Ухвала від 17.12.2018 по справі 910/16280/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову

м. Київ

17.12.2018Справа № 910/16280/18

За заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про скасування заходів забезпечення позову

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології"

до 1) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуальні технології і системи"

про визнання недійсним договору і рішення тендерного комітету

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

Представники сторін:

від позивача: Косаренко С.В. - представник за довіреністю;

Кулик І.Ф. - представник за довіреністю;

Трошин О.А. - представник за довіреністю;

Чулінін Д.Г. - представник за довіреністю;

від відповідача-1: Стащук В.А. - представник за довіреністю;

Сердюк Ю.О. - представник за довіреністю;

Горбань О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача-2: Чорнобривець М.М. - представник за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуальні технології і системи" про:

- визнання недійсним оформленого протоколом № 881 рішення тендерного комітету регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" від 26.10.2018 про намір укласти договір про закупівлю інформаційної системи за кодом ДК 021:2015:48810000-9;

- визнання недійсним укладеного Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" за місцезнаходженням його відокремленої регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" договору № ПЗ/ДН-6-1841 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІРТУАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ І СИСТЕМИ" про закупівлю організації залізничного пасажирського сполучення м. Київ міжнародний аеропорт "БОРИСПІЛЬ" із спеціалізованою пасажирською інформаційною системою з оформлення квитків за маршрутом Київ-Пасажирський-Бориспіль-Аеропорт, засобами АСК ПП УЗ, у тому числі через ЕКО, з використанням довідкового серверу (включаючи розробку необхідної НДІ та інших АРМів), - з моменту його укладення за переговорною процедурою 26.11.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено публічну закупівлю з істотним порушенням галузевого законодавства, а вчинений за її результатами договір про закупівлю, як наслідок неспроможності процедури закупівлі має вади свого змісту і підлягає визнанню недійсним згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України.

Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю"Універсальні інформаційні технології" подано заяву про забезпечення позову у якій позивач просить суд:

- заборонити Регіональній філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" і Товариству з обмеженою відповідальністю "Віртуальні технології і системи" та їх службовим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання обов'язків за договором, у тому числі щодо виконання будь-яких робіт, поставки будь-яких матеріалів, програмного забезпечення чи надання будь-яких послуг, виконання будь-яких грошових розрахунків, обумовлених договором про закупівлю № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018, зупинивши дію договору, укладеного за переговорною процедурою закупівлі № UA-2018-10-26-001603-с до моменту розв'язання судом позову.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою суду від 07.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16280/18, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.12.2018.

11.12.2018 Акціонерним товариством "Українська залізниця" було подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 по справі № 910/16280/18.

На обґрунтування клопотання про скасування заходів забезпечення позову АТ "Українська залізниця" посилається на те, що заходи забезпечення , вжиті ухвалою від 06.12.2018 є втручанням позивача в господарську діяльність АТ "Українська залізниця" та Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" та завдають значних збитків.

Крім того, заявник звертає увагу на те, що позивач не є стороною договору № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018 та не надав суду доказів порушення його прав та інтересів внаслідок укладення договору, оскільки навіть за умови проведення відкритих торгів при проведенні даної процедури закупівлі, у ній мали право взяти участь необмежена кількість учасників, і невідомо, хто б став переможцем, та яким чином це б вплинуло на реалізацію проекту "Організація залізничного пасажирського сполучення м. Київ - міжнародний аеропорт "Бориспіль", затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 618-р від 04.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 розгляд вказаного вище клопотання призначено в судове засідання 17.12.2018 в яке викликано представників сторін.

17.12.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові заперечення проти клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Представники позивача безпосередньо в судовому засіданні 17.12.2018 проти задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову заперечували, надали усні пояснення.

Представник відповідачів -1, -2, у свою чергу, наполягали на скасуванні заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 06.12.2018.

Дослідивши фактичні обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши доводи учасників процесу, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про скасування заходів забезпечення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, яке допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову є пов'язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано. У вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття таких заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову й предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність значного суспільного інтересу до розгляду справи враховано під час відкриття провадження в справі та призначення її до розгляду в порядку загального позовного провадження відповідно до ст.ст. 12, 247 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відшкодування потенційних (можливих) збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідачу (відповідачам) вирішуються судом в порядку, передбаченому ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, а не шляхом скасування вжитих раніше заходів забезпечення позову.

Також, положеннями статті 146 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, якщо такі збитки буде заподіяно.

Звертаючись з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018, Акціонерним товариством "Українська залізниця" не надано суду доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів змінились обставини, що спричинили їх застосування.

При цьому, доводи АТ "Українська залізниця", наведені у клопотанні, фактично зводяться до заперечення обставин, викладених власне у заяві про забезпечення позову, оцінку яким надано судом при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно, поданими доказами та визнанням фактів оформлення часткового виконання спірного договору відповідачі не спростували ризику ускладнення ефективного захисту порушених інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, що відповідно до ст. 136 ГПК України судом визнане підставою забезпечення позову у цій справі, беручи до уваги розуміння в судовій практиці ефективності способу правового захисту, як можливості запобігти порушенню та присікти його суспільно небезпечні наслідки і відновити попереднє правове становище, яке існувало до нього, без потреби у новому судовому розгляді чи іншому провадженні. За відсутності застосованої судом заборони буде унеможливлено поновлення оспорених прав позивача на участь в публічній закупівлі.

Враховуючи наведені вище обставини, з урахуванням доводів та доказів учасників процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання АТ "Українська залізниця" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 06.12.2018.

Відповідно до ч. 4 ст.145 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 145, 233, 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 у справі № 910/16280/18 відмовити.

2. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 22.12.2018 року.

Суддя Ю.О. Підченко