Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" квітня 2021 р. Справа № 910/10618/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" та Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 (повний текст складено 05.02.2021)
у справі №910/10618/20 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь"
про стягнення 1559238,00 грн.
та за зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь"
до Міністерства оборони України
про внесення змін до договору постачання
за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Ніколова В.М.
- відповідача Кизенко Д.О.
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У липні 2020 року Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Промінь" (далі - ТОВ «ТД «Промінь») про стягнення 1 559 238,00 грн. штрафних санкцій по Договору №286/3/19/150 від 02.05.2019, що складається з 638 724,00 грн. - пені та 920 514,00 грн. - штрафу.
В обґрунтування заявлених вимог Міністерство оборони України послалось на порушення ТОВ "ТД "Промінь" строку поставки товару, обумовленого договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/150 від 02.05.2019.
У поданому у вересні 2020 року відзиві на позовну заяву ТОВ «ТД «Промінь» просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог Міністерства оборони України в повному обсязі, а у випадку, якщо суд вбачатиме підстави для стягнення штрафу та пені, зменшити штрафні санкції, які підлягають стягненню з ТОВ «ТД «Промінь» на 100%.
У вересні 2020 року ТОВ "ТД "Промінь" звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Міністерства оборони України, у якому просить: внести зміни до договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/150 від 02.05.2019 в частині строків (термінів) поставки; застосувати приписи частини 3 статті 631 ЦК України, відповідно до яких змінені та затверджені судовим рішенням умови договору №286/3/19/150 від 02.05.2019 в частині строків (термінів) поставки застосовуються до правовідносин, що виникли до внесення зазначених змін.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «ТД «Промінь» послалось на істотну зміну обставин, зокрема на порушення Міністерством оборони України строку виконання зобов'язання за договором №286/3/19/150 від 02.05.2019, що полягає у порушенні строку перевірки контрольного зразка, що унеможливлювало подальше виготовлення товару та, відповідно, його поставку.
У грудні 2020 року ТОВ «ТД «Промінь» подало клопотання, у якому вказало, що під зменшенням штрафних санкцій на 100% мало на увазі зменшення штрафних санкцій та пені до 1 грн; просило з урахуванням наведених ним раніше заперечень зменшити суму заявлених до стягнення штрафних санкцій до 1,00 грн.
Також у грудні 2020 року ТОВ «ТД «Промінь» звернулось з клопотанням про визнання обставин виключними та зменшення розміру штрафу та пені, у якому просило зменшити розмір штрафу та пені, заявлений Міністерством оборони України до стягнення на 95%.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ТД «Промінь» на користь Міністерства оборони України штрафні санкції у розмірі 50816,13 грн. за порушення умов договору від 02.05.2019 №286/3/19/150 та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15244,84 грн. У решті вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.
Задовольняючи вимоги первісного позову частково, господарський суд першої інстанції вказав на наявність прострочки кредитора (Міністерство оборони України) у виконанні зобов'язання з поставки товару за договором №286/3/19/150 від 02.05.2019, а відтак виконання вказаного зобов'язання повинно бути відстрочене на час прострочення кредитора, тобто на 33 робочі дні. Здійснивши власний розрахунок пені, місцевий господарський суд встановив, що її розмір становить 95808,60 грн, тобто є меншим, ніж заявлено Міністерством оборони України до стягнення, а відтак вимога про стягнення пені, хоч і заявлена правомірно, проте обґрунтованим є розмір пені визначений судом, а саме 95808,60 грн. Здійснивши власний розрахунок штрафу, господарський суд першої інстанції встановив, що вимога про стягнення штрафу заявлена Міністерством оборони України правомірно та у обґрунтованому розмірі.
Вирішуючи клопотання ТОВ «ТД «Промінь» про зменшення розміру пені та штрафу, місцевий господарський суд врахував ступінь виконання ним своїх зобов'язань за договором, а також строк затвердження Міністерством оборони України контрольного зразку товару, яке передує виготовленню та поставці такого товару. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про те, що графік поставки товару змістився з незалежних від ТОВ "ТД "Промінь" обставин, що призвело до поставки товару з порушенням погоджених сторонами договору строків поставки. За наведених підстав та виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, керуючись положеннями статті 551 ЦК України, статтею 233 ГК України, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання ТОВ «ТД «Промінь» та наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 95% від обґрунтованого розміру загалом до суми 50 816,13 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову господарський суд першої інстанції вказав, що ТОВ «ТД «Промінь» не надало суду належних та допустимих доказів звернення до Міністерства оборони України з пропозицією про внесення змін до укладеного ними договору поставки у редакції, наведеній у зустрічному позові, в той час як законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «ТД «Промінь» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2021 (дата складення повного тексту), яку помилково ототожнює з датою прийняття цього рішення, а саме, 27.01.2021.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги ТОВ «ТД «Промінь» посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність викладених у оскаржуваному рішенні висновків обставинам справи.
Зокрема ТОВ «ТД «Промінь» вважає, що ним було доведено наявність усіх передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України умов для зміни договору в частині строків (термінів) поставки.
Крім того ТОВ «ТД «Промінь» вважає, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки його доводам щодо допущення Міністерством оборони України прострочення зобов'язань за договором.
Також, не погодившись із зазначеним рішенням Міністерство оборони України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у цій справі скасувати в частині відмови позовних вимог Міністерства оборони України та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Міністерства оборони України до ТОВ «ДП «Промінь» задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Міністерство оборони України посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки, на думку скаржника, ТОВ «ТД «Промінь» не навело переконливих аргументів і не надало відповідних доказів, які би слугували підставою для перегляду розміру стягнутої суми штрафних санкцій місцевим господарським судом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 для розгляду апеляційної скарги ТОВ «ТД «Промінь» сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ТД «Промінь» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/10618/20.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 04.03.2021 для розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/10618/20 залишено без руху; запропоновано Міністерству оборони України протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати докази сплати судового збору у розмірі 33939,50 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/10618/20. Вирішено здійснювати розгляд апеляційних скарг ТОВ «ТД «Промінь» та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/10618/20 в одному апеляційному провадженні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 відкладено розгляд справи на 21.04.2021.
Позиції учасників справи.
У судовому засіданні 21.04.2021 представник позивача за первісним позовом наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом.
Представник позивача за зустрічним позовом просив задовольнити його апеляційну скаргу, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача за первісним позовом відмовити.
Крім того, представником ТОВ «ТД Промінь» в судовому засіданні подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних відносинах, а саме - до закінчення розгляду справи №910/12876/19. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, не знайшла підстав для його задоволення, адже заявником не доведено подібність правовідносин у даній справі, та тій, яка знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
02.05.2019 ТОВ «ТД «Промінь» (як постачальник) та Міністерство оборони України (як замовник) уклали договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/150 (далі - договір) за умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2019 році поставити замовнику футболки та сорочки (18330000-1) (Сорочка-поло оливкового та темно-синього кольору) (лот 3). Сорочки (18332000-5) (Сорочка-поло оливкового кольору) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Згідно з п. 1.2 договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються наведеною у цьому пункті специфікацією.
Зокрема, строк поставки товару:
- 90 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 30.07.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ);
- 125 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 03.09.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ);
- 155 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 03.10.2019 включно) - 5 000 шт загальною вартістю 1 565 500,00 грн (без ПДВ).
Ціна товару з ПДВ складає 13 150 200,00 грн.
У відповідності з п. 1.5 договору товар постачається на об'єднані центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України (далі - представник Замовника).
Умовами п. 2.1 сторони погодили, що здійснення контролю за якістю товару складається з таких етапів: перевірка виготовлення товару; перевірка контрольного зразка; приймальний контроль товару. Постачальник гарантує належну якість протягом строку носіння, що визначений у нормах забезпечення, затверджених наказом Міністерства оборони України від 29.04. 2016 № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» при дотриманні споживачем умов та правил експлуатації та зберігання, встановлених у діючих керівних документах.
Умовами п. 2.3 договору сторони погодили, що представник постачальника у присутності представника замовника здійснює відбір зразків матеріалів з кожної партії. Представник замовника опечатує відібрані зразки матеріалів та складає акт відбору зразків матеріалів. Результати лабораторних випробувань (оригінали документів) передаються представнику замовника протягом трьох робочих днів з дня їх отримання.
За умов п. 2.4 договору до початку приймального контролю якості товару постачальник зобов'язаний надати представнику замовника не менше двох зразків товару (далі - контрольні зразки), які перевірені у випробувальній лабораторії на відповідність вимогам нормативної або технічної документації та документи, які підтверджують їх якість та безпечність. Строк проведення перевірки комісією становить три робочі дні з дня отримання, контрольних зразків та супровідних документів до нього. Комісія з перевірки контрольних зразків предметів речового майна (далі - комісія), здійснює перевірку зовнішнього вигляду, конструкції, комплектності, лінійних вимірів, маркування контрольних зразків результатів лабораторних випробувань на відповідність вимогам нормативної або технічної документації та зразку-еталону в спеціально обладнаному приміщенні представника замовника. У разі відповідності контрольних зразків комісія затверджує їх шляхом підписання ярлика та опломбовує.
Згідно з п. 5.1 договору товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню міжнародних торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений :в специфікації Договору (п.1.2.).
Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару (п. 5.3 договору).
Пунктом 7.3.4 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2020 (включно) (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2019), а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1).
14.06.2019 сторони склали акт відбору зразків матеріалів та комплектуючих №1/123/138,143,150.
16.07.2019 ТОВ «ТД «Промінь» звернулось до Міністерства оборони України з листом (вих. №16072019-02) у якому повідомило, що має намір здійснити поставку товару та затвердити контрольний зразок. Але станом на дату цього листа ТОВ «ТД «Промінь» має інформацію, що у Головному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України вилучено зразки - еталони та нормативну документацію, в т.ч. і на «Сорочку-поло», а тому ТОВ «ТД «Промінь» просило надати відповідь про можливість перевірки та затвердження контрольного зразка сорочки-поло оливкового кольору, згідно договору поставки на відповідність вимогам технічного опису (інв. №200) та відповідність зразку-еталону.
Листом (вих. №408/5/2658) від 18.07.2019 (у відповідь на лист (вих. №16072019-02) від 16.07.2019) Міністерство оборони України повідомило ТОВ «ТД «Промінь», що на даний час Комісія з перевірки зразків предметів речового майна не має можливості здійснювати перевірку, оскільки 26-27.06.2019 під час обшуку, проведеного представниками Генеральної прокуратури та Державного бюро розслідувань, вилучено 14 зразків-еталонів та нормативна документація, в тому числі на «сорочку-поло».
Листом (вих. №19072019-02) від 19.07.2019, у зв'язку з виникненням вказаних вище обставин, які перешкоджали Міністерству оборони України затвердити контрольний зразок продукції, ТОВ «ТД «Промінь» звернулось до Міністерства оборони України з проханням повідомити строк, необхідний для виконання останнім вимог п. 2.4 укладеного сторонами договору, а також просило внести зміни до договору щодо строків поставки першої партій товару та надіслати ТОВ «ТД «Промінь» відповідну додаткову угоду.
30.08.2019 Міністерство оборони України затвердило контрольний зразок №6461 «Сорочка трикотажна типу «поло» з короткими рукавами» по договору №286/3/19/150 від 02.05.2019.
08.10.2019 ТОВ «ТД «Промінь» поставило, а Міністерство оборони України прийняло товар за договором, що підтверджується актами приймального контролю товару за якістю №1 на поставку товару у кількості 15 000 шт та №2 на поставку товару у кількості 15 000 шт.
23.10.2019 ТОВ «ТД «Промінь» поставило, а Міністерство оборони України прийняло товар за договором, що підтверджується актами приймального контролю товару за якістю №3 на поставку товару у кількості 5 000 шт.
21.12.2019 Торгово-промислова палата України надала науково-практичний висновок №3295/21-10.4, що суттєве ускладнення зобов'язань, передбачених умовами договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/150 від 02.05.2019, укладеного між ТОВ «ТД «Промінь» та Міністерством оборони України, щодо поставки товару зумовлене істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при його укладанні, а саме: тривалістю 9 робочих днів (з 14.06.2019 по 27.06.2019) проведення контролю якості матеріалів та сировини з отриманням протоколів випробувань, тривалістю 33 робочих днів (з 16.07.2019 по 30.08.2019) затвердження контрольного зразка товару через вилучення зразків-еталонів під час обшуку у представника замовника, тривалістю 20 робочих днів (з 11.09.2019 по 08.10.2019); 10 робочих днів (з 08.10.2019 по 22.10.2019).
У матеріали справи позивачем надано претензії (вих. №286/8/6540) від 21.10.2019 та (вих. №286/8/6696) від 28.10.2019.
У вказаних претензіях Міністерство оборони України вказувало про невиконання ТОВ «ТД «Промінь» у визначений договором термін зобов'язання за цим договором та поставку товару із запізненням, посилаючись на умови п. 7.3.4 договору просило перерахувати на його рахунок (згідно з вказаними у цих претензіях реквізитами) суми штрафних санкцій у вказаних у претензіях розмірах.
У відповідях на зазначені претензії ТОВ «ТД «Промінь» вказувало, що прострочка поставки товару відбулась з вини Міністерства оборони України оскільки останнє не провело перевірку зразків речового майна в обумовлений п. 2.4 договору строк та не затвердило вчасно контрольний зразок товару, що зумовило неможливість зі сторони постачальника виконати поставку товару.
Предметом розгляду за первісним позовом є обґрунтованість вимог Міністерства оборони України про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу), нарахованих за порушення встановленого договором строку поставки товару.
Предметом розгляду за зустрічним позовом є наявність підстав ТОВ «ТД «Промінь» для внесення зміни до договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/150 від 02.05.2019 в частині строків (термінів) поставки та застосування приписів частини 3 статті 631 ЦК України, відповідно до яких змінені та затверджені судовим рішенням умови договору №286/3/19/150 від 02.05.2019 в частині строків (термінів) поставки застосовуються до правовідносин, що виникли до внесення зазначених змін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Щодо вимог первісного позову.
У відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 ЦК України).
За визначенням частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 180 ГК України в свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів ( частина 1 статті 181 ГК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондуються зі статтею 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 265 ГК України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини 2 статті 712 ЦК України.
Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".
Пунктом 20 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
У відповідності з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності з частинами 1, 2 статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Враховуючи у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції (який в свою чергу погодився з доводами ТОВ «ТД «Промінь») про наявність прострочки кредитора (Міністерство оборони України) у виконанні зобов'язання з поставки товару за договором №286/3/19/150 від 02.05.2019, а відтак виконання вказаного зобов'язання повинно бути відстрочене на час прострочення кредитора, тобто на 33 робочі дні.
Наведеним спростовуються посилання апеляційної скарги ТОВ «ТД «Промінь», що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки його доводам щодо допущення Міністерством оборони України прострочення зобов'язань за договором.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).
За визначенням частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ТД «Промінь» обумовлений договором товар поставило з порушенням строку поставки (як відзначено вище, строк обраховано з відстроченням на 33 робочі дні), відтак допустило порушення зобов'язання за договором.
Як встановлено вище, умовами п. 7.3.4 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.
Перевіривши здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції вважає його вірним, розмір пені становить 95 808,60 грн, тобто є меншим, ніж заявлено Міністерством оборони України до стягнення; вимога про стягнення пені заявлена Міністерством оборони України правомірно, однак обґрунтованим є розмір пені 95 808,60 грн.
Перевіривши здійснений місцевим господарським судом розрахунок штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога про стягнення штрафу заявлена Міністерством оборони України правомірно, розмір штрафу (920 514,00 грн) є обґрунтованим.
Частина 3 статті 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов'язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.
Норми статті 233 ГК України визначають, як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Разом з цим наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Розглянувши клопотання ТОВ «ТД «Промінь» про зменшення розміру пені та штрафу, місцевий господарський суд врахував ступінь виконання ТОВ «ТД «Промінь» своїх зобов'язань за договором, а також строк затвердження Міністерством оборони України контрольного зразку товару (що за умов договору передує виготовленню та поставці такого товару). З урахуванням встановлених фактичних обставин справи господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що графік поставки товару змістився з незалежних від ТОВ «ТД «Промінь» обставин, що призвело до поставки товару з порушенням погоджених сторонами договору строків поставки.
Погоджуючись з таким висновком місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що ТОВ «ТД «Промінь» вчинялись дії, спрямовані на виконання договору; зокрема, ТОВ «ТД «Промінь» зверталось до Міністерства оборони України з листами, у яких повідомляло про свій намір здійснити поставку товару; просило надати відповідь про можливість перевірки та затвердження контрольного зразка сорочки-поло оливкового кольору, згідно договору поставки на відповідність вимогам технічного опису (інв. № 200) та відповідність зразку-еталону; просило повідомити строк, необхідний для виконання Міністерством оборони Укрїани вимог п. 2.4 укладеного сторонами договору, а також просило внести зміни до договору щодо строків поставки першої партій товару та надіслати ТОВ «ТД «Промінь» відповідну додаткову угоду.
В свою чергу, як вбачається з наявних у справі матеріалів, Міністерство оборони України, з урахуванням покладеного саме на нього обов'язку щодо затвердження контрольного зразку, а також можливості ТОВ «ТД «Промінь» розпочати виробництво товару тільки після затвердження Міністерством оборони України контрольного зразку, дій, спрямованих на належне виконання сторонами зобов'язань за договором не вчиняло.
Матеріали справи свідчать, що саме ТОВ «ТД «Промінь» зверталось до Міністерства оборони України за інформацією щодо строків перевірки та затвердження контрольного зразка сорочки-поло оливкового кольору, згідно договору поставки на відповідність вимогам технічного опису (інв. № 200) та відповідність зразку-еталону, а також з проханням повідомити строк, необхідний для виконання останнім вимог п. 2.4 укладеного сторонами договору.
Єдиною відповіддю Міністерства оборони України (згідно з матеріалами справи) є лист (вих. №408/5/2658) від 18.07.2019 (у відповідь на лист (вих. №16072019-02) від 16.07.2019), у якому Міністерство оборони України повідомило ТОВ «ТД «Промінь», що на даний час Комісія з перевірки зразків предметів речового майна не має можливості здійснювати перевірку, оскільки 26-27.06.2019 під час обшуку, проведеного представниками Генеральної прокуратури та Державного бюро розслідувань, вилучено 14 зразків-еталонів та нормативна документація, в тому числі на «сорочку-поло».
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дії ТОВ «ТД «Промінь» свідчать, що останнє не бажало вчинення порушень договору та докладало зусиль, спрямованих на його (порушення) уникнення; водночас, Міністерство оборони України не вказує з наданням відповідних належних і допустимих доказів про завдання йому ТОВ «ТД «Промінь» значних збитків.
За таких підстав оскільки графік поставки товару змістився з незалежних від ТОВ «ТД «Промінь» обставин, виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, керуючись положеннями статті 551 ЦК та статті 233 ГК України, клопотання ТОВ «ТД «Промінь» про зменшення розміру пені та штрафу підлягає задоволенню із зменшенням присуджених до стягнення сум штрафних санкцій на 95% від обґрунтованого розміру, а саме до 50 816,13 грн.
Щодо вимог зустрічного позову.
Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За визначенням статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Оскільки юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, то укладаючи спірний договір зі строком поставки, визначеним у п. 1.2 договору (зокрема, строк поставки товару: - 90 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 30.07.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ); - 125 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 03.09.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ); - 155 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 03.10.2019 включно) - 5 000 шт загальною вартістю 1 565 500,00 грн (без ПДВ), ТОВ «ТД «Промінь» мало оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у відповідності з погодженими у договорі умовами, в т.ч. щодо строку.
Статтею 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно з частиною 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
ТОВ «ТД «Промінь» не надало суду належних та допустимих доказів того звернення до Міністерства оборони України з пропозицією про внесення змін до укладеного ними договору поставки у редакції, наведеній у зустрічному позові.
Звертаючись з зустрічним позовом у цій справі та обґрунтовуючи його вимоги ТОВ «ТД «Промінь» вказує зокрема на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, зокрема порушення Міністерством оборони України строку виконання зобов'язання за договором №286/3/19/150 від 02.05.2019, що полягає у порушенні строку перевірки контрольного зразка, що унеможливлювало подальше виготовлення товару та, відповідно, його поставку.
Частинами 1, 2 статті 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.
Зі змісту статті 652 ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
Аналіз статті 652 ЦК України свідчить про те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Водночас згідно з частиною 4 статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе розірвання договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов (винятковий випадок): а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
У постанові від 08.12.2020 у справі №910/11888/19 Верховний Суд також зазначив, що за змістом положень статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.
Суд першої інстанції, ухвалюючи в цій справі рішення про відмову у задоволенні вимог зустрічного позову виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.
Однак ТОВ «ТД «Промінь» не надало належних доказів на підтвердження наявності усіх передбачених чинним законодавством вимог для внесення змін до договору.
Крім того, розглянувши науково-практичний висновок №3295/21-10.4 від 21.12.2019 Торгово-промислової палати України колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що останній не є підставою для внесення змін до договору, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.12.2020 у справі №910/11888/19, відповідного до якого Закону України «Про торгово-промислові палати України» не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів.
Водночас за змістом укладеного сторонами договору, зокрема п. 8.3, сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, а не доказом істотної зміни обставин.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що ТОВ «ТД «Промінь» не надало належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду, а наведені ТОВ «ТД «Промінь» підстави для внесення змін до договору за своєю природою не є об'єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов'язань позивачем за договором, а мають характер ризиків підприємницької діяльності.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянтів.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Промінь" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/10618/20 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/10618/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/10618/20 залишити без змін.
Справу №910/10618/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 26.04.2021.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков