Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 29 листопада 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019150000000455.
Учасники судового провадження:
прокурор (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено, накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 14.08.2019 р. в ході обшуку квартири за місцем проживання директора ТОВ «Проект-Актів» ОСОБА_5 та співзасновника зазначеного підприємства ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: чотири аркуші паперу з рукописними записами, блокнот з рукописними записами ОСОБА_5 , блокнот з рукописними записами, флеш-носій «Verico conial», флеш-носій «Transcent», флеш-носій «Verico Wanber 04», два блокноти з рукописними записами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , лист Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління з відомостями про підрядну організацію ТОВ «Проект-Актів» з додатками на 7 аркушах, роздруківка на 2 аркушах з переліком будівель казарм поліпшеного планування, ноутбук «MacBook Air».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_5 вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, невмотивованою, на нормах КПК України не ґрунтується, винесена з грубим порушенням норм процесуального права, арешт майна є необґрунтованим і незаконним з огляду на те, що при його застосуванні не перевірено та не встановлено наявність належних підстав для цього, відсутні достатні докази, які б вказували на вчинення нею злочину, не встановлено розміру шкоди і питання щодо наявності цивільного позову, та співмірності обмеження її права власності.
Зазначає, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без її участі, як власника майна, арешт накладено на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
У вказаному кримінальному провадженні на момент застосування арешту нікому про підозру не повідомлялось та не заявлено цивільний позов, що вказує на відсутність підстав, викладених у ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, щодо накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову.
Органом досудового розслідування не доведено, що вилучене майно є предметом злочинної діяльності. У справі відсутні обставини, з якими закон пов'язує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
В ході розгляду даного клопотання встановлено, що вилучені речі не є предметом злочинної діяльності, речовими доказами не визнавались, слідчі дії з ними не проводились, експертизи не призначались.
В супереч норми процесуального права власник майна не був належним чином повідомлений про розгляд клопотання про арешт майна, що позбавило його законного права на захист власних інтересів.
Відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та в даному випадку таке обмеження є не розумним та неспівмірним завданням кримінального провадження.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління ДБР проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019150000000455, за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
14.08.2019 р. на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук квартири за місцем проживання директора ТОВ «Проект-Актів» ОСОБА_5 та співзасновника зазначеного підприємства ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлені і вилучені: чотири аркуші паперу з рукописними записами, блокнот з рукописними записами ОСОБА_5 , блокнот з рукописними записами, флеш-носій «Verico conial», флеш-носій «Transcent», флеш-носій «Verico Wanber 04», два блокноти з рукописними записами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , лист Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління з відомостями про підрядну організацію ТОВ «Проект-Актів» з додатками на 7 аркушах, роздруківка на 2 аркушах з переліком будівель казарм поліпшеного планування, ноутбук «MacBook Air».
16.08.2019 року слідчий звернувся до слідчого судді з погодженим із прокурором клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 14.08.2019 р. в ході обшуку квартири за місцем проживання директора ТОВ «Проект-Актів» ОСОБА_5 та співзасновника зазначеного підприємства ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання мотивоване тим, що вилучене під час обшуку майно є речовими доказами, оскільки відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, - є матеріальними об'єктами, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять відомості, які використовуються як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя, врахувавши положення ч. 1 ст. 98, ст. 167, ч. ч. 1, 2 ст. 170, ст. 173 КПК України, дійшов висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та наявні достатні підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши надані матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчим суддею постановлена 23.08.2019 р. без виклику представників ТОВ «Проект-Актів», як стверджує апелянт, про накладення арешту на майно стало відомо 09.09.2019 р., при цьому матеріали судового провадження не містять даних на підтвердження того, що копія ухвали слідчого судді направлялась або вручалась представникам ТОВ «Проект-Актів».
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у даному випадку строк на апеляційне оскарження не пропущений і апеляційна скарга подана в межах строку апеляційного оскарження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення.
З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до ЄРДР за № 62019150000000455 внесені відомості за ч. 5 ст. 191 КК України, за фактами привласнення чужого майна шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді від 06.08.2019 р. слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління ДБР надано дозвіл на проведення обшуку обєкту житлової нерухомості - квартири за місцем проживання директора ТОВ «Проект-Актів» ОСОБА_5 та співзасновника зазначеного підприємства ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
14.08.2019 р. під час проведення, на підставі ухвали слідчого судді, обшуку квартири за місцем проживання директора ТОВ «Проект-Актів» ОСОБА_5 та співзасновника зазначеного підприємства ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: чотири аркуші паперу з рукописними записами, блокнот з рукописними записами ОСОБА_5 , блокнот з рукописними записами, флеш-носій «Verico conial», флеш-носій «Transcent», флеш-носій «Verico Wanber 04», два блокноти з рукописними записами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , лист Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління з відомостями про підрядну організацію ТОВ «Проект-Актів» з додатками на 7 аркушах, роздруківка на 2 аркушах з переліком будівель казарм поліпшеного планування, ноутбук «MacBook Air».
15.08.2019 р. постановою слідчого зазначене майно визнано речовими доказами.
Оскільки встановлені на даний час досудовим розслідуванням обставини кримінального провадження містять об'єктивні дані, які вказують на те, що виявлене та вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, на думку апеляційного суду, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно.
Слід зауважити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження, заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2019 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62019150000000455, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
____________________ ____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3