у публічній закупівлі, однак апелянт вважає такі висновки суду помилковими адже іх зроблено без дослідження предмету позовних вимог - визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідача-1, оформленого протоколом №881 від 26.10.2018, а таком визнання недійсним Договору №ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018. Таким чином, місцевим господарським судом не з'ясовано, яким чином буде провадитись виконання рішення (у випадку задоволення позову), і яким чином співвідноситься вжите забезпечення позову з порядком виконання рішення у такій справі.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав на безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін. Зокрема, зазначив, що від імені відповідача подана скарга підписана Стоян М. М. як адвокатом на правах його представника, на підтвердження чого додано копію ордеру, виданого на підставі укладеного між ним та AT «Укрзалізниця» договору про надання правової допомоги. Однак за текстом нотаріально посвідченої довіреності, пред'явленої господарському суду, Стоян М. М. уповноважена на представництво на підставі акту органу юридичної особи в зв'язку з виконанням нею трудового договору за посадою заступника начальника юридичної служби регіональної філії «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниці», що може призвести до реального конфлікту інтересів. Підписання апеляційної скарги адвокатом, яка за принципом уникнення конфлікту інтересів не мала права її підписувати, а також відсутність належним чином підтверджених повноважень на ведення саме цієї господарської справи в суді в інтересах відповідача АТ «Укрзалізниця», повинно мати своїм наслідком закриття апеляційного провадження згідно ст. 264 ГПК України. Крім цього, на переконання позивача, вжиті судом заходи забезпечення позову не порушують застережень ч. 11 ст. 137 ГПК України тощо.
Представник апелянта подав відповідь на відзив, в якому заперечив вищенаведені позивачем доводи.
В судове засідання апеляційної інстанції 06.03.2019 з'явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується отриманою ним телефонограмою В попередніх судових засіданнях цей представник приймав участь та надав свої пояснення з приводу апеляційної скарги відповідача-1. Разом з тим, про причини своєї неявки в дане судове засідання апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності цього представника за наявними матеріалами справи.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Універсальні інформаційні технології» про вжиття заходів забезпечення позову.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін Одночасно наголосили на наявності підстав для закриття апеляційного провадження на підставі ст. 264 ГПК України.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Універсальні інформаційні технології» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» та ТОВ «Віртуальні технології і системи» про визнання недійсним оформленого протоколом № 881 рішення тендерного комітету регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 26.10.2018 про намір укласти Договір про закупівлю інформаційної системи за кодом ДК 021:2015:48810000-9; визнання недійсним укладеного АТ «Українська залізниця» за місцезнаходженням його відокремленої регіональної філії «Південно-Західна залізниця» договору № ПЗ/ДН-6-1841 з ТОВ «Віртуальні технології і системи» про закупівлю організації залізничного пасажирського сполучення м. Київ міжнародний аеропорт «Бориспіль» із спеціалізованою пасажирською інформаційною системою з оформлення квитків за маршрутом Київ-Пасажирський-Бориспіль-Аеропорт, засобами АСК ПП УЗ, в тому числі через ЕКО, з використанням довідкового серверу (включаючи розробку необхідної НДІ та інших АРМів), - з моменту його укладення за переговорною процедурою 26.11.2018. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що відповідачем-1 проведено публічну закупівлю з істотним порушенням галузевого законодавства, а вчинений за її результатами Договір про закупівлю, як наслідок неспроможності процедури закупівлі має вади свого змісту і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 236 ЦК України.
Разом з позовною заявою ТОВ «Універсальні інформаційні технології» подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд заборонити Регіональній філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» і ТОВ «Віртуальні технології і системи» та їх службовим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання обов'язків за договором, в тому числі щодо виконання будь-яких робіт, поставки будь-яких матеріалів, програмного забезпечення чи надання будь-яких послуг, виконання будь-яких грошових розрахунків, обумовлених договором про закупівлю № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018, зупинивши дію договору, укладеного за переговорною процедурою закупівлі № UA-2018-10-26-001603-с до моменту розв'язання судом позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/16280/18 заяву ТОВ «Універсальні інформаційні технології» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Віртуальні технології і системи» та їх службовим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання обов'язків за договором № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018, в тому числі щодо виконання будь-яких робіт, поставки будь-яких матеріалів, програмного забезпечення чи надання будь-яких послуг, виконання будь-яких грошових розрахунків, обумовлених договором № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018. В задоволенні заяви ТОВ «Універсальні інформаційні технології» в іншій частині відмовлено.
11.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання АТ «Українська залізниця» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/16280/18. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що заходи забезпечення, вжиті ухвалою від 06.12.2018 є втручанням позивача в господарську діяльність АТ «Українська залізниця» та Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» та завдають значних збитків. Крім цього, заявник звертав увагу, що позивач не є стороною Договору № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018 та не надав суду доказів порушення його прав та інтересів внаслідок укладення угоди, оскільки навіть за умови проведення відкритих торгів при проведенні даної процедури закупівлі, у ній мали право взяти участь необмежена кількість учасників, і невідомо, хто б став переможцем, та яким чином це б вплинуло на реалізацію проекту «Організація залізничного пасажирського сполучення м. Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 618-р від 04.07.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018.
Приймаючи рішення про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування потенційних (можливих) збитків, які може бути спричинено відповідачу (відповідачам) забезпеченням позову вирішуються судом в порядку, передбаченому ст. 141 ГПК України, а не шляхом скасування раніше вжитих заходів забезпечення позову. При цьому, заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що після вжиття судом відповідних заходів змінились обставини, що спричинили їх застосування. Натомість, доводи АТ «Українська залізниця», які наведено у клопотанні, фактично зводяться до заперечення обставин, викладених в заяві про забезпечення позову, оцінку яким надано судом в ході вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, за висновками суду, поданими доказами та визнанням фактів оформлення часткового виконання спірного договору відповідачі не спростували ризику ускладнення ефективного захисту порушених інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що на підставі ст. 136 ГПК України судом визнано підставою для забезпечення позову у справі, проте за відсутності застосованої судом заборони буде унеможливлено поновлення оспорених прав позивача на участь в публічній закупівлі тощо.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями ч.1 ст.137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З огляду на аналіз згаданих положень закону заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Проте особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову є обов'язковим.
Крім цього, здійснюючи судочинство суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, в силу приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Належними згідно ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як встановлено матеріалами справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсним оформленого протоколом № 881 рішення тендерного комітету регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» від 26.10.2018 про намір укласти Договір про закупівлю інформаційної системи за кодом ДК 021:2015:48810000-9 та визнання недійсним укладеного АТ «Українська залізниця» за місцезнаходженням його відокремленої регіональної філії «Південно-Західна залізниця» договору № ПЗ/ДН-6-1841 з ТОВ «Віртуальні технології і системи» про закупівлю організації залізничного пасажирського сполучення м. Київ міжнародний аеропорт «Бориспіль» із спеціалізованою пасажирською інформаційною системою з оформлення квитків за маршрутом Київ-Пасажирський-Бориспіль-Аеропорт, засобами АСК ПП УЗ, у тому числі через ЕКО, з використанням довідкового серверу (включаючи розробку необхідної НДІ та інших АРМів), - з моменту його укладення за переговорною процедурою 26.11.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 заборонено АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» та ТОВ «Віртуальні технології і системи» та їх службовим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання обов'язків за договором № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018, в тому числі щодо виконання будь-яких робіт, поставки будь-яких матеріалів, програмного забезпечення чи надання будь-яких послуг, виконання будь-яких грошових розрахунків, обумовлених договором № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018.
Таким чином, в даному випадку заходи забезпечення позову, які заявник просив скасувати, є фактично тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, адже фактично унеможливлюють подальше вчинення відповідних дій, пов'язаних з виконання договірних зобов'язань між сторонами.
Крім цього, при розгляді клопотання про скасування заходів забезпечення позову, судом першої інстанції не враховано, що позивачем не обґрунтовано належними доказами та документально не підтверджено необхідності заборони відповідачам вчиняти дії, спрямовані на виконання обов'язків за договором № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018, в тому числі щодо виконання будь-яких робіт, поставки будь-яких матеріалів, програмного забезпечення чи надання будь-яких послуг, виконання будь-яких грошових розрахунків, обумовлених цим договором, стороною якого позивачем не являється, як і не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі його задоволення.
Обрані місцевим судом заходи забезпечення позову є неадекватними та непропорційними, адже зупинення виконання договору фактично унеможливлює виконання згаданих вище робіт та послуг, потреба в яких обґрунтовувалася замовником при укладенні цього договору.
Місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини та відсутність належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, відтак дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні клопотання АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018.
Крім цього, приймаючи судове рішення про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, місцевим судом не взято до уваги, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону. В зв'язку з цим суд має враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені в результаті застосування відповідних заходів, зокрема, відповідачів 1 та 2, адже заборона їм вчиняти дії, які спрямовано на виконання обов'язків за договором № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018, в тому числі щодо виконання будь-яких робіт, поставки будь-яких матеріалів, програмного забезпечення чи надання будь-яких послуг, виконання будь-яких грошових розрахунків за договором свідчить про фактичне зупинення виконання цього договору, яке в результаті може призвести до понесення відповідачами значних збитків.
З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали є незаконними, не можуть бути достатніми підставами для відмови у скасуванні заходів забезпечення позову, відтак апеляційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню.
Оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 про вжиття заходів забезпечення позову скасовано, в задоволенні заяви ТОВ «Універсальні інформаційні технології» про забезпечення позову - відмовлено повністю, підстав для скасування заходів забезпечення позову апеляційним судом не має.
Разом з цим, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для закриття апеляційного провадження на підставі ст. 264 ГПК України за скаргою АТ «Українська залізниця», на чому наполягав позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в своїх поясненнях в судовому засіданні апеляційного суду.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 910/16280/18 - скасувати.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 910/16280/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 11.03.2019
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук