Постанова від 10.12.2021 по справі 910/20408/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2021 р. Справа№ 910/20408/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Ходаківської І.П.

Корсака В.А.

розглянувши апеляційну скаргу

Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 (повний текст складено 15.07.2021)

у справі № 910/20408/20 (суддя Шкурдова Л.М)

за позовом військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

ТОВ "Кій-В",

про стягнення 99 669,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2020 військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовною заявою, у якій просив стягнути з Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (далі - ПАТ «Айбокс Банк») 99 669,00 грн банківської гарантії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «Айбокс Банк» порушило взяті на себе зобов'язання за укладеним між ним та Міністерством оборони України договором про надання банківської гарантії №2888-0518/KIV5.1v від 30.05.2018 та не виплатило суму банківської гарантії. Позивач вказує, що підставою для сплати банківської гарантії було порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кій-В» (далі - ТОВ «Кій-В») умов Договору поставки №286/2/18/39 від 06.06.2018 щодо строків поставки товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції вказав, що поставка товару, яка за договором №286/2/18/39 від 06.06.2018 мала бути здійснена до 30.07.2018 включно, фактично була здійснена 30.07.2018, що підтверджується долученими в/ч НОМЕР_1 документами, а саме актом приймання-передачі товару від 30.07.2018, видатковою накладною №КІ-0001585 від 30.07.2018; повідомленням-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку від 31.07.2018.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2021, Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд безпідставно прийняв до уваги лист в/ч А0139 №19/1143, в якому зазначено, що датою фактичної поставки товару на територію військової частини є 30.07.2018, та не надав оцінку наданим позивачем доказам, які свідчать про поставку товару 31.07.2018. Скаржник вважає, що надані ним докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані ТОВ «Кій-В». Також скаржник зазначає, що ТОВ «Кій-В» на претензію Міністерства оборони України сплатило штраф у розмірі 128,46 грн, чим фактично визнало поставку товару з простроченням.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021 та витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 поновлено Київській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Центрального регіону пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі № 910/20408/20. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Пашкіна С.А. (у зв'язку з лікарняним судді Мартюк А.І.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 прийнято апеляційну скаргу Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі № 910/20408/20 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Пашкіна С.А. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П. (у зв'язку з відпусткою судді Пашкіної С.А.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 прийнято апеляційну скаргу Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/20408/20 до провадження у визначеному складі суду. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

ТОВ «Кій-В» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. ТОВ «Кій-В» вказує, що фактичною датою поставки товару є 30.07.2018, що підтверджується наданими ним доказами. При цьому ТОВ «Кій-В» зазначає, що у судових засіданнях господарського суду першої інстанції позивач не зміг своєчасно та в повному обсязі довести ні конкретної дати копії поданої ним видаткової накладної, ні належної дати та достовірного номеру, а також інших обов'язкових реквізитів копії акта приймання-передачі, який безпідставно іменує «акт приймання-передачі №б/н від 31.07.2018», ні того, що повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей від 31.07.2018 може якимось чином підтверджувати дату поставки. Щодо доводів апеляційної скарги про сплату ТОВ «Кій-В» штрафу на претензію Міністерства оборони України ТОВ «Кій-В» вказує, що скаржник не надав належних та допустимих доказів сплати ТОВ «Кій-В» штрафу, а також доказів того, що ТОВ «Кій-В» отримало таку претензію.

ПАТ «Айбокс-Банк» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити оскаржуване рішення без змін. ПАТ «Айбокс-Банк» вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та необхідності надання переваги доказам, які були надані позивачем.

Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надала відповідь на відзив ТОВ «Кій-В», у якій проти доводів відзиві заперечує, вказує про наявність доказів сплати ТОВ «Кій-В» штрафу, що є підтвердженням визнання ТОВ «Кій-В» поставки товару з простроченням. Скаржник повторно зазначає, що надані з позовною заявою докази щодо дати поставки товару є більш вірогідними, ніж докази, надані ТОВ «Кій-В».

ТОВ «Кій-В» надало пояснення щодо відповіді позивача на відзив, у якому вказує, що позивач під час розгляду справи не надав зрозумілу та читабельну копію акта приймання-передачі, яка містила би реквізит дати « 31.07.2018». Щодо доводів апеляційної скарги про сплату ТОВ «Кій-В» штрафу, ТОВ «Кій-В» з посиланням на постанову Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №420/4129/19 вказує, що «сплата суми претензії зовсім не свідчить про визнання претензії. Спір щодо наявності правопорушення, за яке пред'явлено претензію, залишається.». Таким чином, дії, що не можуть бути прямим доказом визнання тих чи інших обставин, або ж наявності тих чи інших фактів - як то оплата претензії - не можуть бути достатніми та належними доказами ні факту визнання порушення, ні факту його наявності у дійсності. Також ТОВ «Кій-В» вказує, що прийняття товару відбулось без зауважень з боку одержувачів замовника.

Київська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надала відповідь на відзив ПАТ «Айбакс Банк», у якій вважає доводи відзиву безпідставними. На думку скаржника, лист в/ч НОМЕР_1 , надісланий на адресу адвоката ТОВ «Кій-В», не є належним та допустимим доказом у справі на підтвердження фактичного отримання товару.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

30.05.2018 Гарантією №2888-0518/KIV5.1v ПАТ «Айбокс Банк» (як гарант) зобов'язалось заплатити за ТОВ «Кій-В» (як принципала) Міністерству оборони України (як бенефіціару) кошти в розмірі 99 669,00 грн в якості забезпечення виконання Договору, який буде укладено між бенефіціаром та принципалом, згідно витягу з протоколу №75/257/4 від 18.05.2018 засідання тендерного комітету Міністерства оборони України щодо результатів відкритих торгів на закуплю обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (стелажі, 2 найменування), відповідно до оголошення №UA-2018-04-26-001552-а, опублікованого на веб-порталі Уповноваженого органу.

Згідно з вказаною Гарантією гарант бере на себе безвідкличні та безумовні зобов'язання виплатити бенефіціару суму у розмірі 99 669,00 грн через невиконання чи неналежне виконання принципалом умов договору закупівлі (стелажі, 2 найменування): стелаж для зберігання столового посуду; стелаж для хліба в лотках, протягом 10 робочих днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара відповідно до чинного законодавства України з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має зазначатись номер і дата договору, сума належна до сплати, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена йому у зв'язку із невиконанням чи неналежним виконанням принципалом умов договору із зазначенням, в чому саме полягає невиконання чи неналежне умов договору.

Будь-які вимоги або повідомлення стосовно цієї гарантії мають бути надіслані банку в письмовій формі та в такий час, щоб банк мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої гарантія втрачає чинність та всі зобов'язання банка втрачають силу без будь-яких наслідків для нього.

Ця Гарантія дійсна до 31.12.2019 (включно).

Зобов'язання банку згідно цієї гарантії втрачають силу в разі:

- закінчення строку дії цієї гарантії;

- своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за договором;

- повернення оригіналу гарантії банку або подання бенефіціаром письмової заяви про звільнення Банку від обов'язків за гарантією;

- в інших випадках, визначених чинним законодавством України.

06.06.2018 за результатами процедури закупівлі Міністерство оборони України (як замовник) та ТОВ «Кій-В» (як постачальник) уклали договір №286/2/18/39 (далі - договір) про поставку товарів для державних потреб - матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити обладнання для закладів громадського харчування, а саме: стелаж для зберігання столового посуду, стелаж для хліба в лотках (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару.

Згідно з п. 1.2 договору ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, викладеною у цьому пункті договору.

Зокрема, стелаж для зберігання столового посуду у кількості 92 шт, строк постачання - до 30.07.2018 включно; стелаж для хліба в лотках у кількості 79 шт, строк постачання - до 30.07.2018 включно.

Відповідно до п. 2.1 договору якість, маркування, тара та упаковка товару повинні відповідати вимогам чинних стандартів і в установленому порядку підтверджена документами, що визначені в договорі.

Постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, завірений належним чином, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника, повідомлення-підтвердження (п. п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до додатку 12.1.1 до договору місце поставки товару - 171 військова частина згідно з переліком.

Міністерство оборони України звернулось до ТОВ «Кій-В» з претензією (вих. №286/6/4227) від 07.08.2018, у якій, посилаючись на умови договору, акт приймання від 31.07.2018 №б/н та повідомлення-підтвердження від 31.07.2018 №б/н, вказало про порушення останнім умов договору, зокрема, прострочення терміну поставки на 1 добу та просило ТОВ «Кій-В» перерахувати на рахунок Міністерства оборони України штраф у розмірі 128,46 грн.

Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України направив ПАТ «Айбокс Банк» вимогу (вих. 286/6/7117) від 27.12.2018, у якій вказав, що постачальник (ТОВ «Кій-В») порушив умови договору №286/2/18/39 від 06.06.2018, а саме: станом на 30.07.2018 визначений обсяг товару повністю не поставлений. За таких підстав, посилаючись на надану ПАТ «Айбокс банк» гарантію, Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України просив перерахувати Міністерству оборони України кошти у розмірі 99 669,00 грн.

ПАТ «Айбокс Банк» листом (вих. № 541/12-б/б-01) від 29.01.2019 повідомило, що станом на дату цього листа вказана вимога не може бути задоволена, оскільки не відповідає умовам гарантії: не надано належного підтвердження повноважень підписанта вимоги та не долучено документів, що підтверджують обставини настання гарантійного випадку; питання щодо оплати за гарантією може бути повторно розглянуто після усунення вказаних недоліків.

Листом (вих. № 16/5971вих.20) від 05.11.2020 Військова прокуратура Київського гарнізону повідомила Міністерство оборони України (юридичний департамент), що опрацювала інформацію щодо укладеного договору про надання банківської гарантії від 11.05.2018 між ПАТ «Айбокс Банк» та Міністерством оборони України та підготувала позовну заяву до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ПАТ «Айбокс Банк» про стягнення банківської гарантії у розмірі 99 669,00 грн, у зв'язку з чим просила повідомити, чи вживались претензійно-позовні заходи Міністерством оборони України щодо стягнення суми банківської гарантії від 30.05.2018 №2888-0518/KIV5.1v.

Листом (вих. №298/5/1799) від 17.12.2020 на лист (вих. №16/5971вих20) від 05.11.2020 Міністерство оборони України повідомило Військову прокуратуру Київського гарнізону, що не пред'являло позов про стягнення з ПАТ «Айбокс Банк» банківської гарантії від 30.05.2018 №2888-0518/KIV5.1v на суму 99 669,00 грн.

У зв'язку з порушенням постачальником умов договору в частині зобов'язання щодо своєчасного постачання продукції - продукція поставлена 31.07.2018, з простроченням на 1 добу, враховуючи надану ПАТ «Айбокс Банк» (як гарантом) Міністерству оборони України (як бенефіціару) гарантії №2888-0518/КІV5.1v, прокурор звернувся з позовом у цій справі та просить стягнути з ПАТ «Айбокс Банк» 99 669,00 грн банківської гарантії.

Надана позивачем копія акта приймання-передачі №б/н обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (стелажі, 2 найменування), а саме: стелаж для зберігання столового посуду; стелаж для хліба в лотках (затверджено підписом відповідальної особи та скріплено печаткою в/ч НОМЕР_1 ) свідчить, що датою закінчення приймання є 31.07.2018; у графі «дата початку приймання» відомості щодо дати (числа) відсутні, місяць та рік приймання - липень 2018. Акт приймання передачі затверджено 31.07.2018.

Копія видаткової накладної №КІ-00011585 до договору №286/2/18/39 від 06.06.2018 підписана уповноваженими представниками ТОВ «Кій-В» (як постачальника) та в/чА0139 (як одержувача) та скріплена печатками Товариства та в/ч НОМЕР_1 , виготовлена таким чином, що встановити її конкретну дату (число) неможливо, чітко видно, що видаткова накладна була видана у липні 2018.

Копія повідомлення-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку (вих. №29), виготовлена таким чином, що встановити її конкретну дату неможливо, чітко видно, що воно було видане у липні 2018, свідчить, що матеріальні цінності отримані, прийняті на відповідальне зберігання та оприбутковані за бухгалтерським обліком військової частини (установи). На підставі підтвердних документів у меморіальному ордері 31.07.2018 здійснені записи згідно з переліком.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції ПАТ «Айбокс Банк» звернулось із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 відмовлено.

ПАТ «Айбокс Банк» та ТОВ «Кій-В» подали до Господарського суду міста Києва заяви про застосування строків спливу позовної давності, в якій просять відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ПАТ «Айбокс Банк» у поясненнях із запереченнями на доводи позивача, наведені у позовній заяві, вказує, що позивач не довів настання гарантійного випадку за банківською гарантією, відсутні докази на підтвердження вини ТОВ "Кій-В" у простроченні поставки товару на один день.

ТОВ «Кій-В» надало пояснення та заперечення щодо позовної заяви, у якому повідомило, що повністю підтримує заперечення та доводи, викладені відповідачем, а також вказало, що замовником зазначено неналежну дату на товаросупровідній документації. У якості додатків до вказаних пояснень ТОВ «Кій-В» долучило копію адвокатського запиту у в/ч НОМЕР_1 про надання інформації.

ТОВ «Кій-В» подало клопотання (заяву) про приєднання доказів до матеріалів справи, до якого долучило копію відповіді в/ч А0139 (вих. №19/1143) від 23.03.2021 на адвокатський запит адвоката Трофіменко І.В. з додатками: копія акта приймання-передачі №43 від 30.07.2018, копія видаткової накладної №КІ-0001585 від 30.07.2018.

Лист в/ч НОМЕР_1 (вих. №19/1143) від 23.03.2021 (за підписом командира в/ч НОМЕР_1 ) свідчить, що інформація або копії документів щодо надання перепустки для пропуску автомобіля Рено, номерний знак НОМЕР_2 , який здійснив поставку обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) до в/ч А0139, знищена за строками давності; датою фактичної доставки товару на територію в/ч А0139 є 30.07.2018, що підтверджується актом приймання-передачі №47 від 30.07.2018.

Колегія суддів відзначає, що в листі в/ч А0139 (вих. №19/1143) від 23.03.2021 вказано номер акта приймання-передачі №47 (скоріше за все, через описку), а додано акт приймання-передачі №43.

Копія акта приймання-передачі №43 обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (стелажі, 2 найменування), а саме: стелаж для зберігання столового посуду; стелаж для хліба в лотках (затверджено підписом відповідальної особи та скріплено печаткою в/ч А0139) свідчить, що датою початку приймання є 30.07.2018, дата закінчення приймання - 30.07.2018.

Видаткова накладна №КІ-00011585 до договору №286/2/18/39 від 06.06.2018, копію якої надала в/ч НОМЕР_1 , підписана уповноваженими представниками ТОВ «Кій-В» (як постачальника) та в/чА0139 (як одержувача) та скріплена печатками Товариства та в/ч НОМЕР_1 датована 30.07.2018.

Копія повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку (вих. №29), від 31.07.2018 свідчить, що матеріальні цінності отримані, прийняті на відповідальне зберігання та оприбутковані за бухгалтерським обліком військової частини (установи). У рядку «На підставі підтвердних документів у меморіальному ордері відсутні відомості щодо дати здійснення записів згідно з переліком.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України у свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України).

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 ГК України).

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта в межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ч. 2 ст. 564 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до п. 9 ч. 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

У даному випадку Гарантія є безумовною і безвідкличною, це гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого Гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

При цьому в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Проте обов'язкового переліку документів, які мають бути додані до вимоги по гарантії, закон не містить, тобто законодавець залишив на розсуд особи, яка складає гарантію, визначення у тексті гарантії певного переліку документів, які повинні бути додані до вимоги за гарантією.

Поряд з цим ст. 1 Уніфікованих правил для гарантій за вимогою в редакції 1992 року (публікація Міжнародної торгової палати № 458 (МТП № 458) визначено, що ці правила застосовуються до будь-якої банківської гарантії або доповненню до неї, яку гарант зобов'язався надати та в якій зазначено, що вона складена згідно з цими правилами (публікація МТП № 458) та обов'язкова для всіх сторін в гарантійному зобов'язанні, якщо інше прямо не зазначено в гарантії або доповненні до неї.

Згідно з п. 2 вказаних Правил гарантія за своєю природою є самостійною угодою, незалежною від основного контракту або тендера, на яких вона ґрунтується, а тому гарант ніяким чином не пов'язаний таким контрактом або тендером, незважаючи на те, що посилання на них міститься в тексті гарантії. Обов'язок гаранта - це сплата грошової суми, зазначеної у гарантії, при представленні письмової вимоги її сплатити і інших документів, зазначених у гарантії, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам, описаним у гарантії.

Враховуючи приписи ст. ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі №910/20326/17.

Згідно з п. 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Пунктом 37 Положення передбачено, що банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

При вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №910/20306/17.

Вирішуючи спір у цій справі та надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо доказів у справі, колегія суддів вважає за можливе звернутися до принципу більшої вірогідності, до якого вже звертався Верховний Суд, зокрема, у постанові Верховного Суду у справі № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10) від 12.04.2018. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання».

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 р. (заява № 22750/02) у справі Бендерський проти України (BENDERSKIY v. Ukraine) суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

У даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності надає можливість колегії суддів зробити наступні висновки, ґрунтуючись на встановлених під час розгляду фактах та вважає цілком вірогідним, що поставка товару відбулась 30.07.2018.

При цьому колегія суддів враховує, що надана командиром в/ч НОМЕР_1 копія акта приймання-передачі обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (стелажі, 2 найменування), а саме: стелаж для зберігання столового посуду; стелаж для хліба в лотках (затверджено підписом відповідальної особи та скріплено печаткою в/ч НОМЕР_1 ) свідчить, що датою початку приймання є 30.07.2018, дата закінчення приймання - 30.07.2018; видаткова накладна №КІ-00011585 до договору №286/2/18/39 від 06.06.2018 підписана уповноваженими представниками ТОВ «Кій-В» (як постачальника) та в/чА0139 (як одержувача) та скріплена печатками Товариства та в/ч А0139 датована 30.07.2018; копія повідомлення-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку (вих. №29) від 31.07.2018 свідчить, що матеріальні цінності отримані, прийняті на відповідальне зберігання та оприбутковані за бухгалтерським обліком військової частини (установи). У рядку «На підставі підтвердних документів у меморіальному ордері відсутні відомості щодо дати здійснення записів згідно з переліком.

Апеляційний господарський суд вважає, що документи, які підписувались в/ч НОМЕР_1 та надані цією військовою частиною, свідчать про обставини, які мали місце на території цієї військової частини, та відповідають вимогам чинного процесуального законодавства щодо належності доказів. При цьому колегія суддів враховує, що прокурор не заявляв про призначення у справі експертизи щодо наданих у матеріли справи документів, отриманих від в/ч НОМЕР_1 , а також не надав доказів, які б спростовували обставини, про які свідчать надані документи, які датовані 30.07.2018.

Як встановлено вище, поставка товару за умовами договору №286/2/18/39 від 06.06.2018 мала бути здійснена до 30.07.2018 включно та фактично була здійснена 30.07.2018, що підтверджується наданими у матеріали справи доказами - актом приймання-передачі товару від 30.07.2018, видатковою накладною №КІ-0001585 від 30.07.2018; повідомленням-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку, від 31.07.2018.

Наведеним спростовуються наведені в обґрунтування позовних вимог доводи прокурора щодо поставки товару з простроченням встановленого у договорі строку.

Крім того апеляційний господарський суд вважає за необхідне відзначити таке.

Частиною 1 ст. 561 ЦК України встановлено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана.

Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (ч. 4 ст. 563 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі, зокрема, закінчення строку дії гарантії (п. 2 ч. 1 ст. 568 ЦК України).

Встановлено, що Гарантія №2888-0518/KIV5.1v від 30.05.2018 дійсна до 31.01.2019 включно.

Зобов'язання Банку згідно цієї Гарантії втрачають силу в разі, в т.ч.:

- закінчення строку дії цієї Гарантії;

- своєчасного виконання у повному обсязі принципалом своїх зобов'язань перед бенефіціаром за договором.

Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України направив ПАТ «Айбокс Банк» вимогу (вих. 286/6/7117) від 27.12.2018, у якій вказав, що постачальник (ТОВ «Кій-В») порушив умови договору №286/2/18/39 від 06.06.2018, а саме: станом на 30.07.2018 визначений обсяг товару повністю не поставлений. За таких підстав, посилаючись на надану ПАТ «Айбокс банк» гарантію, Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України просив перерахувати Міністерству оборони України кошти у розмірі 99 669,00 грн.

ПАТ «Айбокс Банк» листом (вих. № 541/12-б/б-01) від 29.01.2019 повідомило, що станом на дату цього листа вказана вимога не може бути задоволена.

ПАТ «Айбокс Банк» вказало, що долучені до вимоги копії довіреностей засвідчені самим Гулевичем В.В., але Міністерством оборони України не було долучено документів, які підтверджували б повноваження Гулевича В.В. на засвідчення документів; також Міністерством оборони України не долучено документів, що підтверджують обставини настання гарантійного випадку. На підставі вищезазначеного Банк не може задовольнити направлену Міністерством оборони України вимогу. ПАТ «Айбокс Банк» також зазначив, що питання щодо оплати за Гарантією може бути повторно розглянуто після усунення вказаних недоліків.

Повторного звернення Міністерства оборони України до ПАТ «Айбокс Банк» не було, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, фактично належного звернення Міністерства оборони України до Банку в межах строку дії гарантії не відбулось.

З позовом прокурор звернувся лише 22.12.2020.

Враховуючи наведене, встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської спеціалізованої прокуратури у Військовій та оборонній сфері Центрального регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/20408/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у справі №910/20408/20 залишити без змін.

Справу №910/20408/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді І.П. Ходаківська

В.А. Корсак