Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 05.01.2021 Справа № 920/856/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/856/20 у порядку загального позовного провадження
за позовом: Приватного підприємства «Будстар-Плюс» (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, офіс 7, ідентифікаційний код 32602607),
до відповідача: Відділу житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Миколаївської селищної ради (41854, Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, бул. Свободи, буд. 2, ідентифікаційний код 41104548),
про стягнення 1 552 023,33 грн,
представники учасників справи:
позивача: адвокат Рибалко О.К. за довіреністю від 19.08.2020 б/н та свідоцтва серії НОМЕР_1 від 02.04.2018,
відповідача: адвокат Лук'яненко О.В. згідно ордеру серії ВМ № 1010947 від 22.12.2020.
До господарського суду звернувся позивач - Приватне підприємство «Будстар-плюс» (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, офіс 7, ідентифікаційний код 32602607) із позовною заявою до відповідача - Відділу житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Миколаївської селищної ради (41854, Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, бул. Свободи, буд. 2, ідентифікаційний код 41104548), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 68 від 09.09.2019 у сумі 1 521 835,26 грн, 10 603,80 грн інфляційних втрат та 19 584,27 грн - 3 % річних; а також стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 23 280,35 грн.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 68 від 09.09.2019 щодо своєчасної оплати виконаних робіт. Відповідно, до стягнення заявлено 3 % річних та інфляційні.
Ухвалою суду від 25.08.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/856/20; справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 13.10.2020, 11:00.
20.08.2020 позивачем подано до суду заяву від 19.08.2020 № б/н (вх. № 2579к від 20.08.2020) про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд прийняти зазначену заяву до розгляду, вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача - Відділу житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Миколаївської селищної ради.
Ухвалою суду від 26.08.2020 у справі № 920/856/20 постановлено у задоволенні заяви Приватного підприємства «Будстар-плюс» (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд 86,оф 7, ідентифікаційний код 32602607) вх. № 2579к від 20.08.2020 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 920/856/20 відмовити.
Ухвалою від 13.10.2020 у справі № 920/856/20 судом постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі № 920/856/20 на тридцять днів з 26.10.2020 до 25.11.2020; відкласти підготовче засідання на 17.11.2020, 11:00.
17.11.2020 від представника позивача надійшли письмові пояснення від 17.11.2020 б/н (вх. № 10120/20) на обґрунтування своєї позиції у справі, в яких останній зазначає, що з аналізу пунктів договору випливає, що оплата за зазначеним договором може бути здійснена тільки після фінансування замовника на відповідні роботи, якого може взагалі не бути, а відтак позивач наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
17.11.2020 від представника відповідача надійшла заява від 17.11.2020 № б/н про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження звернення відповідача до уповноважених органів щодо виділення коштів на виконання розрахунку по договору про закупівлю робіт.
Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи, що судом було вчинено всі дії в межах підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд ухвалою від 17.11.2020 постановив закрити підготовче провадження у справі № 920/856/20 та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.12.2020, 12:00.
В судовому засіданні по суті 22.12.2020, відповідно до приписів частини другої статті 216 та частини п'ятої статті 233 ГПК України, судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні по суті до 05.01.2021, 11:30.
Представник позивача у судовому засіданні по суті 05.01.2021 усно зазначив, що підтримує заявлені позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні судом.
Відповідач відзиву на позов не подав. Представник відповідача в судовому засіданні по суті усно зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
05.01.2021 від представника відповідача до суду надійшла письмова промова від 05.01.2021 б/н (вх. № 83/21) яка по своїй суті є письмовими поясненнями відповідача в обгрунтування його позиції у справі щодо позовних вимог, де останній зазначає, що у відповідності до пункту 4.1 договору відповідач здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних актів за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом трьох робочих днів після надходження коштів з бюджету на реєстраційний рахунок відповідача. У разі відсутності фінансування відповідач може відстрочити платежі на невизначений термін, але в будь-якому разі до закінчення терміну дії договору.
Представник відповідача зазначає, що у відповідності до пункту 7.4 договору відповідач не несе відповідальності за відсутність чи недостатність фінансування відповідного рівня. Сторони погодили план фінансування робіт, у відповідності до якого встановлено наступний графік та умови розрахунків:
- за вересень 2019 року - 1 743 695,36 грн, з яких 1 581 523,89 грн - субвенція;
- за жовтень 2019 року - 470 492,00 грн, з яких 162 171,47 грн - субвенція;
- за листопад 2019 року - 470 492,00 грн, з яких 162 171,47 грн - субвенція;
- за грудень 2019 року - 470 492,00 грн, з яких 162 171,48 грн - субвенція.
З урахуванням пункту 3.1 додаткової угоди № 2 від 28.01.2020 до договору відповідачем сплачено за зобов'язаннями на 2019 рік та 2020 рік 3 641 685,89 грн, позивачем заявлено вимоги про стягнення 1 521 835,26 грн заборгованості, 10 603,80 грн інфляційних та 19 584,27 грн 3 % річних, проте, у відповідності до пункту 4.1 договору, у разі відсутності фінансування відповідач може відстрочити платежі на невизначений термін, але в будь-якому разі до закінчення терміну дії договору. У відповідності до пункту 10.1 договору, він діє до 31.12.2020. Отже, звернення до суду з позовом про стягнення 1 521 835,26 грн заборгованості у серпні 2020 року є передчасним.
Також представник відповідача зазначає, що позовні вимоги про стягнення 10603,80 грн інфляційних та 19584,27 грн 3 % річних є похідними від вимог про стягнення заборгованості, а тому також є передчасними та необгрунованими.
Зазначені письмові пояснення прийнято судом до розгляду.
Крім наведеного представником відповідача подано до суду клопотання про надання додаткового строку на подання відзиву від 05.01.2021 б/н (вх. № 288к), в якому представник відповідача у зв'язку з проведенням місцевих виборів у Миколаївській селищній раді у 2020 році, зміною селищного голови та складу місцевої ради, а також залученням його як адвоката до розгляду справи, просить суд надати додатковий строк для подання відзиву у справі.
В судовому засіданні по суті 05.01.2021 судом постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до приписів частини п'ятої статті 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання, та відповідно до якої постановлено відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про надання додаткового строку на подання відзиву від 05.01.2021 б/н (вх. № 288к).
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами, у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України.
Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
В судовому засіданні по суті 05.01.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
09.09.2019 між сторонами за результатами проведених відкритих торгів (htths://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-18-002683-b) укладено договір про закупівлю робіт за бюджетні кошти № 68 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач (підрядник) зобов'язується виконати роботи, визначені в проектно-кошторисній документації (і при потребі зі змінами, внесеними до неї), що виготовлена на об'єкт «Капітальний ремонт центральної площі бульвару Свободи в смт Миколаївка Білопільського району Сумської області», ДК 021:2015-45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація, а відповідач (замовник) - зобов'язується прийняти і оплатити такі роботи.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість робіт, погоджена за договірною ціною, складає 6 362 770,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % в сумі 1 060 461,67 грн. Договірна ціна відповідає ціні зазначеній за результатами проведеного електронного аукціону у тендерній пропозиції позивача, визнаного переможцем тендеру. Сума зобов'язань сторін у межах бюджетних призначень за договором на 2019 рік становить 3 641 685,89 грн, у тому числі ПДВ 20 % в сумі 606 947,65 грн. Сума зобов'язань сторін у межах бюджетних призначень за договором на 2020 рік становить 2 721 084,11 грн, у тому числі ПДВ 20 % в сумі 435 514,02 грн. Фінансування робіт у 2020 році буде здійснюватися в межах бюджетних призначень, визначених у відповідних рішеннях про виділення коштів.
Пунктами 3.2, 3.3 договору визначено, що сума цього договору не може змінюватися, окрім випадків передбачених статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Ціна на кремі види робіт є динамічними і можуть коригуватися відповідно до вимог діючого законодавства по фактично виконаним об'ємам, цінам і матеріалам, але в межах договірної ціни. Ціна на окремий вид робіт уточнюється при оформленні форм № КБ-2 і № КБ-3 згідно з діючими національними стандартами в будівництві.
Згідно пункту 4.1 договору оплата робіт проводиться на умовах попередньої оплати в розмірі не більше тридцяти відсотків від вартості робіт, що фінансуються в 2019 році та який становить 1 092 505,77 грн, в тому числі ПДВ - 182 084,30 грн на придбання матеріалів та обладнання, попередня оплата на казначейський рахунок - НОМЕР_2 , МФО-820172.
Остаточний розрахунок здійснюється на поточний рахунок - позивача (підрядника) відповідач (замовник) здійснює наступні платежі за виконані роботи на підставі актів за формою КБ-3 і КБ-2, підписані уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних підрядних робіт і довідку про вартість виконаних підрядних робіт готує позивач і передає для підписання уповноваженому представнику відповідача до 26 числа звітного місяця на паперових носіях. Відповідач зобов'язаний розглянути і підписати подані позивачем документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом трьох робочих днів з дня одержання.
Відповідач здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних актів за формою КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом п'яти робочих днів після надходження коштів з бюджету на реєстраційний рахунок відповідача. У разі відсутності фінансування відповідач може відстрочити платежі на невизначений термін, але в будь-якому разі до закінчення терміну дії договору.
Відповідач бере на себе бюджетні фінансові зобов'язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень бюджету. Оплата за виконані роботи здійснюється в межах фактичних надходжень на реєстраційний рахунок відповідача.
Позивач протягом тридцяти календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товарів (виконаних робіт) або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.
Пунктом 4.2 договору визначено, що для оплати надаються: форма № КБ-2 і № КБ-3.
За умовами пункту 5.1 договору «Виконання робіт» строк виконання робіт - 2019-2020 роки. Позивач розпочне виконання робіт протягом трьох днів з дня виконання відповідачем зобов'язань щодо: надання будівельного майданчика (фронту робіт); передачі проектно-кошторисної документації; передачі дозволу (декларації) на початок робіт; сплати попередньої оплати. Строк дії договору призупиняється, а строки виконання робіт можуть переглядатися при: затримці фінансування видатків відповідача; виникненні обставин непереборної сили; виникненні обставин, що затримують виконання робіт не з вини позивача (при умові своєчасного письмового повідомлення відповідача про виникнення таких обставин); появі необхідності проведення непередбачених додаткових обсягів робіт; внесенні змін до проектно-кошторисної документації; зміні законодавчих та нормативних актів, що приводять до додаткових витрат часу і коштів.
Відповідно до пункту 6.1.1 договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за виконані роботи.
Згідно пункту 10.1 цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Строк дії договору за згодою сторін може бути продовжений, про що укладається додаткова угода.
У подальшому сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою здійснено перерозподіл зобов'язань внаслідок чого вони склали:
на 2019 рік - 3 392 585,25 грн,
на 2020 рік - 2 970 184,75 грн.
Пунктом 5 додаткової угоди № 1 визначено, що додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до припинення договору від 09.09.2019 № 68.
28.01.2020 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, якою також здійснено перерозподіл зобов'язань:
на 2019 рік - 3 392 585,25 грн,
на 2020 рік - 249 100,64 грн,
інші періоди (строк невизначений) - 2 721 084,11 грн.
Пунктом 6 додаткової угоди № 2 визначено, що додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до припинення договору від 09.09.2019 № 68.
На виконання умов договору, позивач своєчасно приступив до виконання робіт і виконав весь обсяг робіт, запланований на 2019 рік, що підтверджується підписаними актами приймання виконаних робіт на загальну суму 5 163 521,15 грн
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв вищезазначені роботи без будь-яких заперечень чи зауважень щодо якості чи строку виконання цих робіт.
Відповідачем частково оплачено виконані позивачем підрядні роботи у загальній сумі 3 641 685,89 грн, проте в порушення пунктів 1.1, 6.1.1 договору, відповідач оплату за виконані роботи здійснив не у повному обсязі, і станом на 18.08.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи на підставі підписаних сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт № 8 за січень 2020 року (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2020 року (форма КБ-3) становить 1 521 835,26 грн.
В обгрунтування нарахування річних та інфляційних позивач посилається на надіслану ним відповідачеві претензією № 03/20 від 04.03.2020 з вимогою погасити заборгованість в сумі 1 521 835,26 грн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що пунктом 4.1 договору встановлено, що він здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних актів за формою КБ-2 в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом п'яти робочих днів після надходження коштів з бюджету на реєстраційний рахунок відповідача. У разі відсутності фінансування відповідач може відстрочити платежі на невизначений термін, але у будь-якому разі до закінчення терміну дії договору, проте станом на 13.03.2020 на реєстраційні рахунки відповідача кошти на оплату робіт за договором не надходило. Тому відповідач вважає поданий позивачем позов передчасним.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Укладений між сторонами договір від 09.09.2019 № 68 по своїй суті є договором будівельного підряду.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями Цивільного кодексу України про ці види договорів.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору підряду.
Як передбачено статтями 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідач не заявив про недоліки до виконаних робіт (за наявності таких), а тому він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї сторони із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем є обов'язковою передумовою для виконання замовником своїх грошових зобов'язань перед підрядником. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів, які підтверджують обсяги виконаних робіт та їх вартість. Такі документи складаються та підписуються підрядником і передаються замовнику. Після підписання таких документів у замовника виникає обов'язок сплатити виконані роботи в передбачені договором терміни. В даному випадку, документом, що підтверджує обсяг виконаних робіт та їх вартість є акт приймання виконаних робіт № 8 за січень 2020 року (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2020 року (форма КБ-3).
Згідно з частинами першою, другою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, судом встановлено й сторонами не заперечується, що п. 4.1 та п. 10.1 Договору встановлено, що у разі відсутності фінансування Замовник може відстрочити платежі на невизначений термін, але в будь-якому разі до закінчення терміну дії договору, тобто до 31.12.2020.
Таким чином, станом на час ухвалення рішення відповідач має сплатити заборгованість за вищезазначеним договором.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь основної заборгованості за виконані роботи за договором від 09.09.2019 № 68 в сумі 1521835,26 грн підлягає задоволенню, а заперечення відповідача щодо не надходження коштів на рахунки відповідача для здійснення оплати виконаних позивачем робіт відхиляються судом як безпідставні, оскільки договір підряду, що укладений між сторонами, за своєю правовою природою є оплатним договором, позивачем у відповідності до умов договору виконано підрядні роботи, а відповідачем без будь-яких зауважень прийнято ці роботи та підписано відповідний акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).
Крім того, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (відповідача у справі).
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17 та від 28.01.2019 у справі № 917/611/18.
Відповідач достеменно знав про відсутність бюджетного фінансування на повну оплату робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2020 року, однак не став ініціатором призупинення виконання робіт відповідно до умов п. 5.1 Договору та прийняв виконані роботи у позивача без будь-яких зауважень, підписавши акти приймання виконаних будівельних робіт, які є передбаченою договором підставою для повної оплати цих робіт.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 10 603,80 грн та 3 % річних в сумі 19 584,27 грн, нарахованих позивачем за період з 16.03.2020 по 19.08.2020.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України,боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд розглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 10 603,80 грн та 3 % річних в сумі 19 584,27 грн, нарахованих позивачем за період з 16.03.2020 по 19.08.2020, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Пунктом 4.1 договору визначено пункту 4.1 договору відповідач здійснює платежі за виконані роботи на підставі підписаних актів за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 протягом трьох робочих днів після надходження коштів з бюджету на реєстраційний рахунок відповідача. У разі відсутності фінансування відповідач може відстрочити платежі на невизначений термін, але в будь-якому разі до закінчення терміну дії договору.
Згідно з пунктом 10.1 цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020 включно.
Строк дії договору сторонами не продовжений, додаткова угода не укладалася.
Враховуючи, що строк здійснення оплати за договором у період з 16.03.2020 по 19.08.2020 (за який позивачем нараховано інфляційні втрати та 3 % річних) не настав, а відтак відсутні підстави для нарахування та стягнення в судовому порядку інфляційних втрат та 3 % річних за відповідний період.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладеного.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовною заявою позивачем сплачено 23 280,35 грн судового збору. Вищезазначений факт підтверджується квитанцією № 51050686 від 19.08.2020.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 22 827,53 грн (1,5 %) пропорційно розміру задоволених вимог покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділу житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою Миколаївської селищної ради (41854, Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, бул. Свободи, буд. 2, ідентифікаційний код 41104548) на користь Приватного підприємства «Будстар-Плюс» (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 86, офіс 7, ідентифікаційний код 32602607) заборгованість за договором про закупівлю робіт за бюджетні кошти від 09.09.2019 № 68 в сумі 1521835,26 грн (один мільйон п'ятсот двадцять одну тисячу вісімсот тридцять п'ять гривень 26 коп.) та витрати по сплаті судового збору (пропорційно 1,5 %) в сумі 22 827,53 грн (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять сім гривень 53 коп.).
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статей 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повне рішення складено та підписано суддею 15 січня 2021 року.
Суддя Ю.А. Джепа