АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРНАФТОПРОДУКТ"

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 11 осіб,позаштатні працівники та особи, які працюють за сумісництвом відсутні, на підприємстві відсутні працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу. Фонд оплати праці за 2020 рік 2269,0 тис.грн.Зміна Фонду заробітної плати у 2020 році обумовлена зміною умов контракту з тво генерального директора. трудовим колективом Товариства укладено колективний договiр АТ "Укрнафтопродукт" на 2017 - 2019 роки.Порядок прийому та звiльнення працiвникiв визначено Правилами внутрiшнього розпорядку Товариства, якi затверджено зборами трудового колективу. Кадрова програма емiтента, спрямована на забезпечення відповідного рiвня квалiфiкацiї працiвникiв операцiйним потребам діяльності. Кадрова полiтика Товариства тiсно пов'язана iз стратегiєю розвитку Товариства i є стабiльною та динамiчною та коригується вiдповiдно до змiн тактики пiдприємтства, діяльності та економiчної ситуацiї. Найголовнiшим завданням у кадровiй роботi залишається формування високопрофесiйного колективу, здатного працювати на перспективу, застосовувати новiтнi управлiнськi технологiї для змiцнення матерiально-технiчної бази Товариства. В Товариствi зважено i обдумливо пiдходять до питання пiдбору, розстановки, пiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв. Проводиться робота щодо формування кадрового резерву.

Пiдприємство не входить до будь-яких асоцiацiй, корпорацiй, концернiв та об'єднань.

Спiльної дiяльностi з iншими пiдприємствами Товариство не проводить.

Товариство не має дочірніх підприємств, філії, представництв та інших відокремлених структурних підрозділів.

Пропозицiй третiх осiб щодо реорганiзації Товариства протягом звітнього періоду не надходило

Загальні положення щодо облікових політик 3.2.1. Основа формування облікових політик Облікові політики - конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності. МСФЗ наводить облікові політики, які, за висновком РМСБО, дають змогу скласти таку фінансову звітність, яка міститиме доречну та достовірну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. Такі політики не слід застосовувати, якщо вплив їх застосування є несуттєвим. Облікова політика Товариства розроблена та затверджена керівництвом Товариства відповідно до наказу № №1/2-ОП від 31.03.2016 року та вимог МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» та інших чинних МСФЗ, зокрема, МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». 3.2.2. Інформація про зміни в облікових політиках Товариство обирає та застосовує свої облікові політики послідовно для подібних операції, інших події або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Товариство не застосовувало зміни в облікової політиці в 2020 році порівняно із обліковими політиками, які Товариство використовувало для складання фінансової звітності за період, що закінчився 31 грудня 2020 року. 3.2.3. Форма та назви фінансових звітів Перелік та назви форм фінансової звітності Товариства, а саме: Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2020 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2020 рік, Звіт про рух грошових коштів за 2020 рік, Звіт про власний капітал за 2020 рік, Примітки до річної фінансової звітності за 2020 рік, що містить стислий виклад суттєвих облікових політик та інші пояснення стосовно повноти, достовірності та відповідності Концептуальній основі, чинному законодавству, встановленим нормативам та іншу пояснювальну інформацію. 3.2.4. Методи подання інформації у фінансових звітах Звіт про сукупний дохід передбачає подання витрат, визнаних у прибутку або збитку, за класифікацією, основаною на методі "функції витрат" або "собівартості реалізації", згідно з яким витрати класифікують відповідно до їх функцій як частини собівартості чи, наприклад, витрат на збут або адміністративну діяльність. Представлення грошових потоків від операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів здійснюється із застосуванням прямого методу, згідно з яким розкривається інформація про основні класи надходжень грошових коштів чи виплат грошових коштів. Інформація про основні види грошових надходжень та грошових виплат формується на підставі облікових записів Товариства. 3.3. Облікові політики щодо фінансових інструментів 3.3.1. Визнання та оцінка фінансових інструментів Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку. Товариство визнає такі категорії фінансових активів: • фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку; • фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю. Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань: • фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю; • фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс операційні витрати, які безпосередньо належить до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання. Облікова політика щодо подальшої оцінки фінансових інструментів розкривається нижче у відповідних розділах облікової політики. 3.3.2. Грошові кошти та їхні еквіваленти Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках. Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання. Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті. Іноземна валюта – це валюта інша, ніж функціональна валюта. Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами. Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості. Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ). У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках в у банках (наприклад, у випадку призначення НБУ в банківській установі тимчасової адміністрації) ці активи можуть бути класифіковані у складі непоточних активів. У випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду. 3.3.3. Дебіторська заборгованість Дебіторська заборгованість – це фінансовий актив, який являє собою контрактне право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб’єкта господарювання. Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Товариство стає стороною контрактних відношень щодо цього інструменту. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки. Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективного відсотка. Якщо є об'єктивне свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності, балансова вартість активу зменшується на суму таких збитків із застосуванням рахунку резервів. Резерв на покриття збитків від зменшення корисності визначається як різниця між балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків. Визначення суми резерву на покриття збитків від зменшення корисності відбувається на основі аналізу дебіторів та відображає суму, яка, на думку керівництва, достатня для покриття понесених збитків. Для фінансових активів, які є істотними, резерви створюються на основі індивідуальної оцінки окремих дебіторів, для фінансових активів, суми яких індивідуально не є істотними - на основі групової оцінки. Фактори, які Товариство розглядає при визначенні того, чи є у нього об'єктивні свідчення наявності збитків від зменшення корисності, включають інформацію про тенденції непогашення заборгованості у строк, ліквідність, платоспроможність боржника. Для групи дебіторів такими факторами є негативні зміни у стані платежів позичальників у групі, таких як збільшення кількості прострочених платежів; негативні економічні умови у галузі або географічному регіоні. Сума збитків визнається у прибутку чи збитку. Якщо в наступному періоді сума збитку від зменшення корисності зменшується і це зменшення може бути об'єктивно пов'язаним з подією, яка відбувається після визнання зменшення корисності, то попередньо визнаний збиток від зменшення корисності сторнується за рахунок коригування резервів. Сума сторнування визнається у прибутку чи збитку. У разі неможливості повернення дебіторської заборгованості вона списується за рахунок створеного резерву на покриття збитків від зменшення корисності. Дебіторська заборгованість може бути визначена як така, що оцінюється за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, якщо таке визначення усуває або значно зменшує невідповідність оцінки чи визнання (яку інколи називають «неузгодженістю обліку»), що інакше виникне внаслідок оцінювання активів або зобов’язань чи визнання прибутків або збитків за ними на різних підставах. Подальша оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки. У разі змін справедливої вартості дебіторської заборгованості, що мають місце на звітну дату, такі зміни визнаються у прибутку (збитку) звітного періоду. 3.3.4. Фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться дебіторська заборгованість та фінансові активи. Після первісного визнання Товариство оцінює їх за справедливою вартістю. При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних. Для оцінки акцій, що входять до складу активів Товариства та не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі, та паїв (часток) господарських товариств за обмежених обставин наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість. Це може бути тоді, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні. Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Товариство визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку. Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинене, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід. 3.3.5. Фінансові активи, що обліковуються за методом участі в капіталі Фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена з урахуванням зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування, за винятком змін капіталу, що є результатом операцій між інвестором і об’єктом інвестування. Балансова вартість фінансових інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування. Для відображення фінансових інвестицій за методом обліку участі в капіталі використовуються фінансові звіти дочірніх, спільних та асоційованих підприємств, які складені на ту ж звітну дату, що і звіти інвестора. 3.3.6. Зобов'язання. Кредити банків Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак: • Товариство сподівається погасити зобов’язання або зобов’язання підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців після звітного періоду; • Товариство не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду. Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань. Кредити та позики Кредити і позики при первісному визнанні обліковуються за справедливою вартістю за вирахуванням будь-яких витрат на здійсненню кредитної (позикової) угоди. Фінансові зобов'язання згодом обліковуються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективного відсотку. Вся різниця між справедливою вартістю отриманих коштів (за вирахуванням витрат по угоді) і сумою до погашення відображається як відсотки до сплати протягом строку, на який видано позику. Кредити і позики класифікуються як поточні, коли початковий строк погашення не перевищує дванадцять місяців від звітної дати. Кредиторська заборгованість за основною діяльністю та інша кредиторська заборгованість Зобов`язання відображається в балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод в майбутньому внаслідок його погашення. Кредиторська заборгованість за основною діяльністю та інша кредиторська заборгованість нараховується, коли контрагент виконав свої зобов'язання за договором, і обліковується за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка. Аванси, отримані від клієнтів, спочатку обліковуються за справедливою вартістю, а згодом відображаються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка. 3.3.7. Згортання фінансових активів та зобов'язань Фінансові активи та зобов'язання згортаються, якщо Товариство має юридичне право здійснювати залік визнаних у балансі сум і має намір або зробити взаємозалік, або реалізувати актив та виконати зобов'язання одночасно 3.4. Облікові політики щодо основних засобів та нематеріальних активів 3.4.1. Визнання та оцінка основних засобів Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року та вартість яких більше 6000 грн. Первісно Товариство оцінює основні засоби за собівартістю. У подальшому основні засоби оцінюються за їх собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Сума накопиченої амортизації на дату переоцінки виключається з валової балансової вартості активу та чистої суми, перерахованої до переоціненої суми активу. Дооцінка, яка входить до складу власного капіталу, переноситься до нерозподіленого прибутку, коли припиняється визнання відповідного активу. 3.4.2. Подальші витрати. Товариство не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу. 3.4.3. Амортизація основних засобів. Амортизація основних засобів Компанії нараховується прямолінійним методом протягом очікуваного строку корисного використанням таким чином: будівлі - 80 років машини та обладнання - 25 років транспортні засоби - 15 років меблі - 15 років інші - 15 років Амортизація активу припиняється на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу. 3.4.4. Нематеріальні активи Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття її в фінансовій звітності здійснюється у відповідності з вимогами МСБО 38 «Нематеріальні активи». Придбані нематеріальні активи відображаються у фінансовій звітності за фактичними витратами за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від знецінення. Витрати па придбання ліцензій на спеціальне програмне забезпечення та його впровадження капіталізуються у вартості відповідного нематеріального активу. Витрати, безпосередньо пов'язані з випуском ідентифікованого унікального програмного забезпечення, контрольованого. Підприємством, капіталізуються, створений нематеріальний актив визнається тільки в тому випадку, якщо існує висока вірогідність отримання від нього економічних вигод, перевищують витрати на його розробку, протягом більш ніж одного року, і якщо витрати на його розробку піддаються достовірній оцінці. Створений підприємством нематеріальний актив визнається тільки в тому випадку, якщо підприємство мас технічні можливості, ресурси і намір завершити його розробку і використовувати кінцевий продукт. Прямі витрати включають витрата на оплату праці розробників програмного забезпечення і відповідну частку накладних витрат. Витрати, пов'язані з дослідницькою діяльністю, визнаються як витрати в тому періоді, в якому вони виникли. Наступні витрати, пов'язані з нематеріальних активів, капіталізуються тільки в тому випадку, якщо вони збільшують майбутні економічні вигоди, пов'язані з тим об'єктом, до якого ці витрати відносяться. Витрати, пов'язані з розробкою або технічним обслуговуванням програмного забезпечення, визнаються як витрати в міру їх виникнення. Амортизація по нематеріальних активах нараховується за методом рівномірного нарахування зносу протягом передбачуваного строку їх корисного використання і відображається у складі прибутку або збитку. Терміни корисного використання нематеріальних активів складає 5 років 3.4.5. Зменшення корисності основних засобів та нематеріальних активів На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, тоді і тільки тоді, коли сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО 16. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу в попередніх періодах, Товариство сторнує, тоді і тільки тоді, коли змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання. 3.5. Облікові політики щодо інвестиційної нерухомості 3.5.1. Визнання інвестиційної нерухомості До інвестиційної нерухомості Товариство відносить нерухомість (землю чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності або згідно з угодою про фінансову оренду з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: (а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або (б) продажу в звичайному ході діяльності. Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді і тільки тоді, коли: (а) є ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, які пов’язані з цією інвестиційною нерухомістю, (б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити. Якщо будівлі включають одну частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та другу частину для використання у процесі діяльності Компанія або для адміністративних цілей, в бухгалтерському обліку такі частини об'єкту нерухомості оцінюються та відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо. 3.5.2. Первісна та послідуюча оцінка інвестиційної нерухомості Первісна оцінка інвестиційної нерухомості здійснюється за собівартістю. Витрати на операцію включаються до первісної вартості. Собівартість придбаної інвестиційної нерухомості включає ціну її придбання та будь-які витрати, які безпосередньо віднесені до придбання. Безпосередньо віднесені витрати охоплюють, наприклад, винагороди за надання професійних юридичних послуг, податки, пов’язані з передачею права власності, та інші витрати на операцію. Оцінка після визнання здійснюється за справедливою вартістю на дату оцінки. Прибуток або збиток від зміни в справедливій вартості інвестиційної нерухомості визнається в прибутку або збитку. Амортизація на такі активи не нараховується. Справедлива вартість інвестиційної нерухомості зазвичай визначається із залученням незалежного оцінювача. Періодичність перегляду справедливої вартості зумовлюється суттєвими для обліку коливаннями цін на ринку подібної нерухомості. Справедлива вартість незавершеного будівництва дорівнює вартості завершеного об’єкта за вирахуванням витрат на закінчення будівництва. Якщо оцінити справедливу вартість неможливо, Товариство обрає для оцінки об’єктів інвестиційної нерухомості модель оцінки за собівартістю відповідно до МСБО 16 та застосовує такий підхід до всієї інвестиційної нерухомості, при цьому розкриваються причини, з яких не використовується справедлива вартість. 3.6. Облікові політики щодо непоточних активів, утримуваних для продажу Товариство класифікує непоточний актив як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання. Непоточні активи, утримувані для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох величин: балансовою або справедливою вартістю з вирахуванням витрат на операції, пов'язані з продажем. Амортизація на такі активи не нараховується. Збиток від зменшення корисності при первісному чи подальшому списанні активу до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж визнається у звіті про прибутки та збитки та інший сукупний дохід. 3.7. Облікові політики щодо оренди Фінансова оренда - це оренда, за якою передаються в основному всі ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив. Товариство як орендатор на початку строку оренди визнає фінансову оренду як активи та зобов'язання за сумами, що дорівнюють справедливій вартості орендованого майна на початок оренди або (якщо вони менші за справедливу вартість) за теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів. Мінімальні орендні платежі розподіляються між фінансовими витратами та зменшенням непогашених зобов'язань. Фінансові витрати розподіляються на кожен період таким чином, щоб забезпечити сталу періодичну ставку відсотка на залишок зобов'язань. Непередбачені орендні платежі відображаються як витрати в тих періодах, у яких вони були понесені. Політика нарахування амортизації на орендовані активи, що амортизуються, узгоджена із стандартною політикою Товариства щодо подібних активів. Оренда активів, за якою ризики та винагороди, пов'язані з правом власності на актив, фактично залишаються в орендодавця, класифікується як операційна оренда. Орендні платежі за угодою про операційну оренду визнаються як витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди. Дохід від оренди за угодами про операційну оренду Товариство визнає на прямолінійній основі протягом строку оренди. Затрати, включаючи амортизацію, понесені при отриманні доходу від оренди, визнаються як витрати. 3.8. Облікові політики щодо податку на прибуток Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного та відстроченого податків. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних (або в основному чинних) на дату балансу Відстрочений податок розраховується за балансовим методом обліку зобов'язань та являє собою податкові активи або зобов'язання, що виникають у результаті тимчасових різниць між балансовою вартістю активу чи зобов'язання в балансі та їх податковою базою. Відстрочені податкові зобов'язання визнаються, як правило, щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Відстрочені податкові активи визнаються з урахуванням імовірності наявності в майбутньому оподатковуваного прибутку, за рахунок якого можуть бути використані тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню. Балансова вартість відстрочених податкових активів переглядається на кожну дату й зменшується в тій мірі, у якій більше не існує ймовірності того, що буде отриманий оподаткований прибуток, достатній, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового активу повністю або частково. Відстрочений податок розраховується за податковими ставками, які, як очікується, будуть застосовуватися в періоді реалізації відповідних активів або зобов'язань. Товариство визнає поточні та відстрочені податки як витрати або дохід і включає в прибуток або збиток за звітний період, окрім випадків, коли податки виникають від операцій або подій, які визнаються прямо у власному капіталі або від об'єднання бізнесу. Товариство визнає поточні та відстрочені податки у капіталі, якщо податок належить до статей, які відображено безпосередньо у власному капіталі в тому самому чи в іншому періоді. 3.9 Акціонерний капітал Непохідні фінансові інструменти – прості іменні акції, випущені Товариством, класифікуються як власний капітал. Прості акції - це пайові фінансові інструменти. Витрати, безпосередньо пов'язані з емісією нових акцій, відображаються в капіталі Товариства як зменшення суми надходжень (за вирахуванням податків). Перевищення справедливої вартості отриманої винагороди над номінальною вартістю випущених акцій обліковується у складі емісійного доходу в капіталі Товариства. 3.10 Дивіденди Дивіденди акціонерам Товариства визнаються в момент, коли їхня виплата є юридично обґрунтованою. Право на отримання частини прибутку (дивідендів) мають особи, які є акціонерами Товариства на дату прийняття рішення про виплату дивідендів. Дивіденди по акціях виплачуються після ухвалення відповідного рішення Загальними зборами акціонерів Товариства, в строк визначений Загальними зборами акціонерів. 3.11. Інші застосовані облікові політики, що є доречними для розуміння фінансової звітності 3.11.1. Доходи та витрати Доходи та витрати визнаються за методом нарахування. Дохід – це збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення чистих активів, за винятком збільшення, пов’язаного з внесками учасників. Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшення зобов’язань. Дохід від продажу фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості або інших активів визнається у прибутку або збитку в разі задоволення всіх наведених далі умов: а) Товариство передало покупцеві суттєві ризики і винагороди, пов’язані з власністю на фінансовий інструмент, інвестиційну нерухомість або інші активи; б) за Товариством не залишається ані подальша участь управлінського персоналу у формі, яка зазвичай пов’язана з володінням, ані ефективний контроль за проданими фінансовими інструментами, інвестиційною нерухомістю або іншими активами; в) суму доходу можна достовірно оцінити; г) ймовірно, що до Товариства надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією; та ґ) витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити. Дохід від надання послуг відображається в момент виникнення незалежно від дати надходження коштів і визначається, виходячи із ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу. Дивіденди визнаються доходом, коли встановлено право на отримання коштів. Витрати – це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами учасникам. Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів. Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді та тією мірою, якою майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан. Витрати визнаються у звіті про прибутки та збитки також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу. Витрати, понесені у зв'язку з отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи. 3.11.2. Забезпечення Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання. Товариство створює резерв забезпечень на виплату відпусток працівникам. Величину забезпечення на виплату відпусток визначається як добуток фактично нарахованої працівникам заробітної плати й норми резервування, обчисленої як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального річного планового фонду оплати праці, плюс відповідні внески на соціальне страхування. 3.11.3 Виплати працівникам Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. Товариство визнає очікувану вартість короткострокових виплат працівникам як забезпечення відпусток - під час надання працівниками послуг, які збільшують їхні права на майбутні виплати відпускних. 3.11.4. Пенсійні зобов'язання Відповідно до українського законодавства, Товариство нараховує єдиний соціальний внесок на заробітну плату працівників. Поточні внески розраховуються як процентні відрахування на поточні нарахування заробітної плати, такі витрати відображаються у періоді, в якому були здійснені такі нарахування заробітної плати. 3.11.5. Витрати за позиками Витрати за позиками, які не є частиною фінансового інструменту та не капіталізуються як частина собівартості активів, визнаються як витрати періоду. Товариство капіталізує витрати на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, як частина собівартості цього активу. 3.11.6. Операції з іноземною валютою Операції в іноземній валюті обліковуються в українських гривнях за офіційним курсом обміну Національного банку України на дату проведення операцій. Монетарні активи та зобов'язання, виражені в іноземних валютах, перераховуються в гривню за відповідними курсами обміну НБУ на дату балансу. Немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, відображаються за курсом на дату операції, немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються за курсом на дату визначення справедливої вартості. Курсові різниці, що виникли при перерахунку за монетарними статтями, визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають. 3.11.7. Умовні зобов'язання та активи. Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним.

Основним видом діяльності АТ «Укрнафтопродукт» у 2020 році є надання в оренду й експлуатацію власного майна.

За останнi п'ять рокiв суттєвих вiдчужень та придбань активiв не було.

Ступiнь зносу основних засобiв на кiнець звiтного перiоду складає 90%. Протягом звiтного року товариство продовжувало поліпшення та поточний ремонт у будівлі, об'єкту інвестиційної нерухомості.

На дiяльнiсть товариства впливають: подорожчання тепло та енергоносiїв, податкова полiтика, залежнiсть вiд форс-мажорних обставин (локдаун,економічна нестабільність)

Діяльність Товариства здійснюється за рахунок власних коштів.

Укладених але не виконаних договорів немає.

Стратегія розвитку товариства передбачає наступні цілі: - інноваційний розвиток; - підвищення ефективності діяльності; - запобігання можливості корупційних проявів; - відкритий доступ до ринку та добросовісна конкуренція; - енергозаощадження. Середньострокові цілі направлені на :забезпечення стійкої довгострокової конкурентної позиції на ринку нерухомості м. Києва та Київської обл,стабільне збільшення прибутку в середньому на 30% - 50% за рік за рахунок збільшення ринкової долі товариства і об'єму надання послуг оренди та продажу будівельних товарів підприємства на ринках регіонів країни,значне поліпшення споживчих властивостей надання послуг через впровадження на підприємстві міжнародних стандартів якості. Реалізація стратегічного плану розвитку (основні завдання) включає : збільшення за рік об’єм наданих послуг на ринку нерухомості по м. Київ 15 % за рахунок поліпшення умов приміщень, які надаються в оренду. проведення протягом року маркетингові дослідження для визначити потребів клієнтів і кінцевих споживачів,розроблення ефективнішу рекламну концепцію, направлену на конкретні групи споживачів. Провести маркетингові дослідження ринків країни, виявити потреби в наданні приміщень в оренду та продажу товару, знайти оптимальні варіанти каналів руху товару.

Дослідження та розробки за звітний рік не відбувалися

Інша інформація, яка може бути істотною для оцінки інвестором фінансового стану та результатів діяльності емітента відсутня.