ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МТБ БАНК"

Вищим органом управління ПАТ "МТБ БАНК" є Загальні збори акціонерів, Наглядова рада. Виконавчим органом ПАТ "МТБ БАНК", який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління, яке складається з Голови Правління та членів Правління. Склад Правління: 1. Голова Правління Кралов Ю.О. 2. Член Правління -Заступник Голови Правління – Казначейство та міжнародний бізнес Іванов Р.В. 3. Член Правління - Заступник Голови Правління - Розвиток мережі та роздрібні продажі Тищенко Г.Ф. 3. Член Правління - Заступник Голови Правління - Ризики та контроль кредитних операцій Балєсна Т.В. 4. Член Правління - Заступник Голови Правління - ІТ Павлов О.В. 5. Член Правління - Заступник Голови Правління - Електронна комерція Климович І.Л. 6. Член Правління - Головний бухгалтер Белиніна О.В. 7. Член Правління - Начальник Управління фінансового моніторингу Колесникова О.Г. Голова Правління: • Здійснює керівництво Банком і організовує роботу Правління. • Контролює діяльність Заступників Голови Правління, Головного бухгалтера і членів Правління. 1. Здійснює безпосередній контроль діяльності: • Департаменту персонального бізнесу; • Департаменту корпоративного бізнесу; • Управління по роботі з персоналом; • Управління проектів та технологій; • Управління розробки та впровадження нових продуктів; • Служби охорони праці. 2. Контролює роботу Директора з питань безпеки та адміністративної роботи, який організує роботу та здійснює безпосередній контроль за діяльністю: • Cлужби безпеки; • Юридичного департаменту; • Загального адмiнiстративного вiддiлу; • Інженерно-технiчного вiддiлу; • Вiддiлу автотранспорту; • Відділу матеріальних цінностей, закупок та обслуговування. 3. Контролює роботу Директора по роботі з проблемною заборгованістю, який організує роботу та здійснює безпосередній контроль за діяльністю: • Департаменту по стягненню заборгованості; • Департамент претензійно-позовної роботи. 4. Сприяє діяльності Підрозділу внутрішнього аудиту, Управління комплаєнсу, Управління ризик-менеджменту та діяльності Служби корпоративного секретаря. Заступник Голови Правління – Казначейство та міжнародний бізнес здійснює безпосередній контроль за діяльністю наступних підрозділів Банку: • Казначейського департаменту; • Департаменту міжнародного бізнесу; • Департаменту депозитарної діяльності; • Департаменту цінних паперів; Департаменту валютного нагляду. Заступник Голови Правління - Ризики та контроль кредитних операцій здійснює безпосередній контроль діяльності наступних підрозділів Банку: • Кредитної адміністрації; • Департаменту заставних операцій та управління майном; • Департамент правової оцінки кредитних операцій; • Департаменту планування, бюджетування та управлінської звітності; Відділу інформаційної безпеки. Заступник Голови Правління - Електронна комерція здійснює безпосередній контроль діяльності структурних підрозділів: • Департаменту електронного бізнесу; • Департаменту платіжних карток; • Колл центру; Департаменту термінального обслуговування. Заступник Голови Правління – ІТ здійснює безпосередній контроль за діяльністю: • Департаменту розробки прикладних програм; • Департаменту адміністрування інформаційної інфраструктури; • Департаменту підтримки користувачів та операцій; Департаменту розподільної технічної підтримки. Заступник Голови Правління – Розвиток мережі та роздрібні продажі здійснює безпосередній контроль за діяльністю: • Департаменту продажів і обслуговування клієнтів; • Департаменту роздрібного бізнесу; • Департаменту розвитку і координації мережі; • Департаменту маркетингу та реклами; Центральних відділень. Головний бухгалтер - Член Правління здійснює безпосередній контроль за діяльністю: ? Департаменту бухгалтерського обліку та фінансової звітності; ? Департаменту операцій та Бек-офісу. Начальник Управління фінансового моніторингу - Член Правління організовує роботу і здійснює безпосередній контроль діяльності структурного підрозділу: ? Управління фінансового моніторингу. Зміни до організаційної структури банку у звітному році були внесені щодо введення посад Члена Правління - Розвиток мережі та роздрібні продажі та Члена Правління – Казначейство та міжнародний бізнес і перерозподілом обов'язків На кінець звітного періоду кількість відділень Банку становить 52

Середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу (осіб): Среднесписочна численность штатных работников - 966 чел. Среднесписочная численность внештатных работников - 10 чел. Численность работников, которые работают на условиях неполного рабочего - 18 чел. ФОП за на кінець 2019г. = 14907359 грн. Кадрова політика банку Система управління персоналом побудована відповідно до міжнародних стандартів управління та включає такі основні напрямки: Якісну і кількісну оптимізацію складу персоналу, що досягається за рахунок оптимізації процесів, підвищення особистої ефективності кожного члена команди; Збереження ключового персоналу БАНКУ - направлено на створення мотивуючих умов праці та можливості побудови успішної кар'єри та максимальної самореалізації співробітників; Впровадження та удосконалення сучасного програмного комплексу з обліку кадрів IS – PRO; Використовуючи інноваційні технології та програмні комплекси, БАНК отримує додаткові конкурентні переваги, які є необхідними для успіху; Забезпечення БАНКУ кваліфікованим персоналом - ми залучаємо найкращих спеціалістів Банківської галузі, готуємо і навчаємо внутрішній кадровий резерв; Впровадження ефективної системи оплати праці та мотивації, що сприяє залученню та збереженню ключового персоналу; Навчання і розвиток персоналу, ефективну систему оцінки персоналу - інтенсивне навчання з бізнес - тематик для професійного та особистісного зростання, підвищення особистої ефективності кожного члена команди; Підтримка високих стандартів корпоративної культури, залученість персоналу і якості надаваних послуг, які формують бренд БАНКУ як партнера і роботодавця.

МТБ Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, афілійованим членом Міжнародної платіжної системи MasterCard Worldwide, асоційованим членом Міжнародної платіжної системи Visa International Inc., членом Української міжбанківської Асоціації членів платіжних систем, Національної платіжної системи "ПРОСТІР", Асоціації членів міжнародних платіжних систем "ЄМА", верифікованим учасником SWIFT KYC Registry, членом внутрішньодержавної платіжної системи City24, Європейської Бізнес Асоціації, дійсним учасником Українського національного комітету Міжнародної торгової палати, членом Асоціації "Українські Фондові Торговці", Професійної Асоціації учасників Ринків капіталу та Деривативів (ПАРД), ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», Центрального депозитарію (ПАТ «Національний Депозитарій України»), ПАТ «Фондова біржа «Перспектива», ТОВ «Українське бюро кредитних історій», ПАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», Незалежної асоціації банків України, REFINITIV (Thomson Reuters), BLOOMBERG, партнером компанії Western Union, Money Gram, членом Асоціації «Всеукраїнське Об'єднання крюїнгових компаній» («ВОКК»), уповноваженим банком Міністерства фінансів України (з правом виплати пенсій та соціальних виплат), має статус гаранта Державної фіскальної служби України.

Спільну діяльність ПАТ "МТБ БАНК" з організаціями, підприємствами, установами не здійснює.

Протягом звітного періоду ПАТ "МТБ БАНК" не отримував будь - яких пропозиції щодо реорганізації з боку третіх осіб.

3.1 Основа підготовки. Ця фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) на основі принципу історичної вартості, з коригуваннями на початкове визнання фінансових інструментів за справедливою вартістю та переоцінку приміщень, інвестиційної власності, фінансових активів для подальшого продажу і фінансових інструментів, що обліковуються за справедливою вартістю, зміни якої відносяться на фінансовий результат. Нижче наведено основні положення облікової політики, що використовувалися під час підготовки цієї фінансової звітності. Ці принципи застосовувались послідовно відносно всіх періодів, поданих у звітності, якщо не зазначено інше. 3.2 Принцип подальшої безперервної діяльності. Керівництво підготувало цю фінансову звітність відповідно до принципу подальшої безперервної діяльності. У Примітці 4 описані фактори невизначеності, що стосуються подій та умов, які можуть мати вплив на спроможність Банку підтримувати безперервність своєї діяльності і фактори, які менеджмент враховував у своїй оцінці можливості безперервної діяльності. 3.3 Фінансові інструменти Визнання процентного доходу Метод ефективної процентної ставки Згідно МСФЗ (IFRS) 9, як і МСФЗ (IAS) 39, процентний дохід по всіх фінансових інструментів, оцінюваних за амортизованою вартістю, і фінансовим інструментам, класифікованих за рішенням організації як оцінювані за справедливою вартістю через прибуток або збиток, розраховується з використанням методу ефективної процентної ставки. Процентний дохід по процентних фінансових активах, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід згідно з МСФЗ (IFRS) 9, а також процентних фінансових активах, класифікованих як наявні для продажу або утримувані до погашення згідно з МСФЗ (IAS) 39, також розраховується з використанням методу ефективної процентної ставки. Ефективна процентна ставка (ЕПС) - ставка, що дисконтує розрахункові майбутні грошові надходження протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту або, де це доречно, більш короткого періоду, точно до чистої балансової вартості фінансового активу. ЕПС (і, отже, амортизована вартість активу) розраховується з урахуванням дисконту або премії, отриманих при придбанні, винагород і витрат, які є невід'ємною частиною ЕПС. Банк визнає процентний дохід з використанням норми прибутковості,що являє собою найкращу оцінку постійної норми прибутковості протягом очікуваного терміну дії позики. Отже, він визнає вплив потенційно різних процентних ставок, які застосовуються на різних етапах, і інших характеристик життєвого циклу продукту (включаючи передоплату, штрафні відсотки і збори). Якщо очікування щодо грошових потоків від фінансових активів переглядаються з причин, не пов'язаних з кредитним ризиком, коригування враховується в звіті про фінансовий стан як позитивна чи негативна зміна балансової вартості активу і як збільшення або зменшення процентного доходу. Величина даного коригування згодом амортизується і визнається в складі прибутку чи збитку в якості «Процентного і аналогічного доходу». Процентний і аналогічний дохід. Банк розраховує процентний дохід, застосовуючи ЕПС до валової балансової вартості фінансових активів, крім кредитно-знецінених фінансових активів. У разі фінансового активу, який стає кредитно-знеціненими і, отже, відноситься до Етапу 3, Банк розраховує процентний дохід, застосовуючи ефективну процентну ставку до чистої амортизаційної вартості даного фінансового активу. Якщо дефолт за фінансовим активом ліквідується і він більше не є кредитно- знеціненими, Банк повертається до розрахунку процентного доходу на основі валової вартості. У разі придбаних або створених кредитно - знецінених фінансових активів (ПСКЗ) . Банк розраховує процентний дохід із застосуванням ефективної процентної ставки, скоригованої з урахуванням кредитного ризику, до амортизаційної вартості фінансового активу. Ефективна процентна ставка, скоригована з урахуванням кредитного ризику, - це ставка, яка при первісному визнанні дисконтує розрахункові майбутні грошові потоки (включаючи кредитні збитки) до амортизаційної вартості активу, який є придбаним або створеним кредитно- знеціненими фінансовим активом. Процентний дохід за всіма фінансовими активами, що призначені для торгівлі, і фінансовими активами, які в обов'язковому порядку оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, визнається з використанням договірної процентної ставки в складі статей «Чистий дохід від торговельної діяльності» та «Чисті прибутки / (збитки) за фінансовими активами, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток »відповідно. Фінансові інструменти - початкове визнання Дата визнання Фінансові активи і фінансові зобов'язання, крім кредитів та авансів клієнтам і коштів клієнтів, спочатку визнаються на дату укладення угоди, тобто дату, на яку Банк стає стороною за договором, яка визначає умови відповідного інструменту. Сюди відносяться угоди на стандартних умовах: придбання або продаж фінансових активів, умови яких вимагають поставку активів протягом проміжку часу, який зазвичай встановлюється нормативними актами або традиційно застосовується на ринку. Кредити та аванси клієнтам визнаються в момент, коли кошти переводяться на рахунки клієнтів. Банк визнає кошти клієнтів, коли дані кошти переводяться на рахунок Банку. Первісна оцінка фінансових інструментів Класифікація фінансових інструментів при первісному визнанні залежить від договірних умов і бізнес-моделі, використовуваної для управління інструментами. Фінансові інструменти первісно оцінюються за справедливою вартістю, включаючи або виключаючи витрати на угоду, крім випадків, коли фінансові активи та фінансові зобов'язання оцінюються за СВПЗ. Торгова дебіторська заборгованість оцінюється за ціною угоди. Якщо справедлива вартість фінансових інструментів при первісному визнанні відрізняється від ціни угоди, Банк враховує прибуток або збиток першого дня, як описано нижче. Прибуток або збиток «першого дня» Якщо ціна угоди відрізняється від справедливої вартості фінансового інструменту при первісному визнанні і справедлива вартість ґрунтується на моделі оцінки, при якій використовуються тільки спостережувані ринкові дані, Банк визнає різницю між ціною угоди і справедливою вартістю у складі чистого доходу від торговельної діяльності. У тих випадках, коли справедлива вартість ґрунтується на моделі оцінки, при якій деякі дані не є спостережуваними, різниця між ціною угоди і справедливою вартістю переноситься на майбутні періоди і визнається в прибутку чи збитку, тільки коли такі дані стають спостережуваними або коли відбувається припинення визнання інструменту . Категорії оцінки фінансових активів та фінансових зобов'язань Починаючи з 1 січня 2018 р Банк класифікує всі свої фінансові активи на підставі бізнес- моделі, використовуваної для управління активами, і договірних умов активів як оцінювані за: • амортизаційною вартістю; • справедливої вартості через інший сукупний дохід (СВІСД); • справедливої вартості через прибуток або збиток (СВПЗ). Банк класифікує і оцінює похідні інструменти та інструменти, призначені для торгівлі, по СВПЗ. Банк може на власний розсуд класифікувати фінансові інструменти як оцінювані за СВПЗ, якщо така класифікація дозволить усунути або значно зменшити непослідовність підходів до оцінки і визнання. До 1 січня 2018 р Банк класифікував фінансові активи за наступними категоріями: позики і дебіторська заборгованість (оцінювалися за амортизованою вартістю), активи, які оцінюються за СВПЗ, наявні в наявності для продажу або утримувані до погашення активи (оцінювалися за амортизованою вартістю). Фінансові зобов'язання, крім зобов'язань з надання позик і фінансових гарантій, оцінюються за справедливою вартістю або за СРПУ, якщо вони є призначеними для торгівлі та похідними інструментами, або за рішенням організації класифікуються як оцінюються за справедливою вартістю. Фінансові активи і фінансові зобов'язання Кошти в банках, кредити та аванси клієнтам, фінансові інвестиції, які оцінюються за амортизаційною вартістю До 1 січня 2018 р до статей Кошти в банках і Кредити та аванси клієнтам ставилися непохідні фінансові активи з фіксованими або визначеними платежами, що не котируються на активному ринку, крім: • тих, які Банк мав намір продати негайно або ближчим часом; • тих, які Банк при первісному визнанні за власним розсудом класифікував як оцінювані за СВПЗ або як наявні в наявності для продажу; • тих, щодо яких Банк міг отримати суму, значно меншу, ніж сума його початкових інвестицій, з причин, інших, ніж погіршення кредитної якості активу. Такі активи класифікувалися як ті, що є в наявності для продажу. Починаючи з 1 січня 2018 року Банк оцінює кошти банків, кредити і позики клієнтам і інші фінансові інвестиції за амортизаційною вартістю, тільки якщо виконуються обидві наступні умови: • фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для отримання передбачених договором грошових потоків; • договірні умови фінансового активу обумовлюють отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами за рахунок основної суми боргу і відсотків на непогашену частину основної суми боргу. Більш докладно дані умови розглядаються нижче. Оцінка бізнес-моделі Банк визначає бізнес-модель на рівні, який найкраще відображає, яким чином здійснюється управління об'єднаними в групи фінансовими активами для досягнення певної мети бізнесу. Бізнес-модель Банку оцінюється не на рівні окремих інструментів, а на більш високому рівні агрегування портфелів і заснована на спостережуваних факторах, таких як: • яким чином оцінюється результативність бізнес-моделі і прибутковість фінансових активів, утримуваних в рамках цієї бізнес-моделі, і яким чином ця інформація повідомляється ключовому управлінському персоналу організації; • ризики, які впливають на результативність бізнес-моделі (і на прибутковість фінансових активів, утримуваних в рамках цієї бізнес-моделі) і, зокрема, спосіб управління даними ризиками; і • яким чином винагороджуються менеджери, що керують бізнесом (наприклад, чи ґрунтується винагорода на справедливій вартості керованих активів чи на отриманих грошових потоках, передбачених договором); • очікувана частота, обсяг і терміни продажів також є важливими аспектами при оцінці бізнес- моделі Банку. Оцінка бізнес-моделі заснована на сценаріях, виникнення яких обґрунтовано очікується, без урахування так званих «найгіршого» або «стресового» сценаріїв. Якщо грошові потоки після первісного визнання реалізовані способом, відмінним від очікувань Банку, Банк не змінює класифікацію фінансових активів, що залишились, утримуваних в рамках даної бізнес-моделі, але в подальшому приймає таку інформацію до уваги при оцінці нещодавно створених або нещодавно придбаних фінансових активів. Тест характеристик передбачених договором грошових потоків (тест SPPI) В рамках другого етапу процесу класифікації Банк оцінює договірні умови фінансового активу, щоб визначити, чи є передбачені договором грошові потоки по активу виключно платежами в рахунок основної суми боргу і відсотків на непогашену частину основної суми боргу (Тест SPPI). Для цілей даного тесту «основна сума боргу» являє собою справедливу вартість фінансового активу при первісному визнанні, і вона може змінюватися протягом терміну дії даного фінансового активу (наприклад, якщо мають місце виплати в рахунок погашення основної суми боргу або амортизація премії / дисконту). Найбільш вагомими елементами процентів в рамках кредитного договору зазвичай є відшкодування за тимчасову вартість грошей і відшкодування за кредитний ризик. Для проведення тесту SPPI Банк застосовує судження і аналізує доречні фактори, наприклад, в якій валюті виражений фінансовий актив, і період, на який встановлена процентна ставка. У той же час договірні умови, які мають впив більший, ніж той яким можна знехтувати на схильність до ризиків або волатильність передбачених договором грошових потоків, не пов'язаних з базовим кредитним договором, не обумовлюють виникнення передбачених договором грошових потоків, які є виключно платежами за рахунок основної суми боргу і процентів на непогашену частину основної суми боргу. У таких випадках фінансовий актив необхідно оцінювати по СВПЗ. Похідні інструменти, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток Похідний інструмент - це фінансовий інструмент або інший договір, який володіє всіма трьома наступними характеристиками: • його вартість змінюється в результаті зміни певної процентної ставки, ціни фінансового інструменту, ціни товару, валютного курсу, індексу цін чи ставок, кредитного рейтингу або кредитного індексу або іншої змінної (званою «базовою»), за умови, що зазначена змінна - якщо це нефінансова змінна - не є специфічною для будь-якої зі сторін за договором; • для його придбання не потрібна первісна чиста інвестиція або потрібна порівняно невелика початкова чиста інвестиція в порівнянні з іншими видами договорів, які, відповідно до очікувань, реагували б аналогічним чином на зміни ринкових факторів; • розрахунки по ньому будуть здійснені на деяку дату в майбутньому. Банк укладає угоди за похідними інструментами з різними контрагентами. До похідних інструментів відносяться процентні свопи, ф'ючерсні договори, свопи кредитного дефолту, валютні свопи, форвардні валютні договори та опціони на відсоткові ставки, іноземні валюти та інструменти капіталу. Похідні інструменти обліковуються за справедливою вартістю і відображаються як активи, якщо їх справедлива вартість позитивна, і як зобов'язання, якщо їх справедлива вартість негативна. Зміни справедливої вартості похідних інструментів включаються до складу чистих доходів від торговельної діяльності, за винятком випадків, коли застосовується облік хеджування. Вбудовані похідні інструменти Вбудований похідний інструмент - це компонент гібридного інструмента, що також включає непохідний основний договір, в результаті дії якого деякі грошові потоки від комбінованого інструмента змінюються аналогічно тому, що виникає в разі самостійного похідного інструменту. Вбудований похідний інструмент визначає зміну деяких або всіх грошових потоків, які в іншому випадку визначалися б договором, відповідно обумовленої процентної ставки, ціни фінансового інструменту, ціни товару, валютного курсу, індексу цін чи ставок, кредитного рейтингу чи кредитній індексу або будь-якої іншої змінної , за умови, що у випадку з нефінансовою змінною, вона не є специфічною для будь-якої зі сторін за договором. Похідний інструмент, який прив'язаний до фінансового інструменту, проте за договором може бути переданий незалежно від такого інструменту або укладений з іншим контрагентом, відмінним від контрагента за даним фінансовим інструментом, є не вбудованим похідним інструментом, а окремим фінансовим інструментом. Згідно МСФЗ (IAS) 39 похідні інструменти, вбудовані у фінансові активи, зобов'язання і нефінансові основні договори, враховувалися як окремі похідні інструменти і оцінювалися за справедливою вартістю, якщо вони відповідали визначенню похідного інструмента (див. Вище), їх економічні характеристики і ризики не були тісно пов'язані з економічними характеристиками та ризиками основного контракту і сам по собі основний договір не був призначеним для торгівлі або класифікованим за рішенням організації як оцінюваний по СВПЗ. Вбудовані похідні інструменти, які відділялися від основного договору, враховувалися за справедливою вартістю в рамках портфелю, призначеного для торгівлі, а зміни справедливої вартості визнавалися в звіті про прибутки і збитки. Починаючи з 1 січня 2018 р., дати вступу в силу МСФЗ (IFRS) 9, Банк враховує подібним чином похідні інструменти, вбудовані у фінансові зобов'язання і нефінансові основні договори. Класифікація фінансових активів здійснюється на підставі бізнес-моделі і оцінки передбачених договором грошових потоків (тесту SPPI). Фінансові активи або фінансові зобов'язання, призначені для торгівлі Банк класифікує фінансові активи або фінансові зобов'язання як ті, що призначені для торгівлі, якщо вони були придбані або випущені, головним чином, з метою отримання короткострокового прибутку через торгову діяльності або є частиною портфеля фінансових інструментів, які управляються як єдина група, і недавня практика свідчить про те, що операції з ними відбувалися з метою отримання короткострокового прибутку. Фінансові активи і фінансові зобов'язання, призначені для торгівлі, оцінюються за справедливою вартістю і відображаються в звіті про фінансовий стан. Зміни справедливої вартості визнаються у складі чистого доходу від торговельної діяльності. Процентні та дивідендні доходи або витрати визнаються в якості чистого доходу від торговельної діяльності в момент, передбачений умовами договору, або коли право на їх отримання встановлено. Дана класифікація включає боргові цінні папери, пайові інструменти, короткі позиції і кредити клієнтам, які були придбані, головним чином, з метою продажу або зворотного придбання в найближчому майбутньому. Боргові інструменти, які оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (політика, застосовувана з 1 січня 2018 г.) Згідно МСФЗ (IFRS) 9 Банк застосовує нову категорію і оцінює боргові інструменти за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (СВІСД), якщо виконуються обидві наступні умови: • інструмент утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом отримання передбачених договором грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових активів; • договірні умови фінансового активу обумовлюють отримання грошових потоків, які є виключно платежами за рахунок основної суми боргу і процентів на непогашену частину основної суми боргу (тобто дотримуються критерії тесту SPPI). До таких інструментів в основному відносяться активи, які відповідно до МСФЗ (IAS) 39 раніше класифікувалися як фінансові інвестиції, наявні для продажу. Боргові інструменти, які оцінюються за СВІСД, згодом оцінюються за справедливою вартістю, а прибуток або збиток, що виникають в результаті зміни справедливої вартості, визнаються в складі ІСД. Процентний дохід і прибуток або збиток від зміни валютних курсів визнаються в прибутку чи збитку таким же чином, як і в випадку фінансових активів, оцінюваних за амортизаційною вартістю. Якщо Банк володіє більше однієї інвестицією в один і той же цінний папір, вважається, що їх вибуття буде здійснюватися за принципом «перший надійшов - перший проданий". При припиненні визнання накопичені прибуток або збиток, раніше визнані в складі ІСД, рекласифікуються зі складу ІСД в чистий прибуток або збиток. Пайові інструменти, оцінювані за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (політика, застосовувана з 1 січня 2018 г.) Іноді Банк при первісному визнанні деяких інвестицій в пайові інструменти приймає рішення, без права його подальшого скасування, класифікувати їх як пайові інструменти, оцінювані за СВІСД, якщо вони відповідають визначенню пайового інструмента у згідно з МСФЗ (IAS) 32 «Фінансові інструменти: подання» і не призначені для торгівлі. Рішення про таку класифікацію приймається по кожному інструменту окремо. Прибутки та збитки за такими пайовими інструментам ніколи не рекласифікуються в склад прибутку або збитку. Дивіденди визнаються в складі прибутку або збитку в якості іншого операційного доходу, якщо право на отримання дивідендів встановлено, крім випадків, коли Банк отримує вигоду від таких надходжень в якості відшкодування частини первісної вартості такого інструменту. У такому випадку прибуток визнається в складі ІСД. Пайові інструменти, які оцінюються за СВІСД, не підлягають оцінці на предмет знецінення. Випущені боргові інструменти та інші позикові кошти Після первісного визнання випущені боргові інструменти та інші позикові кошти згодом оцінюються за амортизованою вартістю. Амортизована вартість розраховується з урахуванням всіх дисконтів або премій від випуску засобів і витрат по угоді, які є невід'ємною частиною ЕРС. Складовою фінансовий інструмент, який містить як борговий, так і компонент власного, розділяється на дату випуску. При встановленні порядку обліку непохідних інструментів Банк спочатку визначає, чи є інструмент складовим, і класифікує компоненти такого інструменту окремо як фінансові зобов'язання, фінансові активи або інструменти капіталу відповідно до МСФЗ (IAS) 32. Класифікація боргового та пайового компонентів конвертованого інструменту не переглядається через зміни ймовірності того, що право конвертації буде реалізовано, навіть в разі, коли може здатися, що реалізація цього права стала для деяких власників інструменту економічно вигідною. Коли первісна балансова вартість складового фінансового інструменту розподіляється на його пайову і боргову частину , на пайовий компонент відноситься сума, що залишається після вирахування зі справедливої вартості цілого інструменту суми, окремо розрахованого щодо боргової компоненту. Вартість похідних елементів (таких як колл-опціон), вбудованих в складовий фінансовий інструмент, відмінних від пайового компоненту (такого як опціон на конвертацію в пайові інструменти), включається в борговий компонент. Після того як Банк розділить фінансовий інструмент на пайовий та боргової компоненти, він повинен оцінити, чи містить компонент зобов'язань вбудований похідний інструмент, який необхідно враховувати окремо Фінансові активи і фінансові зобов'язання, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток До даної категорії оцінки відносяться фінансові активи та фінансові зобов'язання, що не призначені для торгівлі і які при первісному визнанні були класифіковані таким чином на розсуд керівництва або в обов'язковому порядку повинні оцінюватися за справедливою вартістю відповідно до МСФЗ (IFRS) 9. При первісному визнанні керівництво може по власний розсуд класифікувати інструмент як оцінюваний по СВПЗ, тільки якщо виконується один з наступних критеріїв. Рішення про таку класифікацію приймається по кожному інструменту окремо: • це усувам або значно зменшує непослідовність підходів, яка інакше виникла б внаслідок використання різних баз оцінки активів або зобов'язань або визнання пов'язаних з ними прибутків і збитків; або • зобов'язання (а до 1 січня 2018 року і активи згідно з МСФЗ (IAS) 39) є частиною групи фінансових зобов'язань (або фінансових активів, або і того і іншого згідно з МСФЗ (IAS) 39), управління якої і оцінка результатів здійснюються на основі справедливої вартості відповідно до документально оформленою стратегією управління ризиками або інвестиційною стратегією; або • зобов'язання (а до 1 січня 2018 року і активи згідно з МСФЗ (IAS) 39) містять один або більше вбудованих похідних інструментів, за винятком випадків, коли вони не викликають значної зміни грошових потоків в порівнянні з тими, які в іншому випадку були б потрібні за договором, або очевидно, на основі мінімального аналізу або без нього, при первісному розгляді аналогічного інструменту, що відділення вбудованого (их) похідного (их) інструменту (ів) заборонено Фінансові активи і фінансові зобов'язання, які оцінюються за СВПЗ, враховуються в звіті про фінансовий стан за справедливою вартістю. Зміни справедливої вартості відображаються у складі прибутку або збитку, за винятком змін справедливої вартості фінансових зобов'язань, класифікованих на розсуд Банку як оцінювані за СВПЗ, які обумовлені зміною власного кредитного ризику Банку. Такі зміни справедливої вартості визнаються в якості «Резерву власного кредитного ризику» в складі іншого сукупного доходу і не підлягають рекласифікації в чистий прибуток або збиток. Відсотки, сплачені або отримані по інструментах, класифікованих на розсуд Банку як оцінювані за СВПЗ, відображаються як процентні витрати або процентні доходи відповідно з використанням ЕПС з урахуванням всіх дисконтів / премій і відповідних витрат на операцію, які є невід'ємною частиною інструменту. Відсотки, отримані за активами, які в обов'язковому порядку оцінюються по СВПЗ, враховуються з використанням передбаченої договором процентної ставки. Дивіденди, отримані від інвестицій в інструменти капіталу, які оцінюються за СВПЗ, відображаються у звіті про прибутки та збитки як іншого операційного доходу, коли право на їх отримання встановлено. Фінансові гарантії, акредитиви та невикористана частина зобов'язання надати позику Банк випускає фінансові гарантії, акредитиви та зобов'язання з надання позик. Фінансові гарантії спочатку визнаються у фінансовій звітності (за статтею "Оціночні зобов'язання») за справедливою вартістю, в сумі отриманої премії. Після первісного визнання Банк оцінює своє зобов'язання по кожній гарантії за найбільшою величиною з первісно визнаної суми за вирахуванням накопиченої амортизації, визнаної у звіті про прибутки і збитки, і - відповідно до МСФЗ (IAS) 39 - найкращої оцінки витрат, необхідних для врегулювання фінансового зобов'язання, що виникає в результаті гарантії, або - згідно з МСФЗ (IFRS) 9 - оціночного резерву під ОКЗ. Отримані премії визнаються в прибутку чи збитку в якості «Чистих комісійних доходів» на лінійній основі протягом терміну дії гарантії. Невикористані зобов'язання з надання позик і акредитиви є договірними зобов'язаннями, за умовами яких протягом терміну дії зобов'язання Банк зобов'язаний надати клієнту позику на обговорених заздалегідь умовах. Як і у випадку з договорами фінансової гарантії, відповідно до МСФЗ (IAS) 39 по таким інструментам створювалося оціночне зобов'язання, якщо вони були обтяжливими, однак починаючи з 1 січня 2018 року стосовно таких зобов’язань застосовуються вимоги до оцінки ОКЗ. Договірна номінальна вартість фінансових гарантій, акредитивів та невикористаних зобов'язань з надання позик, якщо їх умови передбачають надання позики на ринкових умовах, не відображається в звіті про фінансовий стан. Рекласифікація фінансових активів і фінансових зобов'язань Починаючи з 1 січня 2018 р Банку не рекласифікує фінансові активи після їх первісного визнання, крім виняткових випадків, коли Банк набуває, робить вибуття або припиняє діяльність напрямку бізнесу. Фінансові зобов'язання ніколи не рекласифікуються. Припинення визнання фінансових активів та фінансових зобов'язань Припинення визнання в зв'язку з істотною модифікацією умов інструменту Банк припиняє визнання фінансового активу, наприклад, кредиту, наданого клієнту, якщо умови договору переглядаються таким чином, що по суті він стає новим кредитом, а різниця визнається в якості прибутку або збитку від припинення визнання до того, як визнаний збиток від знецінення. При первісному визнанні кредити відносяться до Етапу 1 для цілей оцінки ОКЗ, крім випадків, коли створений кредит вважається ПСКЗ активом. При оцінці того, чи слід припиняти визнання кредиту клієнту, Банк, крім іншого, розглядає наступні фактори: • зміна валюти кредиту; • додавання пайового компоненту; • зміна контрагента; • чи призводить модифікація до того, що інструмент більше не відповідає критеріям тесту SPPI. Якщо модифікація не призводить до значної зміни грошових потоків, модифікація не призводить до припинення визнання. На основі зміни грошових потоків, дисконтованих за первісною ЕРС, Банк визнає прибуток або збиток від модифікації до того, як визнаний збиток від знецінення. Припинення визнання, не пов'язане з істотною модифікацією Фінансові активи Банк припиняє визнання фінансового активу (або, де це доречно, частини фінансового активу або частини групи аналогічних фінансових активів), коли закінчився термін дії передбачених договором прав на отримання грошових потоків від цього фінансового активу. Банк також припиняє визнання фінансового активу, якщо він передав цей фінансовий актив і дана передача відповідає вимогам для припинення визнання. Банк передав фінансовий актив в тому і тільки в тому випадку, якщо він: • передав передбачені договором права на одержання грошових потоків від цього фінансового активу; або • зберіг передбачені договором права на одержання грошових потоків від фінансового активу, але взяв на себе обов'язок виплачувати ці грошові потоки без істотних затримок третій стороні в рамках «транзитного» угоди. Транзитні домовленості являють собою угоди, в рамках яких Банк зберігає передбачені договором права на одержання грошових потоків від фінансового активу ( «первісний актив»), але приймає на себе передбачений договором обов'язок виплачувати ці грошові потоки одній або декільком іншим організаціям ( «кінцеві одержувачі») , і при цьому виконуються всі три наступні умови: • Банк не зобов'язаний виплачувати кінцевим одержувачам будь-які суми, якщо він не отримає еквівалентних сум за первісним активом, за винятком короткострокового розміщення коштів з правом повного відшкодування розміщеної суми плюс нараховані відсотки за ринковими ставками; • Банк не може продавати або передавати первісний актив в заставу, крім як кінцевим одержувачам як забезпечення; • Банк зобов'язаний перераховувати всі грошові потоки, що збираються їм в інтересах кінцевих одержувачів, без істотних затримок. Крім того, Банк не має права реінвестувати такі грошові потоки, за винятком інвестицій в грошові кошти або еквіваленти грошових коштів, в тому числі відсотки, зароблені від такої інвестиції, в межах періоду з дати збору грошових потоків до дати необхідного їх перерахування кінцевим одержувачам. Передача фінансових активів відповідає вимогам для припинення визнання, якщо: • Банк передав практично всі ризики і вигоди, пов'язані з активом; або • Банку не передав і не зберіг практично всі ризики і вигоди, пов'язані з активом, але передав контроль над цим активом. Банк вважає, що він передав контроль над активом в тому і тільки в тому випадку, якщо приймаюча сторона має практичну можливість продати переданий їй актив цілком незалежній третій стороні і може використовувати цю можливість в односторонньому порядку без необхідності накладення додаткових обмежень на таку передачу. Якщо Банк не передав і не зберіг практично всі ризики і вигоди, пов'язані з активом, але зберіг контроль над переданим активом, то Банк продовжує визнання даного фінансового активу в обсязі свого подальшої участі. В даному випадку Банк також визнає пов'язане з активом зобов'язання. Переданий актив і пов'язане з ним зобов'язання оцінюються на основі, що відображає ті права і обов'язки, які Банк зберіг. Подальша участь, яке приймає форму гарантії за переданим активом, оцінюється за найменшою з наступних двох величин: первісної балансової вартості активу або максимальної суми відшкодування, яку Банк може бути зобов'язаний виплатити. Якщо подальша участь приймає форму випущеного або придбаного опціону (або і того і іншого) щодо переданого активу, то обсяг подальшої участі оцінюється в тій сумі, яку Банк може бути зобов'язаний виплатити в разі зворотної купівлі. У разі випущеного пут-опціону щодо активу, що оцінюється за справедливою вартістю, обсяг подальшої участі організації обмежується меншою з наступних двох величин: справедливої вартості переданого активу і ціни виконання даного опціону. Фінансові зобов'язання Банк припиняє визнання фінансового зобов'язання, коли передбачена договором обов'язок виконана, анульована або припинена після закінчення терміну. Коли існуюче фінансове зобов'язання замінюється на інше з тим же кредитором, але з істотно відмінними умовами, або якщо умови наявного зобов'язання істотно модифікуються, то така заміна або модифікація враховуються як припинення визнання первісного зобов'язання та визнання нового зобов'язання. Різниця між балансовою вартістю первісного фінансового зобов'язання та сумою виплаченого відшкодування визнається в прибутку чи збитку. Знецінення фінансових активів (політика, що застосовується з 01.01.2018) Огляд принципів оцінки очікуваних кредитних збитків Застосування МСФЗ (IFRS) 9 докорінно змінює порядок обліку Банком збитків від знецінення за позиками, впроваджуючи модель прогнозних ОКЗ замість моделі понесених збитків, передбаченої МСФЗ (IAS) 39. Починаючи з 1 січня 2018 р. Банк визнає резерв під ОКЗ за всіма кредитами та іншими борговими фінансовими інструментами, які не оцінюються по СРПУ, а також зобов'язаннями з надання позик і договорами фінансової гарантії, які в даному розділі всі разом іменуються «фінансовими інструментами». Згідно МСФЗ (IFRS) 9 щодо пайових інструментів вимоги, що стосуються знецінення, не застосовуються. Резерв під ОКЗ оцінюється в сумі кредитних збитків, які, як очікується, виникнуть протягом терміну дії активу (очікувані кредитні збитки за весь термін), якщо кредитний ризик по даному фінансовому активу значно збільшився з моменту первісного визнання, в іншому випадку резерв під збитки буде оцінюватися в сумі, що дорівнює 12-місячному очікуванню кредитних збитків. 12-місячні ОКЗ – це частина ОКЗ за весь термін, що представляє собою ОКЗ, які виникають внаслідок дефолтів за фінансовим інструментом, можливих протягом 12 місяців після звітної дати. ОКЗ за весь термін і 12-місячні ОКЗ розраховуються або на індивідуальній основі, або на груповій основі, в залежності від характеру базового портфеля фінансових інструментів. Банк встановив політику здійснення оцінки на кінець кожного звітного періоду щодо того, чи мало місце значне збільшення кредитного ризику за фінансовим інструментом з моменту первісного визнання, шляхом урахування зміни ризику настання дефолту протягом строк дії фінансового інструменту. На підставі описаного вище процесу Банк групує надані їм кредити в такий спосіб: • Етап 1: При первісному визнанні кредиту Банк визнає резерв під знецінення в сумі, що дорівнює 12-місячним ОКЗ. До Етапу 1 також відносяться кредити та інші кредитні лінії, кредитний ризик за якими зменшився до такого ступеня, що вони були переведені з Етапу 2. • Етап 2: Якщо кредитний ризик по кредиту значно збільшився з моменту первісного визнання, Банк визнає резерв під знецінення в сумі, що дорівнює ОКЗ за весь термін. До Етапу 2 також відносяться кредити та інші кредитні лінії, кредитний ризик за якими зменшився до такого ступеня, що вони були переведені з Етапу 3. • Етап 3: Кредити, які є кредитно-знеціненими. Банк визнає резерв під знецінення в сумі, що дорівнює ОКЗ за весь термін. • ПСКЗ: Придбані або створені кредитно-знецінені (ПСКЗ) фінансові активи - це активи, за якими було кредитне знецінення на момент первісного визнання. При первісному визнанні ПСКЗ фінансові активи обліковуються за справедливою вартістю, і згодом процентний дохід по ним визнається на основі ЕРС, скоригованої з урахуванням кредитного ризику. Резерв під ОКЗ визнається або припиняє визнаватися тільки в тому обсязі, в якому відбулася зміна суми очікуваних кредитних збитків. Якщо Банк не має обґрунтованих очікувань щодо відшкодування фінансового активу в повному обсязі або його частини, то необхідно зменшити валову балансову вартість цього фінансового активу. Таке зменшення розглядається як (часткове) припинення визнання фінансового активу. Розрахунок очікуваних кредитних збитків Банк розраховує ОКЗ на основі чотирьох сценаріїв, зважених з урахуванням ймовірності, для оцінки очікуваних недоотримань грошових коштів, які дисконтуються з використанням ЕПС або її приблизного значення. Недоотримання коштів - це різниця між грошовими потоками, що належать організації відповідно до договору, і грошовими потоками, які організація очікує отримати. Механіка розрахунку ОКЗ описана нижче, а основними елементами є такі: • Імовірність дефолту (PD) Імовірність дефолту (PD) являє собою розрахункову оцінку ймовірності дефолту протягом заданого часового проміжку. Дефолт може відбутися тільки в певний момент часу протягом розглянутого періоду, якщо визнання активу не було припинено і він як і раніше є частиною портфеля. • Величина, підвладна ризику дефолту (EAD) Величина, наражена на ризик дефолту (EAD) являє собою розрахункову оцінку величини, схильної до дефолту на будь-яку дату в майбутньому, з урахуванням очікуваних змін цієї величини після звітної дати, включаючи виплати основної суми боргу і відсотків, передбачені договором або іншим чином, погашення виданих позик і відсотки, нараховані в результаті прострочення платежів. • Рівень втрат під час дефолті (LGD) Рівень втрат під час дефолту (LGD) представляють собою розрахункову оцінку збитків, що виникають у разі настання дефолту в певний момент часу. LGD розраховуються як різниця між передбаченими договором грошовими потоками і тими грошовими потоками, які кредитор очікує отримати, в тому числі в результаті реалізації забезпечення. Даний показник зазвичай виражається у відсотках по відношенню до EAD. Під час оцінки ОКЗ Банк розглядає чотири сценарії: базовий, оптимістичний, помірно - песимістичний (песимістичний 1) і вкрай песимістичний (песимістичний 2). Для кожного з них встановлюються свої показники PD, EAD та LGD. У випадку доцільності, оцінка множинних сценаріїв також враховує спосіб, за допомогою якого очікується відшкодування кредитів, щодо яких стався дефолт, в тому числі ймовірність того, що відбудеться поліпшення кредитної якості, а також вартість забезпечення та суму, яка може бути отримана в результаті продажу активу. Збитки від знецінення та їх відшкодування враховуються та інформація про них подається окремо від прибутку або збитків від модифікації, які відображаються як коригування валової балансової вартості фінансових активів. Оціночна зобов'язання під ОКЗ в разі зобов'язань з надання позик оцінюється. Оцінка ОКЗ (включаючи ОКЗ по невикористаної частини зобов'язання надати позику) поновлюваних механізмів кредитування, таких як кредитні картки. Принципи оцінки ОКЗ описані нижче: • Етап 1: 12-місячні ОКЗ розраховуються як частина ОКЗ за весь термін, яка являє собою ОКЗ, що виникають внаслідок дефолтів за фінансовим інструментом, можливих протягом 12 місяців після звітної дати. Банк розраховує 12-місячні ОКЗ виходячи з очікувань щодо настання дефолту протягом 12 місяців після звітної дати. Даний показник ймовірності дефолту протягом 12 місяців застосовується по відношенню до EAD та множиться на очікуваний показник LGD, а потім дисконтується з використанням приблизного значення початкової ЕРС. Такі розрахунки проводяться для кожного з чотирьох сценаріїв, зазначених вище. • Етап 2: Якщо кредитний ризик за позикою значно збільшився з моменту первісного визнання, Банк визнає резерв під знецінення в сумі, що дорівнює ОКЗ за весь термін. Принципи розрахунку аналогічні тим, які вказані вище, включаючи можливість використання множинних сценаріїв, за винятком того, що PD і LGD розраховуються протягом усього терміну дії інструмента. Очікувані суми недоотримання коштів дисконтуються з використанням приблизного значення початкової ЕРС. • Етап 3: Відносно позик, які є кредитно-знеціненими. Банк визнає резерв під знецінення в сумі, що дорівнює ОКЗ за весь термін. Метод розрахунку аналогічний методу, що використовується для активів Етапу 2, а PD встановлюється на рівні 100%. • ПСКЗ: Придбані або створені кредитно-знецінені фінансові активи - це активи, за якими було кредитне знецінення на момент первісного визнання. У разі таких активів Банк визнає в якості оціночного резерву під збитки тільки накопичені з моменту первісного визнання зміни ОКЗ за весь термін на основі чотирьох сценаріїв, зважених з урахуванням ймовірності, дисконтовані з використанням ЕПС, скоригованої з урахуванням кредитного ризику. • Зобов'язання щодо надання позик і акредитиви. При оцінці ОКЗ за весь термін щодо невикористаної частини зобов'язання з надання позик Банк враховує частину зобов'язання, яка, як очікується, буде використана протягом очікуваного терміну дії. Згодом ОКЗ розраховуються в сумі теперішньої вартості очікуваних недоотримань грошових коштів в разі виконання зобов'язання з надання позик на підставі чотирьох сценаріїв, зважених з урахуванням ймовірності. Очікувана сума недоотримання коштів дисконтується з використанням приблизного значення очікуваної ЕРС за позикою. У разі кредитних карт і поновлюваних механізмів кредитування, які містять як компонент позики, так і компонент невикористаної частини зобов'язання з надання позик, ОКЗ розраховуються і представляються разом з позикою. У разі зобов'язань з надання позик і акредитивів ОКЗ визнаються за статтею «Оціночні зобов'язання». Договори фінансової гарантії. Зобов'язання Банку по кожній гарантії оцінюється за найбільшою величиною з первісно визнаної суми за вирахуванням накопиченої амортизації, визнаної у звіті про прибутки та збитки, і суми оціночного резерву під ОКЗ. Для цих цілей Банк оцінює ОКЗ на основі приведеної вартості очікуваних виплат, що відшкодовують власнику інструменту кредитні збитки, які він несе. Недоотримання коштів дисконтуються з використанням процентної ставки, скоригованої з урахуванням ризику, притаманного відповідному інструменту. Розрахунки проводяться з використанням чотирьох сценаріїв, зважених з урахуванням ймовірності. ОКЗ за договорами фінансової гарантії визнаються за статтею «Оціночні зобов'язання». Боргові інструменти, які оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід ОКЗ за борговими інструментами, оцінюваним по ССПСД, не зменшують балансову вартість цих фінансових активів в звіті про фінансовий стан, які продовжують оцінюватися за справедливою вартістю. Замість цього, сума, рівна оціночним резерву під очікувані збитки, який був би створений при оцінці активу за справедливою вартістю, визнається у складі ПКД як накопиченої суми знецінення з визнанням відповідних сум у звіті про прибутки та збитки. Накопичена сума збитків, визнаних у складі ПКД, рекласифікується в чистий прибуток або збиток при припиненні визнання активу. Придбані або створені кредитно-знецінені фінансові активи У разі ПСКЗ фінансових активів Банк визнає в якості оціночного резерву під збитки тільки накопичені з моменту первісного визнання зміни ОКЗ за весь термін. Кредитні карти та інші відновлювані механізми кредитування Банк пропонує своїм клієнтам, корпоративним і роздрібним, різні овердрафти і кредитні карти, які Банк може відкликати і / або за якими він може зменшити ліміти за сповіщенням всього за один день. Банк не обмежує схильність до ризику кредитних збитків договірним строком для подачі повідомлення, і замість цього розраховує ОКЗ протягом періоду, який відображає очікування Банку щодо поведінки клієнта, ймовірності дефолту і майбутніх заходів по зменшенню кредитного ризику, що може передбачати зменшення або закриття лімітів. Виходячи з минулого досвіду і очікувань Банку період, протягом якого Банк розраховує ОКЗ по таким продуктам, становить 5 років для комерційних позик і 7 років для роздрібних позик. Регулярна оцінка того, чи відбулося значне збільшення кредитного ризику, стосовно відновлюваних механізмів кредитування аналогічна оцінці, проводиться щодо інших продуктів кредитування. Вона заснована на змінах внутрішнього кредитного ризику клієнта, але при цьому більша увага приділяється якісним факторам, наприклад, змін у використанні кредиту. Ставка, яка використовується для дисконтування ОКЗ по кредитних картах, заснована на середній ефективній процентній ставці, яка буде застосовуватися протягом періоду схильного до ризиків. Така оцінка враховує те, що багато кредитів виплачуються в повному обсязі щомісяця, і, відповідно, відсоток по них не нараховується. Розрахунок ОКЗ, включаючи оцінку очікуваного періоду, протягом якого існує нараження на кредитний ризики, і ставку дисконтування, здійснюється на індивідуальній основі за корпоративними позиками і на груповій основі по роздрібних позиках. Оцінка на груповій основі здійснюється окремо для портфелів фінансових інструментів, що володіють аналогічними характеристиками кредитного ризику. Прогнозна інформація У своїх моделях визначення ОКЗ Банк використовує широкий спектр прогнозної інформації в якості вихідних економічних даних, наприклад: • зростання ВВП; • рівень безробіття; • базові ставки Центрального банку; • індекси цін на житло. Вихідні дані та моделі, що використовуються при розрахунку ОКЗ, не завжди відображають всі характеристики ринку на дату подання фінансової звітності. Щоб відобразити це, іноді розробляють якісні коригування або накладення в якості тимчасових корегувань, якщо такі відмінності є суттєвими. Оцінка забезпечення Для зниження кредитних ризиків за фінансовими активами Банк прагне використовувати забезпечення, де це можливо. Забезпечення приймає різні форми, такі як грошові кошти, цінні папери, акредитиви / гарантії, нерухомість, дебіторська заборгованість, запаси, інші нефінансові активи і механізми підвищення кредитної якості, наприклад, угоди про неттинга. Облікова політика Банку щодо забезпечення, отриманого в рамках кредитних угод, згідно з МСФЗ (IFRS) 9 така ж, якою вона була згідно з МСФЗ (IAS) 39. Забезпечення, крім випадків, коли до нього було застосовано стягнення, не відображається в звіті про фінансовий стан Банку. Однак справедлива вартість забезпечення враховується при визначенні ОКЗ. Як правило, вона оцінюється принаймні під час укладенні договору і переоцінюється щоквартально. Однак деякі види забезпечення, наприклад, грошові кошти або цінні папери, що належать до заставних вимог, оцінюються щодня. За можливістю, Банк використовує дані активного ринку для оцінки фінансових активів, що утримуються в якості забезпечення. Інші фінансові активи, щодо яких відсутня легко виявна ринкова вартість, оцінюються з використанням моделей. Нефінансові види забезпечення, наприклад, нерухомість, оцінюються на основі даних, наданих третіми сторонами, наприклад, іпотечними брокерами, або на основі індексу цін на житло. Звернення стягнення на забезпечення Облікова політика Банку згідно МСФЗ (IFRS) 9 не змінилася в порівнянні з політикою, яка застосовується згідно з МСФЗ (IAS) 39. Облікова політика полягає у визначенні того, чи можна використовувати активи, на які було звернено стягнення, для здійснення внутрішніх операцій або їх краще продати. Активи, визначені як корисні для використання у внутрішній діяльності, переводяться в відповідну категорію активів і оцінюються за найменшою величиною з вартості вилученого активу або балансовою вартістю первісного активу, забезпеченого заставою. Активи, щодо яких приймається рішення про продаж, переводяться в категорію активів, призначених для продажу, та оцінюються за справедливою вартістю (В разі фінансових активів) або за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж (у разі нефінансових активів) на дату звернення стягнення відповідно до політики Банку. Списання Облікова політика Банку згідно МСФЗ (IFRS) 9 не змінилася в порівнянні з політикою, яка застосовується згідно з МСФЗ (IAS) 39. Фінансові активи списуються або частково, або цілком, тільки коли Банк більше не очікує відшкодування їх вартості. Якщо сума, що підлягає списанню, вище ніж величина накопиченого оціночного резерву під збитки, то різниця спочатку враховується як збільшення оціночного резерву, який потім застосовується до валової балансової вартості. Будь-які подальші відновлення відносяться на витрати по кредитних збитках. Реструктуровані і модифіковані позики Банк іноді поступається або переглядає початкові умови кредитних договорів у відповідь на фінансову скруту позичальника замість того, щоб вилучити або іншим чином стягнути забезпечення. Банк вважає позику реструктурованою, якщо такі поступки або модифікації надаються в результаті наявних або очікуваних фінансових труднощів позичальника і на які Банк не погодився б в разі фінансової спроможності позичальника. До показників фінансової скрути відносяться порушення ковенантів або значні побоювання, виражені департаментом кредитного ризику. Реструктуризація позики може мати на увазі продовження договірних строків платежів і узгодження нових умов кредитування. Після перегляду умов договорів збитки від знецінення оцінюються за первісною ЕРС, тобто ЕРС, розрахованої до модифікації умов договору. Політика Банку передбачає постійний моніторинг реструктурованих позик з метою аналізу ймовірності здійснення платежів у майбутньому. Рішення про припинення визнання і рекласифікацію між Етапом 2 і Етапом 3 приймаються в кожному окремому випадку. Якщо в результаті таких процедур буде виявлена подія збитку за позикою, він буде розкриватися і управлятися як знецінений реструктурований актив Етапу 3 до тих пір, поки заборгованість по ньому не буде виплачена або поки він не буде списаний. Починаючи з 1 січня 2018 року у випадках, коли умови позики переглядаються або модифікуються, але не відбувається припинення визнання, Банк також повинен провести повторну оцінку того, чи мало місце значне збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання. Банк також розглядає питання про те, чи слід відносити активи до Етапу 3. З моменту класифікації інструменту як реструктуризованого він залишається таким протягом як мінімум 24 місяців випробувального терміну. Щоб позика була рекласифікувати з категорії реструктурованих позик, необхідно дотримання клієнтом всіх зазначених нижче критеріїв: • виплати за всіма кредитами повинні проводитися своєчасно; • закінчився дворічний випробувальний період з моменту, коли реструктурований актив не вважався проблемним; • протягом як мінімум половини випробувального періоду проводилися регулярні платежі більш ніж незначних сум основного боргу або відсотків; • у клієнта відсутні договори, прострочені більш ніж на 30 днів. 3.4 Інвестиційна власність. Інвестиційна власність – це нерухоме майно, яким Банк володіє для отримання доходу від здачі його в оренду чи від збільшення його вартості, або для обох цих цілей, і яке Банк сам не займає. Інвестиційна власність включає активи у процесі будівництва для їх використання у майбутньому в якості інвестиційної власності. Інвестиційна власність спочатку обліковується за первісною вартістю, що включає витрати на проведення операції, а в подальшому переоцінюється за справедливою вартістю, скоригованою для відображення ринкових умов станом на кінець звітного періоду. Справедлива вартість інвестиційної власності – це ціна, яка буде отримана від продажу активу в рамках звичайної угоди, без вирахування витрат на проведення операції. Ринкова вартість інвестиційної власності Банку визначається за звітами незалежних оцінювачів, які мають визнану відповідну професійну кваліфікацію і актуальний досвід оцінки нерухомого майна, подібного за місцем розташування та категорією. Зароблений орендний дохід показується у складі прибутку чи збитку за рік в інших операційних доходах. Прибутки та збитки внаслідок змін справедливої вартості інвестиційної власності показуються окремо у складі прибутку чи збитку за рік. Подальші витрати капіталізуються, лише якщо ймовірно, що Банк отримає від цього активу майбутні економічні вигоди, а його вартість можна достовірно оцінити. Всі інші витрати на ремонт та обслуговування визнаються в момент їх виникнення. Якщо інвестиційну власність починає використовувати сам власник, вона переводиться з категорії інвестиційної власності у категорію приміщень та обладнання. 3.5 Приміщення, вдосконалення орендованого майна та обладнання. Вдосконалення орендованого майна та обладнання обліковані за первісною вартістю, трансформованою до еквівалента купівельної спроможності української гривні станом на 31 грудня 2000 року для активів, придбаних до 1 січня 2001 року, за вирахуванням накопиченої амортизації та резерву на знецінення, якщо потрібно. Приміщення оцінюються за переоціненою вартістю та переоцінюються з достатньою регулярністю, щоб забезпечити відсутність суттєвої різниці між їхньою балансовою вартістю та сумою, визначеною на основі справедливої вартості, станом на кінець звітного періоду. Збільшення балансової вартості внаслідок переоцінки показується за кредитом в інших сукупних доходах та призводить до збільшення суми переоцінки у складі капіталу. Зменшення балансової вартості активу, яке компенсує попереднє збільшення балансової вартості того самого активу, включається до інших сукупних доходів та призводить до зменшення суми переоцінки, раніше визнаної у складі капіталу. Всі інші випадки зменшення балансової вартості відображаються у складі прибутку чи збитку за рік. Резерв переоцінки приміщень та обладнання, показаний у складі капіталу, відноситься безпосередньо на нерозподілений прибуток у тому випадку, коли сума переоцінки реалізована, тобто коли актив реалізується або списується. Якщо ринкові дані про справедливу вартість відсутні, справедлива вартість визначається із використанням доходного методу. Керівництво скоригувало балансову вартість землі та приміщень, оцінену на основі моделі переоцінки станом на кінець звітного періоду із використанням наявних ринкових даних. Для оцінки приміщень, розташованих у тих районах, для яких ринкова інформація про справедливу вартість відсутня, керівництво використало доходний метод. Витрати на поточний ремонт та обслуговування визнаються витратами по мірі їх виникнення. Витрати на заміну значних компонентів основних засобів капіталізуються із наступним списанням заміненого компоненту. Станом на кінець кожного звітного періоду керівництво оцінює наявність ознак знецінення приміщень та обладнання. Якщо такі ознаки існують, керівництво розраховує вартість відшкодування, яка дорівнює справедливій вартості активу мінус витрати на продаж або вартості використання, залежно від того, яка з цих сум більша. Балансова вартість зменшується до вартості відшкодування, а збиток від знецінення визнається у складі прибутку чи збитку за рік у сумі перевищення величини знецінення над попередньою додатною переоцінкою, яка відображена у складі капіталу. Збиток від знецінення, відображений щодо будь-якого активу у минулих періодах, сторнується, якщо мала місце зміна в оцінках, що використовувались для визначення вартості використання активу або його справедливої вартості за мінусом витрат на продаж. Прибутки та збитки від вибуття активів визначаються як різниця між сумами надходжень і балансовою вартістю та визнаються у складі прибутку чи збитку за рік (в інших операційних доходах або витратах). Амортизація. Амортизація на землю не нараховується. Амортизація інших компонентів приміщень, удосконалень орендованого майна та обладнання розраховується лінійним методом з метою рівномірного зменшення первісної або переоціненої вартості до ліквідаційної вартості протягом строку їх експлуатації за наступними нормами: Строки експлуатації (у роках) Приміщення 20-100 Меблі та обладнання 3-15 Комп'ютери 4 Транспортні засоби 7 Удосконалення орендованого майна протягом строку оренди Ліквідаційна вартість активу – це оціночна сума, яку Банк отримав би у теперішній момент від продажу цього активу, за мінусом оціночних витрат на продаж, якби стан та строк експлуатації даного активу відповідав строку експлуатації та стану, які цей актив матиме наприкінці строку корисного використання. Ліквідаційна вартість активів та строки їх корисного використання переглядаються та, за необхідності, коригуються станом на кінець кожного звітного періоду. 3.6 Нематеріальні активи. Нематеріальні активи Банку мають кінцевий термін використання та включають переважно капіталізоване програмне забезпечення. Придбані ліцензії на комп’ютерне програмне забезпечення капіталізуються на основі витрат, понесених на придбання та введення в експлуатацію програмного забезпечення. Витрати, безпосередньо пов’язані з розробкою унікальних програмних продуктів, які можуть бути ідентифіковані, контролюються Банком і, ймовірно, принесуть додаткові економічні вигоди, що перевищують витрати, обліковуються у складі нематеріальних активів. Капіталізовані витрати включають витрати на персонал, який займається розробкою програмного забезпечення, та відповідну частину накладних витрат. Усі інші витрати, пов’язані з програмним забезпеченням (наприклад, його обслуговуванням), відносяться на видатки по мірі їх здійснення. Амортизація на капіталізоване програмне забезпечення нараховується лінійним методом протягом очікуваного строку його використання, який не перевищує 10 років. У разі знецінення нематеріальних активів їхня балансова вартість зменшується до вартості використання чи справедливої вартості за мінусом витрат на продаж, залежно від того, яка з них вища. 3.7 Операційна оренда. У випадках, коли Банк виступає орендарем в рамках договору оренди, за якою всі ризики та вигоди, притаманні володінню активом, не передаються орендодавцем Банку, загальна сума орендних платежів включається до складу прибутку чи збитку рівними частинами протягом строку оренди. Оренда, вбудована в інші договори, відокремлюється, якщо (а) виконання договору пов’язане з використанням конкретного активу або активів та (б) договір передбачає передачу права на використання активу. Якщо активи передаються в операційну оренду, орендні платежі, що підлягають отриманню, визнаються орендним доходом рівними частинами протягом строку оренди. 3.8 Податок на прибуток. У цій фінансовій звітності оподаткування показано відповідно до вимог законодавства із використанням податкових ставок та законодавчих норм, які діяли або фактично були введені в дію станом на кінець звітного періоду. Витрати з податку на прибуток включають поточні податки та відстрочене оподаткування та відображаються у складі прибутку чи збитку за рік, якщо тільки вони не мають бути відображені в інших сукупних доходах або безпосередньо у складі капіталу у зв’язку з тим, що вони стосуються операцій, які також відображені у цьому самому або іншому періоді в інших сукупних доходах або безпосередньо у складі капіталу. Поточний податок – це сума, що, як очікується, має бути сплачена податковим органам або ними відшкодована стосовно оподатковуваного прибутку чи збитків за поточний та попередні періоди. Оподатковуваний прибуток або збиток базується на оціночних показниках, якщо фінансова звітність ухвалюється до моменту подання відповідних податкових декларацій. Інші податки, за винятком податку на прибуток, обліковуються у складі адміністративних та інших операційних витрат. Відстрочений податок на прибуток розраховується за методом балансових зобов’язань відносно перенесених податкових збитків та тимчасових різниць, що виникають між податковою базою активів та зобов’язань та їхньою балансовою вартістю для цілей фінансової звітності. Відповідно до виключення при початковому визнанні, відстрочений податок не визнається для тимчасових різниць, що виникають при початковому визнанні активу або зобов’язання у результаті операції, яка не є об’єднанням компаній і яка не впливає на фінансовий результат або оподатковуваний прибуток. Активи та зобов’язання з відстроченого оподаткування визначаються із використанням ставок оподаткування, які введені в дію або практично були введені в дію станом на кінець звітного періоду і які, як очікується, застосовуватимуться у періоді, коли будуть сторновані тимчасові різниці або зараховані перенесені податкові збитки. Відстрочені податкові активи по тимчасових різницях, що зменшують оподатковувану базу, відображаються лише тією мірою, в якій існує ймовірність отримання оподатковуваного прибутку, відносно якого можна буде реалізувати тимчасові різниці. Невизначені податкові позиції. Керівництво оцінює невизначені податкові позиції Банку станом на кінець кожного звітного періоду. Зобов’язання, що відображаються щодо податку на прибуток, визначаються керівництвом як позиції із невисокою імовірністю того, що їх вдасться відстояти у випадку виникнення претензій з боку податкових органів. Така оцінка виконується виходячи з тлумачення Банком податкового законодавства, яке є чинним або фактично набуло чинності на кінець звітного періоду, та будь-якого відомого рішення судових або інших органів з подібних питань. Зобов’язання зі штрафів, процентів та податків, крім тих, що пов’язані з оподаткуванням прибутку, визнаються на підставі розрахованих керівництвом витрат, необхідних для врегулювання зобов’язання станом на кінець звітного періоду. 3.9 Резерви зобов’язань та відрахувань. Резерви зобов’язань та відрахувань – це зобов’язання нефінансового характеру із невизначеним строком або сумою. Резерви відображаються у фінансовій звітності, коли Банк має теперішнє юридичне або конструктивне зобов’язання у результаті минулих подій і коли існує імовірність того, що для погашення такого зобов’язання потрібне буде відволікання ресурсів, які передбачають економічні вигоди, а суму цього зобов’язання можна розрахувати з достатнім рівнем точності. Обов'язкові платежі та відрахування, такі як податки, крім податку на прибуток або зборів, установлених регулюючими органами, на основі інформації, що стосується періоду, який передує виникненню зобов'язання зі сплати, визнаються як зобов'язання, коли відбувається зобов'язуюча подія, яка призводить до виникнення обов'язкового платежу, що визначена у законодавстві як така, що спричиняє виникнення зобов'язання зі сплати обов'язкового платежу. Якщо сплата обов'язкового платежу здійснюється до того, як відбулася зобов'язуюча подія, цей платіж визнається як передоплата. 3.10 Витрати на персонал та відповідні відрахування. Витрати на заробітну плату, внески до державного пенсійного фонду України і фондів соціального страхування, оплачувані річні відпустки та лікарняні, премії, а також негрошові винагороди нараховуються у тому році, в якому відповідні послуги надавались працівниками Банку. У Банка відсутнє юридичне або конструктивне зобов’язання здійснювати пенсійні або інші подібні виплати, крім платежів за планом із встановленими внесками відповідно до законодавства. 3.11 Акціонерний капітал. Прості акції та привілейовані акції, що не підлягають викупу, які дають право їх власникам на дискреційні дивіденди, показані у складі капіталу. Витрати, безпосередньо пов’язані з емісією нових акцій, показуються у складі капіталу як зменшення суми надходжень за вирахуванням податків. Перевищення справедливої вартості внесених у капітал сум над номінальною вартістю випущених акцій обліковується у складі капіталу як емісійний дохід. 3.12 Перерахунок іноземної валюти. Функціональною валютою Банку є валюта первинного економічного середовища, в якому працює Банк. Функціональною валютою і валютою подання Банку є національна валюта України – українська гривня. Монетарні активи і зобов’язання, номіновані в іноземних валютах, перераховуються у функціональну валюту Банку за офіційним обмінним курсом НБУ станом на кінець відповідного звітного періоду. Доходи і збитки від курсових різниць, що виникають у результаті розрахунків по операціях і перерахунку монетарних активів і зобов’язань у функціональну валюту Банку за обмінними курсами НБУ на кінець року, відображаються у складі прибутку чи збитку. Перерахунок за курсами на кінець року не застосовується до немонетарних позицій, в тому числі інвестицій до капіталу. Вплив змін обмінного курсу на справедливу вартість дольових цінних паперів обліковується як частина прибутків або збитків від зміни справедливої вартості. Станом на 31 грудня 2019 року та 31 грудня 2018 року основні курси обміну, що застосовувались для перерахунку сум в іноземній валюті, були такими: 31 грудня 2019 р., гривень 31 грудня 2018 р., гривень 1 долар США 23,6862 27,688264 1 євро 26,422 31,714138 1 російський рубль 0,3816 0,39827 3.13 Представлення звіту про фінансовий стан за порядком ліквідності. Банк не має чітко визначеного робочого циклу і не розкриває окремо короткострокові та довгострокові активи та зобов'язання у звіті про фінансовий стан. Аналіз фінансових інструментів за очікуваними строками погашення поданий у Примітці 25. Натомість, активи та зобов’язання представлені у порядку їхньої ліквідності. У поданій нижче таблиці представлена інформація по кожній статті, яка поєднує суми, що, як очікується, будуть погашені або врегульовані до та після закінчення дванадцяти місяців після звітного періоду.

Основна діяльність Банку включає надання банківських послуг юридичнім та фізичним особам на території України. Банк було зареєстровано Національнім банком України (надалі - «НБУ») 5 листопада 1993 року. Банк здійснює діяльність відповідно до ліцензії НБУ № 66 на ведення банківської діяльності, виданої 19 березня 2018 року. Крім того, Банк має ліцензії на проведення операцій з цінними паперами та депозитарну діяльність, що видані НКЦПФР 17 жовтня 2012 року (андеррайтинг, ділерська діяльність, брокерська діяльність) та 17 вересня 2013 року (діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування, депозитарна діяльність депозитарної установи). Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Банк має 51 відділення в Україні. Юридична адреса та місце здійснення діяльності. Місцезнаходження за Статутом: проспект Миру 28, м. Чорноморськ 68003, Україна. Місце здійснення діяльності Банку: Польский спуск 11, м.Одеса 65000, Україна.

У 2017р. суттєвим відчуженням була реалізація майна (м. Київ вул. Б.Хмельницького 63А) вартістю 128 млн. грн

На 01 січня 2020 року балансова вартість приміщень склала б 22 321 тисяч гривень (на 31 грудня 2018 року – 20 752 тисяч гривень), якби активи обліковувались за первісною вартістю за мінусом амортизації. На 01 січня 2019 року первісна вартість повністю амортизованих об'єктів основних засобів становить 107 757 тисяч гривень (на 31 грудня 2018 року - 111 826 тисяч гривень). Переоцінок приміщень протягом звітного року не було. Обмежень на користування майном немає. На 01.01.2020 ступінь зносу категорії «Будівлі та споруди» в середньому складає 8.53%, категорії «Машини та обладнання» - 67.99%, категорії «Транспортні засоби» - 33.39%, категорії «Інші» - 48.17%.

Протягом 2019 року триває процес вiдновлення української економіки вiд економічної та полiтичної кризи. У 2019 році зростання реального ВВП становило 3.3% р/р, практично на рівні 2018 року. Вагомими чинниками цього були пожвавлення приватного споживання на тлі підвищення зарплат, пенсій та поліпшення споживчих настроїв, а також високі темпи зростання інвестицій. У свою чергу, це позначилося на зростанні торгівлі, транспорту, будівництва та низки секторів послуг.Зростанню ВВП та експорту в значнiй мiрi cприяв урожай зернових та олійних культур. Однак, через вплив несприятливої зовнішньої цінової кон’юнктури, послаблення цінової конкурентоспроможності показники промисловості були слабкими. Зростання економіки у 2019 році сприяло збільшенню попиту на робочу силу, що привело до скорочення безробіття та підвищення зайнятості Споживча інфляція у 2019 році сповільнилася до 4.1% і досягла найнижчого значення з квітня 2014 року. У результаті за підсумками минулого року НБУ досягнув середньострокової інфляційної цілі 5% ± 1 в. п. Фіскальна політика порівняно з попереднім роком дещо пом’якшилася, але була загалом нейтральною для економіки. У 2019 році гривня суттєво зміцнилася як до долара США, так і до кошика валют країн – ОТП. Ревальвація гривні за винятком сезонних коливань та коротких післякризових епізодів корекції курсу у минулому є для України порівняно новим явищем. Як і будь-яке інше явище,, його наслідки не можна охарактеризувати виключно позитивно чи негативно. Гривня зміцнювалася через переважання пропозиції іноземної валюти над попитом на неї завдяки надходженням від традиційно експорто-орієнтованих галузей (АПК, металургія, гірничо-добувна промисловість) за одночасних порівняно стриманих платежів за імпорт, а також значному припливу боргового капіталу, як державного, так і приватного. Це зберігало умови для подальшого поповнення міжнародних резервів НБУ та поступової лібералізації валютного ринку. Станом на дату цього звіту офіційний обмінний курс гривні по відношенню до долара США становив ¬¬¬---- гривні за 1 долар США порівняно з 27,68 гривні за 1 долар США станом на 31 грудня 2019 року. З 31 сiчня 2020 року Нацбанк знизив облікову ставку до 11 % річних. Базовий сценарій також передбачає подальше зниження облікової ставки до 7% на кiнець 2020 року. Однак, основний інструмент монетарної політики НБУ – облікова ставка – безпосередньо впливає лише на поточні короткострокові ставки. Очікується укладення нової програми співпраці з МВФ у найближчі місяці після схвалення Верховною Радою України необхідних законопроєктів. Завдяки новій програмі з МВФ, офіційним залученням та збереженню інтересу нерезидентів до ОВДП збережеться щорічне зростання міжнародних резервів України, попри період пікових виплат за зовнішнім державним боргом. Проте, актуальними залишаються ризики подальшого охолодження світової економіки та погіршення умов торгівлі, скорочення врожаю зернових і плодоовочевих культур в Україні через несприятливі погодні умови, збільшення волатильності світових цін на продукти харчування з огляду на глобальні зміни клімату,зменшення обсягів припливу іноземного капіталу. Конфлікт на окремих територіях східної України, що розпочався навесні 2014 року, залишається неврегульованим. Відносини між Україною та Російською Федерацією залишалися напруженими.В таких умовах українська економіка продемонструвала подальшу переорiєнтацiю на ринок Європейського союзу.. Стабілізація економічної та політичної ситуації залежить, великою мірою, від здатності уряду України продовжувати реформи. Проте подальший розвиток політичної та економічної ситуації та її вплив на Банк і його клієнтів та контрагентів наразі складно спрогнозувати. Керівництво стежить за станом розвитку поточної ситуації і вживає заходів, за необхідності, для мінімізації будь-яких негативних наслідків наскільки це можливо.

Банк прагне підтримувати стабільну базу фінансування, яка складається переважно з депозитів юридичних та фізичних осіб. Банк інвестує кошти у диверсифіковані портфелі ліквідних активів для того, щоб мати можливість оперативно та безперешкодно виконати непередбачувані вимоги щодо ліквідності.

ПАТ "МТБ БАНК" займається виключно банківською діяльністю та професійною діяльністю на ринку цінних паперів. Через це визначити вартість укладених, але ще не виконаних договорів (контрактів) на кінець звітного періоду (загальний підсумок) та очікувані прибутки від виконання цих договорів не є можливим.

У 2020 році Банк планує надалі розширювати та вдосконалювати низку продуктів для роздрібних клієнтів. В планах Банку на 2020 рік: • запуск оновленої карти Benefit new; • впровадження оновленого кредитного продукту «Легкий», орієнтованого на зовнішніх клієнтів Банку; • розробка та впровадження нових продуктів лізингу; • впровадження нових карткових продуктів; • налагодження нових партнерських відносин та реалізація нових страхових продуктів; • впровадження нової платіжної системи UnionPay; • впровадження Apple Pay для платіжної системи Visa; • розробка мобільного додатку для фізичних осіб; • реалізація нових проектів для залучення та якісного обслуговування моряків; • розвиток продажів монет та банківських металів у відділеннях Банку; • оптимізація кредитних процедур Банку; • розвиток телемаркетингу.

Стратегією Банку на 2020-2022 роки передбачено, що у 2020-2021 роках зусилля IT – підрозділів будуть направлені на розробку унікальних для ринку сервісів та послуг, які нададуть Банку суттєві конкурентні переваги, а також впровадження систем внутрішнього документообігу, модернізації резервного дата- центру та реалізації технології розподільчого виконання операцій; виконання вимог НБУ щодо інформаційного забезпечення Банком клієнтів щодо банківських та інших послуг.

Станом на 31 грудня 2019 року Банк виконував вимоги НБУ щодо нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) (повинен становити на менше 10%) ні рівні - 17,38% та вимоги НБУ щодо нормативу достатності основного капіталу (Н3) (повинен становити на менше 7%) ні рівні - 15,42%. У 2019 році щодо ПАТ «МТБ БАНК» була затверджена рiшенням Правління Нацiонального банку Украiни вiд 24.12.2019 № 992-рш/БТ програма капіталізації/реструктуризації, яка враховувала вимоги Постанови Правлiння НБУ за № 141 вiд 22.12.2017 якою було затверджене Положення про здійснення оцінки стійкості банків і банківської системи України та вимоги Постанови Правління НБУ № 90 від 09.07.2019 «Про особливості здійснення оцінки стійкості банків і банківської системи України у 2019 році». Програма капiталiзацiї ПАТ «МТБ БАНК», яка була надана до розгляду НБУ за № 130-БТ вiд 21.12.2019 враховувала висновки обстеження Банку станом на 01.01.2019 у рамках стрес-тестування з додатковим використанням базового та несприятливого макроекономічних сценаріїв з урахуванням подій та заходів Банку які сталися упродовж 8 міс. 2019 року та передбачає досягнення станом до 30.09.2020 року необхідного рівня Нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) та Нормативу достатності основного капіталу (Н3) на рівні у 22,9%.