ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2021Справа № 910/10618/20
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За первісним позовом Міністерства Оборони України
пр-т. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ 168, 03168
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Промінь"
вул. Воровського, буд. 33-Б, м. Київ 54, 01054
про стягнення 1 559 238,00 грн.
Та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім
"Промінь" вул. Воровського, буд. 33-Б, м. Київ 54, 01054
до Міністерства Оборони України
пр-т. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ 168, 03168
про внесення змін до договору постачання
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Промінь" про стягнення 1 559 238,00 грн. штрафу та пені по Договору №286/3/19/150 від 02.05.2019.
В обґрунтування поданого ним позову Міністерство послалось на порушення ТОВ "ТД "Промінь" строку поставки товару, обумовленого договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/150 від 02.05.2019.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2020 позовну заяву залишено без руху.
31.07.2020 від Міністерства Оборони України надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду.
У зв'язку із перебування судді Лиськова М.О. у відпустці з 03.08.2020, питання відкриття провадження у справі вирішується після повернення судді із відпустки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020, відкрито провадження у справі № 910/10621/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.08.2020.
22.09.2020 до суду надійшов поданий ТОВ "ТД "Промінь" відзив на позовну заяву, в якому Товариство вказало, що порушення строку виконання зобов'язання з поставки товару за договором № 286/3/19/150 від 02.05.2019 було обумовлене простроченням кредитора, оскільки Міністерство не затвердило своєчасно контрольний зразок товару, що унеможливлювало подальше виготовлення товару та, відповідно, його поставку. Враховуючи викладене, ТОВ "ТД "Промінь" просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а у випадку визнання судом вимог Міністерства обґрунтованими - зменшити заявлені ним до стягнення штрафні санкції на 100%.
У той же день, 22.09.2020, ТОВ "ТД "Промінь" (позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Міністерства оборони України (відповідач за зустрічним позовом) про внесення змін до договору та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування поданого ним зустрічного позову ТОВ "Манго-Груп" послалось на обставини, наведені ним раніше у відзиві на первісний позов, щодо порушення строку виконання зобов'язання з поставки товару внаслідок допущення Міністерством прострочення кредитора.
Вважаючи, що його права порушені, ТОВ "ТД "Промінь" звернулось до суду з даним зустрічним позовом та просило:
- внести зміни до договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/150 від 02.05.2019 в частині строків (термінів) поставки;
- застосувати приписи ч. 3 ст. 631 ЦК України, відповідно до яких змінені та затверджені судовим рішенням умови договору № 286/3/19/150 від 02.05.2019 в частині строків (термінів) поставки застосовуються до правовідносин, що виникли до внесення зазначених змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.10.2020.
26.10.2020 до суду був поданий відзив Міністерства на зустрічну позовну заяву, в якому Міністерство зазначило, що вважає зустрічні позовні вимоги Товариства такими, що спрямовані на уникнення сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки. Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказав на відсутність усіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору, визначених положеннями 652 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладене, відповідач за зустрічним позовом просив суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.
28.10.2020 судом було відкладено підготовче засідання на 11.11.2020.
03.11.2020 до суду надійшло клопотання ТОВ "ТД "Промінь" про долучення додаткових доказів по справі.
11.11.2020 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.12.2020.
18.11.2020 до суду надійшли подані ТОВ "ТД "Промінь" додаткові пояснення щодо причин порушення строку виконання зобов'язань за укладеним сторонами договором № 286/3/19/150 від 02.05.2019 в частині поставки товару, а також щодо тривалості існування таких об'єктивних причин.
02.12.2020 до суду надійшла подана Міністерством заява про долучення до матеріалів справи додаткових копій документів.
02.12.2020 до суду надійшли подані ТОВ "ТД "Промінь" додаткові пояснення, в яких Товариство просило суд з урахуванням наведених ним раніше заперечень зменшити суму заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99,999959% до 1,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.12.2020.
22.12.2020 до суду надійшло подане ТОВ "ТД "Промінь" клопотання про визнання обставин виключними та зменшення розмір штрафу та пені до 95%.
23.12.2020 від Міністерства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
23.12.2020 судове засідання з розгляду справи не відбулося із технічних причин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 розгляд справи у судовому засіданні призначено на 27.01.2021.
Представник позивача за первісним позовом, у судовому засіданні 27.01.2021 підтримав заявлені ним позовні вимоги, просив задовольнити позовну заяву за первісним позовом та відмовити в задоволені зустрічної позовної заяви.
Представник відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи через електронну пошту суду.
Судом вказане клопотання залишено без розгляду з огляду на наступне.
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Як встановлено Судом, вищезазначене клопотання відповідача надійшли на електронну пошту суду без використання електронного цифрового підпису.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Стаття 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначає, що електронний підпис це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не скріплене електронними цифровими підписами Заявників, а отже вони є такими, що не підписані уповноваженими особами.
Відповідно до частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
У судовому засіданні 27.01.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позовні вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.
02.05.2019 між ТОВ "ТД "Промінь" (постачальник за договором) та Міністерством оборони України (замовник за договором) був укладений договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/150 (далі - договір) зі строком дії з дати його підписання сторонами і до 31.03.2020 (включно) (у редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2019), а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п. 10.1).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується у 2019 році поставити замовнику футболки та сорочки (18330000-1) (Сорочка-поло оливкового та темно-синього кольору) (лот 3). Сорочки (18332000-5) (Сорочка-поло оливкового кольору) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товару визначений у специфікації договору (п. 1.2).
У п. 1.2 договору сторони погодили, зокрема, строк поставки товару:
- 90 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 30.07.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ);
- 125 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 03.09.2019 включно) - 15 000 шт загальною вартістю 4 696 500,00 грн (без ПДВ);
- 155 календарних днів з дати укладення договору (в термін до 03.10.2019 включно) - 5 000 шт загальною вартістю 1 565 500,00 грн (без ПДВ).
Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем замовника в акті приймального контролю якості товару (п. 5.3 договору).
Судом встановлено, що ТОВ "ТД "Промінь" поставило, а Міністерство оборони України прийняло товар, обумовлений вищевказаним договором, що підтверджується актами приймального контролю товару за якістю № 2 від 08.10.2019 на поставку товару у кількості 15 000 шт, № 1 від 08.10.2019 на поставку товару у кількості 15 000 шт, № 3 від 23.10.2019 на поставку товару у кількості 5 000 шт.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що ТОВ "ТД "Промінь" виконало зобов'язання з поставки перед Міністерством оборони України у повному обсязі, проте з порушенням строку, встановленого умовами укладеного сторонами договору.
У зв'язку з цим Міністерство оборони України звернулось до суду з даним позовом та просило стягнути з ТОВ "ТД "Промінь" штрафні санкції, нараховані за порушення строку виконання зобов'язання з поставки товару.
Заперечуючи проти обґрунтованості заявлених Міністерством позовних вимог, ТОВ "ТД "Промінь" зазначило, що порушення строку виконання вищевказаного негрошового зобов'язання було обумовлене простроченням кредитора, оскільки Міністерство не затвердило своєчасно контрольний зразок товару, що унеможливлювало подальше виготовлення товару та, відповідно, його поставку.
Відповідно до п. 2.1 договору здійснення контролю за якістю товару складається з таких етапів: перевірка виготовлення товару; перевірка контрольного зразка; приймальний контроль товару.
Згідно з п. 2.3 договору представник постачальника у присутності представника замовника здійснює відбір зразків матеріалів з кожної партії. Представник замовника опечатує відібрані зразки матеріалів та складає акт відбору зразків матеріалів. Результати лабораторних випробувань (оригінали документів) передаються представнику замовника протягом трьох робочих днів з дня їх отримання.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що до початку приймального контролю якості товару постачальник зобов'язаний надати представнику замовника не менше двох зразків товару (далі - контрольні зразки), які перевірені у випробувальній лабораторії на відповідність вимогам нормативної або технічної документації та документи, які підтверджують їх якість та безпечність. Строк проведення перевірки комісією становить три робочі дні з дня отримання, контрольних зразків та супровідних документів до нього.
Комісія з перевірки контрольних зразків предметів речового майна (далі - комісія), здійснює перевірку зовнішнього вигляду, конструкції, комплектності, лінійних вимірів, маркування контрольних зразків результатів лабораторних випробувань на відповідність вимогам нормативної або технічної документації та зразку-еталону в спеціально обладнаному приміщенні представника замовника. У разі відповідності контрольних зразків комісія затверджує їх шляхом підписання ярлика та опломбовує.
Судом встановлено, що 14.06.2019 сторонами був складений акт відбору зразків матеріалів та комплектуючих № 1/123/138,143,150.
ТОВ "ТД "Промінь" звернулось до Міністерства з листом № 16072019-02 від 16.07.2019, в якому просило повідомити щодо можливості проведення перевірки та затвердження контрольного зразка сорочки-поло оливкового кольору згідно з договором поставки № 286/3/19/150 від 02.05.2019 на відповідність вимогам Технічного опису (інв. № 200) та відповідність зразку-еталону.
У відповідь на вищевказаний лист Міністерство оборони України направило Товариству лист № 408/5/2658 від 18.07.2019, в якому повідомило, що на даний час Комісія з перевірки зразків предметів речового майна не має можливості здійснювати перевірку, оскільки 26-27.06.2019 під час обшуку, проведеного представниками Генеральної прокуратури та Державного бюро розслідувань, вилучено 14 зразків-еталонів та нормативна документація, в тому числі на "сорочку-поло".
У зв'язку з виникненням вищевказаних обставин, які перешкоджали Міністерству оборони України затвердити контрольний зразок продукції, Товариство звернулось до Міністерства з листом № 19072019-02 від 19.07.2019, в якому просило повідомити строк, необхідний для виконання Міністерством вимог п. 2.4 укладеного сторонами договору, а також просило внести зміни до договору щодо строків поставки першої партій товару та надіслати Товариству відповідну додаткову угоду.
Матеріали справи свідчать, що контрольний зразок № 6461 "Сорочка трикотажна типу "поло" з короткими рукавами" по договору № 286/3/19/150 від 02.05.2019 був затверджений Міністерством 30.08.2019.
Згідно з наведеним у науково-практичному висновку Торгово-промислової палати України № 3295/21-10.4 від 21.12.2019 суттєве ускладнення зобов'язань, передбачених умовами договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/19/150 від 02.05.2019, укладеного між ТОВ "ТД "Промінь" та Міністерством оборони України, щодо поставки товару зумовлене істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при його укладанні, а саме: тривалістю 9 робочих днів (з 14.06.2019 по 27.06.2019) проведення контролю якості матеріалів та сировини з отриманням протоколів випробувань, тривалістю 33 робочих днів (з 16.07.2019 по 30.08.2019) затвердження контрольного зразка товару через вилучення зразків-еталонів під час обшуку у представника замовника, тривалістю 20 робочих днів (з 11.09.2019 по 08.10.2019); 10 робочих днів (з 08.10.2019 по 22.10.2019).
Таким чином, як пояснює ТОВ "ТД "Промінь", посилаючись на вищевказаний науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України, підтвердження відповідності Міністерством оборони України контрольного зразка стандартам якості відбулось з запізненням на 63 календарні дні або 33 робочих дні.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача за первісним позовом та обґрунтованість заперечень відповідача за первісним позовом, суд керувався таким.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами ТОВ "ТД "Промінь" про наявність прострочки кредитора (Міністерство оборони України) у виконанні зобов'язання з поставки товару за договором №286/3/19/150 від 02.05.2019, а відтак виконання вказаного зобов'язання повинно бути відстрочене на час прострочення кредитора, тобто на 33 робочі дні.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ "ТД "Промінь" обумовлений договором товар поставило з порушенням строку поставки (обрахованого судом з відстроченням на 33 робочі дні), відтак допустило порушення зобов'язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Пунктом 7.3.4 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.
Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що її розмір становить 95808,60 грн, тобто є меншим, ніж заявлено позивачем за первісним позовом до стягнення, відтак вказана позовна вимога заявлена Міністерство оборони України правомірно, проте обґрунтованим є розмір пені визначений судом, а саме 95808,60 грн.
Здійснивши власний розрахунок штрафу, суд встановив, що вказана позовна вимога заявлена Міністерство оборони України правомірно, розмір штрафу, визначений Міністерством, а саме 920 514,00 грн, є обґрунтованим.
Щодо клопотання ТОВ "ТД "Промінь" про зменшення розміру штрафних санкцій до 1,00 грн, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені або штрафу, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.
Вирішуючи клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення розміру пені та штрафу, суд враховує ступінь виконання ним своїх зобов'язань за договором, а також строк затвердження Міністерством оборони України контрольного зразку товару, яке передує виготовленню та поставці такого товару. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку про те, що графік поставки товару змістився з незалежних від ТОВ "ТД "Промінь" обставин, що призвело до поставки товару з порушенням погоджених сторонами договору строків поставки.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Таким чином, застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відтак, враховуючи викладене вище, оскільки графік поставки товару змістився з незалежних від ТОВ "ТД "Промінь" обставин, виходячи з загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, керуючись положеннями ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 95% від обґрунтованого розміру загалом до суми 50 816,13 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача за первісним позовом суми штрафних санкцій у розмірі 50 816,13 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому судом враховані роз'яснення, наведені в п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, згідно з якими у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Щодо поданого ТОВ "ТД "Промінь" зустрічного позову суд зазначає таке.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За приписами ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".
Пунктом 20 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з п. 5 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
ТОВ "ТД "Промінь" не надало суду належних та допустимих доказів того, що Товариство зверталось до Міністерства оборони України з пропозицією про внесення змін до укладеного ними договору поставки у редакції, наведеній у зустрічному позові.
У свою чергу, ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, законодавство чітко визначає порядок внесення змін до договору, та передбачає, що таке внесення має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку, коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутися до суду, при умові одночасного існування чотирьох умов.
Існування одночасно умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору, вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови.
Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12, постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 910/14628/17 та від 26.02.2018 року у справі № 910/18272/17
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом не було надано жодних доказів, які б свідчили про наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача за зустрічним позовом та відшкодуванню за рахунок відповідача за зустрічним позовом не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити частково.
2. Стягнути з Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Промінь" (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 33-Б, Код ЄДРПОУ 38123183) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, Код ЄДРПОУ 00034022) штрафні санкції у розмірі 50 816,13 грн. за порушення умов договору від 02.05.2019 №286/3/19/150 та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 244,84 грн.
3. У решті вимог первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 05.02.2021
Суддя М.О. Лиськов