Ухвала від 22.01.2021 по справі 910/20726/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

22.01.2021Справа № 910/20726/20

Суддя Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Військового прокурора Київського гарнізону 01014, м. Київ, вул. Петра Болобочана, 8А в інтересах держави в особі

Міністерства Оборони України 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6

до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" 03150, м. Київ, вул. Ділова, 9А

про стягнення 177 498,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військовим прокурором Київського гарнізону до Господарського суду міста Києва подано позовну заяву в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» 177 498,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" порушило взяті на себе зобов'язання за укладеним між останнім та Міністерством оборони України Договором № 286/2/18/18 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 14.05.2018 року в частині терміну постачання товару, виконання умов якого було забезпечено виданою відповідачем Банківською гарантією від 11.05.2018 року № 2309-0518/EKL3v на суму 177 498,00 грн., внаслідок чого наявні підстави для виплати міністерству оборони України як бенефіціару вказаної суми.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви закріплені у статті 162 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано і у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015 року.

Так, згідно ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень (ч.4).

З наведених норм господарського процесуального законодавства, а також приписів Закону України "Про прокуратуру" випливає, що прокурор є процесуальним позивачем у справі - тобто особою, яка ініціює відкриття провадження у справі на захист прав і інтересів інших осіб у випадках, коли це прямо дозволено законом.

При цьому відповідно до Закону України "Про прокуратуру" підставами представництва прокуратурою інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави та не здійснення або неналежне здійснення захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та за відсутності такого органу.

В свою чергу інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для встановлення судом правових підстав для представництва.

Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів.

Суд також звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 року по справі № 924/1237/17.

При цьому як зазначено в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 910/9736/19, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва інтересів саме держави, не повинен установлювати протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як встановлено судом, прокурор в позовній заяві визначив Міністерство оборони України як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, зазначаючи при цьому, що Міністерством оборони України як бенефіціаром за гарантією не вжито достатніх заходів для забезпечення виконання гарантом своїх зобов'язань, зокрема, станом на сьогоднішній день з відповідною позовною заявою до суду міністерство не зверталось.

Поряд із цим судом встановлено, що листом №16/5836вих.20 від 23.10.2020 року прокурор повідомив позивача про намір пред'явлення позову до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" у зв'язку з порушенням інтересів держави, у відповідь на який Міністерством оборони України листом № 298/5/1802 від 17.12.2020 року повідомлено прокурора про відсутність відповідного позову.

Будь - яких доказів на підтвердження вчинення/невчинення компетентних органом заходів щодо усунення порушення інтересів держави протягом розумного строку, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації (подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення) позовні матеріали не містять.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини та з урахуванням положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, суд дійшов висновку, що прокурор не надав належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону, які підтверджують необхідність здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Міністерства оборони України.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

За наведених обставин, оскільки подана позивачем позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати прокурору строк для усунення вищевказаних недоліків.

Суд звертає увагу прокурора на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Військового прокурора Київського гарнізону без руху.

2. Встановити Військовому прокурору Київського гарнізону строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити Військовому прокурору Київського гарнізону спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду належних та допустимих доказів відповідно до вимог процесуального закону, які підтверджують необхідність та підстави здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Міністерства оборони України;

Надати суду докази направлення копій вказаних доказів сторонам.

4. Ухвала набрала законної сили з моменту підписання 22.01.2021 року та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Селівон