Рішення від 15.10.2019 по справі 910/8519/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/8519/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка"

про стягнення заборгованості у розмірі 15 535, 88 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» (далі - відповідач) про стягнення 15 535, 88 грн, з яких пеня у розмірі 4 738,28 грн та штраф у розмірі 10 797,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг №ОД/П-18-368НЮ від 02.05.2018 в частині своєчасного та належного надання послуг з технічного обслуговування двигунів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 у справі №910/8519/19 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 у справі №910/8519/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 відкрито провадження у справі №910/8519/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть подані - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.

16.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та, зокрема, зазначив про те, що у додатку №1 «Перелік послуг з технічного обслуговування двигунів внутрішнього згоряння» та додатку №2 «Калькуляція на послуги з технічного обслуговування двигунів типу Deutz, Cummins, EMS EN35» відсутня вказівка на номер та дату договору, у зв'язку з чим вказані документи в розумінні ст.ст.76, 78 Господарського процесуального кодексу України є не належними та не достовірними доказами.

Як зауважив відповідач, відповідно до умов п.2.1 укладеного між сторонами договору сторонами погоджено, що надання послуг здійснюється протягом всього терміну дії даного договору та проводиться на підставі листа-заявки замовника, термін для початку надання послуг протягом трьох діб після отримання заявки, однак позивачем до матеріалів справи долучено заявки на виклик сервісного інженеру, які направлені з адреси електронної пошти rsp-13_2011@ukr.net на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідачу не належить, а отже не є належним доказом звернення на адресу виконавця із заявкою про надання послуг з технічного обслуговування двигунів на виконання договору про надання послуг №ОД/П-18-368НЮ від 02.05.2018.

Крім того, як зазначив відповідач, у розділі 14 договору про надання послуг №ОД/П-18-368НЮ від 02.05.2018 «Юридичні адреси, банківські реквізити сторін» не зазначено адреси електронної пошти ні замовника ні виконавця.

Також представник відповідача зауважив про відсутність належних доказів надсилання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» претензії, як це передбачено п.11.2 договору.

У відзиві на позов відповідач також просив суд покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу на суму 22 155, 15 грн.

05.09.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, наведених ним у відзиві на позов надав свої заперечення. Крім того позивач вказав, що обсяги наданої правничої допомоги та час, витрачений на її надання є завищеними та не обґрунтованими.

13.09.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній навів свої міркування щодо тверджень, викладених позивачем у відповіді на відзив, та зокрема, надав пояснення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (найменування якого змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця») як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» як виконавцем було укладено договір про надання послуг №ОД/П-18-368НЮ (надалі - договір) відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з технічного обслуговування двигунів внутрішнього згорання у обсягах відповідно переліку наведеному у додатку 1, а замовник зобов'язується прийняти результати послуг та сплатити їх вартість на умовах визначених умовами цього договору (п.1.1).

Строк надання послуг не більше 30 календарних днів з дня подачі в обслуговування але не пізніше 25.12.2018 (п.1.4 договору).

Згідно з п.п.2.1, 2.2 договору надання послуг здійснюється протягом всього терміну дії даного договору та проводиться на підставі листа-заявки замовника. Термін для початку надання послуг протягом трьох діб після отримання заявки. Надання послуг здійснюється на території замовника: РЗП Первомайськ-на-Бузі ст. Первомайськ-на-Бузі (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Вокзальна, 11).

Після завершення надання послуг по предмету цього договору (після здійснення кожного технічного обслуговування) виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Від імені замовника акт приймання-передачі наданих послуг мають право підписувати відповідальні особи виробничого підрозділу Рейкозварювальний потяг №13 Первомайськ-на-Бузі (РПЗ-13) служби колії Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (згідно відповідної довіреності) (п.п.3.2, 3.4 договору).

Ціна послуг визначена калькуляціями на послуги з технічного обслуговування двигунів (додаток 2) з розшифровками по позиціям, котрі є невід'ємною частиною даного договору (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.6 договору днем отримання послуг вважається день підписання обома сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Загальна сума договору складає 53 988, 00 грн, у тому числі ПДВ 8 998, 00 грн (п.4.9 договір).

В п.п.6.2, 6.4 договору визначено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків виконавець сплачує штраф у розмірі 20% від вартості договору. У випадку порушення терміну надання послуг виконавець сплачує замовникові пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми не наданих послуг за кожний день затримки.

Відповідно до п.9.2 договору строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 25.12.2018, а в частині виконання обов'язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями з цього договору.

Пунктом 11.2 договору встановлено, що досудовий розгляд суперечностей обов'язковий.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до додатків №1 та №2 до договору між сторонами погоджено перелік послуг з технічного обслуговування двигунів внутрішнього згорання та калькуляцію на послуги з технічного обслуговування двигунів типу Deutz, Cummins, EMS EN35.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на аркушах з логотипом Товариства з обмеженою відповідальність «ТДС Укрспецтехніка», надано заявки на виклик сервісного інженера від 21.05.2018 та 14.06.2018 для проведення планового обслуговування (ТО-2) двигунів: EMS EN35, Deutz, Cummins, які були направлені з адреси електронної пошти rsp-13_2011@ukr.net на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 21.05.2018 та 14.06.2018 відповідно.

Також в матеріалах справи наявні листи - претензії Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 10.10.2018 №2416 та від 02.11.2018 №2588, в яких відповідача повідомлено про невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору та до яких додані копії заявок на виклик сервісного інженера.

Спір в даній справі виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем умов договору на надання послуг №ОД/П-18-368НЮ від 02.05.2018 в частині своєчасного та належного виконання послуг з технічного обслуговування двигунів, у зв'язку з чим Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» про стягнення пені у розмірі 4 738, 28 грн та штрафу на суму 10 797, 60 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст.902 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов укладеного між контрагентами правочину Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» як виконавець зобов'язалося надати замовнику послуги з технічного обслуговування двигунів внутрішнього згорання у обсягах відповідно переліку наведеному у додатку 1, а Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» як замовник зобов'язалося прийняти результати послуг та сплатити їх вартість на умовах визначених цим договором. Строк надання послуг був погоджений сторонами не більше 30 календарних днів з дня подачі в обслуговування але не пізніше 25.12.2018. Надання послуг здійснюється протягом всього терміну дії даного договору та проводиться на підставі листа-заявки замовника. Термін для початку надання послуг протягом трьох діб після отримання заявки. Надання послуг здійснюється на території замовника: РЗП Первомайськ-на-Бузі ст. Первомайськ-на-Бузі (55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Вокзальна, 11). Днем отримання послуг вважається день підписання обома сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

До вказаного договору між сторонами були підписані додатки №1 та №2, в яких погоджено перелік послуг з технічного обслуговування двигунів внутрішнього згорання та калькуляцію на послуги з технічного обслуговування двигунів типу Deutz, Cummins, EMS EN35.

При цьому суд зазначає, що означений правочин був укладений між сторонами за результатами процедури закупівлі UA-2018-03-21-000452-b-b1, інформація про яку розміщена у вільному доступі в мережі Інтернет на сторінці https://www.dzo.com.ua/contracts/1572355.

Також на вказаній сторінці розміщено підписаний між контрагентами договір із додатками №№1, 2 до нього, які за змістом тотожні тим, які долучено позивачем до позовної заяви, а тому суд приймає вказані додатки, як належні та допустимі докази в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України та відхиляє твердження відповідача про належність та не достовірність зазначених доказів.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, в п.п.6.2, 6.4 договору визначено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків виконавець сплачує штраф у розмірі 20% від вартості договору. У випадку порушення терміну надання послуг виконавець сплачує замовникові пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми не наданих послуг за кожний день затримки.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає про невиконання відповідачем умов договору на надання послуг №ОД/П-18-368НЮ від 02.05.2018 в частині своєчасного та належного надання послуг з технічного обслуговування двигунів, у зв'язку з чим Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» просить суд стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» пеню у розмірі 4 738, 28 грн та штраф на суму 10 797, 60 грн.

В той же час, як вже зазначалось судом, відповідно до умов укладеного між контрагентами правочину, надання послуг здійснюється протягом всього терміну дії даного договору та проводиться на підставі листа-заявки замовника, термін для початку надання послуг протягом трьох діб після отримання заявки.

При цьому в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача, зокрема, на ту адресу, яка вказана у розділі 14 «Юридичні адреси, банківські реквізити сторін» договору на надання послуг №ОД/П-18-368НЮ від 02.05.2018, відповідних заявок про надання послуг, оскільки скріншот з адреси електронної пошти rsp-13_2011@ukr.net про направлення заявок на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 не є належним та допустимим доказом звернення на адресу виконавця із заявкою про надання послуг з технічного обслуговування двигунів на виконання умов укладеного між сторонами правочину.

Адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 не вказана в укладеному між сторонами договорі, як адреса для направлення відповідних заявок, а також не міститься у документації процедури закупівлі UA-2018-03-21-000452-b-b1, інформація про яку розміщена у вільному доступі в мережі Інтернет на сторінці https://www.dzo.com.ua/contracts/1572355, а отже у суду відсутні підстави для ідентифікації вказаної адреси електронної пошти як адреси виконавця - відповідача, і, як наслідок, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору та відмову від надання послуг у вигляді штрафу та пені.

Крім того суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надсилання на адресу відповідача листів - претензій Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 10.10.2018 №2416 та від 02.11.2018 №2588, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» повідомлено про невиконання останнім умов укладеного між сторонами договору в частині надання відповідних послуг та до яких додані копії заявок на виклик сервісного інженера.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» про стягнення пені у розмірі 4 738, 28 грн та штрафу на суму 10 797, 60 грн.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 921, 00 грн залишаються за позивачем з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.

Як вказувалось вище, відповідачем було заявлено про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 155, 15 грн.

Дослідивши заяву Товариства з обмеженою відповідальність «ТДС Укрспецтехніка» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, врахувавши заперечення позивача щодо такого розподілу цих витрат, суд вважає, що вказану заяву відповідача необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вимог ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем було подано до суду докази, якими підтверджується надання Адвокатським бюро «Варшамяна» професійної правничої допомоги відповідачу у суді першої інстанції, зокрема, договір про надання професійної правничої допомоги №12/08 від 12.08.2019, протокол погодження гонорару до вказаного договору, акт прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) №1 від 15.08.2019, ордер серії КР №65607 від 15.08.2019, платіжне доручення №3457 від 15.08.2019 на суму 22155,15 грн.

При цьому клопотання відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/8519/19 обґрунтоване тим, що Адвокатським бюро «Варшамяна», зокрема, здійснено підготовку тексту договору про надання професійної правничої допомогу на суму 542, 73 грн (витрачений час 28 хв.), отримання документів за справою від клієнта (позовна заява з додатками, договір) та обговорення справи з відповідальними співробітниками клієнта на суму 581, 50 грн (витрачений час 30 хв.), вивчення матеріалів справи (позовна заява з додатками, договір) на суму 1 938, 33 грн (витрачений час 1 год. 40 хв.), вивчення судової практики на суму 5 155, 97 грн (витрачений час 4 год. 26 хв.), складання відзиву на позовну заяву, а також викладення в ній обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, перевірка відзиву на відсутність помилок на суму 12 095, 20 грн (витрачений час 10 год. 24 хв.), підготовка відзиву до позовної заяви та доданих до нього документів у паперових копіях для подання до суду та відправки позивачеві на суму 1 841, 42 грн (витрачений час 1 год. 35 хв.). Перелік наданих послуг із зазначенням витраченого часу та вартості цих послуг наведений у акт прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) №1 від 15.08.2019.

Заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовані тим, що розглядувана справа є малозначною, гонорар за надану правову допомогу перевищує ціну позову, а до акту прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) №1 від 15.08.2019 включено витрати на підготовку тексту договору про надання професійної правничої допомогу, що не є різновидом правової допомоги в розумінні ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». При цьому останнім були наведені свої міркування щодо кількості часу витраченого на надання професійної правничої допомоги відповідачу.

Статтею 123 Господарського процесуального України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.126 Господарського процесуального України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Як вбачається з наявних в матеріалах справи заперечень позивача, останній зауважив про завищену вартість наданої відповідачу професійної правничої допомоги та заперечив щодо кількості часу, який необхідний для надання означених послуг.

Аналіз наведених норм ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм ст.129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст.126 Господарського процесуального України встановлено, що у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального України в суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального Українии).

Надання Адвокатським бюро «Варшамяна» відповідачу професійної правничої допомоги у суді першої інстанції при розгляді справи №910/8519/19 підтверджується, зокрема, договором про надання професійної правничої допомоги №12/08 від 12.08.2019, протоколом погодження гонорару до вказаного договору, актом прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) №1 від 15.08.2019, ордером серії КР №65607 від 15.08.2019, платіжним дорученням №3457 від 15.08.2019 на суму 22155,15 грн.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, перелічені Адвокатським бюро «Варшамяна» в акті прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) №1 від 15.08.2019 послуги були надані відповідачу, а отже, відповідно до вимог ст.74 Господарського кодексу України відповідачем доведено надання йому професійної правничої допомоги.

При цьому суд зазначає, що підготовка тексту договору про надання професійної правничої допомогу на суму 542,73 грн не є витратами пов'язаними безпосередньо зі справою, а стосується правовідносин адвокатського бюро з клієнтом, а отже включення даної послуги до витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим.

Також суд критично ставиться до необхідності вивчення судової практики у даній категорії спору, оскільки справа є малозначною та потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України.

Крім того явно завищеним є розмір витрат на підготовку відзиву до позовної заяви та доданих до нього документів у паперових копіях для подання до суду та відправки позивачеві, оскільки загальна вартість такої відправки засобами ПАТ «Укрпошта» склала 92,80 грн, що підтверджується відповідними фіскальними чеками відділення зв'язку.

Отже, на думку суму, витрати відповідача на професійну правничу допомогу на суму 22 155, 15 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, ціною позову, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі становить надмірний тягар для позивача, що в свою чергу суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (65012, Одеська обл., місто Одеса, Приморський район, вул.Пантелеймонівська, будинок 19, ідентифікаційний код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Укрспецтехніка» (01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, будинок 18/7, кімната 417, ідентифікаційний код 37001696) 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15.10.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова