ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦЕНТР КОМЕРЦІЙНИХ РІШЕНЬ"

Зміни в організаційній структурі емітента відповідно до попередніх звітних періодів не відбувались.

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу емiтента становить 133 особи. Середня чисельнiсть осiб, якi працюють за сумiсництвом - 2 особи. Колективний договiр iз працiвниками не укладався. ТОВ "ФК "ЦФР" персоналом забезпечене повнiстю. Розмiр фонду оплати працi становить 28044 тис. грн. Всi працiвники мають вищу освiту (основна вимога при прийомi на роботу). На постiйнiй основi проводяться тренiнги та атестацiї, конкурси. Найкращi працiвники заохочуються цiнними подарунками.

Товариство входить до складу учасників БАНКІВСЬКОЇ ГРУПИ «ТАС». До складу групи входять: АТ «ТАСКОМБАНК»; АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»; ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНДУСТРІАЛЬНА»; ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ТАС»; ПРАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»; ТОВ «ТАС-ФІНАНС КОНСАЛТІНГ»; ТОВ «АССІСТАС КОНСАЛТИНГ»; ТОВ «ТАС ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»; ТОВ «ТАС ЛІНК»; ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ»; ТОВ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ»; ТОВ «БЕНЕФІТ СІСТЕМС»; ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»; ТОВ «ВЕЛКО ІНВЕСТ»; ТОВ «УЛФ-ФІНАНС»; ТОВ «ТІ-ІНВЕСТ»; ПАТ «ВІЕС БАНК». Відповідальною особою банківської групи виступає АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ТАСКОМБАНК»

Протягом звiтного перiоду емiтент не проводив спiльну дiяльнiсть з iншими органiзацiями, пiдприємствами, установами.

Пропозиції щодо реорганізації з боку третіх осіб протягом звітного періоду не відбувались.

Відповідно до положень МСФЗ (IFRS) 9 «Фінансові інструменти» Компанія здійснює класифікацію фінансових активів при первісному визнанні, як таких, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі обох таких чинників: а) моделі бізнесу суб’єкта господарювання для управління фінансовими активами; та б) характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу. Фінансовий актив оцінюють за амортизованою собівартістю, якщо виконуються обидві такі умови: а) актив утримують в моделі бізнесу, мета якої – утримування активів задля збирання контрактних грошових потоків; б) контрактні умови фінансового активу передбачають у певні дати надходження грошових потоків, які є лише погашенням основної суми та сплатою відсотків на непогашену основну суму. Фінансові інструменти, які утримуються для надходження контрактних грошових потоків і продажу класифікуються як оцінювані за справедливою вартістю через інший сукупний дохід. Фінансові інструменти, які утримуються для інших цілей класифікується як оцінювані за справедливою вартістю через прибуток/збиток. Компанія проводить рекласифікацію фінансових активів в разі зміни моделі бізнесу або характеристик контрактних грошових потоків. Всі стандартні операції з купівлі та продажу фінансових активів визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли Компанія бере на себе зобов'язання по покупці активу. До стандартних операцій з купівлі або продажу відносяться операції з купівлі або продажу фінансових активів, в рамках яких здійснюється постачання активів у строки, встановлені законодавством або прийняті на ринку. Фінансові активи Компанії включають грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість, яка відображає позики надані клієнтам, а також інвестиції, що утримуються до погашення. Первісне визнання Компанія визнає фінансові активи тоді, коли вона стає стороною контрактних зобов’язань стосовно даного інструменту. Операції з придбання та реалізації фінансових активів визнаються з використанням обліку за датою розрахунку. Фінансові активи первісно визнаються за справедливою вартістю. Витрати на проведення операції, які безпосередньо стосуються придбання або випуску даного фінансового активу, додаються до суми справедливої вартості у випадку, якщо фінансовий актив визнається не за справедливою вартістю, зі зміною вартості у прибутку або збитку. Подальша оцінка Після початкового визнання фінансові активи, включаючи похідні інструменти, які є активами, оцінюються за справедливою вартістю без будь-якого вирахування затрат на операції, які можуть бути понесені при продажу чи іншому вибутті фінансового активу, за винятком: • кредитів та дебіторської заборгованості, що оцінюються за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективного відсотка • інвестицій, що утримуються до погашення, які оцінюються за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективного відсотка. Дебіторська заборгованість – це категорія фінансових активів з фіксованими платежами або з платежами, які можуть бути визначені, що не мають котирування на активному ринку. Початкове визнання таких активів здійснюється за справедливою вартістю плюс будь-які витрати, що прямо відносяться до операцій. Після початкового визнання кредити і дебіторська заборгованість оцінюються за амортизованою вартістю із застосуванням методу ефективного відсотка за вирахуванням збитків від зменшення корисності. Амортизована вартість фінансового активу – це сума, за якою фінансовий актив оцінюється при початковому визнанні, мінус виплати основної суми, плюс або мінус кумулятивна амортизація будь-якої визнаної різниці між визнаною початковою сумою та сумою при погашенні із застосуванням методу ефективного відсотка, та мінус будь-яке зменшення вартості внаслідок зменшення корисності. Премії та дисконти, у тому числі початкові витрати на операції, включаються до балансової вартості відповідного інструмента та амортизуються за ефективною процентною ставкою по цьому інструменту. Позики, надані клієнтам, являють собою фінансові активи, які не є похідними фінансовими інструментами, з фіксованими або визначеними платежами, що не котируються на активному ринку, за виключенням активів, які класифікуються як інші категорії фінансових активів. Позики, надані Компанією первісно визнаються за справедливою вартістю. У тих випадках, коли вартість наданої позики не дорівнює справедливій вартості позики, наприклад, коли позика надана за ставками, нижчими від ринкових, різниця між справедливою вартістю наданої позики та справедливою вартістю позики визнається як збиток при первісному визнанні позики і включається до звіту про сукупний дохід відповідно до характеру цих збитків. Після первісного визнання позики відображаються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективного процента. Позики, надані клієнтам, відображаються за вирахуванням резервів на очікувані кредитні збитки. Припинення визнання Визнання фінансового активу (або, де це можливо - частини фінансового активу або частини групи аналогічних фінансових активів) припиняється, якщо: - Термін дії прав на отримання грошових потоків від активу минув; - Компанія передала свої права на отримання грошових потоків від активу або взяла на себе зобов'язання по виплаті третій стороні одержуваних грошових потоків у повному обсязі і без істотної затримки за «транзитною» угодою; і або (a) Компанія передала практично всі ризики і вигоди від активу, або (б) Компанія не передала, але й не зберігає за собою, практично всі ризики і вигоди від активу, але передала контроль над цим активом; - Компанія передала всі свої права на отримання грошових потоків від активу або уклала транзитну угоду, і при цьому не передала, але й не зберігає за собою, практично всі ризики і вигоди від активу, а також не передала контроль над активом, новий актив визнається в тій ступеня, в якій Компанія продовжує свою участь в переданому активі. В цьому випадку Компанія також визнає відповідне зобов'язання. Переданий актив і відповідне зобов'язання оцінюються на основі, яка відображає права та зобов'язання, що збережені Компанією. Знецінення фінансових активів На кожну звітну дату Компанія відповідно до вимог МСФЗ (IFRS) 9 визнає резерв під очікувані кредитні збитки по фінансовим активам. Фінансові активи, що обліковуються за амортизованою вартістю Відносно фінансових активів, які обліковуються за амортизованою вартістю, Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки індивідуально для окремо значимих фінансових активів, або в сукупності для фінансових активів, які не є окремо значимими. Активи, які оцінюються на предмет знецінення на індивідуальній основі, щодо яких визнаються збитки від знецінення, не повинні оцінюватися на предмет знецінення на сукупній основі. Індивідуальна оцінка на предмет зменшення корисності відображає прогнозну оцінку очікуваних кредитних збитків на весь строк дії інструментів. Під час індивідуальної оцінки сума резерву визначається із використанням аналізу сценаріїв та методу дисконтованих потоків грошових коштів. Підхід на основі аналізу сценаріїв передбачає, що сума відшкодування конкретного фінансового активу має визначатись як сума результатів: • дисконтованих очікуваних сум відшкодування для кожного сценарію, та • ймовірності настання цих сценаріїв. Згідно з підходом на основі дисконтованих потоків грошових коштів сума відшкодування для кожного сценарію має визначатись на підставі прогнозу стосовно суми та строків очікуваних майбутніх потоків грошових коштів (плану відшкодування). За умови що сума відшкодування виявиться меншою за балансову вартість конкретного активу, необхідно визначити відповідну суму збитків від зменшення корисності. Фінансові активи, резерв під очікувані збитки по яким оцінюється в сукупності, Компанія розділяє на три Етапи. Етап 1 – включає фінансові активи з низьким кредитним ризиком або кредитний ризик за якими несуттєво збільшився з моменту первісного визнання. По цим фінансовим активам Компанія визнає резерв під очікувані 12 місячні кредитні збитки. Етап 2 – включає фінансові активи кредитний ризик за якими суттєво збільшився з моменту первісного визнання. По цим фінансовим активам Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки на весь строк дії фінансових інструментів. Перехід фінансового інструмента із Етап 2 в Етап 1 можливий в разі, якщо буде доведено, що очікуваний кредитний ризик не є значно більшим, ніж при первісному визнанні. Етап 3 – включає фінансові активи є знеціненими (мають ознаки дефолта). До інструментів, що мають ознаки дефолта, Компанія відносить активи прострочка по яким перевищує 90 днів. По цим фінансовим активам Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки на весь строк дії фінансових інструментів. Перехід фінансового інструмента із Етап 3 в Етап 2 можливий в разі, якщо борг буде обслуговуватись згідно умов договору. Фінансові зобов'язання Первісне визнання і оцінка Відповідно до положень МСФЗ (IFRS) 9 «Фінансові інструменти», фінансові зобов'язання класифікуються як фінансові зобов'язання, що переоцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, або кредити і кредиторська заборгованість. Компанія класифікує свої фінансові зобов'язання при їх первісному визнанні. Всі фінансові зобов'язання спочатку визнаються за справедливою вартістю, зменшеною, в разі кредитів і позик, на безпосередньо пов'язані з ними витрати по угоді. Фінансові зобов'язання Компанії включають банківські кредити та позики отримані, цінні папери власного боргу та інші зобов’язання. Подальша оцінка Подальша оцінка фінансових зобов'язань залежить від їх класифікації, як зазначено нижче: Кредити та позики Усі фінансові зобов’язання, крім тих, що були визначені як фінансові зобов’язання за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, та крім фінансових зобов’язань, що виникають у випадку, коли передача фінансового активу, відображеного в обліку за справедливою вартістю, не відповідає критеріям припинення визнання, оцінюються за амортизованою вартістю. Амортизована вартість розраховується з урахуванням дисконтів або премій при придбанні, а також комісійних або витрат, які є невід'ємною частиною ефективної процентної ставки. Амортизація ефективної процентної ставки включається до складу фінансових витрат звіту про сукупний дохід. Припинення визнання Визнання фінансового зобов'язання припиняється, якщо зобов'язання погашено, анульовано, або термін його дії закінчився. Якщо наявне фінансове зобов'язання замінюється іншим зобов'язанням перед тим самим кредитором на суттєво відмінних умовах, або якщо умови наявного зобов'язання значно змінені, така заміна або зміна враховуються як припинення визнання первісного зобов'язання та початок визнання нового зобов'язання, а різниця в їх балансової вартості визнається в звіті про сукупний доход. Справедлива вартість фінансових інструментів Справедлива вартість є ціною, яка була б отримана за продаж активу або виплачена за передачу зобов'язання в рамках угоди, що укладається в звичайному порядку між учасниками ринку на дату оцінки. Оцінка справедливої вартості передбачає, що операція з продажу активу або передачі зобов'язання відбувається: - або на основному ринку для даного активу або зобов'язання; - або, в умовах відсутності основного ринку, на найбільш сприятливому ринку для даного активу або зобов'язання. Компанія повинна мати доступ до основного або найбільш сприятливого ринку. Справедлива вартість активу або зобов'язання оцінюється з використанням припущень, які використовувалися б учасниками ринку при визначенні ціни активу або зобов'язання, при цьому передбачається, що учасники ринку діють в своїх кращих інтересах. Оцінка справедливої вартості нефінансового активу враховує можливість учасника ринку генерувати економічні вигоди від використання активу найкращим і найбільш ефективним чином або продати його іншому учаснику ринку, який буде використовувати даний актив найкращим і найбільш ефективним чином. Компанія використовує такі методики оцінки, які є прийнятними в обставинах, що склалися і для яких доступні дані, достатні для оцінки справедливої вартості, при цьому максимально використовуючи відповідні вихідні дані активного ринку і мінімально використовуючи вихідні дані інших ринків. Всі активи і зобов'язання, справедлива вартість яких оцінюється або розкривається у фінансовій звітності, класифікуються в рамках описаної нижче ієрархії джерел справедливої вартості на підставі вихідних даних самого нижнього рівня, які є значущими для оцінки справедливої вартості в цілому: - Рівень 1 - ринкові котирування цін на активному ринку по ідентичних активах або зобов’язаннях (без будь-яких коригувань); - Рівень 2 - моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до самого нижнього рівня ієрархії є прямо або побічно спостережуваними на ринку; - Рівень 3 - моделі оцінки, в яких істотні для оцінки справедливої вартості вихідні дані, що відносяться до самого нижнього рівня ієрархії не є спостережуваними на ринку. У разі активів і зобов'язань, які визнаються у фінансовій звітності на періодичній основі, Компанія визначає факт переведення між рівнями ієрархії джерел, повторно аналізуючи класифікацію (на підставі вихідних даних самого нижнього рівня, які є значущими для оцінки справедливої вартості в цілому) на кінець кожного звітного періоду. Грошові кошти та їх еквіваленти Грошові кошти та їх еквіваленти являють собою активи, які можна конвертувати у відому суму готівки за першою вимогою і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Грошові кошти та їхні еквіваленти включають кошти на поточних рахунках у банках, залишки коштів у касі, депозити до запитання і строкові депозити із строками виплат до трьох місяців. Податки Поточний податок на прибуток Поточні витрати з податку на прибуток розраховуються відповідно до податкового законодавства України. Поточні податкові активи та зобов'язання за поточний період оцінюються в сумі, що передбачена до відшкодування податковими органами або до сплати податковим органам. Ставки податків і податкове законодавство, що застосовуються для розрахунку цієї суми - це ставки і закони, прийняті в Україні. Керівництво періодично оцінює позицію, відображену в податкових деклараціях, щодо ситуацій, коли застосовуване податкове законодавство підлягає подвійному тлумаченню, і при необхідності створює резерви. Відстрочений податок Відстрочені податкові активи та зобов'язання розраховуються та визнаються у зв'язку з тимчасовими різницями між балансовою вартістю активів та зобов'язань для цілей фінансової звітності та сумами, використаними для цілей оподаткування. Відстрочене податкове зобов'язання визнається для всіх оподатковуваних тимчасових різниць, за винятком відстроченого податкового зобов'язання, що виникає за первісного визнання гудвілу або початкового визнання активу або зобов'язання у операції, яка не є об'єднанням бізнесу та на момент здійснення операції не впливає на оподатковуваний прибуток (податкові збитки). Відстрочений податковий актив слід визнавати для всіх тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, у тій мірі, в якій існує певна вірогідність отримання оподатковуваного прибутку, у взаємозалік якого можна використати тимчасову різницю, що підлягає оподаткуванню. Відстрочені податкові активи та зобов'язання розраховуються з використанням податкових ставок, які, як очікується, матимуть вплив на дату реалізації активу або погашення зобов'язань відповідно до вимог законодавства, чинних або фактично прийнятих на звітну дату. Основні засоби Основні засоби відображаються за фактичною вартістю, без урахування витрат на поточне обслуговування, за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення. Така вартість включає в себе витрати, пов'язані із заміною частини обладнання, які визнаються за фактом понесення, якщо вони відповідають критеріям визнання. Балансова вартість основних засобів оцінюється на предмет знецінення в разі виникнення подій або змін в обставинах, що вказують на те, що балансову вартість цього активу, ймовірно, не вдасться відшкодувати. Амортизація основних засобів розраховується лінійним методом протягом строку корисного використання таких об’єктів основних засобів: Комп’ютерне та офісне обладнання 2 роки Транспортні засоби 5 років Меблі та офісне обладнання 5 років Залишкова вартість, строки корисного використання та методи нарахування амортизації активів аналізуються наприкінці кожного звітного періоду і коригуються в міру необхідності. Витрати на ремонт і реконструкцію відносяться на витрати по мірі їх здійснення і включаються до складу інших операційних витрат, за винятком випадків, коли вони підлягають капіталізації. Нематеріальні активи Нематеріальні активи представлені програмним забезпеченням, патентами та ліцензіями. Нематеріальні активи відображається в балансі за вартістю придбання і амортизується протягом строку його корисного використання. Строк корисного використання нематеріальних активів становить 10 років. Резерви Резерв визнається за наявності у Компанії юридичного або конструктивного зобов'язання перед третьою стороною, коли воно піддається достовірній оцінці і, швидше за все, призведе до відтоку ресурсів, не очікуючи щонайменше еквівалентного компенсуючого зобов'язання від тієї ж третьої сторони. Якщо сума або дата врегулювання не може бути достовірно визначена, то зобов'язання вважається умовним і розкривається у складі позабалансових зобов'язань. Резерв під реструктуризацію визнається тільки після формалізації детального плану реструктуризації, або коли розпочата реструктуризація підприємства призвела до виникнення конструктивних зобов'язань. Умовні зобов'язання та умовні активи Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, при цьому інформація про них розкривається в тих випадках, коли отримання пов'язаних з ними економічних вигод є ймовірним. Умовні зобов'язання не визнаються у фінансовій звітності за винятком випадків, коли існує ймовірність того, що погашення зобов'язання призведе до вибуття ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, і при цьому сума таких зобов'язань може бути достовірно оцінена. Інформація про такі зобов'язання підлягає відображенню, за винятком випадків, коли можливість відтоку ресурсів, які являють собою економічні вигоди, є малоймовірною. Доходи і витрати Процентні доходи та витрати визнаються за методом нарахування з використанням методу ефективної ставки процента. Метод ефективної ставки процента – це метод визначення амортизованої вартості фінансового активу або фінансового зобов’язання (або групи фінансових активів або фінансових зобов’язань) та розподілення процентних доходів або витрат протягом відповідного періоду. Ефективна ставка процента – це ставка, яка забезпечує точне приведення вартості очікуваних майбутніх грошових виплат або надходжень протягом очікуваного строку використання фінансового інструмента або, якщо доцільно, протягом коротшого періоду, до чистої балансової вартості фінансового активу або фінансового зобов’язання. Доходи по борговим фінансовим інструментам відображаються з використанням методу ефективної ставки процента, за виключенням фінансових активів, що відображаються по справедливій вартості через прибутки та збитки. При списанні (частковому списанні) фінансового активу або групи аналогічних фінансових активів у результаті збитку від знецінення процентні доходи визнаються у подальшому з використанням процентної ставки, яка застосовувалася для дисконтування майбутніх грошових потоків з метою оцінки збитку від знецінення. Проценти отримані від активів, що оцінюються по справедливій вартості, класифікуються як процентні доходи. Комісії за надання кредитів, разом із відповідними прямими витратами, переносяться на майбутні періоди та визнаються як коригування ефективної ставки процента за кредитом. Коли існує вірогідність, що зобов’язання з кредитування призведе до укладання конкретного кредитного договору або надання траншу кредиту, плата за зобов’язання з кредитування включається до доходів майбутніх періодів разом з відповідними прямими витратами та визнається як коригування ефективної ставки процента за наданим кредитом. Коли малоймовірно, що зобов’язання з кредитування призведе до укладання конкретного кредитного договору або надання траншу кредиту, плата за зобов’язання визнається у звіті про сукупний дохід протягом періоду, який залишився до кінця виконання даного зобов’язання. Коли спливає строк зобов’язання з кредитування, а кредитний договір так і не укладається або транш кредиту не був наданий, комісійні доходи за зобов’язаннями з кредитування визнаються у звіті про сукупний дохід після завершення цього строку. Комісія за обслуговування кредиту визнається як дохід під час надання послуги. Усі інші комісії визнаються під час надання відповідних послуг. Відсотки за позиками Відсотки за позиками визнаються витратами в періоді їх нарахування. Відсотки за позиками складаються з процентних платежів та інших витрат, які несе Компанія при отриманні позик. Перерахунок іноземної валюти Функціональною валютою Компанії та валютою представлення фінансової звітності Компанії є українська гривня (далі - «грн.»). Операції в інших, відмінних від функціональної, валютах вважаються операціями в іноземній валюті. Операції в іноземній валюті первісно відображаються у функціональній валюті за курсом Національного Банку України (далі - «НБУ»), що діяв на дату здійснення операції. Монетарні активи і зобов’язання, деноміновані в іноземній валюті, перераховуються у функціональну валюту за курсами НБУ, що діяли на дату балансу. Всі курсові різниці, що виникають від такого перерахунку, відображаються у витратах/доходах періоду. Немонетарні статті, які оцінюються за історичною вартістю в іноземній валюті, відображаються за курсами НБУ, що діяли на дату первісної операції. Немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються за курсами НБУ, що діяли на дату визначення справедливої вартості. Прийняття нових і переглянутих МСФЗ Застосування нових або переглянутих стандартів та тлумачень МСФЗ Нові стандарти застосовані з 1 січня 2018 року МСФЗ 15 «Доходи від реалізації за договорами з клієнтами» МСФЗ 15 «Доходи від реалізації за договорами з клієнтами» та відповідні роз'яснення до МСФЗ 15 «Доходи від реалізації за договорами з клієнтами» (далі - МСФЗ 15) замінюють МСБО 18 «Доходи від реалізації», МСБО 11 «Облік будівельних контрактів» та офіційні тлумачення з обліку доходів від реалізації. Новий стандарт був застосований ретроспективно без перерахування залишків попереднього звітного періоду з визнанням сукупного ефекту від першого застосування коригуванням вхідного залишку нерозподіленого прибутку на 1 січня 2018 року. Відповідно до перехідних положень, МСФЗ 15 був застосований лише до тих контрактів з клієнтами, які є не завершеними станом на 1 січня 2018 року. На дату першого застосування МСФЗ 15 «Доходи від реалізації за договорами з клієнтами» на 1 січня 2018 року не було впливу на нерозподілений прибуток Компанії. МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» замінює МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Новий стандарт вносить істотні зміни щодо класифікації та оцінки фінансових активів і вводить модель очікуваних кредитних збитків з метою оцінки фінансових активів на знецінення. При прийнятті МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» Компанія застосувала перехідне спрощення і вирішила не коригувати попередні періоди. Немає жодних розбіжностей, які б вимагали вносити коригування нерозподіленого прибутку внаслідок застосування МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» стосовно класифікації, оцінки та знецінення фінансових активів. Застосування МСФЗ 9 вплинуло на оцінку знецінення фінансових активів із застосуванням моделі очікуваних кредитних збитків. Застосування цієї моделі обліку має вплив на торгову дебіторську заборгованість Компанії, оцінену за амортизованою вартістю. До статей активів, що виникають від застосування МСФЗ 15 та до торгової дебіторської заборгованості Компанія застосовує спрощену модель визнання очікуваних кредитних збитків з огляду на відсутність суттєвого елементу фінансування у складі зазначених статей. Порівняльну інформацію за 2017 рік не було перераховано для фінансових інструментів, які належать до сфери застосування МСФЗ 9. Відповідно, порівняльну інформацію за 2017 рік подано згідно з МСБО 39 і вона не є зіставною з інформацією, поданою за 2018 рік. Різниці, що виникають у зв'язку з прийняттям МСФЗ 9, було визнано безпосередньо у складі капіталу станом на 1 січня 2018 року. Стаття 31 грудня 2017 року, Вплив зміни облікової політики 31 грудня 2017 року Відображено раніше Скориговано Довгострокова дебіторська заборгованість (код рядка 1040) 494 532 (312) 494 220 Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 12 347 (312) 12 035 З 1 січня 2018 року Компанія прийняла всі зміни до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), які мають відношення до її діяльності. Застосування змін до МСФЗ не мало суттєвого впливу на фінансову звітність Компанії. Керівництво Компанії переконане, що всі зміни до стандартів будуть включені до облікової політики Компанії відразу після того, як нові зміни вступлять в дію. Інформація щодо нових стандартів та їх змін чи тлумачень, що, як очікується, матимуть вплив на фінансову звітність Компанії, наведена нижче. Також були видані деякі інші нові стандарти та тлумачення, але вони, як очікується, не матимуть суттєвого впливу на фінансову звітність Компанії. Стандарти, поправки та роз'яснення до існуючих стандартів, що були прийняті, але не вступили в дію, та застосування яких не було достроковим МСФЗ 16 «Оренда» замінює МСБО 17 «Оренда» та три пов’язаних з ним Тлумачення. Прийняття нового стандарту з оренди завершує довготривалий проект РМСБО з вдосконалення обліку операцій з оренди. При обліку операцій з оренди у звіті про фінансовий стан відображатиметься актив, що є правом користування, та зобов'язання з оренди. МСФЗ 16 «Оренда» передбачає два важливих спрощення, для активів з низькою вартістю та короткострокових договорів оренди з терміном дії до 12 місяців. МСФЗ 16 «Оренда» вступає в дію для звітних періодів, що починаються з 1 січня 2019 року або після цієї дати. Дозволяється дострокове застосування; однак, Компанія вирішила не використовувати дострокове застосування МСФЗ 16 «Оренда». Керівництво знаходиться в процесі оцінки впливу Стандарту. До поточного часу Компанія: • вирішила скористатися практичним спрощенням та не проводити повний перегляд існуючих договорів оренди та застосовувати МСФЗ 16 «Оренда» лише до нових договорів або договорів, в які були внесені зміни. Оскільки деякі договори оренди будуть змінені або поновлені на 2019 рік, Компанія проаналізувала такі договори та зробила висновок, що за такими договорами в звіті про фінансовий стан буде визнаний актив з права користування; • приходить до висновку, що не буде суттєвого впливу на показники фінансової оренди, які наразі вже відображені у звіті про фінансовий стан. Компанія планує застосовувати МСФЗ 16 «Оренда» починаючи з 1 січня 2019 року, з використанням модифікованого ретроспективного підходу. Згідно з цим підходом, кумулятивний ефект від переходу на застосування МСФЗ 16 «Оренда» визнається як коригування власного капіталу на дату першого застосування. Порівняльні дані при цьому не коригуються. Застосування зазначеного підходу до переходу на МСФЗ 16 «Оренда» призводить до необхідності прийняття подальших рішень стосовно вибору облікової політики, які Компанія має зробити, оскільки існує ряд інших перехідних спрощень, які можуть бути використані, та які відносяться до тих договорів оренди, які раніше обліковувались як операційна оренда, що може бути застосовано на індивідуальній основі. В поточний момент Компанія оцінює вплив застосування цих перехідних спрощень. Наступні стандарти, поправки до стандартів та інтерпретації були випущені на дату затвердження цієї фінансової звітності, але не набрали чинності станом на 31 грудня 2018 року: Вступає в силу для звітних періодів, що починаються з або після: МСФЗ 17 «Страхові контракти» (новий стандарт). 01 січня 2021 року Переглянута Концептуальна основа та поправки до переглянутої Концептуальної основи 01 січня 2020 року Поправки до МСФЗ 3 «Об’єднання бізнесу» щодо визначення терміну бізнесу 01 січня 2020 року Поправки до МСБО 19 «Виплати працівникам» пакетом «Доповнення, скорочення, врегулювання планів» 01 січня 2019 року КТМФЗ 23 «Невизначеність щодо податкових витрат» 01 січня 2019 року Поправки до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» щодо передоплати з негативною компенсацією 01 січня 2019 року Поправки до МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані та спільні підприємства» стосовно довгострокових процентів у асоційованих та спільних підприємствах 01 січня 2019 року Щорічне вдосконалення стандартів МСФЗ на 2015-2017 роки 01 січня 2019 року

ТОВ «ФК «ЦФР» надає фiнансовi кредити за рахунок залучених коштiв в межах отриманої лiцензiї кредитної установи.

Протягом звітного періоду емiтент не здiйснював придбання або відчудження активiв. Протягом 2014 року було укладено чотири договори про вiдчудження прав вимог за кредитними договорами. Загальна сума зазаначених договорiв склала 150 075 349 гривень 47 копiйок. Значних iнвестицiй обо придбань, пов'язаних з господарською дiяльнiстю емiтента не заплановано.

Основнi засоби та нематерiальнi активи включають: меблi, офiсне обладнання та iншi активи, нематерiальнi активи.

Оподаткування – внаслiдок наявностi в українському господарському, зокрема, податковому законодавствi, положень, якi дозволяють бiльш нiж один варiант тлумачення, а також внаслiдок практики, яка склалася в загалом нестабiльному економiчному середовищi через довiльне тлумачення податковими органами рiзних аспектiв господарської дiяльностi, емiтент, можливо, буде змушений визнати додатковi податковi зобов’язання, штрафи та пеню у разi, якщо податковi органи пiддадуть сумнiву певне тлумачення, засноване на оцiнцi керiвництва емiтента. Така невизначенiсть може стосуватись оцiнки фiнансових iнструментiв, резервiв на покриття збиткiв вiд знецiнення, а також вiдповiднiсть цiноутворення ринковим умовам. На думку керiвництва, емiтент сплатив усi податковi зобов’язання. Податкова звiтнiсть емiтента залишається вiдкритою для перевiрок податковими органами протягом трьох рокiв. Операцiйне середовище – господарська дiяльнiсть емiтента здiйснюється на територiї України. Ринки, що розвиваються, такi як Україна, продовжують пiддаватися ризикам iншим, нiж тi що притаманнi розвиненим ринкам, включаючи економiчний, полiтичний, соцiальний, юридичний та законодавчий ризики. Як вже бувало в минулому, справжнi або очiкуванi фiнансовi проблеми або зростання очiкуваних ризикiв, пов’язаних з iнвестуванням в економiки, що розвиваються, може негативно вплинути на iнвестицiйний клiмат в Українi та економiку України в цiлому. Закони та нормативнi акти, якi впливають на дiяльнiсть органiзацiй в Українi, продовжують зазнавати стрiмких змiн. Податкове, валютне та митне законодавство країни вiдкрите для неоднозначних тлумачень, а iншi юридичнi та фiнансовi перешкоди лише додають свiй внесок до перелiку проблем, якi повиннi вирiшувати пiдприємства, якi наразi ведуть свою операцiйну дiяльнiсть в Українi. Майбутнiй економiчний напрям розвитку країни великою мiрою залежить вiд економiчної, податкової та кредитно-монетарної полiтики уряду, законiв та нормативних актiв, якi приймаються, а також змiн полiтичної ситуацiї у країнi.

Емiтент здiйснює управлiння своїм капiталом з метою забезпечення здатностi емiтента продовжувати свою дiяльнiсть на безперервнiй основi, одночасно забезпечуючи максимальний прибуток зацiкавлених сторiн, шляхом оптимiзацiї спiввiдношення боргових зобов’язань та капiталу. Структура капiталу емiтента представлена капiталом, що належить учасникам емiтента, який включає випущений капiтал та нерозподiлений прибуток. Керiвництво емiтента регулярно переглядає структуру капiталу. У процесi такого перегляду керiвництво емiтента аналiзує вартiсть капiталу та ризики, пов’язанi з кожним класом капiталу.На основi рекомендацiй керiвництво емiтента проводить коригування структури капiталу шляхом внескiв додаткового капiталу вiд своїх власникiв.

На кінець звітного періоду вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів) становить 778 330 тис. грн.

Iнформацiя щодо короткострокових (на наступний рiк) планiв розвитку емiтента: залучення iнвестицiй, впровадження нових кредитних продуктiв, розширення агентської мережi.Довгостроковими планами передбачається заходи з пошуку та залучення небхiдних фiнансових ресурсiв.Управлiння ризиками вiдiграє важливу роль у дiяльностi та операцiях емiтента. Основнi ризики, властивi операцiям емiтента, включають кредитний ризик, ризик лiквiдностi, ризик змiни процентних ставок i курсiв валют. Опис полiтики управлiння зазначеними ризиками емiтента наведено нижче.Основи управлiння ризиками – полiтики по управлiнню ризиками нацiленi на виявлення, аналiз та управлiння ризиками, з якими стикається емiтент, встановлення вiдповiдних лiмiтiв та контролiв, в подальшому монiторинг рiвнiв ризику та дотримання лiмiтiв. Функцiї управлiння ризиками розподiленi мiж Кредитним комiтетом, керiвництвом емiтента, Департаментом управлiння ризиками вiдповiдно до їх функцiональних обов’язкiв та затверджених лiмiтiв i повноважень. Компанiя здiйснює управлiння наступними ризиками: кредитний ризик –емiтент пiддається впливу кредитного ризику, тобто ризику невиконання однiєю стороною своїх зобов’язань по фiнансовому iнструменту i, внаслiдок цього, виникнення у iншої сторони фiнансового збитку. Управлiння та монiторинг кредитних ризикiв здiйснюються Кредитним комiтетом та керiвництвом емiтента в межах їхнiх повноважень. Щоденне управлiння ризиками здiйснюється Департаментом управлiння ризиками. Перед поданням заявки на розгляд Кредитного комiтету усi рекомендацiї стосовно кредитних процесiв (визначення кредитних лiмiтiв, ставок та строкiв кредитування) розглядаються та затверджуються Департаментом управлiння ризиками. Ризик на одного позичальника обмежується лiмiтами, якi встановлюються Кредитним комiтетом. Вiдповiднiсть фактичного ризику лiмiтам перевiряється щоденно. Всi кредити, наданi емiтентом, є кредитами фiзичним особам, якi не вимагають забезпечення або поруки. Максимальний розмiр кредитного ризику – максимальний розмiр кредитного ризику емiтента може суттєво коливатися i залежати як вiд iндивiдуальних ризикiв, притаманних конкретним активам, так i вiд загальних ринкових ризикiв.Станом на кiнець звiтного перiоду максимальний розмiр кредитного ризику по фiнансовим балансовим активам дорiвнює балансовiй вартостi цих активiв без врахування залiку активiв i зобов’язань. Фiнансовi активи класифiкуються з врахуванням поточних кредитних рейтингiв, присвоєних мiжнародними рейтинговими агентствами. Iнвестицiйний рiвень фiнансових активiв вiдповiдає рейтингам вiд ААА до ВВВ. Найвищий можливий рейтинг – ААА. Фiнансовi активи з рейтингом нижче ВВВ вiдносяться до спекулятивного рiвня. Географiчна концентрацiя – емiтент здiйснює всi операцiї в Українi. Департамент управлiння ризиками здiйснює контроль за ризиком змiни законодавства та оцiнює його вплив на дiяльнiсть. Такий пiдхiд дозволяє емiтенту зменшити потенцiйнi збитки вiд коливань iнвестицiйного клiмату в Українi. Валютний ризик – валютний ризик визначається як ризик того, що вартiсть фiнансового iнструменту коливатиметься внаслiдок змiни курсiв обмiну валют. Фiнансовий стан емiтента та рух грошових коштiв не зазнають впливу коливань курсiв обмiну iноземних валют оскiльки всi операцiї Компанiя здiйснювала в гривнях. Ринковий ризик – ринковий ризик включає ризик змiни вiдсоткової ставки i iншi цiновi ризики, до яких схильна Компанiя. Ризик змiни вiдсоткових ставок – даний ризик виникає у результатi негативного впливу на фiнансовий стан емiтента коливань вiдсоткових ставок, який виражається у пiдвищеннi вiдсоткових ставок по залученим грошовим коштам. Емiтент приймає на себе ризик, пов’язаний з коливаннями ринкових вiдсоткових ставок, якi впливають на її фiнансовий стан та грошовi потоки. Ризик змiни вiдсоткової ставки управляється емiтентом шляхом встановлення та перегляду вiдсоткових ставок за активними та пасивними операцiями. Ризик лiквiдностi – ризик лiквiдностi стосується наявностi достатнiх коштiв для погашення зобов’язань за кредитними договорами та пов’язаних з фiнансовими iнструментами, при настаннi фактичного строку їх сплати. З метою управлiння ризиком лiквiдностi емiтент здiйснює щоденний монiторинг очiкуваних майбутнiх потокiв грошових коштiв вiд операцiй iз клiєнтами, що є частиною процесу управлiння активами/зобов’язаннями. Для управлiння ризиком лiквiдностi емiтент застосовує економiчнi та адмiнiстративнi iнструменти. До економiчних iнструментiв належать граничнi процентнi ставки за активними операцiями та операцiями залучення фондiв для забезпечення дiяльностi з видачi кредитiв. До адмiнiстративних iнструментiв належать внутрiшнi лiмiти щодо обмеження окремих видiв операцiй. Прийняття рiшення щодо застосування економiчних або адмiнiстративних iнструментiв для цiлей управлiння ризиком лiквiдностi є виключною прерогативою Кредитного комiтету. Завданням Кредитного комiтету є органiзацiя комплексної системи управлiння активами та пасивами шляхом здiйснення нагляду та управлiння рiзними видами ризику, визначення полiтики щодо лiмiтiв i нормативiв, планування i контролю за використанням коштiв емiтента. Кредитний комiтет виконує функцiї аналiзу дiяльностi та визначає полiтику процесу управлiння активами та пасивами згiдно зi стратегiчними цiлями i прiоритетами розвитку емiтента. Також компетенцiєю Кредитного комiтету, як колегiального органу, є оцiнка ризикiв змiни у законодавствi, прогноз та розробка сценарiїв щодо коригування стратегiї розвитку емiтента зважаючи на такi ризики.

Протягом звiтного перiоду емiтент не проводив дослiджень та розробок. Витрати вiдсутнi.

ТОВ «ФК «ЦФР» надає фiнансовi кредити за рахунок залучених коштiв в межах отриманої лiцензiї кредитної установи. Емiтент здiйснює свою дiяльнiсть на територiї України. Надання фiнансових послуг здiйснюється емiтентом через агентську мережу. Ринки збуту, основнi споживачi продукцiї, послуг або робiт, що виробляє (здiйснює) Емiтент: фiзичнi особи – громадяни України з пiдтвердженим працевлаштуванням. Основна мета дiяльностi ТОВ «ФК «ЦФР» - зайняти значну нiшу роздрiбного кредитування населення. Основнi конкуренти Емiтента на кiнець звiтного перiоду: ПАТ «РенКредит», ПАТ «АльфаБанк», ПАТ «Платинум Банк», кредитнi спiлки, кредитнi установи та ломбарди. Основнi ризики в дiяльностi емiтента:1. Ризик нерентабельностi. Зростання вартостi iнформацiйних продуктiв, що використовуються емiтентом для пiдтримки дiяльностi, призведе до збiльшення цiєї складової в цiнi кредитних продуктiв. У випадку суттєвого зменшення доходiв вiд реалiзацiї фiнансових послуг управлiнськi рiшення будуть спрямованi на мiнiмiзацiю витрат вiдповiдно до визначених прiоритетiв їх здiйснення та розробку власних iнформацiйних продуктiв. 2. Ризик нестачi ресурсiв.Управлiнськi та трудовi ресурси - суттєвих причин для виснаження даних ресурсiв не виявлено. Фiнансовi ресурси - нестача або здорожчання цих ресурсiв може вплинути на темпи розвитку бiзнесу емiтента. Емiтентом на постiйнiй основi здiйснюються заходи щодо розширення партнерських взаємовiдносин з iншими фiнансовими установами, а також впровадження систем мотивацiї та заохочення персоналу. 3. Ризик посилення конкуренцiї. Ринок готiвкового та споживчого кредитування постiйно зростає та є висококонкурентним. Основними конкурентами є банки з об`ємною ресурсною базою. Постiйне вдосконалення технологiї та заходи з вдосконалення якостi обслуговування клiєнтiв, гнучкостi в прийняттi рiшень по кредитам, створення програми лояльностi до клiєнтiв дає змогу емiтенту бути конкурентноспроможним, займати вiдповiдну нiшу та мати потенцiал для розширення. 4. Ризик зростання собiвартостi. Ризик зростання витрат на закупiвлю устаткування, матерiалiв та послуг для обслуговування процесу кредитування може призвести до зниження дохiдностi операцiй емiтента. Зазначений ризик емiтент мiнiмiзує шляхом проведення закупiвель матерiалiв та послуг iз застосуванням процедур конкурсних торгiв згiдно чинного законодавства України. 5. Полiтичнi та економiчнi ризики. Податкове навантаження: основним нормативним документом, що регламентує дiяльнiсть емiтента у податковому просторi є Податковий Кодекс України. Зростання податкового навантаження може привести до змiни фiнансових результатiв дiяльностi емiтента, зокрема зменшення чистого прибутку. Рецесiя чи зниження темпiв економiчного розвитку: зниження темпiв економiчного розвитку приведе до зменшення доходiв населення та збiльшення безробiття, що може звузити клiєнтську базу емiтента та призвести до збiльшення неплатежiв по виданим кредитам.Емiтент здiйснює регулярнi кроки, спрямованi на зниження уразливостi до iндивiдуальних ризикiв, включаючи кредитний, лiквiдностi та операцiйний. Внутрiшнiми нормативними документами регламентованi повноваження та обов’язки вiдповiдальних осiб (або органiв), що знижує вплив внутрiшнiх чинникiв операцiйного ризику.В ТОВ "ФК "ЦФР" дiє окремий пiдроздiл з монiторингу, оцiнки та управлiння ризиками. Ризик-менеджмент систематично виявляє та оцiнює ризики Товариства, якi впливають на досягнення стратегiчних та операцiйних цiлей. Менеджмент iнформований i розумiє, як ризики впливають на досягнення цiлей емiтента. Усi рiшення ТОВ "ФК "ЦФР" приймаються з врахуванням iснуючих, а також потенцiйних загроз i можливостей. Емiтент для ефективного управлiння ризиками здiйснює такi заходи: регулярно виявляє та оцiнює ризики, якi впливають на досягнення стратегiчних та операцiйних цiлей; забезпечує прийняття рiшень з врахуванням їх потенцiйних ризикiв; обирає оптимальну стратегiю управлiння ризиками, порiвнюючи ступiнь зниження ризику та вартiсть заходiв з їх управлiння; здiйснює регулярний монiторинг ефективностi заходiв з управлiння ризиками.Iнформацiя щодо короткострокових (на наступний рiк) планiв розвитку емiтента: залучення iнвестицiй, впровадження нових кредитних продуктiв, розширення агентської мережi. Довгостроковими планами передбачається заходи з пошуку та залучення небхiдних фiнансових ресурсiв.