ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2021Справа № 910/841/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "Євроінс Україна", м. Київ
про стягнення 3 478 138,00 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Кравчук В.І. (адвокат за ордером серії ЖТ №067846 від 23.10.2019 року);
від відповідача: Губенко І.В. (адвокат за довіреністю №9-ЮР від 22.01.2020 року).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "Євроінс Україна" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 3 478 138,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача виникло право на виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) №017002-2203-0000001 від 01.06.2017 року, укладеного з відповідачем, у зв'язку з настанням страхової події, що мала місце 03.11.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 року у справі №910/841/20 позовну заяву б/н від 20.11.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
14.02.2020 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 20.11.2019 року, тобто в строк визначений судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.04.2020.
10.03.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що в заяві на добровільне страхування відповідальності перевізника (експедитора) в графі статистика збитків за останні 3 роки позивачем зазначено про наявність лише трьох подій, проте в результаті власної перевірки відповідачем встановлено, що мало місце набагато більше заяв від позивача про виплату страхового відшкодування, що відповідно до Особливих умов страхування є суттєвою інформацією, яка впливає на укладення договору страхування. А відповідно до п. 17.2. Договору страхування страховик має право відмовити в здійсненні страхової виплати, якщо страховик не виконує умов Договору страхування. Окрім того, відповідачем зазначено, що відповідно до п. 4.1.11. Особливих умов страхування страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо відповідальність страхувальника виникла в результаті ДТП з орендованим транспортним засобом, а транспортний засіб «DAF» рн НОМЕР_1 та причіп-платформа «LOHR» рн НОМЕР_2 перебували в оренді. Також відповідачем наголошено на тому, що позивач не може претендувати на страхове відшкодування за пошкодження та знищення товарних автомобілів Hyundai Tucson, які перевозились транспортним засобом «DAF» рн НОМЕР_3 з причіпом-платформою «Eurolohr» рн НОМЕР_4 , оскільки вини водія ОСОБА_1 у спричиненні збитків немає. Також відповідач зазначив, що оцінювачем ОСОБА_2 проведено автотоварознавче дослідження, за яким вартість матеріальних збитків складає 415 192,56 грн + 2 656 572,59 грн.
В засідання 07.04.2020 року сторони не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України представників сторін було повідомлено про відкладення підготовчого засідання до 26.05.2020.
15.04.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що наведені відповідачем підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування суперечать вимогам ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст. 988 ЦК України та ст. 991 ЦК України. Окрім того, посилання відповідача на п. 4.1.11. Особливих умов страхування є безпідставним, оскільки позивач не ознайомлювався з такими умовами під час підписання договору. Також, вказана умова не відповідає законодавству, оскільки позбавляє страхувальник на страхове відшкодування.
В засіданні 26.05.2020 року ухвалою Господарського суду міста Києва було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2020.
В засіданні 14.07.2020 року в справі було оголошено перерву до 29.09.2020 року, окрім того, ухвалою від 14.07.2020 року викликано в судове засідання ОСОБА_2
03.08.2020 року від ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит» надійшов до суду лист №20-07/30 від 30.07.2020 року в якому зазначено, що ОСОБА_2 звільнений із займаної в ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «Фаворит» посади.
В судовому засіданні 29.09.2020 року в справі оголошено перерву до 17.11.2020 року та повнорно викликано ОСОБА_2 в судове засідання.
Судове засідання 17.11.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України представників сторін було викликано в судове засідання на 26.01.2021.
В судовому засіданні 26.01.2021 року позивачем повідомлено суд про неможливість забезпечити явку експерта Берегового В.М.
26.01.2021 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
19.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» (замовник) та позивачем (виконавець) укладено Генеральний договір організації перевезення вантажів №190117 (надалі - Генеральний договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок замовника надати послуги, пов'язані з організацією перевезення легкових автомобілів, мікроавтобусів, джипів та інших транспортних засобів (далі - вантаж) автомобільним транспортним спеціально призначення (далі - «автовозами») у міжнародному сполученні з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявками замовника (надалі - послуги організації перевезення вантажів або послуги).
Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження вантажу, втрату товарного вигляду вантажу, повне або часткове знищення вантажу в обсязі заподіяних збитків, якщо доведе, що це сталось не з його вини через обставини, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. А саме, виконавець несе відповідальність перед замовником: у сумі вартості вантажу, зазначеній у товарно-транспортних документах, при повній загибелі вантажу; у сумі, на яку зменшилася вартість вантажу при пошкодженні (при недоцільності проведення ремонтних робіт); у сумі необхідній для ремонту чи відновлення вантажу. (п. 4.6. Договору).
В подальшому, 01.06.2017 року, за заявою на добровільне страхування відповідальності перевізника (експедитора) між позивачем (страхувальник, перевізник) та відповідачем (страховик) було укладено Договір добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) №017002-2203-0000001 (надалі - Договір страхування), за умовами якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону України та пов'язані з відшкодуванням збитків, нанесених вантажем, що перевозиться, життю, здоров'ю та майну третіх осіб та майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону України та пов'язані з відшкодуванням збитків правочинної за договором перевезення особи, що виникли внаслідок неналежного виконання страхувальником умов договору перевезення, у відповідності до умов чинного законодавства України.
Страховим випадком за даним Договором страхування є настання відповідальності страхувальника (обов'язок відшкодувати збитки) за неналежне виконання умов договору перевезення, що призвело до втрати, загибелі або пошкодження вантажу та/або несвоєчасної доставки за нижче переліченими ризиками і відповідно до умов Договору. (п. 4. Договору страхування).
Ліміт відповідальності за вантаж складає 3 500 000,00 грн. (п. 5. Договору страхування).
Додатком №1 до Договору страхування погоджено реєстр транспортних засобів, серед яких, зокрема: сідлові тягачі - DAF FT CF 85.460 д.р.н. НОМЕР_1 і DAF FT CF 85.460 д.р.н. НОМЕР_3 та причіпи - LOHR дрн НОМЕР_4 і LOHR дрн НОМЕР_2 .
03.11.2017 року приблизно о 12 годині 34 хвилини на 318 км +600 м. автодороги Київ-Чоп, в межах села Біла Криниця, Рівненського району, Рівненської області, водій ОСОБА_3 керуючи вантажним сідловим тягачем «DAF», д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_2 , допустив наїзд у задню частину вантажного сідлового тягача «DAF», д.н. НОМЕР_5 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_6 . під керуванням ОСОБА_1 , який у свою чергу допустив наїзд у задню частину стоячого сідлового тягача «SCANIA», д.н. НОМЕР_7 . із напівпричепом, д.н. НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_4 , а гой в своюю чергу допустив наїзд у задню частину стоячого вантажного сідлового тягача «MAN TGA 18.430», д.н. НОМЕР_9 із напівпричепом-цистерною, д.н. НОМЕР_10 , під керуванням ОСОБА_5 внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої виникла пожежа, в якій водій ОСОБА_3 загинув на місці події, а автомобілі, які знаходились па сідловому тягачі «DAF», д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_2 , а саме: Hyundai Tucson НОМЕР_11 ; Hyundai Tucson НОМЕР_12 ; Hyundai Tucson НОМЕР_13 ; Hyundai Tucson НОМЕР_14 ; Hyundai Tucson НОМЕР_15 ; Hyundai Tucson НОМЕР_16 були пошкоджені. Окрім того, згорів вантажний сідловий тягач «DAF», д.н. НОМЕР_5 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_1 разом з товарними автомобілями, які він перевозив, а саме: Hyundai Tucson НОМЕР_17 ; Hyundai Tucson НОМЕР_18 ; Hyundai Tucson НОМЕР_19 ; Hyundai Tucson НОМЕР_20 ; Hyundai Tucson НОМЕР_21 .
04.11.2017 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням про настання страхової події - ДТП, яка мала місце 03.11.2017 року.
20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №1 (вих. №2262/1), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_22 , в сумі 394 979,22 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 14 796,00 USD. Платіжним дорученням №4122 від 16.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 394 979,22 грн.
20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №2 (вих. №2262/2), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_23 , в сумі 450 985,33 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 16 894,00 USD. Платіжним дорученням №4175 від 21.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 450 985,33 грн.
20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №3 (вих. №2262/3), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_24 , в сумі 448 769,65 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 16 811,00 USD. Платіжним дорученням №4181 від 21.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 448 769,65 грн.
20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №4 (вих. №2262/4), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_25 , в сумі 530 322,87 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 19 866,00 USD. Платіжним дорученням №4130 від 19.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 530 322,00 грн.
20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №5 (вих. №2262/5), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_20 , в сумі 391 914,97 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 14 796,00 USD. Платіжним дорученням №4150 від 20.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 391 914,97 грн.
20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №6 (вих. №2262/6), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_21 , в сумі 447486,58 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 16 894,00 USD. Платіжним дорученням №4432 від 20.04.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 266 135,02 грн. Платіжним дорученням №4338 від 05.04.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 181 351,56 грн.
20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №7 (вих. №2262/7), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_26 , в сумі 124 782,49 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 20 991,00 USD. Платіжним дорученням №4176 від 21.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 124 782,49 грн. За заявою ТОВ «Хюндай Мотор Україна» судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Романяк Андрієм Михайловичем складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2370 від 17.11.2017 року, відповідно до якого вартість нового увезеного на митну територію України автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_11 , без врахування митних платежів, зборів та інших платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні, станом на момент дослідження, з урахуванням наявних аварійних пошкоджень, становить 431 226,13 грн.
20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №8 (вих. №2262/8), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_27 , в сумі 213 498,25 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 18 903,00 USD. Платіжним дорученням №4184 від 22.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 213 498,25 грн. За заявою ТОВ «Хюндай Мотор Україна» судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Романяк Андрієм Михайловичем складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2375 від 17.11.2017 року, відповідно до якого вартість нового увезеного на митну територію України автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_12 , без врахування митних платежів, зборів та інших платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні, станом на момент дослідження, з урахуванням наявних аварійних пошкоджень, становить 287 203,53 грн.
20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №12 (вих. №2262/12), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_28 , в сумі 10 285,64 грн. Платіжним дорученням №4337 від 05.04.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 18 648,44 грн (10 285,64 грн за вимогою №12 та 8 362,80 грн за вимогою №14). За заявою ТОВ «Хюндай Мотор Україна» судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Романяк Андрієм Михайловичем складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2371 від 17.11.2017 року, відповідно до якого вартість нового увезеного на митну територію України автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_16 , без врахування митних платежів, зборів та інших платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні, станом на момент дослідження, з урахуванням наявних аварійних пошкоджень, становить 545 722,98 грн.
ДП «Український термінал» в листі №180129/01 від 29.01.2018 року зазначає, що за 6 автомобілів згідно декларації №UA125120/2018/470612 від 26.01.2018 року підлягає сплаті 8 362,80 грн (комплекс послуг по митному оформленню 2 520,00 грн, стоянка легкових автомобілів на складах з 10 листопада 2017 року по 14 січня 2018 року - 4 492,80 грн, стоянка легкових автомобілів на складах з 15 січня по 29 січня 2018 року - 1 350,00 грн).
Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.01.2018 року, винесеної слідчим слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Дідик Д.В. слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області, 03.11.2017 року приблизно о 12 годині 34 хвилини на 318 км +600 м. автодороги Київ-Чоп, в межах села Біла Криниця, Рівненського району, Рівненської області, водій ОСОБА_3 керуючи вантажним сідловим тягачем «DAF», д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_2 , розмовляючи по мобільному телефону відволікся від керування транспортним засобом, не зупинився на червоний сигнал світлофора та допустив наїзд на задню частину вантажного сідлового тягача «DAF», д.н. НОМЕР_5 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_6 . під керуванням ОСОБА_1 , який у свою чергу допустив наїзд у задню частину стоячого сідлового тягача «SCANIA», д.н. НОМЕР_7 . із напівпричепом, д.н. НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_4 , а гой в своюю чергу допустив наїзд у задню частину стоячого вантажного сідлового тягача «MAN TGA 18.430», д.н. НОМЕР_9 із напівпричепом-цистерною, д.н. НОМЕР_10 , під керуванням ОСОБА_5 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди виникла пожежа, водій ОСОБА_3 , який керував вантажним сідловим тягачем «DAF», д.н. НОМЕР_29 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_2 , загинув на місці події.
Кримінальне провадження №12017180000000242 закрито у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України на підставі вказаної постанови слідчого від 30.01.2018 року.
31.01.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №9 (вих. №47/01-18), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_30 , в сумі 233 852,80 грн. Відповідно до рахунку-фактури №БА-0036286 вартість складових транспортного засобу становить 233 852,80 грн. Платіжним дорученням №4114 від 16.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 303 875,39 грн (233 852,80 грн за вимогою №9 та 70 072,59 грн за вимогою №11).
31.01.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №10 (вих. №48/01-18), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_30 , в сумі 152 875,74 грн. Відповідно до рахунку-фактури №БА-0036286 вартість складових транспортного засобу становить 152 875,74 грн. Платіжним дорученням №4149 від 22.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 152 875,74 грн.
31.01.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №11 (вих. №49/01-18), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_31 , в сумі 70 022,59 грн. Відповідно до рахунку-фактури №БА-0036286 вартість складових транспортного засобу становить 70 072,59 грн. Платіжним дорученням №4149 від 22.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 152 875,74 грн. Платіжним дорученням №4114 від 16.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 303 875,39 грн (233 852,80 грн за вимогою №9 та 70 072,59 грн за вимогою №11).
31.01.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» виставлено позивачу претензію-вимогу №14 (вих. №46/01-18), якою вимагало відшкодувати вартість понесених витрат на розмитнення в сумі 8 362,80 грн. Платіжним дорученням №4337 від 05.04.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ «Хюндай Мотор Україна» суму в розмірі 18 648,44 грн (10 285,64 грн за вимогою №12 та 8 362,80 грн за вимогою №14).
Надалі, хвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29.08.2018 року №569/15016/18 постанова про закриття кримінального провадження від 30.01.2018 року була визнана незаконною та скасована, а матеріали направлені для проведення додаткового розслідування.
13.09.2018 року слідчим слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Дідик Д.В. слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, в якій вилучено запис про розмову ОСОБА_3 по мобільному телефону та зазначено, що порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, що вимагають у разі виникнення перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди знаходиться у причинному зв'язку із виникненням ДТП та настанням суспільно-небезпечних наслідків. Кримінальне провадження №12017180000000242 закрито у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
09.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням №09/11 про визнання дорожньо-транспортної пригоди страховою подією та виплату страхового відшкодування.
Листами №358 від 17.05.2018 року та №531-юр від 17.07.2019 року відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування по випадку, що мав місце 03.11.2017 року.
У зв'язку з тим, що відповідачем не здійснено виплату позивачу страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 3 478 138,00 грн.
Відповідач заперечуючи проти пред'явлених вимог вказує, що правові підстави визнати подію, яка мала місце 03.11.2017 року, у нього відсутні, а тому у відсутній обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно з пунктом три частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Дана норма узгоджується зі статтею 988 Цивільного кодексу України, якою також визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечно жодною із сторін, 03.11.2017 року приблизно о 12 годині 34 хвилини на 318 км +600 м. автодороги Київ-Чоп, в межах села Біла Криниця, Рівненського району, Рівненської області, водій ОСОБА_3 керуючи вантажним сідловим тягачем «DAF», д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_2 , допустив наїзд у задню частину вантажного сідлового тягача «DAF», д.н. НОМЕР_5 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_6 . під керуванням ОСОБА_1 , який у свою чергу допустив наїзд у задню частину стоячого сідлового тягача «SCANIA», д.н. НОМЕР_7 . із напівпричепом, д.н. НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_4 , а гой в своюю чергу допустив наїзд у задню частину стоячого вантажного сідлового тягача «MAN TGA 18.430», д.н. НОМЕР_9 із напівпричепом-цистерною, д.н. НОМЕР_10 , під керуванням ОСОБА_5 внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій вантажного сідлового тягача «DAF», д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 загинув на місці події, а автомобілі, які знаходились на сідловому тягачі «DAF», д.н. НОМЕР_1 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_2 та на сідловому тягачі «DAF», д.н. НОМЕР_5 із напівпричепом, д.н. НОМЕР_6 , а саме: Hyundai Tucson НОМЕР_11 ; Hyundai Tucson НОМЕР_12 ; Hyundai Tucson НОМЕР_13 ; Hyundai Tucson НОМЕР_14 ; Hyundai Tucson НОМЕР_15 ; Hyundai Tucson НОМЕР_16 ; Hyundai Tucson НОМЕР_17 ; Hyundai Tucson НОМЕР_18 ; Hyundai Tucson НОМЕР_19 ; Hyundai Tucson НОМЕР_20 ; Hyundai Tucson НОМЕР_21 були пошкоджені.
В результаті розслідування даної події 13.09.2018 року слідчим слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Дідик Д.В. слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження №12017180000000242 закрито у зв'язку із відсутністю в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.
Надалі, позивачем було виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна» суму коштів в розмірі 3 478 138,00 грн, згідно зазначених вище платіжних доручень на підставі претензій останнього.
Відмовляючи у здійсненні виплати страхового відшкодування відповідач зазначає, що відповідно до п. 17.2. Договору страхування страховик має право відмовити в здійсненні страхової виплати у випадку, якщо страхувальник не виконує умов Договору страхування, або перешкоджає реалізації прав страховика, оскільки позивачем приховано інформацію щодо реальної кількості страхових випадків, які мали місце за три роки до моменту укладення договору.
Однак, з такими твердженнями відповідача суд погодитись не може з огляду на таке.
При укладенні Договору страхування страхувальник зобов'язаний надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, які мають суттєве значення для оцінки ступеню страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни, що можуть вплинути на ступінь страхового ризику. (п. 7.23. Договору страхування).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.
Відповідно до п. 17.2. Договору страхування страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати у випадках, передбачених чинним законодавством, правилами та Договором страхування, а також, якщо страхувальник не виконує умов Договору страхування, або перешкоджає реалізації прав страховика, зазначених у Договорі.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому, нормою статті 11 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що сторонами, зокрема відповідачем, в підтвердження своєї позиції, до матеріалів справи не надано жодного доказу тієї кількості страхових випадків з позивачем, які мали місце протягом трьох років до моменту укладення Договору страхування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Так, матеріалами справи не підтверджується подача позивачем Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» 113 заяв на виплату страхового відшкодування, як і не підтверджується проведення останнім 24 виплат за вказаними заявами.
Отже, описані заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, в той час як такі підтвердження є обов'язковим під час оцінки судом всіх наведених сторонами заперечень та пояснень.
Ще однією з підстав відмови відповідача від здійснення виплати страхового відшкодування він зазначає п. 4.1.11 Особливих умов страхування, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась за участю орендованих транспортних засобів.
Відповідачем надано до матеріалів справи Договір оренди транспортних засобів №11-07-17 від 11.06. 2017 року, за яким позивач, як орендар, приймає в оренду, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимум+», як орендодавець, передає в оренду тягач DAF д.р.н. НОМЕР_1 та напівпричем автовоз LOHR д.р.н. НОМЕР_2 .
Також, відповідачем до матеріалів прави надано Договір оренди транспортних засобів №22/05/17-3 від 22.05.2017 року, за яким позивач, як орендар, приймає в оренду, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Логістік ЛТД», як орендодавець, передає в оренду спеціалізований причеп марки EUROLOHR д.р.н. НОМЕР_4 .
Проаналізувавши вказані твердження відповідача та надані до справи доказу, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 Договору страхування сторони передбачили, що договір, зокрема, укладено згідно з вимогами Закону України «Про страхування», відповідно до правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (включаючи відповідальність перевізника), зареєстрованими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України за №1270121 від 26.01.2007 року.
Так, відповідно до п. 4.1.11. Особливих умов добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) (надалі - Особливі умови) (Додаток №2 до Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (включаючи відповідальність перевізника)) до страхових випадків не відносяться і страховик не виплачує страхове відшкодування, якщо відповідальність страхувальника виникла в результаті дорожньо-транспортної пригоди з власним або орендованим транспортним засобом страхувальника, або в наслідок якої виникає цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів.
В цивільно-правовій доктрині право власності розглядається в об'єктивному і суб'єктивному розумінні.
Право власності в об'єктивному розумінні - це сукупність правових норм, які встановлюють і охороняють належність матеріальних благ конкретним суб'єктам - власникам, у тому числі визначають підстави та умови виникнення і припинення в них цього права щодо цих благ. Такі правові норми у сукупності утворюють відповідний інститут права власності.
Право власності в суб'єктивному значенні - це передбачене й гарантоване законом право власника (фізичної чи юридичної особи, держави, територіальної громади) здійснювати володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, суб'єктивне право власності, як і будь-яке інше суб'єктивне цивільне право, означає міру можливої поведінки уповноваженої особи (власника) щодо належного їй майна.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. (ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України.
Окрім того, Цивільним кодексом України визначено інститут речового права на чуже майно, який, зокрема, включає в себе право користування. (ч. 1 ст. 295 ЦК України).
Право користування це право на чужу річ і його сутність полягає у обмеженому користуванні чужою річчю у межах та спосіб встановлених законом чи договором між сервітуарієм та власником речі.
З врахуванням викладеного, право користування транспортними засобами (тягач DAF д.р.н. НОМЕР_1 , напівпричем автовоз LOHR д.р.н. НОМЕР_2 , спеціалізований причеп марки EUROLOHR д.р.н. НОМЕР_4 ) у позивача виникло на підставі Договору оренди транспортних засобів №11-07-17 від 11.06. 2017 року та Договору оренди транспортних засобів №22/05/17-3 від 22.05.2017 року.
Тобто, в даному випадку, з урахуванням обставин даної справи, відповідач наголошує на тому, що п. 4.1.11. Особливих умов стосується відсутності у нього обов'язку здійснити страхове відшкодування в разі наявності відповідальності страхувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди з власним транспортним засобом чи транспортним засобом, яким юридична особа користується (ст. 759 ЦК України - користування майно за договором найму).
Однак, таке тлумачення відповідачем вказаного пункту Особливих умов є неточним, оскільки воно не повинно суперечити суті страхування та суті інститутів права власності і права користування, оскільки керування транспортним засобом відбувається лише на підставі права власності або права користування.
Пункт 4.1.11. Особливих умов не є по суті запереченням права володіння та права користування річчю, а стосується обставин відсутності обов'язку страховика на виплату страхового відшкодування, у випадку страхування саме відповідальності перевізника (експедитора), пошкодження власного або транспортного засобу, оскільки викладений пункт, зазначає, про не віднесення до страхових випадків подій, які виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди з власним або орендованим транспортним засобом.
Зазначене узгоджується з предметом укладеного між сторонами Договору страхування, оскільки відповідачем здійснено страхування відповідальності перевізника (експедитора) перед третіми особами за заподіяні збитки у вигляді втрати, загибелі чи пошкодження вантажу, а не пошкодження власного чи орендованого транспортного засобу.
Відповідач, посилаючись на пункти 15.13 та 15.18 Договору страхування, також стверджує, що у нього відсутній обов'язок у виплаті страхового відшкодування шкоди, завданої майну третьої особи, яке перевозилось транспортним засобом DAF д.р.н. НОМЕР_3 з причіпом-платформою EUROLOHR д.р.н. НОМЕР_4 , оскільки вини водія ОСОБА_1 у спричиненні збитків немає. Окрім того, цивільно-правова відповідальність водія вказаного транспортного засобу застрахована ПАТ «УСГ «Княжа Віенна Іншуранс Груп» за полісом АК/5635335 і цим товариством проведено позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.
При цьому, відповідачем надано до матеріалів справи витяг з МТСБУ, відповідно до якого за полісом АК/5635335 застраховано транспортний засіб DAF д.р.н. НОМЕР_1 .
Таким чином, транспортний засіб DAF д.р.н. НОМЕР_3 за полісом АК/5635335 застраховано не було, тому твердження відповідача в даній частині є недоведеними.
Окрім того, до матеріалів справа не надано доказів на підтвердження звернення позивача до ПАТ «УСГ «Княжа Віенна Іншуранс Груп» із заявою про виплату страхового відшкодування, як і не надано доказів здійснення вказаною страховою такого відшкодування в розмірі 100 000,00 грн.
Щодо пунктів 15.13 та 15.18 Договору страхування, суд зазначає наступне.
Пунктом 15.13. Договору страхування передбачено, що відповідно до умов цього договору, на страхування, в межах встановлених умовами цього Договору сум, приймається ризик виникнення відповідальності страхувальника за збитки, заподіяні власнику вантажу в результаті неналежного виконання зобов'язань, що випливають з договору перевезення.
Відповідно до п. 15.18 Договору страхування страховик, якщо це передбачено умовами Договору страхування, відшкодовує в межах лімітів, встановлених умовами Договору страхування, витрати, що пов'язані з страховим випадком або витрати, що направлені на попередження страхового випадку, зокрема: витрати на запобігання або зменшення збитку, - і після настання страхового випадку, зокрема - витрати на зберігання, перевантаження, сортування, переупаковку, утилізацію пошкодженого вантажу, додаткове перевезення вантажу до місця призначення, витрати по оплаті послуг сюрвейєрів, експертів та аварійних комісарів - у розмірі фактичних витрат, що підтверджені документально та заздалегідь узгоджені з страховиком; загальний розмір виплаченого страхового відшкодування за цим Договором страхування не може перевищувати загальну агрегатну відповідальність страховика по всім вимогам цього Договору, зазначеному у п. 5.3. Договору.
В якості доведення фактичних сум збитків, заподіяних Товариству з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна», як власнику знищених (пошкоджених) транспортних засобів, про які вже зазначалось вище, позивачем до матеріалів справи надано наступні докази, які визнаються судом достатніми з урахуванням пунктів 15.13 та 15.18 Договору страхування:
- претензії-вимоги №№1-12, №14 від 20.12.2017 року та 31.01.2018 року;
- рахунки-фактури вартості транспортних засобів;
- платіжні доручення про перерахування позивачем ТОВ «Хюндай Мотор Україна» сум коштів;
- висновки експертних автотоварознавчих досліджень від 17.11.2017 року щодо вартості знищених транспортних засобів;
- лист ДП «Український термінал» №180129/01 від 29.01.2018 року щодо понесених ТОВ «Хюндай Мотор Україна» витрат.
В противагу наданим позивачем доказів, відповідачем, в якості доведення сум вартості пошкоджень транспортних засобів, надано до матеріалів справи:
- висновок №ДА/23-18 від 31.01.2018 року, складений експертом Саріогло Дмитром Петровичем, в якому зазначено, що причиною виникнення умов, які призвели до настання даної пожежі стала дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої була пошкоджена система живлення двигуна тягача автовозу, що призвело до її розгерметизації та була пошкоджена його електропроводка, що призвело до виникнення в неї аварійного режиму короткого замикання;
- звіт лосс-аджастера №ДА/11-18 від 14.05.2018 року, складений ОСОБА_6 , в якому зазначено, що вартість збитків, завданих пошкодженням транспортних засобів, які перевозились на автовозі DAF НОМЕР_32 з непівпричепом НОМЕР_4 складають 2 637 852,59 грн, а вартість збитків, завданих пошкодженням транспортних засобів, які перевозились на автовозі DAF НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 складає 415 192,56 грн. При цьому у вказаному звіті, в розділі ІІІ, зазначено, страховик відшкодовує збитки після фактичної сплати їх страхувальником;
- звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1641 від 06.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_12 (КТЗ) може складати 507 551,22 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 127 599,15 грн;
- звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1636 від 06.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_11 (КТЗ) може складати 563 614,64 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 49 283,88 грн;
- звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1638 від 06.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_16 (КТЗ) може складати 556 324,47 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 12 763,20 грн;
- звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1640 від 06.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_14 (КТЗ) може складати 561 305,52 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 84 069,74 грн;
- звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1637 від 06.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_15 (КТЗ) може складати 561 305,52 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 28 794,00 грн;
- звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №1639 від 06.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_13 (КТЗ) може складати 505 242,10 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 112 682,59 грн;
- звіт про визначення вартості пошкодженого майна, завданого власнику вантажу №4734 від 11.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_33 (КТЗ) може складати 391 914,97 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 391 914,97 грн;
- звіт про визначення вартості пошкодженого майна, завданого власнику вантажу №4730 від 11.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_34 (КТЗ) може складати 394 979,22 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 394 979,22 грн;
- висновок автотоварознавчого дослідження по встановленню утилізаційної вартості КТЗ Hyundai Tucson НОМЕР_34 складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що утилізаційна вартість КТЗ може складати 3 120,00 грн;
- звіт про визначення вартості пошкодженого майна, завданого власнику вантажу №4731 від 11.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_35 (КТЗ) може складати 447 184,18 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 447 184,18 грн;
- висновок автотоварознавчого дослідження по встановленню утилізаційної вартості КТЗ Hyundai Tucson НОМЕР_35 складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що утилізаційна вартість КТЗ може складати 3 120,00 грн;
- звіт про визначення вартості пошкодженого майна, завданого власнику вантажу №4732 від 11.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_36 (КТЗ) може складати 444 987,17 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 444 987,17 грн;
- висновок автотоварознавчого дослідження по встановленню утилізаційної вартості КТЗ Hyundai Tucson НОМЕР_36 складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що утилізаційна вартість КТЗ може складати 3 120,00 грн;
- звіт про визначення вартості пошкодженого майна, завданого власнику вантажу №4733 від 11.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_37 (КТЗ) може складати 530 322,87 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 530 322,87 грн;
- висновок автотоварознавчого дослідження по встановленню утилізаційної вартості КТЗ Hyundai Tucson НОМЕР_37 складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що утилізаційна вартість КТЗ може складати 3 120,00 грн;
- звіт про визначення вартості пошкодженого майна, завданого власнику вантажу №4735 від 11.12.2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що ринкова вартість Hyundai Tucson НОМЕР_38 (КТЗ) може складати 447 184,18 грн, а вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження дорівнює 447 184,18 грн;
- висновок автотоварознавчого дослідження по встановленню утилізаційної вартості КТЗ Hyundai Tucson НОМЕР_38 складений оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Фаворит»), в якому зазначено, що утилізаційна вартість КТЗ може складати 3 120,00 грн.
Як неодноразово зазначалось вище, страховик відшкодовує збитки після фактичної сплати їх страхувальником, отже необхідною складовою страхового відшкодування є фактичність сум збитків, що в даному випадку, підтверджується платіжними документами позивача про пряме перерахування сум вартості шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Хюндай Мотор Україна», майно якого було пошкоджено в ДТП, що мало місце 03.11.2017 року.
При цьому, надані відповідачем вищезазначені докази вартості збитків не підтверджують фактичних витрат, заподіяних власнику вантажу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, оскільки саме фактичність витрат (шкоди) сторонами узгоджено в Договорі страхування як підставу для здійснення страхового відшкодування.
Посилання відповідача в судовому засіданні 26.01.2021 року на те, що деякі машини, що були пошкодженні в ДТП, були вже відновлені, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, з огляду на відмову у задоволенні позову, судовий збір, сплачений до державного бюджету, залишається за позивачем.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "Євроінс Україна" (ідентифікаційний код 22868348, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик" (ідентифікаційний код 38526587, адреса місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 2/309) суму коштів у розмірі 3 478 138,00 грн (три мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч сто тридцять вісім гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 52 046,64 грн (п'ятдесят дві тисячі сорок шість гривень 64 копійки).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 05.02.2021 року.
Суддя С.М. Морозов