Рішення від 18.10.2022 по справі 910/1563/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2022Справа № 910/1563/22

За позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури (м. Рівне) в інтересах держави в особі:

1. Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації (м. Рівне),

2. Рівненської обласної державної адміністрації (м. Рівне)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис" (м. Київ)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 602.095,89 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Жовтун Н.Б.

Від позивача-1: не з'явився

Від позивача-2: не з'явився

Від відповідача: Гурез І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації, 2. Рівненської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис", про визнання недійсними додаткових угоди та стягнення 602.095,89 грн.

Відповідно до позовної заяви прокурор просить суд:

- визнати недійсним п. 2 Додаткової угоди № 1 від 25.05.21. до Договору поставки № 30-04 від 30.04.21., укладеного між Департаментом цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 06.08.21. до Договору поставки № 30-04 від 30.04.21., укладеного між Департаментом цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 30.09.21. до Договору поставки № 30-04 від 30.04.21., укладеного між Департаментом цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 08.10.21. до Договору поставки № 30-04 від 30.04.21., укладеного між Департаментом цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис" на користь Департаментом цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором № 30-04 від 30.04.21. в розмірі 602.095,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю зазначених додаткових угод до Договору поставки №30-04 від 30.04.21. вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою від 08.02.22. позовну заяву залишено без руху, встановлено строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

15.02.22. до суду надійшла заява про усунення недоліків позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.22. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.03.22.

Підготовче засідання, призначене на 22.03.22., не відбулось у зв'язку із веденням на території Київської області бойових дій та загрозою для життя і здоров'я громадян.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.22. призначено підготовче засідання на 31.05.22.

30.05.22. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким ТОВ "Промед Технолоджис" заперечує проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

30.05.22. від позивача-2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

У підготовчому засіданні 31.05.22. прокурор заявив усне клопотання про залучення до участі у справі Західного офісу Держаудитслужби в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Оскільки суд не вбачає будь-яких прав або обов'язків Західного офісу Держаудитслужби щодо однієї із сторін, на які може вплинути рішення у даній справі, суд 31.05.22. без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову в задоволенні усного клопотання прокурора про залучення до участі у справі третьої особи.

31.05.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.07.22.

10.06.22. від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

27.06.22. від відповідача надійшли пояснення по справі з доданою копією листа від 02.08.21., який долучено до матеріалів справи протокольною ухвалою від 05.07.22.

05.07.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 02.08.22.

06.07.22. від прокуратури надійшли додаткові пояснення про справі.

02.08.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.08.22.

Ухвалою від 23.08.22., у зв'язку з відпусткою судді Ващенко Т.М., судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.09.22.

27.09.22. суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.10.22.

У судовому засіданні 18.10.22. прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Представники позивачів у судове засідання не з'явились, про причини неявки позивач-1 суд не повідомив. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.10.22. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.21. № 47 "Деякі питання надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я" затверджено Порядок та умови надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я (далі - Порядок).

Відповідно до розподілу обсягу видатків за бюджетною програмою 2311500 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я" між місцевими бюджетами, що є додатком до вищевказаної постанови, обласному бюджету Рівненської області виділено 110.717,3 тис. грн, з них 20.163 тис. грн - на закупівлю кисневих концентраторів (видатки розвитку).

Відповідно до п. 4-1 вказаного Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.21. № 333), умовами надання субвенції за напрямом, передбаченим підпунктом 9 пункту 3 цих Порядку та умов, є забезпечення до 1 червня 2021 року обласними та Київською міськими держадміністраціями закупівлі кисневих концентраторів для закладів охорони здоров'я та/або фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, за умови укладення ними як надавачами медичних послуг з НСЗУ договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, які надають первинну медичну допомогу пацієнтам.

Розпорядженням голови Рівненської ОДА "Про затвердження субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам" від 16.04.21. №285, збільшено доходи загального фонду обласного бюджету на 2021 рік за кодом 41033000 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я" на суму 20.163.000,00 грн, та зобов'язано головного розпорядника коштів обласного бюджету - Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації, забезпечити проведення закупівлі кисневих концентраторів для закладів охорони здоров'я.

30.04.21. за результатами закупівлі без використання електронної системи (UA-2021-04-30-002615-C) між Управлінням охорони здоров'я Рівненської ОДА та ТОВ "Промед Технолоджис" (Постачальник) укладено договір №30-04 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався у 2021 році поставити Покупцеві товари, медичне обладнання код ДК 021:2015 33150000-6-Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії, Кисневий концентратор, НК 024:2019 12873 Стаціонарний концентратор кисню (Кисневий концентратор), Код УКТЗЕД 9019 20 00 00 Кисневий концентратор; у кількості, яка зазначена у специфікації (яка є невід'ємною частиною цього Договору), в якій зазначається найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна сума Товару, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити такі товари, відповідно до Закону України від 17.03.20. №530 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.20. №225 "Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COYID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України" зі змінами.

Пунктами 2.3. та 3.2. Договору передбачено, що його ціна та загальна вартість Товару становить 10.500.000 грн без ПДВ, строк поставки Товару - до 01.06.21.

Приймання та передача Товару здійснюється за видатковою накладною. Датою поставки Товару є дата видаткової накладної, підписаної сторонами (п. 3.4. Договору).

У Специфікації, яка є додатком до Договору, сторони погодили, що предметом поставки є кисневі концентратори VIZION OXY-10 ECO в кількості 200 шт. на суму 6.950.000,00 грн без ПДВ, VIZION OXY-10 ECO DEIAL в кількості 100 шт. на суму 3.550.000 грн без ПДВ.

Платіжним дорученням №2 від 06.05.21. вищевказані кошти були перераховані постачальнику в повному обсязі. Вказана оплата здійснена за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, що мають цільове призначення, виділених за бюджетною програмою по КПКВК 0712152 "Інші програми та заходи у сфері охорони здоров'я" на капітальні видатки за КЕКВ 3110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування".

Розпорядженням Голови Рівненської ОДА від 09.03.21. № 14-к утворено як юридичну особу публічного права Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської ОДА (позивач-1) у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської ОДА та Управління охорони здоров'я Рівненської ОДА в межах граничної чисельності працівників та видатків на утримання обласної державної адміністрації.

25.05.21. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою викладено його п. 3.2. в новій редакції та визначено, що строк поставки товару - протягом 90 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 100 відсотків відповідно до п. 2.3. Договору.

Вказаною додатковою угодою було також змінено найменування покупця на Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської ОДА.

Додатковою угодою №2 від 06.08.21. сторони домовились, що строк поставки за Договором - до 30.09.21. Підставою для збільшення строку поставки стало виникнення форс-мажорних обставин, що засвідчено Сертифікатом № 20210805/ФМ-11 Асоціації "Український національний комітет Міжнародної Торгової Палати" про обставини непереборної сили, які виникли через захворювання працівників виробника обладнання - польської компанії "VIZION MEDICAL SYSTEMS".

Додатковою угодою №3 від 30.09.21. строк поставки встановлено до 08.10.21., а додатковою угодою №4 від 08.10.21. - до 18.10.21.

11.10.21. відповідачем було поставлено Департаменту цивільного захисту населення та охорони здоров'я Рівненської ОДА обладнання за Договором у повному обсязі за видатковою накладною №29 від 11.10.21.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що п. 2 додаткової угоди №1 та додаткові угоди №№ 2, 3, 4, якими змінювався термін поставки товару, суперечать умовам надання субвенції, визначеним п. 4-1 Порядку, яким передбачалось забезпечення закупівлі кисневих концентраторів до 01.06.21.

Вказані порушення також зазначені органом фінансового контролю в акті ревізії від 26.08.21. №04-22/08 фінансово-господарської діяльності Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської ОДА за період з 01.01.18. по 30.06.21., складеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.

На думку прокурора, оскаржувані додаткові угоди укладені всупереч умов надання субвенції, визначених п. 4-1 Порядку, а також суперечать інтересам держави та суспільства, адже неналежне виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, необхідного для збереження життя та здоров'я населення України, зокрема, призводить і до зростання смертності, чим порушує інтереси держави в сфері запобігання виникненню і поширення коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що у випадку порушення строків поставки Товару постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

З урахуванням п. 5.3. Договору прокурором було нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також пеню в розмірі 602.095,89 грн за порушення строків поставки обладнання за Договором у період з 02.06.21. по 11.10.21.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Істотні умови договору визначені ГК України. Так, статтею 180 цього Кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити: предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Судом встановлено, що пунктом 4-1 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.21. № 333) визначено умови для надання субвенції за даним напрямом, а саме, забезпечення до 1 червня 2021 року обласними та Київською міськими держадміністраціями закупівлі кисневих концентраторів.

При цьому вказаним пунктом Порядку передбачено саме забезпечення закупівлі відповідного обладнання у строк до 01.06.21., що і було здійснено шляхом укладення Договору 30.04.21.; граничних дат самої поставки такого обладнання Порядок не містить.

За висновком суду, укладенням додаткових угод про зміну дати поставки умови надання субвенції, визначені п. 4-1 Порядку, не порушені.

Судом при цьому враховано надані відповідачем докази на підтвердження наявності об'єктивних причин, що не залежали від постачальника, для продовження строків постачання обладнання, а саме, зупинення діяльності виробника - польської компанії "VIZION MEDICAL SYSTEMS", внаслідок захворювання працівників.

Більше того, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.21. № 1185 "Про виділення коштів для забезпечення здійснення деяких заходів, спрямованих на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та боротьбу з її наслідками" було внесено зміни до постанови Кабміну від 26.01.21. № 47 "Деякі питання надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров'я".

Відповідно до зазначених змін, пункт 4-1 Положення передбачає, що умовами надання субвенції за напрямом, передбаченим підпунктом 9 пункту 3 цих Порядку та умов, є забезпечення до 31 грудня 2021 р. обласними та Київською міськими держадміністраціями закупівлі кисневих концентраторів для закладів охорони здоров'я та/або фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, за умови укладення ними як надавачами медичних послуг з НСЗУ договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, які надають первинну медичну допомогу пацієнтам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними та недоведеними твердження прокурора про те, що спірні додаткові угоди до Договору суперечать інтересам держави та суспільства.

Судом при цьому враховано, що відповідачем поставка обладнання за Договором була здійснена в повному обсязі.

Суд також вважає за доцільне звернути увагу на те, що зазначаючи про суперечливість інтересам суспільства і держави угод про продовження строків постачання обладнання, прокурором не доведено та не обґрунтовано реальної можливості здійснити поставку товару за Договором у визначений ним строк (до укладення спірних додаткових угод).

З огляду на зазначені обставини, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для визнання спірних додаткових угод №№ 1-4 до Договору недійсними з підстав, викладених у позовній заяві.

При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що прокурор є неналежним суб'єктом пред'явлення даного позову, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 2 жовтня 2018 року у справі № 4/166"б", від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 1 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 5 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, від 30 січня 2019 року у справі № 47/66-08.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді № 3-рп/99 від 8 квітня 1999 року).

Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

До позовної заяви прокурором надано листування з позивачами, з якого однозначно вбачається відсутність їх намірів звертатись до суду з відповідними позовами, повідомлення прокурора у встановленому порядку про звернення до суду від його імені.

Тобто, прокурором належним чином обґрунтовано підстави для звернення до суду з даним позовом.

При цьому наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що прокурор є належним суб'єктом пред'явлення позову.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод №№ 1-4 до Договору та стягнення з відповідача пені є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє посилання прокурора на акт ревізії від 26.08.21. №04-22/08 фінансово-господарської діяльності Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської ОДА за період з 01.01.18. по 30.06.21., складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, оскільки даний акт не встановлює вину відповідача або факт недійсності правочинів, не має для суду преюдиційного значення та оцінюється в сукупності з усіма наявними в матеріалах справи доказами.

Наданий відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини № 20210805/ФМ-11 від 09.08.21. не відповідає умовам п. 7.2. Договору, оскільки виданий іншою організацією, ні передбачено Договором, та не приймається до уваги як доказ, що самостійно підтверджує наявність таких обставин, проте оцінений судом в сукупності з іншими доказами.

Інші доводи і твердження сторін судом не приймаються до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в позові з наведених підстав.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору залишаються за прокурором.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.11.22.

Суддя Т.М. Ващенко