Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" листопада 2019 р. Справа № 905/2113/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І. , суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу розглянувши (1) апеляційну скаргу першого відповідача (вх. 1419 Д/1-7) та (2) апеляційну скарг другого відповідача (вх. 1507 Д/1-7) на рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2019 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Черновою О.В., повний текст якого складено 15.04.2019 року, у справі
за позовом Заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь,
в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Дніпро
до:
1) Управління освіти Бахмутської міської ради, м.Бахмут Донецької області
2) Фізичної особи-підприємця Тодорової Ірини Сергіївни, м.Попасна
про визнання договорів №120 від 22.03.2018р. та №126 від 27.03.2018р. недійсними,
Заступник прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Управління освіти Бахмутської міської ради, м.Бахмут Донецької області та Фізичної особи-підприємця Тодорової Ірини Сергіївни про визнання договорів №120 від 22.03.2018р. та №126 від 27.03.2018р. недійсними на майбутнє.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" при укладанні договору №120 від 22.03.2018р. та №126 від 27.03.2018р., чим порушено інтереси держави.
Нормативно свої вимоги прокурор обґрунтовує ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 3, 7, 36 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 53 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2019 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним договір №120 від 22.03.2018р. укладений між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Тодоровою Іриною Сергіївною.
Визнано недійсним договір №126 від 27.03.2018р. укладений між Управлінням освіти Бахмутської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Тодоровою Іриною Сергіївною.
Стягнуто з Управління освіти Бахмутської міської ради судовий збір в сумі 1762,00 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Тодорової Ірини Сергіївни 1762,00 грн.
Перший відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Другий відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду також не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні представники відповідачів підтримали апеляційні скарги у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечував, просив залишити їх без задоволення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
09 січня 2018 року Управлінням освіти Бахмутської міської ради затверджено Кошторис на 2018 рік, згідно якого Замовнику, за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2230 «Продукти харчування», затверджено бюджетних асигнувань на загальну суму 4 440 300,00 грн. (в т.ч.: асигнування із загального фонду бюджету - 3 996 800,00 грн.; асигнування спеціального фонду бюджету -443 500,0 грн.).
Відповідно до форми річного плану закупівель та додатку до нього, замовником є Управлінням освіти Бахмутської міської ради, предмет закупівлі, зокрема, є: закупівля послуг ДК 021:2015 55520000-1 Кейтерингові послуги (надання послуг з харчування в школах №1,2,4,5,9,10,11,12,18,24), розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі - 3 319 974,00 грн., процедура закупівлі: відкриті торги; орієнтований початок проведення процедури закупівлі: березень 2018.
21 березня 2018 року на веб - порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі «Prozzoro», опубліковано оголошення про проведення закупівлі за №UA-2018-03-21-000704-b, згідно якого замовником є Управління освіти Бахмутської міської ради, предмет закупівлі - ДК 021:2015 55520000-1 Кейтерингові послуги (надання послуг з харчування в школах №1,2,4,5,9,10,11,12,18,24), місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 84500, Україна, Донецька область, м.Бахмут, вул. Тургенєва, 1-А, вул. Корсунського, 65, вул. Загородня, 22, вул. Маріупольська, 2, вул. Дружби, 1, вул. Гаршина, 50, вул. Миру, 22, вул. Леваневського, 111, вул. Ювілейна, 34, вул. Леваневського, 10. Строк поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: до 31.12.2018р. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 3 319 974,00 грн.; розмір мінімального кроку пониження ціни: 16 559,87 грн.; кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 10.04.2018р. 22 год. 00 хв. Початок аукціону: 11.04.2018р. Дата та час розкриття тендерних пропозицій: 31.05.2018р. о 15:56 год., після завершення електронного аукціону. Дата та час проведення аукціон: 31.05.2018р. о 15:11 год.
Разом з цим, розпорядженням міського голови Бахмутської міської ради від 21.03.2018 № 38рр виділені додаткові асигнування на суму 200 000,00 грн., затверджені зміни до кошторису згідно довідки № 35 від 23.03.2018р.
22 березня 2018 року на веб - порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі «Prozzoro» оприлюднений звіт про укладений договір (UA-2018-03-22-001307- b).
Крім того, розпорядженням міського голови Бахмутської міської ради від 26.03.2018 № 44рр Замовнику виділені додаткові асигнування на суму 200 000,00 грн., затверджені зміни до кошторису згідно довідки № 40 від 28.03.2018.
27.03.2018р року на веб - порталі Уповноваженого органу з питань закупівлі «Prozzoro» оприлюднений звіт про укладений договір (UA -2018-03-2 000046- b).
22.03.2018р. та 27.03.2018р. між Управлінням освіти Бахмутської міської ради (далі Замовник) та Фізичною особою підприємцем Тодоровою Іриною Сергіївною (далі - Виконавець) укладено договори №120 та №126 (далі - Договори), відповідно до п.1.1. яких Виконавець перейнає на себе зобов'язання надати послуги ДК 021:2015 55520000-1 КЕйтерингові послуги (надання послуг з харчування у школах №1,2,4,5,9,10,11,12,18,24), а Замовник - оплатити згідно рахунку і Акту прийому-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Ціна кожного договору становить : 199 999,00 без ПДВ (п.3.1.).
Згідно з п.4.1. Договорів строк надання послуг: до 31.12.2018 року. Місце надання послуг: 84500, Україна, Донецька область, м.Бахмут, вул. Тургенєва, 1-А, вул. Корсунського, 65, вул. Загородня, 22, вул. Маріупольська, 2, вул. Дружби, 1, вул. Гаршина, 50, вул. Миру, 22, вул. Леваневського, 111, вул. Ювілейна, 34, вул. Леваневського, 10. (п.4.2. Договорів).
За приписами п.9.1. Договорів останні набирають чинності з моменту його підписання та діють до 31.12.2018р., а в частині фінансових розрахунків - до повного їх виконання.
Договори підписані сторонами у встановленому законодавством порядку.
На виконання умов договору №120 від 22.03.2018р., 23.03.2018р. відповідачем 2 виставлено рахунки №7 на суму 168 662,00 грн., №8 на суму 31 337,00 грн., що разом складає 199 999,00 грн.
Крім цього, між сторонами підписано акти прийому - передачі наданих послуг №7 та №8 від 23.03.2018р. на загальну суму 199 999,00 грн.
Також, в підтвердження надання послуг за договором №126 від 27.03.2018р., відповідачем 2 виставлено рахунки від 28.03.2018р. №9 на суму 166 735,00 грн. та №10 на суму 33 264,00 грн., загальна сума яких складає 199 999,00 грн. та підписано з замовником акти прийому - передачі наданих послуг №9 та №10 від 28.03.2018р.
За результатами проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Управління освіти Бахмутської міської ради за період з 01.03.2015р. по 30.09.2018р., Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області складено Акт ревізії №05.03-19/06 від 23.11.2018р, відповідно до якого встановлено, що Управлінням освіти Бахмутської міської ради як замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі» допущено порушення законодавства про закупівлі, а саме всупереч вимогам ст.4 Закону порушено порядок оприлюднення інформації про закупівлі та здійснено придбання кейтерингових послуг у ФОП Тодорової І.С. без застосування процедури закупівлі шляхом поділу предмету закупівлі частинами з метою уникнення процедури відкритих торгів., а саме, зокрема, за: розпорядженням міського голови Бахмутської міської ради від 21.03.2018 № 38рр, яким виділені додаткові асигнування на суму 200 000,00 грн. та розпорядженням міського голови Бахмутської міської ради від 26.03.2018 № 44рр, яким виділені додаткові асигнування на суму 200 000,00 грн.
Посилаючись на порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" при укладанні договору №120 від 22.03.2018р. та №126 від 27.03.2018р., внаслідок чого порушено інтереси держави, прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий господарський суд зазначив, що замовником безпідставно знижено на 1 грн. суму кожного зі спірних договорів, що свідчить про намір уникнення проведення процедури відкритих торгів у відповідності Закону України «Про публічні закупівлі», тому укладання спірних договорів укладання договорів, без проведення процедур, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», а саме шляхом застосування процедури відкритих торгів є порушенням ст.12 ЗУ "Про публічні закупівлі", що свідчить про наявність підстави для визнання таких договорів недійсними.
В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач вказує, зокрема, на те, що на його думку, у даній справі прокурором не було підтверджено підстав для представництва інтересів держави. Також апелянт вказує, що оскільки частина 1 статті 203 та частина 1 статті 215 Цивільного кодексу визначають підставою недійсності правочину невідповідність змісту такого правочину актам цивільного законодавства, а Закон України "Про публічні закупівлі" регулює здійснення публічну процедуру здійснення закупівель, то, на думку апелянта, спірні договори не можуть бути визнані недійсними на підставі вказаних статей Цивільного кодексу України, а вичерпний перелік підстав недійсності таких договорів вказано у статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі".
Другий відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що всі вимоги, перелічені в статті 203 Цивільного кодексу України були дотримані сторонами при укладенні спірних договорів, що свідчить про відсутність підстав для визнання їх недійсними. Крім того, апелянт вказує, що позов не підлягає задоволенню, оскільки прокурором та місцевим господарським судом не вказано які саме права позивача порушені спірними договорами.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційних скарг та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні договорів №120 від 22.03.2018р. та №126 від 27.03.2018р. недійсними через недодержання при їх укладенні процедури, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі».
Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) визначено, що договір про закупівлю - це договір, який укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Відповідно до преамбули Закону, він установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження (ст.4 Закону).
Управлінням освіти Бахмутської міської ради затверджено Річний план закупівель та додатку до нього на 2018р., згідно якого вартість предмету закупівлі, зокрема, послуг ДК 021:2015 55520000-1 Кейтерингові послуги (надання послуг з харчування в школах №1,2,4,5,9,10,11,12,18,24), склала 3 319 974,00 грн.
Разом з цим, частиною 1 ст. 4 Закону передбачена можливість внесення змін до річного плану закупівель/додатку до річного плану. При цьому форма внесення змін до річного плану закупівель/додатку до річного плану, періодичність і характер таких змін (зміна очікуваної вартості закупівлі, предмету закупівлі, орієнтовного початку процедури закупівлі тощо) законодавством не визначені та не обмежені.
Тому, замовник може періодично вносити зміни до річного плану закупівель/додатку до річною плану відповідно до наявного фінансування, потреби у товарах, роботах послугах тощо, до здійснення відповідної закупівлі.
Таким чином, враховуючи, що Законом встановлено порядок придбання товарів, робіт і послуг, здійснення закупівель замовником у разі: 1) виникнення додаткової потреби у товарах, роботах чи послугах, яку замовник не міг передбачити, 2) виділення додаткових коштів, 3) перерозподілу коштів, зекономлених внаслідок проведення процедур закупівель; 4) коштів зекономлених у разі зміни ціни договору в бік зменшення у випадках, визначених у частині четвертій статті 36 Закону; 5) розірвання договору про закупівлю та необхідності здійсненій нової закупівлі; 6) інших подібних випадках, можливе після вчинення замовником дій, передбачених частиною першою статті 4 Закону, тобто внесення змін до річного плану закупівель/додатку до річного плану, керуючись вартісними межами, встановленими у частині першій статті 2 Закону, оскільки, виходячи зі змісту пункту 18 частини першої статті і Закону та з урахуванням Бюджетного кодексу України (у разі, якщо замовником є розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), такий предмет закупівлі у вищевказаних випадках вважатиметься новим предметом договору.
Розпорядженням міського голови Бахмутської міської ради від 21.03.2018 № 38рр виділені додаткові асигнування на суму 200 000,00 грн., затверджені зміни до кошторису згідно довідки № 35 від 23.03.2018р.
Також, розпорядженням міського голови Бахмутської міської ради від 26.03.2018 № 44рр замовнику виділені додаткові асигнування на суму 200 000,00 грн., затверджені зміни до кошторису згідно довідки № 40 від 28.03.2018.
Відповідно до ч. 3 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.
Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що договір про закупівлю є наслідком процедури закупівлі та укладається за її результатами та в разі укладення такого договору з порушенням відповідної процедури, він підлягає визнанню недійсним через невідповідність змісту такого договору чинному законодавству, оскільки в такому разі цей договір укладений з порушенням порядку укладення відповідних договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі», цей Закон застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.
Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору. У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до етапі 10 цього Закону.
При цьому, за приписами ч.7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Таким чином, закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється замовником з дотриманням вимог Закону, керуючись вартісними межами, встановленими у частині першій статті 2 Закону.
Враховуючи внесення змін до кошторису на 2018р. згідно розпоряджень міського голови Бахмутської міської ради № 38рр від 21.03.2018 та № 44рр від 26.03.2018р., відповідно до яких виділені додаткові асигнування які складають 200000,00 грн. кожна, предметом спірних закупівель є послуги на суму, що дорівнюють 200 000,00 грн., з огляду на що відповідач 1 зобов'язаний був здійснити закупівлю на закупівлю кейтерингових послуг відповідно до у відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі».
Проте, відповідачем 1 оприлюднені звіти про укладання 22.03.2018р. договору №120 (UA-2018-03-22-001307- b) на закупівлю послуги ДК 021:2015 55520000-1 Кейтерингові послуги (надання послуг з харчування у школах №1,2,4,5,9,10,11,12,18,24), ціна якого становить 199 999,00 грн., після чого, 27.03.2018р. відповідачем 1 оприлюднений звіт про укладений договір (UA -2018-03-2 000046- b), відповідно до якого укладено договір на закупівлю кейтерингових послуг від 27.03.2018 № 126 на суму 199 999,00 грн., тоді як розпорядженням № 38рр від 21.03.2018 виділені додаткові асигнування на суму 200 000,00 грн. та розпорядженням від 26.03.2018 № 44рр виділені додаткові асигнування на суму 200 000,00 грн.
Отже, з викладеного вбачається, що замовником безпідставно знижено на 1 грн. суму кожного договору, що свідчить про намір уникнення проведення процедури відкритих торгів у відповідності Закону України «Про публічні закупівлі».
Таким чином, укладання спірних договорів укладання договорів, без проведення процедур, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», а саме шляхом застосування процедури відкритих торгів є порушенням ст.12 ЗУ "Про публічні закупівлі".
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, укладення спірних договорів здійснено вже після фактичного споживання послуг відповідачем 1 у відповідача 2, що підтверджується Актами комісії з обліку харчування, наявними в матеріалах справи.
Отже з наведеного вбачається, що Відповідачем 1 здійснено умовний розподіл отриманих ним послуг кожна по 199 999,00 грн. на два окремих договори враховуючи, та що підтверджено актами прийняття послуг, що їх отримання фактично відбулося до моменту прийняття відповідних розпоряджень міського голови ВІД-2Т03.2018 № 38рр та від 26.03.2018 № 44рр та укладання спірних договорів.
Тобто спірні договори укладено відповідачами не на закупівлю послуг в майбутньому, а на послуги, які вже були спожиті до укладання цих договорів.
Слід зазначити, що відповідно до п. 2 Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 116, харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за місцем виховання, навчання або на підприємствах громадського харчування, з якими засновником (власником) відповідного навчального закладу укладено договір.
Отже відповідачами був організований процес харчування дітей без належного оформлення договорів, як це передбачено вищевказаними положеннями законодавства, що є самостійною підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено обставини порушення Управлінням освіти Бахмутської міської ради ст.12 Закону України «Про публічні закупівлі», а також положень Постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 116, що зумовлює невідповідність договорів про закупівлю послуг від 22.03.2018р. №120 та договору №126 від 27.03.2018р.статтям 203, 215 ЦК України, та свідчить про наявність правових підстав для визнання спірних договорів недійсними.
Щодо доводів апеляційних скарг про відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (ч.4 ст.23 ЗУ "Про прокуратуру").
Відповідно до ч. 3 ст.23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Враховуючи, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №822/238/15, адміністративне провадження №К/9901/53795/18 (ЄДРСРУ № 76701362) та від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Звертаючись до суду з розглядуваним позовом прокурор зазначив про порушення відповідачами вимог Закону України "Про публічні закупівлі", що є порушенням економічних інтересів держави внаслідок укладання незаконного правочину.
Підстави представництва Прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Закон України "Про публічні закупівлі" установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до ст.3 ЗУ "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що сутність інтересів держави під час здійснення публічних закупівель полягає у дотриманні її учасників порядку та принципів, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі", отже у разі порушення вимог цього Закону, не вбачається можливим забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель та створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель.
Таким чином, посилаючись на порушення приписів ЗУ "Про публічні закупівлі", прокурором дотримано вимоги Закону України "Про прокуратуру", Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду за захистом інтересів держави.
При цьому, колегія суддів звертає окрему увагу на те, що сам факт незвернення Східного офісу Державної аудиторської служби України до суду свідчить про те, що указаний орган державної влади неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв'язку із чим у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту цих інтересів та звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18.
Щодо посилань апелянтів на що всі вимоги, перелічені в статті 203 Цивільного кодексу України були дотримані сторонами при укладенні спірних договорів та оскільки частина 1 статті 203 та частина 1 статті 215 Цивільного кодексу визначають підставою недійсності правочину невідповідність змісту такого правочину актам саме цивільного законодавства, а Закон України "Про публічні закупівлі" регулює здійснення публічну процедуру здійснення закупівель, то спірні договори не можуть бути визнані недійсними на підставі вказаних статей Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, положеннями частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, вимагається не лише відповідність змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також встановлено вимогу, за якою зміст такого правочину не може суперечити інтересам держави.
Оскільки, за обставин викладених вище, судом встановлено, що спірні правочини суперечать інтересам держави, то доводи апелянтів в частини неможливості визнання цих договорів недійсними за нормами Цивільного кодексу - відхиляються колегією суддів.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складено 11.11.2019
Головуючий суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко
Суддя О.І. Склярук