Постанова від 26.02.2018 по справі 909/976/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2018 р. Справа № 909/976/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.,

секретар судового засідання Іванець М.Я.,

розглянув апеляційну скаргу Національного природного парку "Гуцульщина"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 (суддя Фрич М.М., повне рішення складено 13.12.2017)

у справі №909/976/17

за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області,

до відповідача Національного природного парку «Гуцульщина», м. Косів, Івано-Франківська область,

про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду в сумі 563248,50 грн.,

представники:

- від позивача - Яківчук І.М., Головчак Н.В.,

- від відповідача - Вань І.Р., Копчук І.М.

12.10.2017 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області про стягнення з Національного природного парку «Гуцульщина» 563248,00 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та об'єктам природно-заповідного фонду (а.с. 4-9).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у даній справі (а.с. 78-83) вказаний позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд встановив факт незабезпечення відповідачем охорони та захисту лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території, що не спростовано відповідачем, визнав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неповноти дослідження місцевим господарським судом фактичних обставин справи та невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначив, що: 1) суд першої інстанції переклав юридичну відповідальність за незаконну вирубку лісу із невстановлених порушників на лісогосподарське підприємство, яке ці дії не вчиняло, тобто за відсутності його вини; 2) позивачем не надано доказів, які підтверджують право постійного лісокористування, оскільки таке право оформлюється Державним актом на право постійного користування землею, який у скаржника відсутній; 3) помилковий висновок суду першої інстанції, що охорону території парку здійснює служба охорони парку, що є його структурним підрозділом, служба державної охорони природно-заповідного фонду України має статус правоохоронного органу, управління яким здійснює Мінприроди; 4) місцевим судом не дано оцінки тому факту, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства отримано як доказ у кримінальному провадженні, в той час як відсутній обвинувальний вирок, що набрав би законної сили.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та в усних поясненнях представника, який брав участь в судових засіданнях. Зокрема, зазначає, що актом перевірки встановлено факт вирубки дерев без наявності спеціального дозволу (лісорубного квитка), акт є носієм доказової інформації про виявлені правопорушення, він підписаний керівником суб'єкта господарювання без зауважень. Крім цього, матеріалами лісовпорядкування підтверджується, що НПП «Гуцульщина» є постійним землекористувачем, відтак, зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду. Також зазначив, що з положень чинного законодавства та установчих документів НПП "Гуцульщина" вбачається, що саме службою охорони парку, яка входить у його структуру, повинна збезпечуватися охорона території парку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що в період з 25.10.2016 по 28.10.2016 головним спеціалістом відділу екологічного контролю природного-заповідного фонду рослинного та тваринного світу - державним інспектором з ОНПС в Івано-Франківської області Івасевим В.В. за участі головного природознавця НПП «Гуцульщина» Чернявського В.І., начальника відділу державної охорони ПЗФ НПП «Гуцульщина» Копчука І.М., начальника Косівського ПНДВ Пліхтяка В.П., прокурора Косовського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області Гуменюка А.В. було проведено позапланову перевірку Косівського ПНДВ НПП «Гуцульщина» щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду,

Вказана перевірка була призначена на підставі наказу ДЕІ в Івано-Франківській області №405 від 24.10.2016 та направлення на проведення перевірки №259 від 24.10.2016, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 16, 17). Відповідно до наказу №405 від 24.10.2016, підставами для його видачі були: лист прокуратури Івано-Франківської області від 18.10.2016 №17-1307-16 та ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду "Щодо проведення перевірки" від 19.10.2016 у справі №344/13408/16-к, провадження №1-кс/344/4255/16 (а.с. 14, 15).

За результатами позапланової перевірки НПП «Гуцульщина» складено акт від 28.10.2016 (а.с. 18-21), який підписаний всіма особами, що брали участь у перевірці, та у якому міститься відмітка про отримання примірника цього акта в.о. директором НПП «Гуцульщина» Стефураком Ю.П. В акті відсутні відомості про наявність зауважень будь-кого із посадових осіб відповідача з приводу вказаного акта, чи обставин, що в ньому встановлені.

Відповідно до акта позапланової перевірки від 28.10.2016, комісією при натурному обстеженні виділів 13, 20, 25, 24, 9, 29, 33, 31 кварталу №10 та виділів 28, 36, 19, 22, 20, 21, 5, 46 кварталу №9 Косівського ПНДВ було виявлено незаконну рубку 92 сироростучих дерев різних порід (пні яких відтавровані на торцях зрізів тавром): 73 дерева ялиці білої, 8 дерев ялини європейської , 5 дерев бука, 4 дерева граба, 1 дуб, 1 черешня. Вищезазначені рубки відображені також у відомості №1 (а.с. 24) обліку пнів незаконно зрубаних дерев.

В акті також зазначено, що вищезгадані облікові пні були виявлені працівниками Косівського ПНДВ НПП "Гуцульщина", про що було складено акт перевірки, який було направлено до ГУ НП України у Косовському районі.

Згідно з розрахунком, проведеним державним інспектором з ОНПС в Івано-Франківської області Івасевим В.В. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд" (а.с. 19), розмір шкоди внаслідок вищезазначеної незаконної рубки на території Косівського ПНДВ НПП «Гуцульщина» становить 563248,00 грн.

В подальшому, ДЕІ в Івано-Франківській області звернулася до НПП «Гуцульщина» із претензією №02-12/2326 від 31.10.2016 (а.с. 25) про сплату шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної рубки дерев та пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту в розмірі 563248,00 грн.

У зв'язку з тим, що НПП «Гуцульщина» не сплатило вказану суму в добровільному порядку, ДЕІ в Івано-Франківській області звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з відповідача 563248,00 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Частиною 4 ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що на національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Відповідно до Положення про НПП «Гуцульщина, в редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 15.05.2017 №193, НПП «Гуцульщина» створений відповідно до Указу Президента України від 14.05.2002 №456, є об'єктом природоохоронного фонду загальнодержавного значення та розташований на території Косовського району Івано-Франківської області (п.1.1). Загальна площа парку становить 32271 гектари, у тому числі 7606 гектари, що мають бути надані парку в постійне користування та 24665 гектарів, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п.1.6).

Зі змісту статті 17 Лісового кодексу України вбачається, що основною метою надання лісів у постійне користування є ведення лісового господарства. Статтями 19 та 64 Лісового кодексу України передбачено обов'язки постійних лісокористувачів та основні вимоги щодо ведення лісового господарства.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Пунктом 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Таким чином, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

З акта приймання-передачі цінностей лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства «Райагроліс» до сфери управління Мінекоресурсів України від 23.08.2002 (а.с. 45-55), затвердженого Міністром екології та природних ресурсів України, на виконання Указу Президента №456/2002 від 14.05.2002 та наказу Мінекоресурсів від 14.08.2002 №315 вбачається, що у 2002 році комісією у складі: голови комісії, начальника Державної служби заповідної справи, заступника начальника Державної служби заповідної справи, начальника управління бухгалтерського обліку та фінансової звітності Мінекоресурсів, першого заступника Голови облдержадміністрації, начальника нормативно-правового управління Мінекоресурсів, начальника Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франкіській області, начальника обласного управління лісового господарства, заступника начальника управління земельних ресурсів облдержадміністрації, начальника відділу заповідної справи та екомережі Державного управління екології та природних ресурсів в Івано-Франківській області, головного технолога ОП «Івано-Франківськоблагроліс», голови Косівської районної ради, першого заступника голови Косівської райдержадміністрації, директора Національного природного парку «Гуцульщина», директора Кутського держлісгоспу та директора Косівського районного підприємства «Райагроліс» проведено приймання-передачу матеріальних цінностей, лісового фонду та документації від Кутського держлісгоспу та Косівського районного підприємства «Райагроліс» до сфери управління Мінекоресурсів України; передано директору НПП «Гуцульщина» від директорів Кутського держлісгоспу Дмитрука В.Д. та Косівського районного підприємства «Райагроліс» Пліхтяка Ю.М., по Кутському ДЛГ: 1.1) лісовий фонд площею 21562 га; 1.2) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо; 1.3) лісову продукцію, що є в залишку в лісі; 1.4) лісосічний фонд на який виписані лісорубні квитки і сплачена попенна плата. По Косівському районному підприємству «Райагроліс»: 2.1) лісовий фонд площею 10709 га; 2.2) документацію з обліку лісового фонду, таксаційні описи, книги лісових культур, тощо.

Частина кварталів була передана у постійне користування НПП «Гуцульщина» із вилученням в попередніх лісокористувачів (в тому числі - квартали 12, 6-8, 11-19 Косівського лісництва), частина - без вилучення (в тому числі - квартали 1-5, 9-10, 20-38 Косівського лісництва). В акті також зазначено, що на переданій території НПП «Гуцульщина» з вилученням земель охорону здійснює служба державної охорони НПП «Гуцульщина» з часу підписання акту.

В подальшому, в 2004 році, Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Львівська державна лісовпорядна експедиція» було проведено лісовпорядкування НПП «Гуцульщина» (а.с. 74). З пояснень позивача, наданих в судовому засіданні 26.02.2018 вбачається, що в результаті проведеного лісовпорядкування було змінено цифрові позначення кварталів НПП «Гуцульщина», внаслідок чого в акті перевірки від 28.10.2016 позивач використовував позначення кварталів згідно нових матеріалів лісовпорядкування. Лісовпорядкування проводилося щодо тих кварталів, які були передані відповідачу із вилученням у попередніх лісокористувачів. Вказані обставини представниками відповідача в судовому засіданні не було спростовано.

Зважаючи на те, що доводи відповідача про те, що він нібито не є постійним лісокористувачем на спірних кварталах та виділах, базуються виключно на відсутності в нього державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, колегія суддів вважає, що скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду, які ґрунтуються на п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 цього Кодексу, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 Положення про НПП «Гуцульщина» охорона території парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Пунктом 5.2. Положення визначено, що службу державної охорони парку очолює директор парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Управління службою держохорони здійснює Мінприроди.

Згідно пункту 5.4 Положення, основними завданнями служби держохорони є: забезпеченням додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства. Зважаючи на наведене, служба охорони є відділом НПП «Гуцульщина», на який покладено обов'язок здійснення охорони природно-заповідного фонду з моменту передачі вилучених земель. Вищенаведеним спростовуються твердження НПП «Гуцульщина» про те, що він не є належним відповідачем у справі, а також те, що служба охорони парку не є структурним підрозділом парку.

Як вже було зазначено, матеріалами справи підтверджується факт незаконної вирубки в виділах 13, 20, 25, 24, 9, 29, 33, 31 кварталу №10 та у виділах 28, 36, 19, 22, 20, 21, 5, 46 кварталу №9 Косівського ПНДВ НПП «Гуцульщина», яка була виявлена посадовими особами позивача та відповідача та зафіксована в відомості обліку пнів незаконно зрубаних дерев №1 та в акті позапланової перевірки НПП «Гуцульщина» від 28.10.2016.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неналежності акта перевірки від 28.10.2016, у зв'язку з тим, що такий було отримано як доказ в кримінальному провадженні.

Як зазначено в наказі про проведення перевірки №259 від 24.10.2016, підставою для її проведення є ухвала слідчого судді Івано-Франківського міського суду " від 19.10.2016 у справі №344/13408/16-к, провадження №1-кс/344/4255/16, якою було надано дозвіл на проведення ДЕІ в Івано-Франківській області такої перевірки (а.с. 15).

Частиною 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Таким чином, при проведенні перевірки та складенні акта перевірки від 28.10.2016, позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що в акті перевірки належним чином зафіксовано фактичні дані про порушення природоохоронного законодавства, а саме про незаконну рубку дерев на території природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина», тобто вказаний акт є носієм доказової інформації та належним доказом у справі.

Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на постанову Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №2а/1270/8688/12, оскільки правова позиція, викладена у цій постанові стосується відносин у сфері справляння податків та зборів, а саме застосування положень п.86.9 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на 19.10.2012), відповідно до якої встановлено особливі правила прийняття органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність. Вказані відносини у сфері справляння податків та зборів не можуть бути застосовані до інших видів здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та, зокрема, до відносин з приводу порушення вимог природоохоронного законодавства.

Таким чином, допустивши незаконну рубку лісу на території Косівського ПНДВ, відповідач порушив вимоги пункту 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обов'язку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок.

Відповідно до п. 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

В розрахунку, складеному за результатми перевірки, посадовими особами позивача було встановлено розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної рубки лісу, а саме - 563248,00 грн.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що: 1) законодавством на відповідача покладено обов'язок охорони лісів від незаконних рубок; 2) з наявних в матеріалах справи доказів вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів на території Косівського лісництва НПП «Гуцульщина» та підтверджується розмір заподіяної шкоди; 3) на виконання положень ст.ст. 74 ГПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Наведеним підтверджується, що внаслідок бездіяльності відповідача було заподіяно шкоди лісовим ресурсам, вбачається причинний зв'язок між вчиненим порушенням та заподіяною шкодою і наявність вини відповідача.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273 - 276, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2017 у справі №909/976/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Національного природного парку «Гуцульщина» - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 06.03.2018.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко