Постанова від 10.07.2023 по справі 914/3040/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. Справа №914/3040/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Марка Р.І.,

Суддів: Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.,

Секретар судового засідання: Чудяк Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Прохоров Є.І.;

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства об'єднання громадян “Центр Комплекс” б/н від 13.03.2023 (вх. № 01-05/790/23 від 16.03.2023)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.03.2023

про направлення справи за територіальною підсудністю

у справі № 914/3040/22 (суддя Рим Т.Я.)

за первісним позовом Антимонопольний комітет України

до відповідача Підприємства об'єднання громадян “Центр Комплекс”

про стягнення 9 366 574, 00 грн.

за зустрічним позовом Підприємства об'єднання громадян “Центр Комплекс”

до відповідача Антимонопольний комітет України

за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Підприємство об'єднання громадян "Захід-квартал" Громадської організації "Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України"

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі № 914/3040/22 передано за територіальною підсудністю Господарському суду міста Києва справу № 914/3040/22 за позовною заявою Антимонопольного комітету України до Підприємства об'єднання громадян "Центр Комплекс" про стягнення 9'366'574,00 грн та за зустрічним позовом Підприємства об'єднання громадян "Центр Комплекс" до Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи про визнання недійсним та скасування рішення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Підприємства об'єднання громадян “Центр Комплекс” оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга б/н від 13.03.2023 (вх. № 01-05/790/23 від 16.03.2023) надійшла на поштову адресу суду 16.03.2023. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі № 914/3040/22.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що правовий статус Антимонопольного комітету України, як «державного органу із спеціальним статусом», як «центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом» не є тотожним правовому статусу «центральний орган виконавчої влади», в розумінні ч.5 ст. 30 ГПК України, а відтак, на думку апелянта, відсутні підстави для застосування цієї процесуальної норми.

Також, апелянт вказує, що у даній справі не відбулося зміни в складі відповідачів, а тому, на думку позивача за зустрічним позовом, немає підстав для застосування ч. 2 ст. 31 ГПК України.

25.05.2023 від Антимонопольного комітету України надійшов відзив вих. №300-20.3/02-3245 від 19.05.2023 (вх. №01-04/3527/23) на апеляційну скаргу, в якому відповідач за зустрічним позовом, не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що справи за участю Комітету належать до виключної компетенції Господарського суду міста Києва на підставі частини 5 статті 30 ГПК України, а отже суд першої інстанції законно передав справу № 914/3040/22 на розгляд Господарського суду міста Києва.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2023 вказану справу передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства об'єднання громадян “Центр Комплекс” та призначено розгляд справи на 19.06.2023.

Ухвалою суду від 05.06.2023 розгляд справи призначено на 03.07.2023.

Ухвалою суду від 30.06.2023 розгляд справи призначено на 10.07.2023.

У судовому засіданні 10.07.2023 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, визначених у відзиві на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач та третя особа уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Західним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

За загальними правилами територіальної підсудності, встановленими ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.

Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатись за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Таким чином, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.

Отже, Господарський суд міста Києва є єдиним судом до виключної підсудності якого віднесено справи, відповідачем у яких є, зокрема, центральний орган виконавчої влади.

Частиною 1 статті 24 ЗУ “Про центральні органи виконавчої влади” встановлено, що Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку є центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» вказано, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 2 статті 31 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Суд критично ставиться до тверджень апелянта про те, що у даній справі не відбулося зміни в складі відповідачів, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов, залучив до участі у справі третю особу. У зв'язку із цим Антимонопольний комітет України набув статусу відповідача за зустрічним позовом, що унеможливило продовження розгляду справи Господарським судом Львівської області.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Антимонопольний комітет України є центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом, а його спеціальний статус обумовлюється лише його завданнями та повноваженнями, суд першої інстанції дійшов до правильного рішення щодо передачі даної справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 280, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян “Центр Комплекс” залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 у справі №914/3040/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Матущак О.І.