20 вересня 2021 року Справа № 160/13503/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді тракториста таким, що відповідає умовам п. (в) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії на пільгових умовах;
- визнати незаконною відмову Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, згідно із п. (в) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
- зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. (в) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому рішенням відповідача було відмовлено у призначенні пенсії, через відсутність пільгового стажу, оскільки у трудовій книжці позивача не зазначено, що він був зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції. Позивач зазначає, що він працював у колгоспі на посаді тракториста-машиніста, що підтверджується записом у трудовій книжці, це є підставою зараховувати йому трудовий стаж відпрацьований у колгоспі «Правда», оскільки стажу на посаді тракториста, який він напрацював у колгоспі, та інших сільськогосподарських підприємствах вже вистачає для призначення йому пенсії на пільгових умовах. Крім того, він працював трактористом у колгоспі, а відповідно, колгоспи займались лише сільським господарством та лише у сфері тваринництва та рослинництва. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
11.08.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
13.09.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 20.05.2021 року №5 про результати розгляду заяви, відповідно до якого підтверджено періоди роботи позивача з 01.01.1983 по 31.05.1983 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1988 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року для зарахування до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також вказано, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. Враховуючи викладене права на пенсію на пільгових умовах у позивача не має. З огляду на вказане відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. (в) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянула заяву позивача про підтвердження періодів, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за вислугу років та винесла рішення №5 від 20.05.2021 року, відповідно до якого вказано, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції. Та відповідно до якого підтверджено періоди роботи позивача з 01.01.1983 по 31.05.1983 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1988 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року для зарахування до стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач вважає незаконною відмову відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах, згідно із п. (в) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно із підпунктом "в" пункту першого статті 13 вказаного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Аналогічні положення передбачені частиною першою та пунктом третім частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться такі відомості, зокрема стосовно трактористів- машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7.
До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст- водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність необхідного стажу.
Також, з викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.
Так, ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки колгоспника з 01.03.1982 року прийнятий у члени колгоспу «Правда» (у 2000 році реорганізовано в КСП «Правда) та працював до 01.04.2003 року на посаді тракториста.
Вищевказане, також підтверджується архівною довідкою Комунальної установи «Новомосковський районний трудовий архів», щодо розрахунку оплати праці ОСОБА_1 .
Отже, в періоди з 01.03.1982 року до 01.04.2003 року позивач працював на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного сезону сільськогосподарських робіт у рослинництві та тваринництві, оскільки працював у сільськогосподарських підприємствах. Періоди роботи позивача трактористом-машиністом зазначені у наданій довідці узгоджуються із записами у трудовій книжці.
Щодо посилання відповідача на відсутність первинних документів, підтверджуючих безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного сезону сільськогосподарських робіт у рослинництві та тваринництві, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у Пенсійного орану сумнівів щодо права позивача на отримання пільгової пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Тобто, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 у справі № 439/1148/17, від 03.10.2018 у справі №235/2873/17, від 27.02.2018 у справі №681/813/17, від 22.05.2018 у справі №683/977/17, від 10.07.2018 у справі №709/1360/17.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що за результатами здійсненої відповідачем перевірки достовірності відомостей про позивача спростовано відомості, зазначені у довідках про підтвердження наявного спеціального трудового стажу.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у довідці про підтвердження наявного пільгового трудового стажу. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, за своєчасність та якість проведення атестації робочих місць, яка покладається на керівника підприємства, організації, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Відповідно до рішення №5 від 20.05.2021 року відповідачем на підставі довідки комунальної установи «Новомосковський трудовий архів» від 12.08.2020 року №Д-440 підтверджено пільговий стаж позивача з 01.01.1983 по 31.05.1983 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1988 року, з 01.01.1996 року по 31.12.1996 року, при цьому судом встановлено, що вказана довідка також містить відомості про роботу позивача у період з 1982 року по 2003 рік, при цьому про причини не зарахування всього періоду згідно вказаної довідки, відповідачем у рішенні №5 від 20.05.2021 року не вказано.
Також, відповідачем не вказано, а матеріали справи не містять відомостей, щодо підстав не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періоди роботи з у ТОВ АФ «Скіф'янка» та ФГ «Алькор».
Так, оскільки вказані обставини не були враховані відповідачем під час прийняття рішення №5 від 20.05.2021 року про результати розгляду заяви, яке не містить інформації про періоди роботи, які не зараховані до пільгового періоду та не вказані причини такого не зарахування та містить суперечності щодо зарахованого пільгового стажу, суд дійшов висновку, що належним захистом прав позивача є визнання протиправним та скасування вказаного рішення.
Щодо вимог в частині визнання стажу, зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 18.03.2021 року, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № MP_AB081201GOV_20152624 від 13.07.2021 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 454,00 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №5 від 20.05.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2021 року (дати звернення) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв