ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БЛОК АГРОСВІТ"

Дочiрнiх пiдприємств, фiлiй та представництв емiтент не має, змiн в органiзацiйнiй структурi відповідно до попередніх звітних періодів не було та в подальшому не передбачається.

Протягом звітного періоду середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 48 осіб, середня чисельність позаштатних працівників та осіб, які працюють за сумісництвом 5 осіб, чисельність працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) – немає осіб. Фонд оплати праці в звітному році становив 5 520 тис. грн. і в порівнянні з попереднім роком фонд оплати праці зменшився. Кадрова програма емітента, спрямована на забезпечення рівня кваліфікації працівників операційним потребам емітента: Товариство на постійній основі здійснює навчання працівників з метою підвищення рівня їх кваліфікації відносно операційних потреб емітента, проводить соцiально-психологiчнi дослідження у сферах мотивації персоналу, адаптації молодих працiвникiв та iнше.

Емітент не належить до будь-яких об'єднань підприємств

Протягом звітного періоду спільну діяльність з іншими організаціями, підприємствами, установами Товариство не проводило.

Будь-яких пропозицiй щодо реорганiзацiї з боку третiх осiб, що мали мiсце протягом звiтного перiоду не було.

Oпис обраної облікової політики (метод нарахування амортизації, метод оцінки вартості запасів, метод обліку та оцінки вартості фінансових інвестицій тощо) При відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій і подій застосовувались норми відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку - МСБО, затверджених Міністерством фінансів України. Основнi засоби Визнання, оцінка та облік основних засобів здійснюється відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби», з урахуванням положень ст.146.5 4 Податкового Кодексу України №2755. Основні засоби - це матеріальні об'єкти, що їх: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду. в) та вартість якого (без ПДВ) більша 2500 грн. за одиницю до 01.09.2015 року, більша 6000 грн. за одиницю починаючи з 01.09.2015 року, з 23 травня 2020 р. вартісний критерій для основних засобів 20 000,00 грн. Об'єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, під час визнання оцінюється за його собівартістю. Собівартість - це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення Після визнання активом, об'єкт основних засобів обліковується за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. Нарахування амортизації основних засобiв відбувається вiдповiдно до вимог МСБО 16 «Основнi засоби» прямолінійним методом, на протязі строку корисного використання (експлуатації) об’єкта. Кожна частина об'єкта основних засобів, собівартість якої є суттєвою стосовно загальної собівартості об'єкта, амортизується окремо. Строк корисної експлуатації активу визначається, виходячи з очікуваної корисності активу для Підприємства. Малоцінні та швидкозношувані предмети Предмети, термін використання яких менше од¬ного року, що супроводжують виробничий процес про¬тягом звітного періоду, обліковуються на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети». У момент передачі таких активів в експлуатацію списуються з балансу (у розмірі 100% від їх вартості) з одночасною організацією їх оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації і відпові¬дальних особах протягом строку фактичного викорис¬тання таких предметів. Малоцінні необоротні активи. В складі малоцінних необоротних активів обліковуються об'єкти вартістю до 6000 грн. (без ПДВ) та очікуваним терміном використання (експлуатації) більше одного року (або операційного циклу). Амортизація малоцінних необоротних активів нараховується у першому місяці їх використання (в момент введення в експлуатацію) у розмірі 100% їх вартості відповідно до ст. 145.1.6 Податкового Кодексу України №2755 Малоцінні необоротні активи списуються з балансу в місяці введення їх в експлуатацію. Нематеріальні ак¬тиви Визнання, оцінку та облік нематеріальних ак¬тивів здійснюється згідно із положеннями Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 38 (МСБО 38) «Нематеріальні активи» з урахуванням ст.145.1.1 Податкового Кодексу України №2755 відповідно до визначених груп. Одиницею обліку вважати окремий об'єкт не¬матеріальних активів. Нематеріальний актив визнається, якщо і тільки якщо: а) є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до суб'єкта господарювання; та б) собівартість активу можна достовірно оцінити. Після первісного визнання нематеріальний актив відображається за його собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Проводиться оцінка, чи є визначеним або невизначеним строк корисної експлуатації нематеріального активу, та якщо він є визначеним, оцінюється його тривалість. Нематеріальний актив розглядається як такий, що має невизначений строк корисної експлуатації, якщо (виходячи з аналізу всіх відповідних чинників) немає передбачуваного обмеження періоду, протягом якого такий актив буде (за очікуванням) генерувати надходження чистих грошових потоків до Підприємства. Нематерiальнi активи, створенi в рамках Підприємства, крiм капiталiзованих витрат на розробку, не капiталiзуються, i витрати вiдображаються у звiтi про прибутки i збитки в тому перiодi, в якому були понесенi вiдповiднi витрати. Нематерiальнi активи мають обмеженi термiни корисної служби та амортизуються протягом термiну експлуатацiї i аналiзуються на предмет зменшення корисностi у разi наявностi ознак можливого зменшення корисностi. Амортизацiя нематерiальних активiв з обмеженими термiнами корисної служби визнається у звiтi про прибутки i збитки в категорiї витрат, що вiдповiдають функцiям нематерiальних активiв. Для розподiлу вартостi активу, яка амортизується на систематичнiй основi протягом строку його корисної служби використовується метод рiвномiрного нарахування. Термiни та порядок амортизацiї нематерiальних активiв з обмеженими термiнами служби переглядаються, як мiнiмум, щорiчно наприкiнцi кожного звiтного року. Змiни очiкуваного термiну корисної служби або очiкуваного характеру отримання майбутнiх економiчних вигод, втiлених в активi, вiдображаються шляхом змiни перiоду або методу нарахування амортизацiї, i розглядаються як змiни в облiкових оцiнках.Нематеріальний актив з невизначеним строком корисної експлуатації - не амортизується. Строк корисної експлуатації нематеріального активу, який походить від договірних чи інших юридичних прав, не повинен перевищувати період чинності договірних або інших юридичних прав. Ліквідаційна вартість нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації приймається за нуль. Запаси Товарно-матеріальні цінності визнаються, оці¬нюються та обліковуються згідно з вимогами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2) «Запаси». Запаси - це активи, які: а) утримуються для продажу у звичайному ході бізнесу; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг. Запаси включають товари, що були придбані та утримуються для перепродажу, у тому числі, наприклад, товари, придбані підприємством роздрібної торгівлі та утримувані для перепродажу, або земля та інша нерухомість для перепродажу. Запаси включають також готову вироблену продукцію або незавершене виробництво суб'єкта господарювання й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва. У випадку виконавця послуг запаси включають витрати на послуги, для яких ще не визнано відповідний дохід. Одиницею запасів вважається кожне наймену¬вання цінностей. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Собівартість одиниць запасів, які, як правило, не є взаємозамінними, та товарів чи послуг, призначених для конкретних проектів, визначається шляхом використання конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості. Собівартість запасів, за винятком наведених вище, визначається за формулою - "перше надходження - перший видаток" (ФІФО). Формула ФІФО припускає, що одиниці запасів, які були придбані або вироблені першими, продаються першими, а отже, одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, є тими, що були придбаними або виробленими останніми. Пiдприємство не проводило переоцiнку товарно-матерiальних цiнностей. Матерiальнi цiнностi, якi не мають реалiзацiйної вартостi, не визнанi активами. Грошовi кошти Грошовi кошти включають суму грошей в касi, на поточних рахунках i депозитах до запитання. Підприємство використовує прямий метод, згідно з яким розкривається інформація про основні класи валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів. Грошові потоки, які виникають від операцій в іноземній валюті, відображаються у функціональній валюті Підприємства, із застосуванням до суми в іноземній валюті такого курсу обміну функціональної валюти на іноземну валюту, який був на дату грошового потоку. Грошові потоки, деноміновані в іноземній валюті, відображаються способом, який відповідає вимогам МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів". Грошовi кошти, що вiдображаються за статтею балансу "Грошовi кошти та їх еквiваленти" завжди доступнi для оплати поточних зобов'язань i не є предметом будь-яких договiрних обмежень щодо їх використання для погашення боргових зобов'язань. Дебiторська заборгованiсть Визнання, оцінка та облік дебіторської заборго¬ваності на підприємстві ведеться у вiдповiдностi до вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Торгова та iнша дебiторська заборгованiсть, що виникла у Підприємства, облiковується за первiсною вартiстю за вирахуванням резерву сумнiвної заборгованостi. Резерв сумнiвної заборгованостi створюється у разi, коли одержання повної суми заборгованостi в подальшому не представляється можливим. Керiвництво визначає ймовiрнiсть вiдшкодування дебiторської заборгованостi, г'рунтуючись на оцiнцi платоспроможностi основних дебiторiв i на аналiзi строкiв непогашення заборгованостi. Фінансові інструменти відображаються в обліку і звітності відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 (МСФЗ 9) «Фінансові інструменти». Підприємство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у своєму звіті про фінансовий стан тоді й лише тоді, коли Підприємство стає стороною договірних положень щодо інструмента. Коли Підприємство вперше визнає фінансовий актив, він класифікує його та оцінює. Підприємство класифікує фінансові активи як такі, що надалі оцінюються за амортизованою собівартістю, справедливою вартістю через інший сукупний дохід або справедливою вартістю через прибуток або збиток, на основі обох таких критеріїв: (а) бізнес-моделі суб'єкта господарювання з управління фінансовими активами; та (б) установленими договором характеристиками грошових потоків за фінансовим активом. Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю в разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов: (а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових активів для одержання договірних грошових потоків; і b) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через інший сукупний дохід у разі одночасного дотримання обох зазначених нижче умов: (а) фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом одержання договірних грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових активів, і b) договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непогашену частку основної суми. Основна сума – це справедлива вартість фінансового активу при первісному визнанні. Додаткове керівництво щодо значення терміну «основна сума» викладено в пункті Б4.1.7Б. Проценти складаються з компенсації за часову вартість грошей, за кредитний ризик, пов'язаний із заборгованістю за основною сумою протягом певного періоду, а також за інші основні ризики кредитування та витрати, а також із маржі прибутку. Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо він не оцінюється за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід. Однак, можливо прийняти під час первісного визнання певних інвестицій в інструменти власного капіталу, які в іншому випадку оцінювалися б за справедливою вартістю через прибуток або збиток, безвідкличне рішення про відображення подальших змін справедливої вартості в іншому сукупному доході. Можливість призначення фінансового активу як такого, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток Підприємство під час первісного визнання має право безвідклично призначити фінансовий актив як такий, що оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо таке рішення усуває або значно зменшує невідповідність в оцінці або визнанні, що в іншому випадку виникла б при оцінці активів або зобов'язань, або при визнанні прибутків і збитків за ними на різних основах . Припинення визнання фінансових зобов’язань Підприємство виключає фінансове зобов'язання (або частину фінансового зобов'язання) зі свого звіту про фінансовий стан тоді й лише тоді, коли воно погашається: тобто тоді, коли зобов'язання, передбачене договором, виконано або анульовано, або коли сплив термін його виконання. Списання Підприємство безпосередньо зменшує валову балансову вартість фінансового активу, якщо Підприємство не має обґрунтованих очікувань щодо відновлення фінансового активу в цілому або його частини. Списання являє собою подію припинення визнання ПідприємствоАкцiонерний капiтал Акцiонерний капiтал Підприємства у фiнансовiй звiтностi вiдображається за номiнальною вартiстю акцiй на звiтну дату, перерахованої з використанням вiдповiдних коефiцiєнтiв для врахування впливу гiперiнфляцiї згiдно з МСБО 29 "Фiнансова звiтнiсть в умовах гiперiнфляцiї". Резерви (забезпечення) Резерви (забезпечення) відображаються в обліку і звітності відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 37 (МСБО 37) «Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи». Забезпечення визнаються, якщо: а) Підприємство має існуюче зобов'язання (юридичне чи конструктивне) внаслідок минулої події; б) ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов'язання; в) можна достовірно оцінити суму зобов'язання. У разі невиконання зазначених умов забезпечення не визнається. Сума, визнана як забезпечення, визначається за найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення існуючого зобов'язання на кінець звітного періоду. Компенсації Якщо очікується, що деякі або всі видатки, потрібні для погашення забезпечення, компенсуватимуться іншою стороною, компенсацію слід визнавати тоді і тільки тоді, коли існує цілковита впевненість, що компенсація буде отримана, якщо підприємство погасить зобов'язання. Компенсацію слід розглядати як окремий актив. Сума, визнана для компенсації, не повинна перевищувати суму забезпечення. У звіті про прибутки та збитки витрати, пов'язані із забезпеченням, можна наводити за вирахуванням суми, визнаної для компенсації. Існуюче зобов'язання Інколи не ясно, чи є існуюче зобов'язання. У таких випадках минулу подію вважають такою, що спричиняє існуюче зобов'язання, якщо, беручи до уваги всі наявні свідчення, є скоріше можливим, аніж неможливим те, що існуюче зобов'язання є на кінець звітного періоду. Резерви Резерви переоцiнюються щорiчно, а змiни в резервах, обумовленi часом, вiдображаються у звiтi про прибутки i збитки щороку в складi неоперацiйних доходiв i витрат. Якщо очікується, що деякі або всі видатки, потрібні для погашення забезпечення, компенсуватимуться іншою стороною, компенсація визнається тоді і тільки тоді, коли існує цілковита впевненість, що компенсація буде отримана, якщо Підприємство погасить зобов'язання. Компенсація розглядається як окремий актив. Сума, визнана для компенсації, не повинна перевищувати суму забезпечення. Ризики та невизначеності Для отримання найкращої оцінки забезпечення слід враховувати ризики та невизначеності, які неминуче пов'язані з багатьма подіями та обставинами. Умовні активи Умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим. Проте, коли з'являється цілковита впевненість у отриманні доходу, тоді пов'язаний з ним актив не є умовним активом і його визнання є належним. Витрати за позиками Витрати на позики ведуться відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 23 (МСБО 23) «Витрати на позики». Витрати на позики, що безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу, є частиною собівартості такого активу. Інші витрати на позики визнаються як витрати. Витрати на позики - витрати на сплату відсотків та інші витрати, понесені суб'єктом господарювання у зв'язку із запозиченням коштів. Кваліфікований актив - це актив, який обов'язково потребує суттєвого періоду для підготовки його до використання за призначенням чи для реалізації. Використання прибутку (дивіденди) Дивiденди нараховуються за рахунок прибутку Підприємства за пiдсумками за звiтний рiк. Оголошенi дивiденди вiдображаються у поточних зобов'язаннях. Дивiденди, оголошенi пiсля звiтної дати, описуються в Примiтках як подiя пiсля дати балансу. Розподiл прибутку на формування резервного капiталу здiйснюється на основi бухгалтерської звітності Підприємства, складеної за українськими правилами. За українським законодавством основою розподiлу є нерозподiлений прибуток. Зборами акцiонерiв може прийматися рiшення про новий випуск акцiй у формi капiталiзованих дивiдендiв. Асигнування прибутку у формi капiталiзованих дивiдендiв збiльшують власний капiтал Підприємства. Iнший додатковий капiтал Iнший додатковий капiтал Підприємства збiльшується (зменшується) на суми, пов'язанi з дооцiнкою (уцiнкою) основних засобiв (примiщень та обладнання) i цiнних паперiв, наявних для продажу. Дооцiнка основних засобiв (примiщень та обладнання) проводиться на пiдставi ведення облiкової полiтики iз застосуванням переоцiненою вартiстю основних засобiв згiдно з МСБО 16. Визнання доходу Підприємство визнає дохід у відповідності з нормами Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 (МСФЗ 15) «Дохід від договорів з клієнтами». Підприємство обліковує договір з клієнтом, який належить до сфери застосування цього стандарту, тільки тоді, коли виконуються всі перелічені далі критерії: а) сторони договору схвалили договір (письмово, усно чи у відповідності з іншою звичною практикою ведення бізнесу) і готові виконувати свої зобов'язання; б) суб'єкт господарювання може визначити права кожної сторони відносно товарів або послуг, які будуть передаватися; в) суб'єкт господарювання може визначити умови оплати за товари або послуги, які будуть передаватися; г) договір має комерційну сутність (тобто очікується, що ризик, час або сума майбутніх грошових потоків суб’єкта господарства зміняться внаслідок договору); та ґ) цілком імовірно, що суб’єкт господарювання отримає компенсацію, на яку він матиме право в обмін на товари або послуги, які будуть передані клієнту. Оцінюючи, чи достатньо високою є ймовірність отримання суми компенсації, суб’єкт господарювання повинен розглянути лише здатність клієнта та його намір виплатити таку суму компенсації, коли настане час її сплати. Сума компенсації, на яку суб’єкт господарювання матиме право, може бути меншою, ніж ціна, вказана у договорі, якщо компенсація є змінною величиною через те, що суб’єкт господарювання запропонував клієнтові цінову концесію Договір – це угода між двома або більше сторонами, яке породжує права та обов'язки, які є юридично обов’язковими. Юридична обов’язковість прав і обов'язків у договорі є питанням законодавства. Договори можуть бути письмовими, усними чи прийнятими у звичній практиці ведення бізнесу суб’єкта господарювання. Практика та процеси, що застосовуються для укладення договорів з клієнтами, різна залежно від юрисдикції, галузі та суб’єкта господарювання. Крім того, і суб’єкт господарювання може укладати різні договори (наприклад, це може залежати від типу клієнтів або характеру обіцяних товарів чи послуг). Суб’єкт господарювання має проаналізувати ці практики та процеси, щоб визначити, чи створює договір з клієнтом права та обов’язки, виконання яких є юридично обов’язковим (і якщо створює, то коли). Задоволення зобов’язань щодо виконання Суб’єкт господарювання визнає дохід від звичайної діяльності, коли (або у міру того, як) суб’єкт господарювання задовольняє зобов’язання щодо виконання, передаючи обіцяний товар або послугу (тобто актив) клієнтові. Актив передається, коли (або у міру того, як) клієнт отримує контроль над таким активом. Для кожного зобов’язання щодо виконання, Підприємство визначає на момент укладення договору, чи задовольнить він це зобов’язання щодо виконання з плином часом, чи ж він задовольнить це зобов’язання щодо виконання у певний момент часу. Якщо суб’єкт господарювання не задовольнить зобов’язання щодо виконання з плином часу, то це зобов’язання щодо виконання задовольняється у певний момент часу. Товари та послуги є активами, навіть якщо лише на мить, коли вони отримані та використані (як у випадку багатьох послуг). Контроль над активом означає здатність керувати використанням активу та отримувати практично всю решту вигід від нього. Контроль включає в себе спроможність заборонити іншим суб’єктам господарювання керувати використанням активу та отримувати вигоди від нього. Вигоди від активу – це потенційні грошові потоки (надходження грошових коштів або економія грошових коштів, які вибувають), які можуть бути отримані безпосередньо чи опосередковано багатьма способами, наприклад, шляхом: (a) використання активу для виробництва товарів або надання послуг (у тому числі державних послуг); (б) використання активу для підвищення вартості інших активів; (в) використання активу для погашення зобов’язання або зменшення витрат; (г) продажу або обміну активу; (ґ) надання активу у заставу як забезпечення позики; та (д) утримання активу. Оцінюючи, чи отримує клієнт контроль над активом, суб’єкт господарювання бере до уваги всі домовленості щодо викупу активу.. Витрати: Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; До адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління товариством: загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); витрати на службові відрядження і утримання апарату управління товариством та іншого загальногосподарського персоналу; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо); витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); амортизація активів загальногосподарського використання; витрати на врегулювання спорів у судових органах; податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; інші витрати загальногосподарського призначення. До інших операційних витрат включаються: собівартість реалізованих виробничих запасів, іноземної валюти та інших, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; інші витрати операційної діяльності. До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, тощо) та інші витрати товариства, пов'язані із залученням позикового капіталу. До складу витрат на збут включаються витрати обігу, за винятком адміністративних, інших операційних і фінансових витрат Податок на прибуток Податок на прибуток відображається в обліку і звітності відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 12 (МСБО 12) «Податки на прибуток». Податкова база Податкова база актива – це сума, яка буде вирахувана для цілей оподаткування із суми оподаткованих економічних вигід, що надходитимуть підприємству, коли воно відшкодує балансову вартість актива. Якщо такі економічні вигоди не підлягатимуть оподаткуванню, тоді податкова база актива дорівнюватиме його балансовій вартості. Визнання поточних податкових зобов’язань та поточних податкових активів Поточний податок за поточний і попередні періоди визнаються, як зобов’язання на суму, що не була сплачена. Якщо вже сплачена сума податків за поточний та попередній періоди перевищує суму, яка підлягає сплаті за ці періоди, то перевищення визнається як актив. Вигоду, пов’язану з податковим збитком, який можна зараховувати для відшкодування поточного податку попереднього періоду, визнаються як актив. Тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню Відстрочене податкове зобов’язання визнаються щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, крім тих випадків, коли такі різниці виникають від: а) первісного визнання гудвілу, або б) первісного визнання актива чи зобов’язання в операції, яка: i)не є об’єднанням бізнесу; та ii)не має під час здійснення жодного впливу ні на обліковий, ні наоподатковуваний прибуток (податковий збиток). Відстрочений податковий актив визнається щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, якщо є ймовірним що буде отримано оподатковуваний прибуток, до якого можна застосовувати тимчасову різницю, яка підлягає вирахуванню, за винятком ситуацій, коли відстрочений податковий актив виникає від первісного визнання актива або зобов’язання в операції, яка: а) не є об’єднанням бізнесу; та б) не впливає під час здійснення операції ні на обліковий прибуток, ні на оподатковуваний прибуток (податковий збиток). Відстрочений податковий актив визнається для перенесення на наступні періоди невикористаних податкових збитків і невикористаних податкових пільг за умови, якщо є ймовірною наявність майбутнього оподаткованого прибутку, за рахунок якого можна використати невикористані податкові збитки та невикористані податкові пільги. Поточні податкові зобов’язання (активи) за поточний і попередній періоди оцінюється за сумою, яку передбачається сплатити податковим органам (відшкодувати у податкових органів) із застосуванням ставок оподаткування та податкового законодавства, що діють або превалюють до кінця звітного періоду. Відстрочені податкові активи та зобов’язання оцінюються за ставками оподаткування, які передбачається використовувати в період реалізації актива чи погашення зобов’язання, на основі ставок оподаткування та податкового законодавства, що діють або превалюють до кінця звітного періоду. Оцінка відстрочених податкових зобов’язань і відстрочених податкових активів відображає податкові наслідки, які відповідали б способу, яким підприємство передбачає на кінець звітного періоду відшкодувати або погасити балансову вартість своїх активів і зобов’язань. Балансову вартість відстроченого податкового актива переглядається в кінці кожного звітного періоду. Підприємство зменшує балансову вартість відстроченого податкового актива в тих межах, у яких більшене буде ймовірною наявність оподаткованого прибутку, достатнього, щоб дозволити використати вигоду від відстроченого податкового актива повністю або частково. Будь-яке таке зменшення сторнується за умови, якщо стає ймовірною наявність достатнього оподаткованого прибутку. Поточні та відстрочені податки визнаються як дохід або витрати і включати до прибутку або збитку за період, окрім випадків, коли податки виникають від: а) операції або події, яка визнається, в тому самому або в іншому періоді поза прибутком або збитком чи в іншому сукупному прибутку або безпосередньо у власному капіталі; або б) об’єднання бізнесу. Поточні та відстрочені податки визнаються поза прибутком або збитком, якщо податок відноситься до статей, що визнаються в тому самому або іншому періоді поза прибутком або збитком. Отже, поточні та відстрочені податки, які відносяться до статей, що визнаються в тому самому або в іншому періоді: а) в іншому сукупному прибутку, слід визнавати в іншому сукупному прибутку; б) безпосередньо у власному капіталі, слід визнавати безпосередньо у власному капіталі. Згортання Підприємство згортає поточні податкові активи та поточні податкові зобов’язання тоді і тільки тоді, коли: а) Підприємство має юридично забезпечене право згортати визнані суми; та б) Підприємство має намір погасити зобов’язання на нетто-основі або продати актив і одночасно погасити зобов’язання. Податкові витрати (дохід), що відносяться до прибутку або збитку від звичайної діяльності. Податкові витрати (дохід), що відносяться до прибутку або збитку від звичайної діяльності, подаються як частина прибутку або збитку у звіті (звітах) про прибутки та збитки та інший сукупний дохід. Події після звітного періоду Події після звітного періоду відображаються в обліку і звітності відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 10 (МСБО 10) «Події після звітного періоду». Події після звітного періоду - це сприятливі та несприятливі події, які відбуваються з кінця звітного періоду до дати затвердження фінансової звітності до випуску. Можна визначити два типи подій: а) події, які свідчать про умови, що існували на кінець звітного періоду (події, які вимагають коригування після звітного періоду); та б) події, які свідчать про умови, що виникли після звітного періоду (події, які не вимагають коригування після звітного періоду). Визнання та оцінка 1) Коригуються суми, визнані в його фінансовій звітності, для відображення подій, які вимагають коригування після звітного періоду. 2) Не коригуються суми, визнані в його фінансовій звітності для відображення подій, які не вимагають коригування після звітного періоду. Події, які не вимагають коригування після звітного періоду Якщо події, які не вимагають коригування після звітного періоду, є суттєвими, нерозкриття інформації може впливати на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансової звітності. Відповідно Підприємство розкриває таку інформацію про кожну суттєву категорію подій, які не вимагають коригування після звітного періоду: а) характер подій; та б) попередня оцінка їх фінансового впливу або констатація, що така оцінка неможлива. Підприємство не складає свою фінансову звітність на основі припущення безперервності, якщо управлінський персонал визначає після звітного періоду, що він має намір ліквідувати суб’єкт господарювання чи припинити операції або не має ніякої реалістичної альтернативи цьому.

Основними видами продукції або послуг, за рахунок продажу якої Товариство отримало більше 10% доходу за звітний рік є продукти, отримані внаслідок діяльності у сфері змiшаного сiльського господарства по вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порiд та свиней. Виручка, отримана від реалізації продукції в звітному році склала 4 589 тис.грн. На балансі Товариства обліковується цілісний майновий комплекс цукрового заводу, але у зв'язку з несприятливою кон'юктурою ринку та необхідністю модернізації виробничих потужностей виробництво цукру тимчасово призупинено. Реалізація продукції Товариства здійснювалась на території України, продукція не експортувалась. Перспективність виробництва, виконання робіт та надання послуг полягає в застосуванні Товариством новітніх технологій та розширенні асортименту та переліку товарів, робіт та послуг, а також їх якості. Господарська діяльність емітента не залежить від сезонних змін. Основним ринком збуту є територія України, основні клієнти – фізичні та юридичні особи – резиденти України. Основними ризиками в діяльності емітента є зміни у податковому законодавстві та порушення термінів розрахунків з боку контрагентів. Також негативно впливають на діяльність товариства загальнодержавні особливості, а саме: постійні фiнансово-економiчнi зміни, політична ситуація, податкова політика. Всі ці фактори можуть призвести до зменшення обсягів виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг та призвести до зменшення прибутку Товариства. Заходи емітента щодо зменшення ризиків, захисту своєї діяльності та розширення виробництва та ринків збуту полягають в оперативному реагуванні на зміни у податковому законодавстві, розширенні номенклатури та якості продукції, що виробляється. Основними каналами збуту є укладання разових та довгострокових договорів на продаж/поставку продукції, що виробляється емітентом, основними методами продажу є адресна та загальна реклама. Основними джерелами сировини є українські виробничі та переробні підприємства, доступність характеризується як велика, динаміка цін має тенденцію до зниження. Стан розвитку галузі, у якій здійснює свою діяльність емітент характеризується перевищення пропозиції над попитом, Товариством здійснюється впровадження нових технологій та товарів, що забезпечує підвищення якості та обсягів продукції, що виробляється, положення Товариства на ринку характеризується як стабільне. Емітент не займає домінуючого положення на ринку; галузь, у якій здійснює свою діяльність емітент характеризується середнім рівнем конкуренції та передбачає можливість збільшення частки емітента у цій галузі. Емітент передбачає у перспективі суттєве розширення діяльності як у кількісному обчисленні, так і територіальному. Емітент не має постачальників за основними видами сировини та матеріалів, що займають більше 10 відсотків в загальному об'ємі постачання.

Товариство не здійснювало суттєвих придбань або відчужень активів за останні п'ять років та не планує будь-яких значних інвестицій або придбань, пов'язаних з його господарською діяльністю.

До основних засобів емітента належать рухомі та нерухомі основні фонди, у тому числі будівлі та споруди, машини та обладнання, прилади, меблі, транспортні засоби, устаткування, обчислювальна техніка тощо. Обмеження на використання майна вiдсутнi. У звітному періоді, ступінь використання основних засобів, в т.ч. машин та обладнання емітентом складає близько 90 %. Способи утримання активів Товариства: активи підприємства щорічно інвентаризуються, їх вартість відображається в балансі підприємства. При цьому витрати на ремонт і обслуговування основних засобів здійснюються для відновлення або підтримання очікуваних від них майбутніх економічних вигод та списуються на витрати в момент їх виникнення. Витрати, пов'язані з поліпшенням стану основних засобів, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх економічних вигод, включаються до балансової вартості основних засобів. Основні засоби емітента знаходяться за його місцем розташування. На думку Емітента екологічні питання не позначаються на використанні активів підприємства. На даний час Товариство не визначилося щодо планiв капiтального будiвництва, розширення або удосконалення основних засобів у зв’язку з значним грошових вкладеннями та залученнями кредитних ресурсiв, вартiсть яких є високою. В результаті за звітний період суттєвих змiн у складi основних засобiв не вiдбувалося, планів капітального будівництва, розширення або удосконалення основних засобів Товариством не складалося.

На діяльність емітента впливає нестабільність цінової та економічної політики держави, зростання індексу інфляції, що приводить до зростання цін на матеріали та сировину, а також на послуги, що обумовлює сплатопроможнiсть замовників; недостатність власних обігових коштів, а також значний податковий тиск на результати діяльності підприємства та фонд оплати праці; нестабільність законодавства України, а також негативний вплив макроекономічних процесів на загальний стан в країні, i як наслідок, зниження обсягів промислового виробництва в цілому і зниження ділової активності емітента. Викладені проблеми свідчать про високий ступінь залежності від законодавчих та економічних обмежень. Вирішення цих проблем можливо лише у разі змін в економіці та податковій політиці держави, а звідси політичні та макроекономічні ризики емітента тобто: політична нестабільність, зниження темпів економічного розвитку, зростання інфляції, податкове навантаження.

Фінансування дiяльностi підприємства ведеться з власних обігових коштів. Для забезпечення безперервного функціонування підприємства, як суб'єкта господарювання, Товариство приділяло значну увагу ефективній маркетинговій політиці, пошуку резервів зниження накладних витрат та погашення поточних зобов'язань. Можливими шляхами покращення ліквідності за оцінками фахівців емітента є зменшення собівартості послуг, що надаються та розширення ринку збуту.

На кінець звітного періоду емiтент не має невиконаних договорiв, всi договори виконанi в повному обсязi.

В найближчi роки Товариство планує збільшення обсягів виконуваних робіт та реалізації продукції, поширення спектру надаваних послуг, проведення рекламних компаній з метою залучення нових клієнтів, ефективне i раціональне використання майна, коштів i інших ресурсів з метою отримання прибутку. Товариство планує придбати технiку нового поколiння та прогресивне нове обладнанння для виробничих цехiв та обробiтку грунту. Також емітент планує почати роботи з відновлення роботи цілісного майнового комплексу цукрового заводу, за рахунок цього планується вироблену сільськогосподарську продукцію продавати не сировиною, а переробляти її, залишаючи в себе. Істотними факторами, які можуть вплинути на діяльність емітента в майбутньому є зниження платоспроможності населення, поглиблення інфляції, загальноекономічні негативні тенденції в країні.

Емітент у звітному році не здійснював досліджень та розробок, витрат на дослідження та розробки за звітний рік не мав.

За останні три роки емітент здійснює дії, спрямовані на розширення своєї діяльності як у грошовому так і в якісному виразі. Іншої інформації, яка може бути істотною для оцінки інвестором фінансового стану та результатів діяльності емітента немає, аналізу господарювання за останні три роки емітент не проводив.