Рішення від 28.09.2020 по справі 910/10731/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2020Справа № 910/10731/20

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Глобус", м. Київ

про стягнення 89 694,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Глобус" (відповідач) суми в розмірі 89 694,00 грн, у зв'язку з порушенням відповідачем ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" та використанням інформації, яка містить комерційну таємницю позивача.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.07.2020 відкрито провадження у справі №910/10731/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 2/34, направлялась ухвала суду від 28.07.2020 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473248570 отримав ухвалу суду від 28.07.2020 про відкриття провадження у справі 04.08.2020.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 19.08.2020 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в позовній заяві Верховним Судом проводились відкриті торги на закупівлю - «Ремонт реставраційний частини будівлі літер «А» (праве крило у вісях « 21-33» та «А/2- С/2»), що розташована на проспекті Повітрофлотському, 28 у Солом'янському районі м. Києва», місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг - 03063, Україна, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 28, кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 27.10.2018 о 18:00, очікувана вартість: 298 987 787,00 грн (з ПДВ).

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі у Торгах тендерні пропозиції подали ТОВ «ВБК «Побутрембуд» з початковою ціновою пропозицією 298 688 352,00 грн (кінцева пропозиція 298 598 658,00 грн) та ТОВ «КВФ «Глобус» з початковою ціновою пропозицією 298 935 120,00 грн (кінцева пропозиція 298 628 204,00 грн).

До аукціону допущені тендерні пропозиції ТОВ «ВБК «Побутрембуд» і ТОВ «КВФ «Глобус».

За результатами оцінки пропозицій конкурсних торгів Замовником 06.11.2018 було акцептовано пропозицію конкурсних торгів ТОВ «ВБК «Побутрембуд», з яким 26.11.2018 було укладено договір постачання № 290- 18 на загальну суму 298 598 658,00 грн з ПДВ.

Як зазначено в позові відповідачем завдано позивачу шкоду на суму 89 694,00 грн, оскільки ТОВ «КВФ «Глобус» використано отриману у позивача інформацію, яка є комерційною таємницею.

Так на момент аукціону ОСОБА_1 є учасником ТОВ «КВФ» Глобус», який володіє 100% статутного капіталу.

Разом з цим, ОСОБА_1 був працівником ТОВ «ВБК «Побутрембуд» і по 01.10.2018 займав посаду Директора-розпорядника. Таким чином він міг використати інформацію щодо підготовки до аукціону на закупівлю - «Ремонт реставраційний частини будівлі літер «А» (праве крило у вісях « 21- 33» та «А/2- С/2»), що розташована на проспекті Повітрофлотському, 28 у Солом'янському районі м. Києва».

Крім того, ОСОБА_2 , яка займала посаду головного бухгалтера у ТОВ «ВБК «Побутрембуд» до 12.10.2018 була призначена директором ТОВ «КВФ «Глобус» з 07.09.2018, теж могла використати інформацію щодо підготовки до аукціону на закупівлю - «Ремонт реставраційний частини будівлі літер «А» (праве крило у вісях «21-33» та «А/2- С/2»).

За інформацією Пенсійного фонду України (листи від 17.10.2019 № 250035/06 та від 21.11.2019 № 283836/06, Державної податкової служби України (лист від 12.03.2020 №19/26-15-07-06-19) 16 колишніх співробітників ТОВ «ВБК «Побутрембуд» введено до штату ТОВ «КВФ «Глобус», а саме:

ПІБПеріод роботи в ТОВ «ВБК «Побутрембуд»Період роботи в ТОВ «КВФ «Глобус»

ОСОБА_3 01.01.2017-01.10.201802.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_4 04.07.2017-01.10.201802.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_5 01.06.2017-01.10.201802.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_6 01.09.2017-30.09.201702.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_7 01.09.2017-30.09.201702.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_8 01.01.2017-01.10.201802.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_9 01.02.2018-01.10.201802.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_10 01.09.2017-30.09.201702.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_11 01.09.2017-01.10.201802.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_2 01.01.2017- 12.10.201807.09.2018-31.12.2018

ОСОБА_12 01.01.2017-01.10.201802.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_13 01.09.2017-30.09.201702.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_14 01.01.2017-01.10.201802.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_15 01.09.2017-30.09.201702.10.2018-31.12.2018

ОСОБА_1601.01.2017-01.10.201802.10.2018 -31.12.2018

ОСОБА_1 01.01.2017-01.10.201802.10.2018-31.12.2018

Таким чином, на думку позивача, зазначені вище працівники теж могли скористатись інформацію щодо підготовки до аукціону на закупівлю - «Ремонт реставраційний частини будівлі літер «А» (праве крило у вісях « 21-33» та «А/2- С/2»)

Позивачем наголошено на тому, що одночасне перебування декількох або багатьох працівників у трудових відносинах із різними суб'єктами господарювання передбачає необхідність погодження між суб'єктами господарювання, в яких працюють відповідні працівники, графіка чи черговості виконуваної роботи, проте, ніхто не погоджував графіка чи черговості виконуваної роботи з ТОВ «ВБК «Побутрембуд», що в свою чергу ставило у невигідне становище ТОВ «ВБК «Побутрембуд» під час здійснення своєї підприємницької діяльності та участі в аукціоні.

Таким чином, зазначені вище працівники, використали інформацію ТОВ «ВБК «Побутрембуд» стосовно аукціону 05.11.2018 на користь ТОВ «КВФ «Глобус».

Під час підготовки до аукціону ТОВ «ВБК «Побутрембуд» було заплановано пропонувати обґрунтовано розраховану ціну, яка з урахуванням ціни на товари та послуги з наявними у товариства знижок, була найнижчою можливою. Однак працівники, які перейшли до ТОВ «КВФ «Глобус» використали цю інформацію та нереально знизили ціну на аукціоні чим змусили ТОВ «ВБК «Побутрембуд» запропонувати ціну, яка хоча і була нижчою, але не відповідала у своїй сукупності ринковій ціні на товари та послуги. Таким чином, обґрунтований розрахунок суми, що стягується становить 89 694 грн, що є різницею між початковою запропонованою ціною 298 688 352,00 грн та кінцевою запропонованою ціною 298 598 658,00 грн.

Позивач вважає, що працівниками ТОВ «КВФ «Глобус» використано комерційну таємницю отриманої під час роботи в ТОВ «ВБК «Побутрембуд» чим вчинено недобросовісну конкуренцію по відношенню до ТОВ «ВБК «Побутрембуд».

Таким чином, звертаючись до суду позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму завданої шкоди в розмірі 89 694,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", «Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", «Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Положеннями ст. 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень із заявою про захист своїх прав.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Позивач в позовній заяві наголосив на тому, що під час підготовки до аукціону ТОВ «ВБК «Побутрембуд» було заплановано пропонувати обґрунтовано розраховану ціну, яка з урахуванням ціни на товари та послуги з наявними у товариства знижок, була найнижчою можливою, однак працівники, які перейшли до ТОВ «КВФ «Глобус» використали цю інформацію та нереально знизили ціну на аукціоні чим змусили ТОВ «ВБК «Побутрембуд» запропонувати ціну, яка хоча і була нижчою, але не відповідала у своїй сукупності ринковій ціні на товари та послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, Антимонопольним комітетом України було направлено позивачу подання про попередні висновки у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №143-26.13/125-19/281-спр від 17.06.2020 року, в яких комітет пропонує визнати, що ТОВ «К-ВФ «Глобус» та ТОВ «В-БК «Побутрембуд» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 21 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - «Ремонт реставраційний частини будівлі літер «А» (праве крило у вісях « 21-33» та «А/2- С/2»), що розташована на проспекті Повітрофлотському, 28 у Солом'янському районі м. Києва» (оголошення №UA-2018-09-26-002098-с), проведених Верховним Судом.

В той же час, у відповідності до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", матеріали справи не містять прийнятого Антимонопольним комітетом України відповідного рішення за результатами розгляду справи про порушення ТОВ «К-ВФ «Глобус» та ТОВ «В-БК «Побутрембуд» законодавства про захист економічної конкуренції, що в свою чергу могло би свідчити про підтвердження використання ТОВ «К-ВФ «Глобус» інформації, яка містить комерційну таємницю позивача.

Обов'язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції є вчинення нею дій, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

У відповідності до частин третьої та п'ятої статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Відповідно до статті 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року (набула чинності для України 25.12.1991) країни Союзу зобов'язані забезпечити ефективний захист від недобросовісної конкуренції; актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах; зокрема, підлягають забороні всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" встановлено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

З аналізу вказаних вище норм антимонопольного законодавства вбачається, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності, виходячи з першості використання будь-якого позначення чи сукупності позначень у господарській діяльності без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який почав їх використовувати раніше.

Для кваліфікації порушення передбаченого ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" в діях суб'єкта господарювання необхідно встановити одночасну наявність таких елементів відповідного правопорушення: (1) використання суб'єктом господарювання торгівельної марки, оформлення упаковки товарів, тощо без дозволу іншого суб'єкта; (2) першість використання об'єкта інтелектуальної власності іншим суб'єктом господарювання; (3) схожість позначень, оформлення упаковки тощо, що використовуються без дозволу; (4) наявність або можливість настання наслідків такого використання, у вигляді змішування діяльності таких суб'єктів господарювання.

В той же час, в подані про попередні висновки у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №143-26.13/125-19/281-спр від 17.06.2020 року Антимонопольним комітетом України зазначено про обопільну обізнаність ТОВ «ВБК «Побутрембуд» та ТОВ «КВФ «Глобус» про участь кожного з них у торгах та узгодження між ними спільної поведінки з метою забезпечення перемоги у торгах ТОВ «ВБК «Побутрембуд».

Означене спростовує твердження позивача щодо того, що він не був обізнаний про участь відповідача у аукціоні та його цінову пропозицію на торгах, а навпаки свідчить про свідомі спільні дії товариств, що призвели до перемоги одного з них в торгах, що в свою повністю спростовує обставини, викладені в позовній заяві.

Більше того, аналізуючи наведену позивачем таблицю цінових пропозицій позивача та відповідача, Судом встановлено, що початкова ціна, запропонована відповідачем була вищою від ціни, запропонованої позивачем, та навіть кінцева пропозиція відповідача вища, ніж та, яку запропонував позивач, що свідчить про відсутність обґрунтовано підтвердженої обставини штучного (нереального) зниження відповідачем цінової пропозиції, що в свою чергу могло призвести до завдання шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду, порушені відповідачем.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, з огляду на відмову у задоволенні позову, судовий збір, сплачений до державного бюджету, залишається за позивачем.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд" судовий збір, сплачений до державного бюджету.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов