ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2020Справа № 910/10876/20
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лоран Груп»
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт"
Простягнення 105 283, 80 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники: без виклику.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 105 283, 80 грн. за договором укладеним в спрощений спосіб.
Ухвалою суду від 29.07.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 07.09.2020 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.
Так, ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, буд. 2.
20.08.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що вартість неотриманого товару складає 101 500,80 грн., а не 105 283,80 грн., як вказує позивач відтак викладені у позові обставини є неповними та такими, що не відповідають дійсності. Крім того, відповідач вказує, що у позивача відсутні правові підстави позову про стягнення заборгованості адже відсутнє саме порушення відповідачем зобов'язань за договором - у відповідача наявні лише зобов'язання щодо передачі товару, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для стягнення грошових коштів у сумі 105 283,80 грн.
10.09.2020 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву відповідно до якої позивач проти тверджень викладених відповідачем заперечив з підстав їх необґрунтованості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ТОВ «ТЕКТИЛЬ-КОНТАКТ» було направлено позивачу ТОВ «ЛОРАН ГРУП» рахунок №11035 від 01.04.2020 року, в якому вказані артикул, найменування товарів медичного призначення (захисні комбінезони, одноразові бахали), їх кількість (шт.), ціна за одиницю товару та загальна сума вартості партії товару розмірі 167 045,64 гривень.
Позивачем було сплачено на користь відповідача вказана сума грошових коштів згідно із рахунком № 11035 від 01.04.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 726 від 02.04.2020 року.
Як встановлено судом, згідно із видатковою накладною № 6941 від 15.04.2020 року, позивачем було отримано зі складу відповідача частину товару медичного призначення, вказаного у рахунку №11035 від 01.04.2020 року, а саме - 70 пар одноразових бахіл на загальну суму 5296,20 гривень. Згідно із видатковою накладною № 6181 від 02.04.2020 р. позивачем було отримано зі складу відповідача захисні багаторазові комбінезони у кількості 98 шт. на загальну суму 56 465, 64 грн. Також, в матеріалах справи наявна видаткова накладна №6905 від 15.04.2020 про поставку товару на суму 3 783,00 грн.
Тобто відповідачем, за вказаними вищевказаними накладними, було поставлено позивачу товару на загальну суму 65 544,84 грн.
Залишок товару, станом на момент подання даної позовної заяви, на загальну суму 101 500,80 гривень, позивачем отримано не було.
Відтак, відповідачем товар в повному обсязі поставлено не було.
Як встановлено судом, Позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу на повернення коштів в розмірі 101 500,80 грн. № 304 від 10.04.2020 р., який був отриманий відповідачем 01.06.2020 р. Відповідач не повернув до 09.06.2020 р. (включно) сплачену позивачем суму грошових коштів та не поставив залишок товару, відтак допустив прострочення виконання зобов'язання, починаючи з 10.06.2020 р. шляхом повернення вказаної суми коштів.
У відповідь на вказану вимогу, ТОВ «ТЕКСТИЛЬ-КОНТАКТ» було направлено на адресу Позивача цінний лист з описом вкладення вих. №597 від 02.06.2020 р., у якому зазначалось про передчасність та безпідставність заявленої вимоги про повернення коштів, оскільки Відповідачем не було порушено жодних строків виконання зобов'язання, а залишок товару на суму 101 500,00 грн. згідно рахунку №11035 - виготовлений та готовий до відвантаження, про що Позивачу також було повідомлено попереднім листом від 22.05.2020 р. (вих. №566).
Також, 22.05.2020 Відповідачем на адресу Позивача було направлено цінний лист з описом вкладення (Вих. № 566) від 22.05.2020 р., у якому ТОВ «ТЕКСТИЛЬ- КОНТАКТ» письмово вказувало Позивачу про готовність до відвантаження залишку товару, а також інформувало, що у випадку неможливості самостійно отримати товар на складі Відповідача, повідомити точну дату та місце для відвантаження залишку товару Відповідачем самостійно.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу, у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовленого товару (здійснення позивачем 100% попередньої оплати відповідачу), що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Згідно зі ст. 529 Цивільного кодексу України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В даному випадку, сторонами у жодній формі не передбачалось та не погоджувалось виконання обов'язку відповідача із поставки вже оплаченого товару частинами, та, відповідно, не передбачались жодні строки для поставки товару частинами, та в залежності від його виготовлення.
Виявивши, що оплачений товар не поставлений відповідачем повністю, позивач правомірно підготував, підписав та направив на адресу відповідача лист-вимогу на повернення коштів № 304 від 10.04.2020 р.
Вказаний лист-вимога був засобами поштового зв'язку - 25.04.2020 р. (докази - чек, опис, накладна наявні в справі), який не був отриманий відповідачем поштою (на іншу адресу), і повторно 29.05.2020 р., та був отриманий 01.06.2020 р. (про що свідчить опис та фіскальний чек від 29.05.2020).
Проте, вищезазначена вимога позивача залишилась невиконаною.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На переконання суду дана обставина (отримання претензії 01.06.2020) підтверджує належне повідомлення відповідача про вимогу виконати свої обов'язки щодо повернення коштів.
Даним листом (№304) від 10.04.2020) позивач вимагав повернути сплачені грошові кошти у частині вартості недопоставленого відповідачем товару, що повністю виключає поставку частини недопоставленого відповідачем товару, або ж повідомлення про місце та час його поставки.
Згідно з п. 3 ст. 532 ЦК України місцем виконання за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, є місце виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання (тобто про місце поставки було відомо сторонам договору).
Оскільки позивач звертався до відповідача листом - вимогою №304 від 10.04.2020 з проханням повернути кошти в розмірі 101 500,80 грн., то здійснив своє волевиявлення за даним договором купівлі-продажу вимагаючи повернути частину грошових коштів, так як поставка залишку товару починаючи з вказаної дати втратила для нього будь-який господарський інтерес, тому відповідач не мав правових підстав відмовляти у задоволенні такої вимоги про повернення грошових коштів.
Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен повернути позивачу 101 500,80 грн. суми попередньої оплати, в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Тобто, починаючи з 10.06.2020 р. (після закінчення семиденного строку з моменту отримання вимоги про повернення грошових коштів за договором), відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення коштів, як це встановлено частиною другою ст. 530 ЦК України, що і зумовило звернення позивача до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, позивач з 10.06.2020 отримав право на застосування вимог, передбачених ч. 2 ст. 693 ЦК України, тобто право на повернення проведеної ним попередньої оплати.
Позивач скористався своїм правом на повернення попередньої оплати, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України, про що свідчить зміст вимоги від 10.04.2020 №304, а факт залишення її без задоволення свідчить про наявність спору.
Окрім того, зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Відтак, враховуючи що позивач звертався до відповідача з листом вимогою про повернення коштів №304 від 10.04.2020 та те, що відповідачем станом на момент розгляду справи не надано доказів постави або ж повернення коштів, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача різниці за сплачений та фактично поставлений товар у розмірі 101 500,80 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 101 500,80 грн., в іншій частині позов є необґрунтованим.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вказує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України):
визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду , збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, шо підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Судом встановлено, що 24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоран - Груп» (клієнт) та Адвокатським бюро «Максима Пустового» укладено Договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 1.1. Договору Бюро зобов'язується надати Клієнту консультаційні та юридичні послуги, правову допомогу та здійснювати представництво і захист інтересів Клієнта, в обсязі та на умовах, які передбачені цим Договором, а також Додатковими угодами до даного Договору.
Бюро зобов'язується надавати юридичні послуги, правову допомогу та здійснювати представництво і захист інтересів Клієнта в усіх питаннях, пов'язаних із супроводженням законної господарської діяльності Клієнта та з приводу будь-яких інших питань, які виникають у Клієнта та з якими він звертається до Бюро, в тому числі, але не виключно, при вирішенні наступних питань:
стягнення заборгованості (в т.ч. пені, штрафних санкцій, компенсації судових витрат, інфляційних втрат, збитків, моральної шкоди тощо) з ТОВ «Текстиль - Контакт» (код ЄДРПОУ 32043747), шляхом врегулювання, або подання позовної заяви до належного суду та виконання судового рій боргу (п. 2.1. Договору).
24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоран -Груп» (клієнт) та Адвокатським бюро «Максима Пустового» укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги від 24.04.2020, якою сторони узгодили наступне:
1.1. За підготовку та подання позовних заяв до господарського суду щодо стягнення заборгованості (в т.ч. пені, штрафних санкцій, компенсації судових витрат, інфляційних втрат, збитків тощо) з ТОВ «Текстиль - Контакт» (код ЄДРПОУ 32043747), а також представництво інтересів Клієнта у господарському суді першої інстанції під час розгляду даних судових справ, включаючи підготовку та подання заяв про забезпечення позову (за такої необхідності), участь у судових засіданнях, підготовку та подачу заяв, клопотань по суті справ та з процесуальних питань, а також вжиття необхідних заходів для примусового виконання рішень господарського суду:
за рахунком № 11173 від 02.04.2020 р. - Клієнт сплачує на користь Бюро суму гонорару у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень (без ПДВ);
за рахунком № 11035 від 01.04.2020 р. - Клієнт сплачує на користь Бюро суму гонорару у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень (без ПДВ), а разом - 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень які сплачуються не пізніше 30 квітня 2020 року.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, у мови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу та вказав, шо такий розмір є недоведеним та значно завищеним.
Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 759 від 29.04.2020 на суму 22 000,00 грн., що свідчить про повну оплату позивачем юридичних послуг за додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 24.04.2020 грн.
Таким чином, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрату зазначеній позивачем сумі відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності, справедливості, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача складає 11 000, 00 грн.
З огляду на викладене вище, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 11 000, 00 грн. підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоран Груп» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, буд. 2, ідентифікаційний код 32043747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоран Груп" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, ідентифікаційний код 40571542) 101 500 (сто одну тисячу п'ятсот) грн. 80 коп., 11 000 (одинадцять тисяч)грн.00коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 026 (дві тисячі двадцять шість) грн. 47 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 24.09.2020
Суддя І.І. Борисенко