Справа № 643/16207/19
Провадження № 1-кп/643/398/21
23.09.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілих: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілого: ОСОБА_6 ,
обвинувачених: ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників: ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
представника заявника: ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України,
ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України,
У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 263 КК України.
Під час судового розгляду надійшло клопотання ОСОБА_14 про скасування арешту з квартири АДРЕСА_1 , яке перебуває його у власності.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання заявник посилався на те, що він є власником зазначеної квартири, яка не була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегла на собі його сліди та не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлювалися під час кримінального провадження. Він не є причетним до вчинення кримінального правопорушення, не знав про можливе підроблення документів щодо відчуження права власності на спірну квартиру та є добросовісним набувачем квартири. З дня накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 минуло майже 3 роки, протягом цього часу обвинувальний вирок не ухвалено, проте порушуються його права щодо користування та розпорядження належним йому майном.
У судовому засіданні представник заявника подану заяву підтримав та просив її задовольнити.
Прокурор проти задоволення означеної заяви заперечував, оскільки можуть бути порушенні права потерпілого - Харківської міської ради.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 при вирішенні означеного клопотання поклалися на розсуд суду.
Представник потерпілого ОСОБА_6 заперечував проти задоволення даного клопотання та просив суд відмовити у його задоволенні.
Захисник ОСОБА_15 проти задоволення означеного клопотання заперечував, оскільки квартира є речовим доказом у справі.
Захисник ОСОБА_10 при вирішенні означеного питання поклалась на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_11 проти задоволення означеного клопотання заперечував, оскільки наявний спір щодо означеного майна.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтримали думку своїх захисників.
Крім того, у судовому засіданні захисник ОСОБА_12 заявив клопотання про медичне обстеження його підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.
Захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_7 також підтримали заявлене клопотання.
Прокурор проти задоволення означеного клопотання не заперечував.
Потерпілий ОСОБА_5 при вирішенні означеного клопотання поклався на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_4 проти задоволення означеного клопотання не заперечував.
Представник потерпілого ОСОБА_6 клопотання захисника ОСОБА_12 підтримав.
Крім того, у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_7 також було заявлене клопотання щодо його медичного обстеження.
Заявлене обвинуваченим ОСОБА_7 клопотання усі учасники процесу підтримали, окрім потерпілого ОСОБА_5 , який при вирішенні означеного клопотання поклався на розсуд суду.
Щодо клопотання ОСОБА_14 про скасування арешту з квартири АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
ОСОБА_14 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.11.2018 року клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_16 по кримінальному провадженню № 12018220540000866, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 190 КК України, про арешт майна задоволено, накладено арешт на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка в теперішний час, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 19.09.2018, на праві власності належить ОСОБА_14 , шляхом заборони її відчуження у будь-який спосіб.
Розглядаючи клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_16 , слідчий суддя дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання, оскільки слідчий довів наявність підстав вважати, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 та ч. 4 ст. 190 КК України, а тому з метою забезпечення збереження речового доказу, а також запобігання можливості відчуження нерухомого майна, вважає за доцільне накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_14 , яка є предметом кримінального правопорушення, може містити відомості про факти чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, - шляхом заборони її відчуження у будь-який спосіб.
Відповідно до ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною ч. 10 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Судом встановлено, що слідчим суддею зазначено, що арешт на вказане нерухоме майно накладено з метою забезпечення збереження речового доказу по кримінальному провадженню № 12018220540000866. Під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна слідчим суддею було встановлено, що вказана у клопотанні квартира є речовим доказом та об'єктом злочинних посягань.
На даний час кримінальне провадження № 12018220540000866 перебуває на розгляді суду, вирок не постановлено.
З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання про скасування арешту майна є передчасним, а тому клопотання ОСОБА_14 не підлягає задоволенню.
Щодо клопотань про забезпечення медичного обстеження обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012 року затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України із закладом охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі за текстом Порядок № 239/5/104), пунктом 2.3. якого встановленого підчас медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря- фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Відповідно до положень Європейських пенітенціарних правил-1 (Рекомендація № К (2006) 2 Комітету Міністрів держав-учасниць), при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві. Адміністрація пенітенціарних установ мусить забезпечувати охорону здоров'я всіх ув'язнених цих установ. Компетентна інстанція повинна брати до уваги будь-які письмові скарги-від ув'язненого, якщо в них є підстави припускати, що права ув'язненого були порушені. Пенітенціарні установи регулярно інспектуються урядовими органами з метою оцінки того, чи відповідає управління ними вимогам національного законодавства та міжнародного права, а також положень даних Правил.
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне задовольнити заявлені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_15 та обвинуваченого ОСОБА_7 .
Керуючись ст. 174, 206, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_14 про скасування арешту майна.
2. Доручити протягом місяця з дня отримання ухвали начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор № 27" організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України з закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104.
3. Доручити протягом місяця з дня отримання ухвали начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор № 27" організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України з закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104.
4. Повний текст ухвали буде проголошено 27.09.2021 року о 12 год. 50 хв.
5. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1