Постанова від 30.11.2021 по справі 910/1929/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2021 р. Справа № 910/1929/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - ОСОБА_1, Храпійчук В.О.

відповідача - Сергєєв П.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 (повне рішення складено 10.09.2021)

у справі №910/1929/19 (суддя - Джарти В.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА"

про стягнення частки в статутному капіталі та прибутку (дивідендів).

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" про:

- стягнення грошових коштів у сумі 224994,28 грн, що становить 16,30% статутного капіталу відповідача;

- стягнення дійсної (ринкової) вартості майна станом на 28.12.2017 пропорційно частці у статутному капіталі відповідача, з урахуванням стягнення вказаної вище суми, після проведення відповідних експертиз;

- стягнення частини прибутку (дивідендів), одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" за період з 01.01.2017 по 28.12.2017 включно, на момент виходу позивача;

- стягнення належної позивачу частини прибутку (дивідендів), одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" за результатами господарської діяльності за 4 квартал 2016 року;

- стягнення після встановлення відповідними судовими експертизами у порядку статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення сплати заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виплатив ОСОБА_1 за період з 27.12.2017 по 09.01.2019 грошові кошти в сумі 1074500,00 грн згідно даних Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" щодо оцінки ринкової вартості активів товариства у відношенні до відсоткового розміру частки позивача в статутному капіталі. Проте, на переконання позивача, виплата його частки в статутному капіталі у розмірі 16,30% здійснена не на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, що призвело до заниження розміру такої виплати.

Також разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи з метою визначення дійсної (ринкової) вартості майна відповідача та його прибутку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2019 відкрито провадження у справі №910/1929/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

За результатами підготовчого засідання 24.04.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва призначено у справі №910/1929/19 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз в особі Чернігівського відділення, та зупинено провадження. На вирішення експертів поставлено наступні питання:

- яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", у тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 28.12.2017;

- який розмір прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" за 2017 рік;

- який розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" у грошовому еквіваленті, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів, з урахуванням ринкової вартості чистих активів, пропорційно розміру частки (16,30%) у статутному капіталі станом на 28.12.2017?

13.01.2020 та 27.02.2020 до суду першої інстанції від експертної установи надійшли клопотання експертів, у яких останні просили надати письмове погодження на проведення вищезазначеної експертизи у строк більше трьох місяців, а також клопотання про проведення обстеження.

За наслідками розгляду вказаних клопотань судом постановлено ухвалу від 29.04.2020.

17.08.2020 до суду від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про проведення обстеження, яке необхідне для надання висновку судової комплексної експертизи в частині оціночно-будівельної експертизи.

Вказане клопотання було задоволено відповідно до ухвали суду від 28.08.2020.

07.09.2020 до суду від експертної установи надійшло клопотання про проведення обстеження, яке необхідне для надання висновку судової комплексної експертизи в частині оціночно-будівельної експертизи.

За наслідками розгляду вказаного клопотання судом постановлено ухвалу від 23.09.2020.

14.12.2020 до суду надійшло клопотання експерта про витребування у сторін повного переліку рухомого майна (необоротні та оборотні активи).

Ухвалою від 24.12.2020 поновлено провадження у справі, задоволено клопотання експерта, зобов'язано відповідача надати для дослідження докази та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

08.06.2021 до суду першої інстанції надійшли матеріали справи №910/1929/19 та висновок експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної, товарознавчої, автотоварознавчої та економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 провадження у справі №910/1929/19 поновлено та призначено підготовче засідання.

16.06.2021 до суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 4001416,75 грн, з яких: 3501236,00 грн - основний борг, 380755,03 грн - інфляційні втрати та 119425,72 грн - 3% річних.

За наслідками судового засідання 17.06.2021 судом прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі №910/1929/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" на користь позивача 3501236,00 грн боргу, 14100,87 грн 3% річних та 35012,36 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення суд в порушення ст. ст. 53, 54 та 71 Закону України "Про господарські товариства" та висновків Вищого господарського суду України, викладених у п. 4.19 постанови пленуму №4 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», не врахував, що при визначенні суми, яка підлягає виплаті позивачу, враховуються саме дані балансу/звіту, а не пояснення однієї зі сторін у справі.

Також у поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що при вирішенні питання виплати учаснику, що вийшов зі складу товариства, слід враховувати реально сплачену/внесену ним частку та у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу, при цьому, мають досліджуватись первинні бухгалтерські документи в підтвердження внесення вкладу. Однак, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", суд першої інстанції взагалі не надав будь-якої правової оцінки тому факту, що номінальна частка, що вказується в статуті та у відомостях з ЄДРПОУ, може не відповідати реально внесеній/оплаченій частці.

Насамкінець, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" вказує на допущені порушення місцевим господарським судом норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, а саме ст. ст. 73, 76, 86 та 104 ГПК України, оскільки, на переконання скаржника, у висновку експертів містяться певні неточності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 апеляційну скаргу у справі №910/1929/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1929/19, призначено її до розгляду на 09.11.2021, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 02.11.2021 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У призначеному засіданні суду 09.11.2021 розпочато розгляд апеляційної скарги по суті та оголошено перерву до 30.11.2021.

22.11.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" надійшли додаткові пояснення у справі.

У судове засідання 30.11.2021 з'явилися представники сторін та особисто позивач і надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що ОСОБА_1 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" з часткою у статутному капіталі у розмірі 224994,28 грн, що підтверджується статутом відповідача у редакції станом на 2017 рік.

28.12.2017 ОСОБА_1 подав до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу його засновників (учасників) та виплати належної йому частки у статутному капіталі, яка складає 16,30% статутного капіталу.

На момент подачі заяви про вихід учасниками товариства також були:

- ОСОБА_2 , розмір частки якого на день затвердження нової редакції статуту становив 705350,16 грн, що складала 51,10% статутного капіталу;

- ОСОБА_3 , розмір частки якого становив 224994,28 грн, що складала 16,30% статутного капіталу;

- ОСОБА_4 , розмір частки якої становив 224994,28 грн, що складала 16,30% статутного капіталу.

15.01.2018 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", оформленим протокол №65, вирішено задовольнити заяву ОСОБА_1 про вихід з товариства.

Відповідно до п. 4.1 статуту відповідача майно товариства становлять його необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства.

Товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (п. 4.2 статуту).

Згідно з п. п. 4.3 та 5.1 статуту прибуток, одержаний товариством як результат його господарської діяльності, після сплати податків, інших обов'язкових платежів, відсотків, та штрафних санкцій використовується для створення фондів товариства, а решта розподіляється між учасниками товариства.

За змістом п. п. 7.2 та 7.3 статуту процедура виходу учасника передбачає сплату вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці учасника в статутному капіталі, після затвердження звіту за рік, в якому вийшов учасник, але не більше 12 місяців з дня виходу.

Пунктом 7.4 статуту товариства визначено право учасника, який виходить, отримати належну частку прибутку в році до моменту його виходу.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" виплатило на користь ОСОБА_1 за період з 27.12.2017 по 09.01.2019 грошові кошти в сумі 1074500,00 грн на підставі звіту про оцінку майна, виконаного на замовлення відповідача.

Разом з цим, позивач вважав, що вказана сума не є належною та достатньою до виплати йому і не відображає дійсної (ринкової) вартості майна і прибутку відповідача пропорційно до його частки у статутному капіталі.

Наведене стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних, оскільки, на його переконання, належним чином та у повному обсязі здійснив виплату грошових коштів учаснику, що вийшов, згідно даних товариства щодо оцінки ринкової вартості активів у відношенні до відсоткового розміру реально внесеної/оплаченої частки позивача у статутному капіталі. Товариство з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" також наголошувало на необхідності врахування даних балансу товариства з урахуванням експертної оцінки ринкової вартості активів за мінусом пасивів та визначення вартості частки пропорційно внесеній позивачем частині вкладу, а не зазначеній в установчих документах номінальній частці.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався висновком експертів щодо визначення розміру частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" з урахуванням даних балансу, пояснень відповідача та даних додатку №1 до протоколу загальних зборів учасників товариства №85 від 10.12.2018. Судом встановлено, що розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства станом на 28.12.2017 складав 4575736,00 грн, виходячи з розміру його частки 16,30%, та з урахуванням дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів товариства, за вирахуванням його зобов'язань. Отже, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" виплачено на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1074500,00 грн, місцевий господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення суми основного боргу.

При цьому, судом відхилено аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" стосовно того, що виплату учаснику слід проводити пропорційно фактично внесеній позивачем частині вкладу, а не зазначеній в установчих документах номінальній частці. На переконання місцевого господарського суду, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2017 розмір внеску ОСОБА_1 до статутного фонду становив 224994,28 грн, що складало 16,30%, виплата учаснику повинна здійснюватися виключно на основі розміру частки, наведеній у реєстрі та статуті.

Окрім цього, судом також частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Суд взяв до уваги, що заява про вихід ОСОБА_1 з товариства датована 28.12.2017, а тому з огляду на положення ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" прострочення відповідача з виплати вартості частини майна товариства мало місце лише з 29.12.2018. Однак, нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем починаючи з 28.12.2017.

Проте, апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки місцевого господарського суду з приводу того, що виплата вартості частки учаснику повинна здійснюватися виключно на основі розміру номінальної частки, наведеній у реєстрі та статуті. Тому, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо задоволення у повному обсязі заявленого позову в частині стягнення суми основного боргу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з положеннями ст. 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до ст. 148 ЦК України, яка була чинною станом на дату виходу позивача зі складу учасників товариства, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Під час розгляду спорів про стягнення вартості частини майна товариства з обмеженою відповідальністю та розміру частини прибутку господарські суди повинні мати на увазі, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учаснику, який вийшов, обчислюються на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства. Судам слід враховувати, що у разі виходу учасника з товариства чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов'язку здійснити виплату такому учаснику вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, у строки, коротші, ніж встановлені ст. 54 Закону України "Про господарські товариства". Водночас, обов'язок товариства щодо розрахунків при виході з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов'язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати (п. п. 4.14 та 4.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Відповідно до ст. 66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

За змістом ст. 139 ГК України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Статтею ?12 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариство є власником: майна, переданого йому переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14).

Як було зазначено вище, звертаючись з заявою про вихід зі складу учасників відповідача, ОСОБА_1 просив провести з ним розрахунки та виплатити частку у розмірі 16,30% шляхом перерахунку суми коштів, пропорційних до ринкової вартості її частки в статутному фонді товариства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що долучені відповідачем до матеріалів справи фінансові звіти та звіт про оцінку майна, на підставі яких товариством здійснено розрахунок частки ОСОБА_1 , датовані 01.01.2018 та 12.03.2018 відповідно, а у звіті про вартість майна вказано, що датою оцінки є 01.03.2018. Однак, оскільки заява про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників подана 28.12.2017, для правильного вирішення спору необхідним є визначення вартості частки саме на дату виходу учасника.

У зв'язку з цим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2019 призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", у тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 28.12.2017;

- який розмір прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" за 2017 рік;

- який розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" у грошовому еквіваленті, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів, з урахуванням ринкової вартості чистих активів, пропорційно розміру частки (16,30%) у статутному капіталі станом на 28.12.2017?

Згідно з наявним у матеріалах справи висновком експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної, товарознавчої, автотоварознавчої та економічної експертизи №2462-2465/19-24/2218-2574/21-24 від 27.05.2021 експертами надано наступні відповіді:

1) у межах наданих на дослідження документів, дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", у тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 28.12.2017:

- при умові врахування судом даних балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" на 28.12.2017 округлено становить 25388000,00 грн;

- при умові врахування судом: даних балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" на 28.12.2017; пояснень відповідача №670/2 від 19.11.2019 в частині того, що виконання гарантійних зобов'язань є вкрай невизначеними; даних додатку №1 до протоколу загальних зборів учасників №85 від 10.12.2018 в частині не врахування у вартості майна суми податку на додану вартість з отриманих авансів та податкового кредиту на предоплату постачальникам, округлено становить 28072000,00 грн;

2) за даними балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" станом на 28.12.2017 збиток за звітний період рік складав 12883000,00 грн. За даними згідно звіту про фінансові результати станом на 28.12.2017 збиток за звітний період складає 18446000,00 грн;

3) у межах наданих на дослідження документів, розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" у грошовому еквіваленті, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів, з урахуванням ринкової вартості чистих активів, пропорційно розміру частки (16,30%) у статутному капіталі станом на 28.12.2017:

- при умові врахування судом даних балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" на 28.12.2017, округлено становить 4138244,00 грн;

- при умові врахування судом: даних балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" на 28.12.2017; пояснень відповідача №670/2 від 19.11.2019 в частині того, що виконання гарантійних зобов'язань є вкрай невизначеними; даних додатку №1 до протоколу загальних зборів учасників №85 від 10.12.2018 в частині не врахування у вартості майна суми податку на додану вартість з отриманих авансів та податкового кредиту на предоплату постачальникам, округлено становить 4575736,00 грн.

Отже, як убачається з висновку експертів, він містить по дві відповіді на поставлені питання щодо дійсної (ринкової) вартості усього майна товариства та розміру частини дійсної (ринкової) вартості майна пропорційно розміру частки позивача.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Місцевий господарський суд для встановлення суми, належної до виплати позивачу, взяв за основу висновок експертів, зроблений на основі не лише даних балансу (звіту про фінансовий стан) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", а і з урахуванням пояснень відповідача №670/2 від 19.11.2019 в частині того, що виконання гарантійних зобов'язань є вкрай невизначеними, та даних додатку №1 до протоколу загальних зборів учасників №85 від 10.12.2018 в частині не врахування у вартості майна суми податку на додану вартість з отриманих авансів та податкового кредиту на предоплату постачальникам.

Проте, вказані висновки суду жодним чином не обґрунтовані.

У поданій апеляційній скарзі відповідач з цього приводу зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення в порушення ст. ст. 53, 54 та 71 Закону України "Про господарські товариства" та висновків Вищого господарського суду України, викладених у п. 4.19 постанови пленуму №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", суд не врахував, що при визначенні суми, яка підлягає виплаті позивачу, враховуються саме дані балансу/звіту, а не пояснення однієї зі сторін у справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4.19 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України учаснику, який вийшов, має бути виплачена вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, у тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна не виробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Відповідно до положень ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Майно та зобов'язання підприємства обліковуються на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерела їх формування. Тому вартість частини майна товариства, пропорційної частці в статутному капіталі, що підлягає виплаті учаснику, за загальним правилом визначається на підставі балансу товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки.

У ч. 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, належної до виплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Аналогічні положення містяться також у п. 30 постанови пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", відповідно до якого при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

З огляду на викладене, суд зауважує на тому, що для визначення розміру дійсної (ринкової) вартості усього майна відповідача, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення, з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 28.12.2017 слід враховувати дані офіційного документу - балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 28.12.2017.

Отже, для встановлення дійсної (ринкової) вартості усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" станом на 28.12.2017 слід приймати до уваги визначену експертами суму лише на підставі даних балансу (звіту про фінансовий стан), яка округлено становить 25388000,00 грн, а не 28072000,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що врахування окрім балансу певних пояснень сторін є неправомірним, оскільки такі пояснення не є доказами у справі, а є виключно правовою позицією однієї зі сторін.

Таким чином, доводи відповідача у наведеній частині є обґрунтованими.

Також у поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при вирішенні питання виплати учаснику, що вийшов зі складу товариства, слід враховувати реально сплачену/внесену ним частку та у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу, при цьому мають досліджуватись первинні бухгалтерські документи в підтвердження внесення вкладу. Однак, на переконання Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", суд першої інстанції взагалі не надав будь-якої правової оцінки тому факту, що номінальна частка, що вказується в статуті та у відомостях з ЄДРПОУ, може не відповідати реально внесеній/оплаченій частці.

Колегія суддів вважає наведені доводи обґрунтованими, та такими що знаходять своє відображення у судовій практиці судів вищих інстанцій.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.09.2020 у справі №910/17473/16, відповідно до положень ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" учасник господарського товариства, який реалізував своє право на вихід з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов'язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за відповідний рік у дванадцятимісячний строк з дня виходу. При цьому, відповідне право на одержання вартості частини майна при виході з господарського товариства виникає в учасника товариства лише після внесення ним частки у визначеному розмірі до статутного капіталу товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Наведена позиція є усталеною та неодноразово також застосовувалася і Вищим господарським судом України у свої постановах. Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі №925/794/13 зазначено, що посилання судів на виписки з ЄДРПОУ, копії протоколів загальних зборів та наказ товариства, як на належні докази наявності у позивача відповідного корпоративного права, є необґрунтованим. В контексті зазначеного, суд здійснив посилання на вже згаданий п. 30 постанови пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008, відповідно до якого у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Аналогічна позиція також міститься і у постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2016 у справі №904/82/15.

Отже, на переконання апеляційного суду, під час розгляду даної справи суду першої інстанції необхідно було дослідити обставини з приводу того, чи повністю внесено ОСОБА_1 свій вклад у розмірі 224994,28 грн, що номінально становить 16,30%, та якими саме первинними документами підтверджується факт такого внесення.

Так, сплата учасником своєї частки в статутному капіталі товариства має бути підтверджена певними первинними бухгалтерськими документами, зокрема, банківськими виписками, прибутково-касовими ордерами, виписками з рахунку, довідками, актами приймання-передачі майна тощо.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оплатив (вніс) свою частку у статутному капіталі відповідача лише до моменту його збільшення у сумі 71883,00 грн у той час, коли розмір статутного капіталу складав ще 441000,00 грн.

Проте, на момент виходу у позивача було чинним та не виконаним зобов'язання щодо оплати своєї частки у сумі 153111,28 грн у збільшеному статутному капіталі відповідача, розмір якого було визначено в сумі 1380333,00 грн. Зазначене підтверджується наступним.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", оформленого протоколом №14 від 12.03.2012, ОСОБА_1 прийнято до складу учасників товариства з часткою у розмірі 66194,57 грн, що становило 15% статутного капіталу. Внесення зазначеного вкладу ОСОБА_1 учасники справи не заперечують.

24.11.2015 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", результати яких оформлені протоколом №35. На вказаних загальних зборах прийнято рішення, зокрема, про зменшення статутного капіталу товариства з 441297,17 грн до 375102,60 грн. Вартість частки ОСОБА_1 залишилася незмінною - 66194,57 грн, проте у відсотковому співвідношенні збільшилася до 17,65%, оскільки зменшилася кількість учасників.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", оформленого протоколом №41 від 05.04.2016, збільшено статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів до 441000,00 грн. Тому, частку ОСОБА_1 також було збільшено до 71883,00 грн, що становило 16,3% статутного капіталу. Позивач вніс (доплатив) свій вклад до статутного капіталу у сумі 5688,42 грн 13.09.2016, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією прибутково-касового ордеру №90.

Також 30.06.2017 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", результати яких оформлені протоколом №55. На вказаних загальних зборах прийнято рішення, зокрема, про збільшення статутного капіталу товариства до 1380333,00 грн. Тому, частку ОСОБА_1 також було збільшено до 224994,28 грн, що становило 16,3% статутного капіталу.

08.12.2017 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА", результати яких оформлені протоколом №60. На зборах були присутні всі учасники товариства. Одним з питань порядку денного зборів було питання щодо зменшення статутного капіталу товариства та підписання нової редакції статуту.

Разом з цим, після обговорення учасниками товариства вказаного питання загальні збори одноголосно вирішили не зменшувати розмір статутного капіталу товариства та не підписувати і не реєструвати нову редакцію статуту, а всім учасникам внести у якості оплати за пропорційно розподілені учасникам товариства частки від статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготинський механічний завод", що було приєднано до статутного капіталу згідно з рішенням загальних зборів від 30.06.2017, у загальній сумі 939333,00 грн, з яких, зокрема, ОСОБА_1 необхідно сплатити товариству грошові кошти у сумі 153111,28 грн у строк не пізніше 6 (шести) календарних місяців з дати прийняття рішення.

Протокол загальних зборів №60 від 08.12.2017 підписано всіма учасниками, зокрема, і ОСОБА_1 .

Проте, ОСОБА_1 так і не сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" грошові кошти в сумі 153111,28 грн у якості свого вкладу до статутного капіталу. Доказів такої сплати матеріали справи не містять.

Заява про вихід позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" датована 28.12.2017, тобто після прийнятого рішення про збільшення розміру статутного капіталу і встановленого у ньому обов'язку про необхідність внесення грошових коштів.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства зобов'язані, зокрема: додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

З огляду на усе вищезазначене, при здійснені розрахунку суми, що підлягала виплаті ОСОБА_1 , слід враховувати той факт, що позивач оплатив/вніс свій вклад до статутного капіталу лише у розмірі 71883,00, що округлено становить 5,21% статутного капіталу: 1380333,00 (розмір статутного капіталу) / 71883,00 * 100%.

Також слід зазначити, що з набуттям 17.06.2018 чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №22 75-VIIІ зазначене питання знайшло своє нормативно-правове регулювання.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Однак, як вже зазначалося, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві та під час розгляду справи в місцевому господарському суді не надав жодного доказу на підтвердження того, яка ж сума була ним оплачена (внесена) у якості вкладу до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА".

На момент виходу у позивача було чинним і не виконаним зобов'язання щодо оплати своєї частки у сумі 153111,28 грн у збільшеному статутному капіталі відповідача.

Разом з цим, судом першої інстанції не надано правової оцінки та не досліджено як докази протокол загальних зборів №55 від 30.06.2017, на яких прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу, та протокол №60 від 08.12.2017 про встановлення строку для внесення вкладу після збільшення статутного капіталу.

Отже, прирівнювання судом номінальної частки в статутному капіталі, що вказана у статуті та ЄДРПОУ, до реально внесеної частки, а також здійснення виплати суми грошових коштів учаснику, що вийшов, виходячи з номінальної частки, а не реально внесеної/оплаченої частки, є неправомірним, а тому висновки суду про врахування частки при здійсненні виплати у розмірі 16,3%, а не 5,21% (реально внесена/сплачена частка) є такими, що прийняті з порушення чинного законодавства.

Таким чином, апеляційним судом встановлені наступні обставини:

- для встановлення дійсної (ринкової) вартості усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" станом на 28.12.2017 слід приймати до уваги визначену експертами суму лише на підставі даних балансу (звіту про фінансовий стан), яка округлено становить 25388000,00 грн;

- при здійснені розрахунку суми, що підлягала виплаті ОСОБА_1 , слід враховувати той факт, що позивач оплатив/вніс свій вклад до статутного капіталу лише у розмірі 71883,00, що становить 5,21% статутного капіталу.

Як наслідок, розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" у грошовому еквіваленті пропорційно розміру фактично оплаченої частки (5,21%) у статутному капіталі станом на 28.12.2017, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 , становить 1322714,80 грн та розраховується наступним чином: 25388000,00 (дійсна (ринкова) вартість усього майна) * 5,21%.

Зважаючи на встановлення обставин виходу ОСОБА_1 зі складу учасників відповідача та часткову виплату вартості частини майна у сумі 1074500,00 грн, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для захисту прав позивача шляхом стягнення частини вартості майна лише у розмірі 248214,80 грн (1322714,80 - 1074500,00), а не встановленому судом першої інстанції.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині підлягають частковому задоволенню.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача в частині порушення місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення норм процесуального права, а саме ст. ст. 73, 76, 86 та 104 ГПК України, оскільки, на переконання скаржника, у висновку експертів містяться певні неточності.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відтак, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) відповідач мав право на підставі ст. 107 ГПК України подати клопотання про призначення повторної експертизи з дорученням її проведення іншим експертам, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями.

Також, як вірно встановлено місцевим господарським судом, до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" підлягає застосуванню спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, у якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. При цьому, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли учасник товариства, який вийшов з його складу, вимагає сплатити на його користь вартість частини майна такого товариства. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" 380755,03 грн інфляційних втрат та 119425,72 грн 3% річних, нарахованих за період з 28.12.2017 по 15.02.2019 на суму боргу 3501236,00 грн.

Разом з цим, положення ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачають проведення виплати вартості частини майна товариства пропорційно до частки в статутному капіталі при виході учасника з товариства у строк до 12 місяців з дня виходу.

Беручи до уваги, що заява про вихід ОСОБА_1 з товариства датована 28.12.2017, прострочення відповідача з виплати вартості частини майна товариства мало місце лише з 29.12.2018. Тому судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги в наведеній частині та здійснено перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат за період з 29.12.2018 до 15.02.2019.

Поряд з цим, зобов'язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основного зобов'язання, а тому такі суми нараховуються на суму заборгованості.

Апеляційним судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" перед позивачем з виплати останньому вартості частини майна товариства становить 248214,80 грн. Отже, вказана сума є базою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 29.12.2018 до 15.02.2019.

Апеляційний суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, прийшов до висновку про покладення на відповідача обов'язку зі сплати на користь ОСОБА_1 999,66 грн 3% річних та 3748,03 грн інфляційних втрат.

За наведених обставин, заявлені позовні вимоги також підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі №910/1929/19 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" на користь ОСОБА_1 248214,80 грн боргу, 999,66 грн 3% річних та 3748,03 грн інфляційних втрат.

За вказаних обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, проведення судової експертизи та подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТМА" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 у справі №910/1929/19 скасувати частково та ухвалити нове рішення.

3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31, ідентифікаційний код 25640097) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 248214 (двісті сорок вісім тисяч двісті чотирнадцять),80 грн боргу, 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять),66 грн 3% річних, 3748 (три тисячі сімсот сорок вісім),03 грн інфляційних втрат, 3793 (три тисячі сімсот дев'яносто три),94 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 15957 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім),74 грн витрат на проведення судової експертизи.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити."

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "ТМА" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31, ідентифікаційний код 25640097) 74833 (сімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три),46 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.12.2021.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В.Андрієнко