ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНИХ РІШЕНЬ"

Організаційна структура без змін відповідно до попередніх звітних періодів.

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу емiтента становить 118 осіб. Середня чисельнiсть осiб, якi працюють за сумiсництвом - 4 особи. Колективний договiр iз працiвниками не укладався. Емітент персоналом забезпечене повнiстю. Розмiр фонду оплати працi за звітний період склав 37 447 тис. грн. Всi працiвники емітента мають вищу освiту (основна вимога при прийомi на роботу). На постiйнiй основi проводяться тренiнги та атестацiї, конкурси. Найкращi працiвники заохочуються цiнними подарунками.

Емітент входить до складу учасників БАНКІВСЬКОЇ ГРУПИ «ТАС». Однією з основних сфер діяльності групи є фінансовий сектор економіки, який становить для групи довгостроковий стратегічний інтерес. Увага до фінансового сектору обумовлена, перш за все, потенціалом росту і високою динамікою розвитку. Тому активи фінансового сектору є одними з ключових в діяльності групи. Компанії групи присутні практично у всіх сегментах фінансового сектору України. При цьому інтереси групи поширюються на всі перспективні напрямки ведення бізнесу в даному секторі економіки до яких входять – банківська діяльність, страхування ризиків та життя, фінансове посередництво, надання колекторських послуг (послуг з повернення боргів), лізинг, проведення операцій на фондовому ринку, управління активами та інші перспективні напрямки. Товариство здійснює свою діяльність на умовах самоокупності та не є дотаційним або фінансово залежним від інших учасників групи. До складу групи входять: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТАСКОМБАНК» (відповідальна особа); АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК»; ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНДУСТРІАЛЬНА»; ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ТАС»; ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАС-ФІНАНС КОНСАЛТІНГ»; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АССІСТАС КОНСАЛТИНГ»; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАС ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАС ЛІНК»; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ»; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УЛФ-ФІНАНС»; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ»; ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТІ-ІНВЕСТ». Відповідальною особою банківської групи виступає АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТАСКОМБАНК».

Протягом звiтного перiоду емiтент не проводив спiльну дiяльнiсть з iншими органiзацiями, пiдприємствами, установами.

Пропозиції щодо реорганізації з боку третіх осіб протягом звітного періоду не відбувались.

1. Основні положення облікової політики 1.1. Фінансові інструменти – первісне визнання та подальша оцінка 1.1.1. Фінансові активи Відповідно до положень МСФЗ (IFRS) 9 «Фінансові інструменти» Емітент здійснює класифікацію фінансових активів при первісному визнанні, як таких, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників: а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами; та б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу. Фінансові активи оцінюються за амортизованою вартістю, якщо активи відповідають наступним умовам: а) вони утримуються в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків; б) договірні умови фінансових активів генерують у певні дати грошові потоки, які є виключно виплатами основної суми боргу та відсотків на непогашену частку основної суми. Фінансові інструменти, які утримуються для одержання договірних грошових потоків класифікуються як оцінювані за справедливою вартістю через інший сукупний дохід. Фінансові інструменти, які утримуються для інших цілей класифікується як оцінювані за справедливою вартістю через прибуток/збиток. Емітент проводить рекласифікацію фінансових активів в разі зміни моделі бізнесу або характеристик контрактних грошових потоків. Всі стандартні операції з купівлі та продажу фінансових активів визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли Емітент бере на себе зобов'язання по покупці активу. До стандартних операцій з купівлі або продажу відносяться операції з купівлі або продажу фінансових активів, в рамках яких здійснюється постачання активів у строки, встановлені законодавством або прийняті на ринку. Фінансові активи Емітента включають грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість, яка відображає позики надані клієнтам, а також інвестиції, що утримуються до погашення. Первісне визнання Емітент визнає фінансові активи тоді, коли вона стає стороною контрактних зобов’язань стосовно даного інструменту. Операції з придбання та реалізації фінансових активів визнаються з використанням обліку за датою розрахунку. Фінансові активи первісно визнаються за справедливою вартістю. Витрати на проведення операції, які безпосередньо стосуються придбання або випуску даного фінансового активу, додаються до суми справедливої вартості у випадку, якщо фінансовий актив визнається не за справедливою вартістю, зі зміною вартості у прибутку або збитку. Подальша оцінка Після початкового визнання фінансові активи, включаючи похідні інструменти, які є активами, оцінюються за справедливою вартістю без будь-якого вирахування затрат на операції, які можуть бути понесені при продажу чи іншому вибутті фінансового активу, за винятком: • кредитів та дебіторської заборгованості, що оцінюються за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективного відсотка • інвестицій, що утримуються до погашення, які оцінюються за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективного відсотка. Дебіторська заборгованість – це категорія фінансових активів з фіксованими платежами або з платежами, які можуть бути визначені, що не мають котирування на активному ринку. Початкове визнання таких активів здійснюється за справедливою вартістю плюс будь-які витрати, що прямо відносяться до операцій. Після початкового визнання кредити і дебіторська заборгованість оцінюються за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективного відсотка за вирахуванням збитків від зменшення корисності. Амортизована вартість фінансового активу – це сума, за якою фінансовий актив оцінюється при початковому визнанні, мінус виплати основної суми, плюс або мінус кумулятивна амортизація будь-якої визнаної різниці між визнаною початковою сумою та сумою при погашенні із застосуванням методу ефективного відсотка, та мінус будь-яке зменшення вартості внаслідок зменшення корисності. Премії та дисконти, у тому числі початкові витрати на операції, включаються до балансової вартості відповідного інструмента та амортизуються за ефективною процентною ставкою по цьому інструменту. Позики, надані клієнтам, являють собою фінансові активи, які не є похідними фінансовими інструментами, з фіксованими або визначеними платежами, що не котируються на активному ринку, за виключенням активів, які класифікуються як інші категорії фінансових активів. Позики, надані Компанією первісно визнаються за справедливою вартістю. У тих випадках, коли вартість наданої позики не дорівнює справедливій вартості позики, наприклад, коли позика надана за ставками, нижчими від ринкових, різниця між справедливою вартістю наданої позики та справедливою вартістю позики визнається як збиток при первісному визнанні позики і включається до звіту про сукупний дохід відповідно до характеру цих збитків. Після первісного визнання позики відображаються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективного процента. Позики, надані клієнтам, відображаються за вирахуванням резервів на очікувані кредитні збитки. Припинення визнання Визнання фінансового активу (або, де це можливо - частини фінансового активу або частини групи аналогічних фінансових активів) припиняється, якщо: - Термін дії прав на отримання грошових потоків від активу минув; - Емітент передала свої права на отримання грошових потоків від активу або взяла на себе зобов'язання по виплаті третій стороні одержуваних грошових потоків у повному обсязі і без істотної затримки за «транзитною» угодою; і або (a) Емітент передала практично всі ризики і вигоди від активу, або (б) Емітент не передала, але й не зберігає за собою, практично всі ризики і вигоди від активу, але передала контроль над цим активом; - Емітент передала всі свої права на отримання грошових потоків від активу або уклала транзитну угоду, і при цьому не передала, але й не зберігає за собою, практично всі ризики і вигоди від активу, а також не передала контроль над активом, новий актив визнається в тій ступеня, в якій Емітент продовжує свою участь в переданому активі. В цьому випадку Емітент також визнає відповідне зобов'язання. Переданий актив і відповідне зобов'язання оцінюються на основі, яка відображає права та зобов'язання, що збережені Компанією. Знецінення фінансових активів На кожну звітну дату Емітент відповідно до вимог МСФЗ (IFRS) 9 визнає резерв під очікувані кредитні збитки по фінансовим активам. Фінансові активи, що обліковуються за амортизованою вартістю Відносно фінансових активів, які обліковуються за амортизованою вартістю, Емітент визнає резерв під очікувані кредитні збитки індивідуально для окремо значимих фінансових активів, або в сукупності для фінансових активів, які не є окремо значимими. Активи, які оцінюються на предмет знецінення на індивідуальній основі, щодо яких визнаються збитки від знецінення, не повинні оцінюватися на предмет знецінення на сукупній основі. Індивідуальна оцінка на предмет зменшення корисності відображає прогнозну оцінку очікуваних кредитних збитків на весь строк дії інструментів. Під час індивідуальної оцінки сума резерву визначається із використанням аналізу сценаріїв та методу дисконтованих потоків грошових коштів. Підхід на основі аналізу сценаріїв передбачає, що сума відшкодування конкретного фінансового активу має визначатись як сума результатів: • дисконтованих очікуваних сум відшкодування для кожного сценарію, та • ймовірності настання цих сценаріїв. Згідно з підходом на основі дисконтованих потоків грошових коштів сума відшкодування для кожного сценарію має визначатись на підставі прогнозу стосовно суми та строків очікуваних майбутніх потоків грошових коштів (плану відшкодування). За умови що сума відшкодування виявиться меншою за балансову вартість конкретного активу, необхідно визначити відповідну суму збитків від зменшення корисності. Фінансові активи, резерв під очікувані збитки по яким оцінюється в сукупності, Емітент розділяє на три Етапи. Етап 1 – включає фінансові активи з низьким кредитним ризиком або кредитний ризик за якими несуттєво збільшився з моменту первісного визнання. По цим фінансовим активам Емітент визнає резерв під очікувані 12 місячні кредитні збитки за таким принципом: для заборгованості від 0-10 днів відсоток резервування складає 0,94%, а від 11-30 – 26,93%. Етап 2 – включає фінансові активи кредитний ризик за якими суттєво збільшився з моменту первісного визнання. По цим фінансовим активам Емітент визнає резерв під очікувані кредитні збитки на весь строк дії фінансових інструментів за таким принципом: для заборгованості від 31-59 днів відсоток резервування складає 36,35%, а від 60-89 – 49,60%. Перехід фінансового інструмента із Етап 2 в Етап 1 можливий в разі, якщо буде доведено, що очікуваний кредитний ризик не є значно більшим, ніж при первісному визнанні. Етап 3 – включає фінансові активи є знеціненими (мають ознаки дефолта). До інструментів, що мають ознаки дефолта, Емітент відносить активи прострочка по яким перевищує 90 днів. По цим фінансовим активам Емітент визнає резерв під очікувані кредитні збитки за таким принципом: для заборгованості від 90-350 днів відсоток резервування складає 68,00%, а від більше 351 дня – 100%. Перехід фінансового інструмента із Етап 3 в Етап 2 можливий в разі, якщо борг буде обслуговуватись згідно умов договору.? 1.1.2. Фінансові зобов'язання Первісне визнання і оцінка Відповідно до положень МСФЗ (IFRS) 9 «Фінансові інструменти», фінансові зобов'язання класифікуються як фінансові зобов'язання, що переоцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, або кредити і кредиторська заборгованість. Емітент класифікує свої фінансові зобов'язання при їх первісному визнанні. Всі фінансові зобов'язання спочатку визнаються за справедливою вартістю, зменшеною, в разі кредитів і позик, на безпосередньо пов'язані з ними витрати по угоді. Фінансові зобов'язання Емітента включають банківські кредити та позики отримані, цінні папери власного боргу та інші зобов’язання. Подальша оцінка Подальша оцінка фінансових зобов'язань залежить від їх класифікації, як зазначено нижче: Кредити та позики Усі фінансові зобов’язання, крім тих, що були визначені як фінансові зобов’язання за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, та крім фінансових зобов’язань, що виникають у випадку, коли передача фінансового активу, відображеного в обліку за справедливою вартістю, не відповідає критеріям припинення визнання, оцінюються за амортизованою вартістю. Амортизована вартість розраховується з урахуванням дисконтів або премій при придбанні, а також комісійних або витрат, які є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки. Амортизація ефективної процентної ставки включається до складу фінансових витрат звіту про сукупний дохід. Припинення визнання Визнання фінансового зобов'язання припиняється, якщо зобов'язання погашено, анульовано, або термін його дії закінчився. Якщо наявне фінансове зобов'язання замінюється іншим зобов'язанням перед тим самим кредитором на суттєво відмінних умовах, або якщо умови наявного зобов'язання значно змінені, така заміна або зміна враховуються як припинення визнання первісного зобов'язання та початок визнання нового зобов'язання, а різниця в їх балансової вартості визнається в звіті про сукупний доход. Справедлива вартість фінансових інструментів Справедлива вартість є ціною, яка була б отримана за продаж активу або виплачена за передачу зобов'язання в рамках угоди, що укладається в звичайному порядку між учасниками ринку на дату оцінки. Оцінка справедливої вартості передбачає, що операція з продажу активу або передачі зобов'язання відбувається: - або на основному ринку для даного активу або зобов'язання; - або, в умовах відсутності основного ринку, на найбільш сприятливому ринку для даного активу або зобов'язання. Емітент повинна мати доступ до основного або найбільш сприятливого ринку. Справедлива вартість активу або зобов'язання оцінюється з використанням припущень, які використовувалися б учасниками ринку при визначенні ціни активу або зобов'язання, при цьому передбачається, що учасники ринку діють в своїх кращих інтересах. Оцінка справедливої вартості нефінансового активу враховує можливість учасника ринку генерувати економічні вигоди від використання активу найкращим і найбільш ефективним чином або продати його іншому учаснику ринку, який буде використовувати даний актив найкращим і найбільш ефективним чином. Емітент використовує такі методики оцінки, які є прийнятними в обставинах, що склалися і для яких доступні дані, достатні для оцінки справедливої вартості, при цьому максимально використовуючи відповідні вихідні дані активного ринку і мінімально використовуючи вихідні дані інших ринків. Всі активи і зобов'язання, справедлива вартість яких оцінюється або розкривається у фінансовій звітності, класифікуються в рамках описаної нижче ієрархії джерел справедливої вартості на підставі вихідних даних самого нижнього рівня, які є значущими для оцінки справедливої вартості в цілому: - Рівень 1 - ринкові котирування цін на активному ринку по ідентичних активах або зобов’язаннях (без будь-яких коригувань); - Рівень 2 - моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до самого нижнього рівня ієрархії є прямо або побічно спостережуваними на ринку; - Рівень 3 - моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до самого нижнього рівня ієрархії не є спостережуваними на ринку. У разі активів і зобов'язань, які визнаються у фінансовій звітності на періодичній основі, Емітент визначає факт переведення між рівнями ієрархії джерел, повторно аналізуючи класифікацію (на підставі вихідних даних самого нижнього рівня, які є значущими для оцінки справедливої вартості в цілому) на кінець кожного звітного періоду. 1.2. Грошові кошти та їх еквіваленти Грошові кошти та їх еквіваленти являють собою активи, які можна конвертувати у відому суму готівки за першою вимогою і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Грошові кошти та їхні еквіваленти включають кошти на поточних рахунках у банках, залишки коштів у касі, депозити до запитання і строкові депозити із строками виплат до трьох місяців. 1.3. Податки Поточний податок на прибуток Поточні витрати з податку на прибуток розраховуються відповідно до податкового законодавства України. Поточні податкові активи та зобов'язання за поточний період оцінюються в сумі, що передбачена до відшкодування податковими органами або до сплати податковим органам. Ставки податків і податкове законодавство, що застосовуються для розрахунку цієї суми - це ставки і закони, прийняті в Україні. Керівництво періодично оцінює позицію, відображену в податкових деклараціях, щодо ситуацій, коли застосовуване податкове законодавство підлягає подвійному тлумаченню, і при необхідності створює резерви. Відстрочений податок Відстрочені податкові активи та зобов'язання розраховуються та визнаються у зв'язку з тимчасовими різницями між балансовою вартістю активів та зобов'язань для цілей фінансової звітності та сумами, використаними для цілей оподаткування. Відстрочене податкове зобов'язання визнається для всіх оподатковуваних тимчасових різниць, за винятком відстроченого податкового зобов'язання, що виникає за первісного визнання гудвілу або початкового визнання активу або зобов'язання у операції, яка не є об'єднанням бізнесу та на момент здійснення операції не впливає на оподатковуваний прибуток (податкові збитки). Відстрочений податковий актив слід визнавати для всіх тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, у тій мірі, в якій існує певна вірогідність отримання оподатковуваного прибутку, у взаємозалік якого можна використати тимчасову різницю, що підлягає оподаткуванню. Відстрочені податкові активи та зобов'язання розраховуються з використанням податкових ставок, які, як очікується, матимуть вплив на дату реалізації активу або погашення зобов'язань відповідно до вимог законодавства, чинних або фактично прийнятих на звітну дату. На кожну дату звіту про фінансовий стан Емітент переглядає балансову вартість відстрочених податкових активів та зменшує балансову вартість відстрочених податкових активів, коли перестає існувати вірогідність отримання достатнього оподатковуваного прибутку, що дозволило б реалізувати частину або всю суму таких відстрочених податкових активів. Оцінка відстрочених податкових зобов'язань та відстрочених податкових активів відображає податкові наслідки того способу, яким Емітент очікує, станом на звітну дату, відшкодувати або погасити балансову вартість своїх активів та зобов'язань. Відстрочені податкові активи та зобов'язання визначаються за ставками податку, застосування яких очікується при реалізації активу або погашенні зобов'язання, виходячи зі ставок податку (та податкових законів), що набули чинності або по суті були затверджені на звітну дату. 1.4. Основні засоби Основні засоби відображаються за первісною вартістю, без урахування витрат на поточне обслуговування, за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення. Така вартість включає в себе витрати, пов'язані із заміною частини обладнання, які визнаються за фактом понесення, якщо вони відповідають критеріям визнання. Балансова вартість основних засобів оцінюється на предмет знецінення в разі виникнення подій або змін в обставинах, що вказують на те, що балансову вартість цього активу, ймовірно, не вдасться відшкодувати. Амортизація основних засобів розраховується лінійним методом протягом строку корисного використання таких об’єктів основних засобів: Комп’ютерне та офісне обладнання 2 роки Транспортні засоби 5 років Меблі та офісне обладнання 5 років Залишкова вартість, строки корисного використання та методи нарахування амортизації активів аналізуються наприкінці кожного звітного періоду і коригуються в міру необхідності. Витрати на ремонт і реконструкцію відносяться на витрати по мірі їх здійснення і включаються до складу інших операційних витрат, за винятком випадків, коли вони підлягають капіталізації. 1.5. Нематеріальні активи Нематеріальні активи представлені програмним забезпеченням, патентами та ліцензіями. Нематеріальні активи відображається в балансі за вартістю придбання і амортизується протягом строку його корисного використання. Строк корисного використання нематеріальних активів становить 10 років. 1.6. Резерви Резерв визнається за наявності у Емітента юридичного або конструктивного зобов'язання перед третьою стороною, коли воно піддається достовірній оцінці і, швидше за все, призведе до відтоку ресурсів, не очікуючи щонайменше еквівалентного компенсуючого зобов'язання від тієї ж третьої сторони. Якщо сума або дата врегулювання не може бути достовірно визначена, то зобов'язання вважається умовним і розкривається у складі позабалансових зобов'язань. Резерв під реструктуризацію визнається тільки після формалізації детального плану реструктуризації, або коли розпочата реструктуризація підприємства призвела до виникнення конструктивних зобов'язань. 1.7. Умовні зобов'язання та умовні активи Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, при цьому інформація про них розкривається в тих випадках, коли отримання пов'язаних з ними економічних вигод є ймовірним. Умовні зобов'язання не визнаються у фінансовій звітності за винятком випадків, коли існує ймовірність того, що погашення зобов'язання призведе до вибуття ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, і при цьому сума таких зобов'язань може бути достовірно оцінена. Інформація про такі зобов'язання підлягає відображенню, за винятком випадків, коли можливість відтоку ресурсів, які являють собою економічні вигоди, є малоймовірною. 1.8. Доходи і витрати Процентні доходи та витрати визнаються за методом нарахування з використанням методу ефективної ставки процента. Метод ефективної ставки процента – це метод визначення амортизованої вартості фінансового активу або фінансового зобов’язання (або групи фінансових активів або фінансових зобов’язань) та розподілення процентних доходів або витрат протягом відповідного періоду. Ефективна ставка процента – це ставка, яка забезпечує точне приведення вартості очікуваних майбутніх грошових виплат або надходжень протягом очікуваного строку використання фінансового інструмента або, якщо доцільно, протягом коротшого періоду, до чистої балансової вартості фінансового активу або фінансового зобов’язання. Доходи по борговим фінансовим інструментам відображаються з використанням методу ефективної ставки процента, за виключенням фінансових активів, що відображаються по справедливій вартості через прибутки та збитки. При списанні (частковому списанні) фінансового активу або групи аналогічних фінансових активів у результаті збитку від знецінення процентні доходи визнаються у подальшому з використанням процентної ставки, яка застосовувалася для дисконтування майбутніх грошових потоків з метою оцінки збитку від знецінення. Проценти отримані від активів, що оцінюються по справедливій вартості, класифікуються як процентні доходи. Комісії за надання кредитів, разом із відповідними прямими витратами, переносяться на майбутні періоди та визнаються як коригування ефективної ставки процента за кредитом. Коли існує вірогідність, що зобов’язання з кредитування призведе до укладання конкретного кредитного договору або надання траншу кредиту, плата за зобов’язання з кредитування включається до доходів майбутніх періодів разом з відповідними прямими витратами та визнається як коригування ефективної ставки процента за наданим кредитом. Коли малоймовірно, що зобов’язання з кредитування призведе до укладання конкретного кредитного договору або надання траншу кредиту, плата за зобов’язання визнається у звіті про сукупний дохід протягом періоду, який залишився до кінця виконання даного зобов’язання. Коли спливає строк зобов’язання з кредитування, а кредитний договір так і не укладається або транш кредиту не був наданий, комісійні доходи за зобов’язаннями з кредитування визнаються у звіті про сукупний дохід після завершення цього строку. Комісія за обслуговування кредиту визнається як дохід під час надання послуги. Усі інші комісії визнаються під час надання відповідних послуг. 1.9. Відсотки за позиками Відсотки за позиками визнаються витратами в періоді їх нарахування. Відсотки за позиками складаються з процентних платежів та інших витрат, які несе Емітент при отриманні позик. 1.10. Перерахунок іноземної валюти Функціональною валютою Емітента та валютою представлення фінансової звітності Емітента є українська гривня (далі - «грн.»). Операції в інших, відмінних від функціональної, валютах вважаються операціями в іноземній валюті. Операції в іноземній валюті первісно відображаються у функціональній валюті за курсом Національного Банку України (далі - «НБУ»), що діяв на дату здійснення операції. Монетарні активи і зобов’язання, деноміновані в іноземній валюті, перераховуються у функціональну валюту за курсами НБУ, що діяли на дату балансу. Всі курсові різниці, що виникають від такого перерахунку, відображаються у витратах/доходах періоду. Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, відображаються за курсами НБУ, що діяли на дату первісної операції. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються за курсами НБУ, що діяли на дату визначення справедливої вартості. 1.11. Прийняття нових і переглянутих МСФЗ Керівництво Емітента переконане, що всі зміни до стандартів будуть включені до облікової політики Емітента відразу після того, як нові зміни вступлять в дію. Інформація щодо нових стандартів та їх змін чи тлумачень, що, як очікується, матимуть вплив на фінансову звітність Емітента, наведена нижче. Також були видані деякі інші нові стандарти та тлумачення, але вони, як очікується, не матимуть суттєвого впливу на фінансову звітність Емітента. Наступні стандарти, поправки до стандартів та інтерпретації були випущені на дату затвердження цієї фінансової звітності, але не набрали чинності станом на 31 грудня 2019 року: Вступає в силу для звітних періодів, що починаються з або після: Поправки до МСБО 1 «Подання фінансової звітності» щодо класифікації зобов’язань 01 січня 2022 року МСФЗ 17 «Страхові контракти» (новий стандарт). 01 січня 2021 року Поправки до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації» та МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» щодо попередніх питань в контексті реформи IBOR 01 січня 2020 року Поправки до МСФЗ 3 «Об’єднання бізнесу» щодо уточнення ключового визначення бізнесу 01 січня 2020 року Поправки до МСБО 1 «Подання фінансової звітності» та МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» щодо визнання суттєвості 01 січня 2020 року Поправки до посилань в Концептуальній основі фінансової звітності 01 січня 2020 року МСФЗ 16 «Оренда» МСФЗ 16 «Оренда» замінює МСБО 17 «Оренда» та три пов’язаних з ним Тлумачення. Прийняття нового стандарту з оренди завершує довготривалий проект РМСБО з вдосконалення обліку операцій з оренди. При обліку операцій з оренди у звіті про фінансовий стан відображатиметься актив, що є правом користування, та зобов'язання з оренди. МСФЗ 16 «Оренда» передбачає два важливих спрощення, для активів з низькою вартістю та короткострокових договорів оренди з терміном дії до 12 місяців. МСФЗ 16 «Оренда» вступив в дію для звітних періодів, починаючи з 1 січня 2019 року або після цієї дати. Емітент під час первісного визнання договору оренди визнає зобов'язання по здійсненню орендних платежів і актив, який представляє собою право користування базовим активом (Актив у формі права користування), протягом терміну оренди, щодо усіх договорів оренди, за винятком короткострокової оренди і оренди активів з низькою вартістю. Емітент визнає орендні платежі для активів з низькою вартістю та короткострокових договорів оренди з терміном дії до 12 місяців, як витрати. Короткострокова оренда визначається як договір оренди, за яким на дату початку оренди передбачений термін становить не більше 12 місяців і який не містить опціон на покупку базового активу. Емітент вважає, що актив з низькою вартістю, це актив вартість якого не перевищує еквівалент $ 5 000 за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору оренди. Вартість $ 5 000 відноситься до оцінки базового орендованого активу якби він був новий. Оцінка вартості проводиться силами внутрішнього фахівця з оцінки майна. Ставки дисконтування використовуються для визначення приведеної вартості орендних платежів, які, в свою чергу, використовуються при визначенні класифікації оренди, а також для оцінки зобов'язання Емітента по оренді. Ставка дисконтування для договору оренди є процентною ставкою, закладеною в договорі оренди, а якщо така ставка не закладена в договорі, Емітент використовує середні ставки дохідності щодо справедливої вартості цінних паперів, які приймаються Національним банком України як забезпечення виконання зобов’язань. Емітент визнає такі статті витрат щодо договорів оренди: - сума амортизації активу в формі права користування; - відсотки за зобов'язанням по оренді; - змінні орендні платежі, не включені в оцінку зобов'язання щодо оренди (наприклад, змінні орендні платежі, що не залежать від індексу або ставки); - сума знецінення активу. Амортизація активу в формі права користування і відсотки по зобов'язанням по оренді. Після дати початку оренди Емітент визнає амортизацію активу в формі права користування і окремо визнає відсотки за зобов'язанням по оренді. При переході на МСФЗ 16 «Оренда» Емітент застосувала перехідне спрощення і вирішила не коригувати попередні періоди. Немає жодних розбіжностей, які б вимагали вносити коригування нерозподіленого прибутку внаслідок застосування МСФЗ 16 «Оренда» стосовно визнання активів у формі права власності та зобов’язань з оренди. З 1 січня 2019 року Емітент прийняла всі зміни до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), які мають відношення до її діяльності. Застосування змін до МСФЗ не мало суттєвого впливу на фінансову звітність Емітента. Всі зміни до стандартів були включені до облікової політики Емітента.

Основна діяльність емітента полягає у наданні кредитів фізичним особам. Емітент надає кредити через роздрібну фінансову мережу під торговою маркою «КредитМаркет»™. Емітент здійснює свою операційну діяльність на підставі ліцензії на надання фінансових послуг, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Центр Фінансових Рішень» Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні (АВ № 580561 від 26 грудня 2011 року, що діє з 24 квітня 2012 року).

Протягом звітного періоду емiтент здійнив: 1. Відчудження корпоративних прав (акцій) на суму 14 584 тис. грн. 2. Відчудження прав вимог за кредитними договорами. Загальна сума зазаначених договорiв склала 8 670 тис. грн. Придбання активів протягом звітного періоду не здійснювалось. Значних iнвестицiй обо придбань, пов'язаних з господарською дiяльнiстю емiтента не заплановано.

Основнi засоби та нематерiальнi активи включають: меблi, офiсне обладнання та iншi активи, нематерiальнi активи.

За оцінками НБУ, унаслідок пандемії COVID-19 у 2020 році економіка України скоротилася приблизно на 6%. Цей показник є середнім для європейських країн. Наприклад, скорочення економіки ЄС, ймовірно, становитиме понад 7%. Усі держави понесли значні втрати від пандемії і Україна не є виключенням. Але, слід зазначити, що банківська система відпрацювала без збоїв. Уряд вчасно розрахувався з боргами. Інфляційного сплеску не відбулося. У третьому кварталі 2020 року після пом’якшення карантинних обмежень українська економіка відновлювалася, адже в бізнесу з’явилося більше можливостей. Громадяни купували більше товарів і послуг, а підприємства нарощували продажі. Утім, говорити про повернення економіки на докризові показники поки зарано. Україна може повністю надолужити економічні втрати від пандемії у 2021-2022 роках. Швидкість одужання залежатиме від розвитку ситуації з пандемією. Поширення COVID-19 залишається найбільшим ризиком для економіки. Важливим для її відновлення також є збереження співпраці з Міжнародним валютним фондом. Падіння економіки у 2020 році було значно меншим, ніж очікувалося на початку кризи. За підсумками 2020 року реальний ВВП, за оцінками, скоротився на 4.4% (2019р.- 3,4%). Це значно менше, ніж очікувалося на початку коронакризи (6%). Економіка України швидко відновлювалася в другому півріччі. Після проходження жорсткої фази карантину падіння реального ВВП сповільнилося до 3.5% р/р у ІІІ кварталі і, за оцінками Національного банку, продовжувало сповільнюватися в IV кварталі. Ужорсточення карантинних заходів у листопаді мало обмежений вплив на ділову активність. Упродовж 2020 року інфляція перебувала переважно нижче цільового діапазону 5% ± 1 в.п.(2019р – 3,9%) Падіння світових цін на енергоносії, а також зниження попиту на непершочергові товари і послуги стримували зростання цін під час пандемії. Водночас наприкінці року інфляція очікувано прискорилася. Це зумовлювалося динамічним відновленням світової економіки, подальшим зростанням внутрішнього споживчого попиту, а також подорожчанням енергоносіїв та окремих продуктів харчування. У результаті, в грудні інфляція повернулася до цільового діапазону і сягнула його центральної точки. Швидке відновлення економіки зумовлене передусім зростанням споживання. Збільшення заробітних плат та соціальних видатків бюджету підтримувало споживчий попит на високому рівні (підвищення мінімальної заробітної платі з 4173грн. у 2019р до 5000грн. у 2020р). Також почало скорочуватися безробіття. Вагомий внесок у відновлення економіки мало державне споживання з огляду на нарощування поточних витрат бюджету на інфраструктуру, насамперед дорожні ремонти, а також охорону здоров’я. Натомість через невизначеність в умовах пандемії інвестиційна активність бізнесу залишалася млявою Для підтримки економіки під час кризи з початку 2020 року Національний банк знизив облікову ставку з 13,5% до 6%. Це – найнижчий рівень ставки в історії України. Відповідно, протягом 2020 року спостерігається зниження вартості залучених та розміщених ресурсів суб'єктів грошово-кредитного ринку. Станом на кінець 2020 року ставки за депозитами як для бізнесу, так і для громадян вже перебувають на однознаковому рівні. Паралельно дешевшають і кредити: найбільше – для бізнесу, але й для громадян також. 19 жовтня 2019 року набув чинності Закон №1069-2 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення функцій з державного регулювання ринків фінансових послуг» (також відомий, як Закон «про спліт»). Цей закон вводиться у дію з 1 липня 2020 року, крім пунктів 6, 9, 11-14 цього розділу, які набрали чинності та введені у дію з 19 жовтня 2019 року. Закон передбачає передачу повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у частині регулювання та нагляду в системі накопичувального пенсійного забезпечення, регулювання та нагляду за функціонуванням фінансово-кредитних механізмів і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – «Нацкомісія»). Решта повноважень Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, передаються Національному банку України. Закон «про спліт» повинен стати серйозним кроком у регулюванні ринку кредитування. 30 червня 2020 року закінчився перехідний період ринку. З 1 липня 2020 року даний бізнес регулюється законодавчими актами банківської сфери і новими розробленими законами. Керівництво стежить за станом розвитку поточної ситуації і вживає всіх необхідних заходів для мінімізації будь-яких негативних наслідків та підтримки стійкості і зростання бізнесу Компанії в нинішніх умовах, але нестабільність економічної та політичної ситуації може негативно вплинути на результати діяльності та фінансовий стан Компанії, та яким саме може бути цей вплив, наразі визначити неможливо.

Емiтент здiйснює управлiння своїм капiталом з метою забезпечення здатностi емiтента продовжувати свою дiяльнiсть на безперервнiй основi, одночасно забезпечуючи максимальний прибуток зацiкавлених сторiн, шляхом оптимiзацiї спiввiдношення боргових зобов’язань та капiталу. Структура капiталу емiтента представлена капiталом, що належить учасникам емiтента, який включає випущений капiтал та нерозподiлений прибуток. Керiвництво емiтента регулярно переглядає структуру капiталу. У процесi такого перегляду керiвництво емiтента аналiзує вартiсть капiталу та ризики, пов’язанi з кожним класом капiталу.На основi рекомендацiй керiвництво емiтента проводить коригування структури капiталу шляхом внескiв додаткового капiталу вiд своїх власникiв. В умовах скорочення обсягів банківського кредитування та недоступності кредитних ресурсів для населення, ринок небанківського кредитування має тенденцію до збільшення. Небанківські фінансові установи мають важливе значення для глибини та різноманітності фінансової системи. Небанківські джерела фінансування можуть задовольнити потреби в кредитуванні, які банки не задовольняють. Вони приносять конкуренцію до сфери фінансових послуг та можуть запропонувати індивідуальні продукти, які розроблені для фізичних осіб. За умови стабільності курсу національної валюти та макроекономічної ситуації в Україні, ринок небанківського кредитування залишатиметься ліквідним та високоприбутковим. Функціонування небанківських фінансових установ є важливим джерелом розвитку реального сектора економіки, забезпечуючи тісний зв'язок між суб’єктами господарювання, населенням і небанківськими фінансовими установами. За прогнозами керівництва Емітента, головною тенденцією розвитку фінансового сектору на коротку та середню перспективу буде перерозподіл існуючих клієнтів та боротьба за довіру до фінансового сектору з боку населення. Розуміючи значимість існуючих на ринку тенденцій та власних конкурентних переваг, керівництво Емітента прагне створити довгострокові взаємовідносини з клієнтами, які засновані на надійності і чесності. Маркетингова стратегія Емітента базується на наданні простих і зручних рішень для потреб громадян. Тенденції розвитку Емітента на найближчі два роки: • підвищення ефективності діяльності і рентабельності активів за рахунок впровадження новітніх інформаційних технологій, розвитку альтернативних і електронних (дистанційних) каналів продажів; • збільшення конкурентних переваг за рахунок гнучкого і привабливого продуктового ряду; • нарощування обсягів продаж темпами, вищими за середньо ринкові; • розробка та впровадження спільної стратегії розвитку компаній групи ТАС; • підписання угод про співпрацю з новими партнерами.

На кінець звітного періоду вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів) становить 966 230 тис. грн.

В умовах скорочення обсягів банківського кредитування та недоступності кредитних ресурсів для населення, ринок небанківського кредитування має тенденцію до збільшення. Небанківські фінансові установи мають важливе значення для глибини та різноманітності фінансової системи. Небанківські джерела фінансування можуть задовольнити потреби в кредитуванні, які банки не задовольняють. Вони приносять конкуренцію до сфери фінансових послуг та можуть запропонувати індивідуальні продукти, які розроблені для фізичних осіб. За умови стабільності курсу національної валюти та макроекономічної ситуації в Україні, ринок небанківського кредитування залишатиметься ліквідним та високоприбутковим. Функціонування небанківських фінансових установ є важливим джерелом розвитку реального сектора економіки, забезпечуючи тісний зв'язок між суб’єктами господарювання, населенням і небанківськими фінансовими установами. За прогнозами керівництва Емітента, головною тенденцією розвитку фінансового сектору на коротку та середню перспективу буде перерозподіл існуючих клієнтів та боротьба за довіру до фінансового сектору з боку населення. Розуміючи значимість існуючих на ринку тенденцій та власних конкурентних переваг, керівництво Емітента прагне створити довгострокові взаємовідносини з клієнтами, які засновані на надійності і чесності. Маркетингова стратегія Емітента базується на наданні простих і зручних рішень для потреб громадян. Тенденції розвитку Емітента на найближчі два роки: • підвищення ефективності діяльності і рентабельності активів за рахунок впровадження новітніх інформаційних технологій, розвитку альтернативних і електронних (дистанційних) каналів продажів; • збільшення конкурентних переваг за рахунок гнучкого і привабливого продуктового ряду; • нарощування обсягів продаж темпами, вищими за середньо ринкові; • розробка та впровадження спільної стратегії розвитку компаній групи ТАС; • підписання угод про співпрацю з новими партнерами.

Протягом звiтного перiоду емiтент не проводив дослiджень та розробок. Витрати вiдсутнi.

Емітент надає фiнансовi кредити за рахунок залучених коштiв в межах отриманої лiцензiї кредитної установи. Емiтент здiйснює свою дiяльнiсть на територiї України. Надання фiнансових послуг здiйснюється емiтентом через агентську мережу. Ринки збуту, основнi споживачi продукцiї, послуг або робiт, що виробляє (здiйснює) Емiтент: фiзичнi особи – громадяни України з пiдтвердженим працевлаштуванням. Основна мета дiяльностi Емітента- зайняти значну нiшу роздрiбного кредитування населення. Основнi конкуренти Емiтента на кiнець звiтного перiоду: ПАТ «АльфаБанк», ПУМБ, ПАТ "Ідеа Банк" та інші, мікрофінансові організації, кредитнi установи та ломбарди. Основнi ризики в дiяльностi емiтента:1. Ризик нерентабельностi. Зростання вартостi iнформацiйних продуктiв, що використовуються емiтентом для пiдтримки дiяльностi, призведе до збiльшення цiєї складової в цiнi кредитних продуктiв. У випадку суттєвого зменшення доходiв вiд реалiзацiї фiнансових послуг управлiнськi рiшення будуть спрямованi на мiнiмiзацiю витрат вiдповiдно до визначених прiоритетiв їх здiйснення та розробку власних iнформацiйних продуктiв. 2. Ризик нестачi ресурсiв.Управлiнськi та трудовi ресурси - суттєвих причин для виснаження даних ресурсiв не виявлено. Фiнансовi ресурси - нестача або здорожчання цих ресурсiв може вплинути на темпи розвитку бiзнесу емiтента. Емiтентом на постiйнiй основi здiйснюються заходи щодо розширення партнерських взаємовiдносин з iншими фiнансовими установами, а також впровадження систем мотивацiї та заохочення персоналу. 3. Ризик посилення конкуренцiї. Ринок готiвкового та споживчого кредитування постiйно зростає та є висококонкурентним. Основними конкурентами є банки з об`ємною ресурсною базою. Постiйне вдосконалення технологiї та заходи з вдосконалення якостi обслуговування клiєнтiв, гнучкостi в прийняттi рiшень по кредитам, створення програми лояльностi до клiєнтiв дає змогу емiтенту бути конкурентноспроможним, займати вiдповiдну нiшу та мати потенцiал для розширення. 4. Ризик зростання собiвартостi. Ризик зростання витрат на закупiвлю устаткування, матерiалiв та послуг для обслуговування процесу кредитування може призвести до зниження дохiдностi операцiй емiтента. Зазначений ризик емiтент мiнiмiзує шляхом проведення закупiвель матерiалiв та послуг iз застосуванням процедур конкурсних торгiв згiдно чинного законодавства України. 5. Полiтичнi та економiчнi ризики. Податкове навантаження: основним нормативним документом, що регламентує дiяльнiсть емiтента у податковому просторi є Податковий Кодекс України. Зростання податкового навантаження може привести до змiни фiнансових результатiв дiяльностi емiтента, зокрема зменшення чистого прибутку. Рецесiя чи зниження темпiв економiчного розвитку: зниження темпiв економiчного розвитку приведе до зменшення доходiв населення та збiльшення безробiття, що може звузити клiєнтську базу емiтента та призвести до збiльшення неплатежiв по виданим кредитам.Емiтент здiйснює регулярнi кроки, спрямованi на зниження уразливостi до iндивiдуальних ризикiв, включаючи кредитний, лiквiдностi та операцiйний. Внутрiшнiми нормативними документами регламентованi повноваження та обов’язки вiдповiдальних осiб (або органiв), що знижує вплив внутрiшнiх чинникiв операцiйного ризику.В ТОВ "ФК "ЦФР" дiє окремий пiдроздiл з монiторингу, оцiнки та управлiння ризиками. Ризик-менеджмент систематично виявляє та оцiнює ризики Товариства, якi впливають на досягнення стратегiчних та операцiйних цiлей. Менеджмент iнформований i розумiє, як ризики впливають на досягнення цiлей емiтента. Усi рiшення ТОВ "ФК "ЦФР" приймаються з врахуванням iснуючих, а також потенцiйних загроз i можливостей. Емiтент для ефективного управлiння ризиками здiйснює такi заходи: регулярно виявляє та оцiнює ризики, якi впливають на досягнення стратегiчних та операцiйних цiлей; забезпечує прийняття рiшень з врахуванням їх потенцiйних ризикiв; обирає оптимальну стратегiю управлiння ризиками, порiвнюючи ступiнь зниження ризику та вартiсть заходiв з їх управлiння; здiйснює регулярний монiторинг ефективностi заходiв з управлiння ризиками.Iнформацiя щодо короткострокових (на наступний рiк) планiв розвитку емiтента: залучення iнвестицiй, впровадження нових кредитних продуктiв, розширення агентської мережi. Довгостроковими планами передбачається заходи з пошуку та залучення небхiдних фiнансових ресурсiв.