Ухвала від 26.05.2022 по справі 640/1133/20

УХВАЛА

26 травня 2022 року

м. Київ

справа № 640/1133/20

адміністративне провадження № К/990/11600/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі №640/1133/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 21 грудня 2019 року №2119ц;

поновити ОСОБА_1 на займаній посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора або на посаді, яка відповідає тій посаді, з якої протиправно звільнено (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00034051) з 21.12.2019;

стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2019 року по дату винесення судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №1 від 12 грудня 2019 року №7/2 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;

визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2119ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури з 24 грудня 2019 року;

поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури з 25 грудня 2019 року;

стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 676 561,05 грн (шістсот сімдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят одна гривні 05 копійок);

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури з 25 грудня 2019 року;

звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01001, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 25 462,00 грн (двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 00 копійок).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року змінено в мотивувальній та резолютивній частинах.

Викладено абзац п'ятий та восьмий резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01001, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 по 04.11.2021 у розмірі 595 827, 04 грн.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, адреса: 01001, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 24 398, 09 грн».

У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року - залишено без змін.

11 травня 2022 року Офіс Генерального прокурора засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник, зокрема, зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду, ухвалених у справах №№П/800/409/17, 800/328/17, 800/248/17, 800/264/17, 800/354/17, 9901/87/19, 9901/88/19, 9901/212/19 та інших справах.

Так за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відкриття касаційного провадження з цієї підстави можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.

Водночас скаржник у касаційній скарзі лише послався на висновки Верховного Суду у вказаних справах, проте не зазначив норми, щодо якої такий висновок сформовано, а лише навів окремі цитати із судових рішень щодо дискреційних повноважень комісії, з посиланням на оцінку щодо доброчесності і суспільної довіри та щодо обов'язку таких комісій ураховувати інформацію, що зазначена в декларації певного суб'єкта. Суд зазначає, що такі критерії є оціночними і застосовуються судами індивідуально у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин у справі. Крім того, наведені заявником приклади судових спорів вирішено судами за інших, ніж установлено у цій справі, обставин.

Надалі Офіс Генерального прокуратура указав про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справах №№120/3458/20-а, 640/449/20, 340/3563/20, 120/3794/20-а та 640/476/20.

Перевіряючи такі аргументи скаржника, Суд зазначає, що приписи пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України передбачають можливість оскарження судових рішень в касаційному порядку у разі, якщо заявник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Проте зміст та мотиви оскаржуваної постанови суду свідчать про те, що переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його в частині, суд апеляційної інстанції не застосовував висновки Верховного Суду, висловлені у справах №120/3458/20-а, 340/3563/20 та 120/3794/20-а, від яких просить відступити скаржник.

Щодо необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформованого у постановах Верховного Суду у справах №640/449/20 та №640/476/20, Суд зазначає наступне.

Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Водночас доводи Офісу Генерального прокурора щодо необхідності відступлення від указаних висновків Суду мають формальний характер, так як мотиви заявника зводяться до часткового опису процедури атестації без логічного взаємозв'язку з обставинами цієї справи та загальних фраз щодо неправильного застосування норм Закону України «Про запобігання корупції» і власного тлумачення повноважень НАЗК, що не має жодного відношення до вирішення цього спору, в якому оскаржуване рішення було скасоване саме через невідповідність його критеріям, визначеним статтею 2 КАС України та недоведеністю фактів недоброчесності прокурора.

А тому, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до безсистемного цитування законодавства, часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на дотримання відповідачем процедури звільнення прокурорів з органів прокуратури та на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.

В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року у справі №640/1133/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:О.В. Кашпур