Іменем України
29 вересня 2021 року
м.Харків
справа № 644/6016/21
провадження № 22-ц/818/5385/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки за апеляційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року, постановлену під головуванням судді Зябрової О.Г., в залі суду в місті Харкові, -
У червні 2021 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року позовну заяву передано до Київського районного суду м. Харкова.
В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова на новий розгляд.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , тому справа має розглядатися за правилами виключної підсудності.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Передаючи цивільну справу на розгляд до Київського районного суду міста Харкова, суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник не з приводу нерухомого майна, а про стягнення безпідставно збережених в у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, а тому у позивача відсутнє процесуальне право щодо звернення до суду з цим позовом в порядку ч.1 ст. 30 ЦПК України.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Поняття "позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Судом встановлено, що Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138200:06:001:0003.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.01.2021 року № 239983557 право власності на нежитлову будівлю літ. «В-1» загальною площею 4,2 кв.м. по АДРЕСА_1 з 18.07.2018 року по 10.02.2021 року було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2018 року № 1385.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.07.2020 року № НВ-0005279832020 земельна ділянка площею 0,0561 га з кадастровим номером 6310138200:06:001:0003 по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності.
ОСОБА_1 є користувачем нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що Харківська міська рада просить стягнути з відповідача несплачену орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної форми власності, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що спір виник не з приводу нерухомого майна. Визначальним тут виступає використання ОСОБА_1 об'єкту нерухомого майна, а саме, земельної ділянки та несплата коштів за таке використання.
Відповідно до частини 1статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За таких обставин даний позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, встановленими частиною 1статті 30 ЦПК України.
Висновок суду першої інстанції про те, що справа за вищевказаним позовом підсудна Київському районному суду міста Харкова, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки спір пов'язаний із правом користування нерухомим майном, а саме: щодо стягнення заборгованості з утримання майна за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Керуючись ст.ст.367,368,376,379,382,383,384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради - задовольнити.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова