17 жовтня 2016 року Справа № 5016/267/2011(18/2)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області
на ухвалу від 12.07.2016 Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 5016/267/2011(18/2) господарського суду Миколаївської області
про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Гольфстрім", м. Миколаїв
керуючий санацією розпорядник майна Єсін Д.В., м. Миколаїв Козлов ВО., м. Миколаїв
Подана 26.07.2016 Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (далі - заявник) касаційна скарга на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 5016/267/2011(18/2) не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII, далі - Закон) ставка судового збору з касаційної скарги на ухвалу суду складає одну мінімальну заробітну плату.
Як вбачається, заявником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги та одночасно заявлене клопотання про звільнення від його сплати. У якості підстави для звільнення від сплати судового збору заявник вказує на свій майновий стан, що унеможливлює сплату судового збору. Зазначене, на думку, заявника, є підставою для звільнення його від сплати судового збору за оскарження ухвали апеляційного суду.
У той же час за нормою статті 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою, зокрема, звільнити її від сплати судового збору.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У даному випадку орган доходів і зборів з 01.09.2015 Законом позбавлений пільг щодо сплати судового збору. У зв'язку з чим з огляду на приписи ст. 58 Конституції України при зверненні до суду після зазначеної дати заявник повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах.
З огляду на зазначене на враховуючи приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору.
За таких обставин до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 86, 107, п. 4 ч. 1 ст. 1113, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 5016/267/2011(18/2).
2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області повернути її заявнику.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич