28 вересня 2021 року Справа № 160/10/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-
02.01.2019 року Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Прокуратури Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938, 49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38) в частині порушення порядку звільнення ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №1498 к від 26.11.2018 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області;
- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 листопада 2018 року по день поновлення на роботі.
В обгрунтування позову позивачем зазначено, що наказом прокурора Дніпропетровської області №1498 к від 26.11.2018 року застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Підставою для винесення вказаного наказу слугувало рішення Кваліфікаційної-дисциплінарної комісії прокурорів №501дп-18 від 07.11.2018 року. Також позивач зазначила, що оскаржуваний наказ було винесено в той час, коли позивач перебувала на лікарняному, а саме з 26.11.2018 року по 30.11.2018 року. На підставі зазначеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
08.01.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
07.02.2019 року Прокуратура Дніпропетровської області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що із оскаржуваним наказом позивача було ознайомлено 26.11.2018 року об 17:52 та одночасно позивач отримала копію вказаного наказу. У день звільнення позивач повідомила про відсутність перебування на лікарняному. Крім того, відповідач зазначив, що 26.11.2018 року позивач на погіршення самопочуття не скаржилася, нікому про перебування на лікарняному не повідомляла. Листок непрацездатності позивачем надіслано поштою на адресу відповідача лише 03.01.2019 року. На підставі вищезазначеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
26.02.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №9901/997/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним і скасування рішення.
26.02.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по справі № 160/10/19 задоволено.
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправними дії, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду по справі №9901/997/18.
Зобов'язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.
30.08.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду поновлено провадження в адміністративній справі №160/10/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправними дії, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
21.09.2021 року суд в судовому засідання ухвалив продовжити розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження та замінив сторону у справі з Прокуратури Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що наказом прокурора Дніпропетровської області №2600к від 14.12.2015 року ОСОБА_1 призначено прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області.
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №501дп-18 від 07.11.2018 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 та накладено на неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Наказом прокурора Дніпропетровської області №1498к від 26.11.2018 року застосовано до прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури (п.3 ч.1 ст.49 Закону України «Про прокуратуру»).
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення КДКП від 07 листопада 2018 року № 501дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_1 », яким вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та накласти на неї дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
23.07.2020 року рішенням Верховного Суду по справі №9901/997/18 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про визнання протиправним і скасування рішення відмовити повністю.
19.05.2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.07.2020 року залишено без змін.
Не погоджуючись із діями відповідача під час звільнення та наказом про застосування дисциплінарного стягнення, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про прокуратуру» (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.49 Закону України «Про прокуратуру» на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
1) догана;
2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);
3) звільнення з посади в органах прокуратури.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.49 Закону України «Про прокуратуру» за результатами дисциплінарного провадження Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення.
Згідно п.8 ч.1 ст.11 Закону України «Про прокуратуру» керівник регіональної прокуратури у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування його на посаді прокурора.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що керівник прокуратури Дніпропетровської області, приймаючи рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з метою реалізації рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Законом України «Про прокуратуру».
В свою чергу, позивач обґрунтовує протиправність вказаного наказу тим, що даний наказ винесений у період її тимчасової непрацездатності.
Розглядаючи справу в межах доводів позивача, викладених у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.40 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
04.09.2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України. У цьому рішенні Суд, зокрема, вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини (абзац п'ятнадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення).
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний листок непрацездатності серії АДО №955352, відповідно до якого, позивач в період з 26.11.2018 року по 12.12.2018 року була тимчасово непрацездатна.
Також в матеріалах справи наявний табель виходу на роботу Дніпропетровської обласної прокуратури №2 за листопад 2018 року, з якого судом встановлено, що позивач з 05.11.2018 року по 30.11.2018 року була тимчасово непрацездатна.
В свою чергу, з додаткового табелю виходу на роботу Дніпропетровської обласної прокуратури №2 за листопад 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 26.11.2018 року перебувала на роботі.
Також суд звертає увагу, що з наказом про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення №1498к від 26.11.2018 року позивача було ознайомлено 26.11.2018 року об 17:52, про що свідчить її власний підпис на даному наказі, копію якого позивачем долучено в якості додатків до позовної заяви.
В свою чергу, позивачем на даному наказі не зазначено, що вона є тимчасова непрацездатна, а також не зазначено про наявність листка непрацездатності станом на день винесення оскаржуваного наказу, що може свідчити про обґрунтованість доводів відповідача про відсутність у відповідача листка непрацездатності серії АДО №955352 станом на 26.11.2018 року.
Окрім цього, позивачем по тексту позовної заяви та в судовому засіданні не було наведено обґрунтувань одночасного перебування позивачем тимчасово непрацездатною та ознайомлення з наказом про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів Дніпропетровської обласної прокуратури про відсутність у відповідача листка непрацездатності серії АДО №955352 станом на момент прийняття наказу №1498к від 26.11.2018 року про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 та ознайомлення її з наказом, а отже у відповідача були підстави для прийняття оспорюваного рішення.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. 77, 78, 90, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський