Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2021 р. Справа№ 910/10731/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020
у справі 910/10731/20 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Глобус"
про стягнення 89 694,00 грн
представники сторін не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Глобус" про відшкодування шкоди в сумі 89 694,00 грн, завданої використанням комерційної таємниці позивача та порушенням відповідачем Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 в справі № 910/10731/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши недоведеність порушення саме відповідачем прав позивача, керуючись ст. ст. 1, 3,4, 5, 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст. ст. 35, 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. ст. 1, 4, 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «ВБК «Побутрембуд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі № 910/10731/20 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції помилково до спірних правовідносин було застосовано приписи Законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», оскільки предметом позову у цій справі є вимога про відшкодування відповідачем збитків (шкоди), а не визнання його дій як недобросовісна конкуренція. Позивач зазначає, що при дослідженні цінових пропозицій учасників відкритих торгів суд першої інстанції не з'ясував яким чином відбувалось зниження сторонами цінових пропозицій. Також апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо оцінки наданих доказів, мотивів та обґрунтування прийняття рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020, справу № 910/10731/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ВБК «Побутрембуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020; розгляд справи призначено на 21.12.2020; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
В межах встановлених судом процесуальних строків від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, хоча сторона згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0411632810580 є обізнаною про перебування вказаної справи на розгляді в Північному апеляційному господарському суді. Неподання стороною заяви по суті справи у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
В судове засідання 21.12.2020 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 розгляд справи відкладено на 25.01.2021.
В судове засідання 25.01.2021 представники сторін не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даних учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання сторонами не повідомлялось.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та сторонами не заперечується, що Верховним Судом проводились відкриті торги на закупівлю - «Ремонт реставраційний частини будівлі літер «А» (праве крило у вісях « 21-33» та «А/2- С/2»), що розташована на проспекті Повітрофлотському, 28 у Солом'янському районі м. Києва», місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг - 03063, Україна, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 28, кінцевий строк подання тендерних пропозицій: 27.10.2018 о 18:00, очікувана вартість: 298 987 787,00 грн (з ПДВ).
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій для участі у торгах тендерні пропозиції подали ТОВ «ВБК «Побутрембуд» з початковою ціновою пропозицією 298 688 352,00 грн (кінцева пропозиція 298 598 658,00 грн) та ТОВ «КВФ «Глобус» з початковою ціновою пропозицією 298 935 120,00 грн (кінцева пропозиція 298 628 204,00 грн).
До аукціону допущені тендерні пропозиції ТОВ «ВБК «Побутрембуд» і ТОВ «КВФ «Глобус».
За результатами оцінки пропозицій конкурсних торгів замовником 06.11.2018 було акцептовано пропозицію конкурсних торгів ТОВ «ВБК «Побутрембуд», з яким 26.11.2018 було укладено договір постачання № 290-18 на загальну суму 298 598 658,00 грн з ПДВ.
ТОВ «ВБК «Побутрембуд», обґрунтовуючи звернення з позовом у цій справі, зазначає, що згідно надісланого на його адресу подання з попередніми висновками від 17.06.2020 № 143-26.13/125-19/281-спр у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольним комітетом України попередньо встановлено наявність в діях учасників торгів антиконкурентних узгоджених дій, що спотворюють результати торгів. Зокрема, встановлено одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб у трудових відносинах з ТОВ «ВБК «Побутрембуд» і ТОВ «КВФ «Глобус», що на думку комітету свідчить про спільне здійснення цими юридичними особами господарської діяльності та можливе здійснення обміну інформації щодо участі у відкритих торгах.
З огляду на таке, позивач стверджує, що під час підготовки до аукціону ТОВ «ВБК «Побутрембуд» було заплановано цінову пропозицію, яка з урахуванням цін на товари та послуги з наявними у товариства знижок, була найнижчою можливою. Однак працівники, які звільнились з товариства та перейшли до ТОВ «КВФ «Глобус» (що не було відомо позивачу) використали цю інформацію та нереально знизили ціну на аукціоні чим змусили ТОВ «ВБК «Побутрембуд» запропонувати ціну, яка хоча і була нижчою, але не відповідала у своїй сукупності ринковій ціні на товари та послуги.
Отже, заниження цінової пропозиції позивача на відкритих торгах, зокрема, шляхом використання відповідачем комерційної інформації про заплановану позивачем ціну робіт, призвело, на думку ТОВ «ВБК «Побутрембуд», до завдання йому шкоди в розмірі 89 694 грн, що є різницею між початковою та кінцевою запропонованою ціною.
Спір у справі стосується встановлення наявності/відсутності обставин відшкодування позивачу шкоди, завданої використанням відповідачем інформації, що становить комерційну таємницю позивача.
Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується, зокрема, через приписи ст. 4 ГПК України, згідно яких юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Приписами ст. 45 ГПК України унормовано, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
В силу визначених в ст. 2 ГПК України законодавчих норм, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст. 16 ЦК України, за приписами якої способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Тобто при ухваленні рішення суд має з'ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
При цьому, судова колегія зазначає, що збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Як на підставу для задоволення позову, позивач вказує на те, що дії його колишніх співробітників з використання комерційної інформації позивача щодо визначення цінової пропозиції на відкритих торгах призвели до настання збитків.
Разом з цим, до матеріалів справи, окрім подання про попередні висновки від 17.06.2020 № 143-26.13/125-19/281-спр у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та наказів про звільнення відповідних осіб із займаної посади, не надано. Вказані документи не можуть бути визнані судом належними в розумінні приписів ст. 76 ГПК України, оскільки ними не доводиться факт вчинення саме відповідачем протиправних дій з використання інформації, що становить комерційну таємницю позивача. При цьому попередній висновок про наявність в діях ТОВ «ВБК «Побутрембуд» і ТОВ «КВФ «Глобус» антикорупційних узгоджених дій не має преюдиційного значення, а відтак обставини можливого використання відповідачем інформації щодо підготовки до аукціону підлягають доведенню на загальних підставах чого апелянтом здійснено не було. Рішення Антимонопольного комітету України про притягнення сторін до відповідальності у зв'язку з порушенням антиконкурентного законодавства, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутнє.
Також судова колегія визнає непереконливими доводи позивача відносно того, що наведені в його позовній заяві особи могли скористатися інформацією щодо підготовки до відкритих торгів, оскільки вони не мають жодного документального обґрунтування та базуються на ймовірних припущеннях. До того ж, можлива поінформованість колишніх працівників позивача щодо прийняття ТОВ «ВБК «Побутрембуд» участі в аукціоні жодним чином не доводить наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача з використання комерційної таємниці (що належним чином не доведено) та завданими йому збитками.
Згідно зі ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Відповідно до приписів ст. 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Вимогами ст. 21 Закону України "Про інформацію" та ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Поняття комерційної таємниці вміщено в ст. 505 ЦК України, якою передбачено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Також, в силу ст. ст. 36, 162 ГК України, комерційною таємницею є відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону. Суб'єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується в часі.
Тобто, визначення ''комерційна таємниця'' включає в себе тільки відомості та інформацію, яка не є легкодоступною для певних категорій осіб. Дані ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними.
Конфіденційність комерційної таємниці полягає в тому, що інформація, яка становить комерційну таємницю, в цілому чи в певній формі та сукупності її складових має бути невідомою та не бути легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якої вона належить.
Комерційну цінність інформації, яка становить комерційну таємницю, розуміють таким чином, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги в силу того, що його конкуренти або інші особи такою інформацією в цілому чи в певній формі та сукупності її складових не володіють.
В контексті вищевикладеного позивачем належними засобами доказування не було доведено того, що інформація про обґрунтований розрахунок цінової пропозиції, що була представлена замовнику на відкритих торгах, має комерційну цінність та, відповідно, апелянтом здійснювались належні заходи до охорони її конфіденційності. Водночас, як свідчить зміст позовної заяви, інформацією щодо підготовки до аукціону, за доводами апелянта, могли скористатися 16 колишніх співробітників товариства. Тобто має місце її легкодоступність, що суперечить кваліфікуючим ознакам комерційної таємниці.
Посилання позивача на те, що дії відповідача із зниження на аукціоні ціни змусили ТОВ «ВБК «Побутрембуд» визначити цінову пропозицію нижче ринкових цін визнаються безпідставними, оскільки право вибору зниження ціни на один або декілька кроків від своєї попередньої цінової пропозиції належить учаснику торгів, а визначення остаточної ціни здійснюється ним виходячи із власного економічного розрахунку, що в кінцевому результаті забезпечить досягнення мети участі в такому аукціоні - визнання переможцем. При цьому, судова колегія звертає увагу на тому, що і початкова і кінцева цінова пропозиція позивача була меншою за ціну відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо нез'ясування обставин зниження позивачем остаточної ціни на аукціоні за умови недоведення використання відповідачем комерційної таємниці не спростовує висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Позивачем в порушення вищенаведених приписів чинного законодавства належними і допустимими доказами у розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин неправомірності дій відповідача з використання комерційної таємниці позивача та, відповідно, причинно-наслідкового зв'язку між збитками та протиправними діями відповідача, тобто усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків. Наведене є підставою для відмови в задоволенні позову.
Поряд з цим, приймаючи оскаржуване рішення у даній справі про відмову в задоволенні позову, місцевим господарським судом до спірних правовідносин, як слушно зауважено апелянтом, було застосовано приписи матеріального права, що не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору. Так, зокрема, в позові сторона посилалась на приписи ст. ст. 19, 24 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та вказувала на завдання йому шкоди у зв'язку з використанням відповідачем комерційної таємниці, чим вчинено недобросовісну конкуренцію по відношенню до ТОВ «ВБК «Побутрембуд». Тобто позивач послався не на ті норми права, що підлягають застосуванню у вирішенні спору про відшкодування завданої шкоди.
Однак, колегія суддів зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.
При цьому апеляційна інстанція звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, згідно якої суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За встановленого, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підлягає зміні в його мотивувальній частині. В іншій частині рішення підлягає залишенню - без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10731/20 слід залишити без задоволення у зв'язку з недоведеністю підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку, згідно приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10731/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 у справі №910/10731/20 змінити в мотивувальній частині, виклавши його в редакції даної постанови. В іншій частині, - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Побутрембуд".
4. Справу №910/10731/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст постанови складено 27.01.2021