Справа № 643/14181/21
Провадження № 2-а/643/186/21
20.09.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до 1. Інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Шматко Тараса Сергійовича
2. Управління патрульної поліції в Полтавській області
про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Шматко Тараса Сергійовича (далі - відповідач-1), Управління патрульної поліції в Полтавській області (далі - відповідач-2), в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 130854 від 23.07.2021 року про стягнення з нього штрафу в розмірі 1 700, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що Правил дорожнього руху він не порушував, оскаржувана постанова є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, проте відповідач-1 подав до суду відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджений належними та допустимими доказами, які додані до відзиву на позов.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВАА № 130854, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700, 00 грн.
Склад адміністративного правопорушення полягав в тому, що 23.07.2021 року о 09 год. 30 хв. у Полтавській області Полтавського району с. Циганське по вул. Київська, буд. 26, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив перевищення швидкості на 62 км/г, швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху «TruCAM LTI20/20 ТС000800», чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом тощо.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення унормовано, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
В силу приписів статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху: частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (частина 2 статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Частиною 2 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Згідно з частиною 4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - Правила), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Відповідно до п. 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9. Правил).
Пунктом 12.4 Правил передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Пункт 1.10 Правил визначає, що населений пункт це забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 ("Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах), 5.46 ("Кінець населеного пункту". Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах), 5.47 ("Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах), 5.48 ("Кінець населеного пункту". Кінець населеного пункту, позначеного знаком 5.47).
Частиною четвертою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину у вигляді накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, згідно Конституції та Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, під час виконання своїх службових обов'язків, зобов'язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема Кодексом України про адміністративні правопорушення, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.
Згідно зі ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначений також Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція).
Згідно із п. 9 розділу IІІ Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Доводи позивача в частині того, що на дорозі не було встановлено дорожнього знаку 5.70 «фото-відео фіксація порушень Правил», який застосовується для позначення ділянок доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил за допомогою спеціальних пристроїв, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Служби автомобільних доріг у Полтавській області від 08.07.2021 № 01-02/1266 дорожні знаки 5.70 «фото-відео фіксування порушень Правил дорожнього руху» на км 318+260 (праворуч) та км 320+602 (ліворуч) були встановлені у жовтні 2018 року. На виконання вимоги Управління патрульної поліції в Полтавській області від 04.04.19 № 61 у квітні 2019 року були додатково встановлені дорожні знаки 5.70 на розділювальній смузі автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський. З моменту встановлення вищезазначених дорожніх знаків інформація щодо їх відсутності Службі автомобільних доріг не надходила. На даний момент знак 5.70 в наявності.
Доказів відсутності такого знаку позивачем не надано.
При цьому, жодними положеннями Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Дорожній знак 5.70 Правил «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків. В той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.
З урахуванням вищевикладеного суд не приймає до уваги доводи позивача в частині того, що відповідач має право проводити фото-відео фіксацію ймовірних порушень лише на спеціально позначених дорожнім знаком 5.70 ділянках.
Доводи позивача в частині того, що відповідачем було проігноровано його вимогу пред'явити документи на пристрій вимірювання швидкості руху «Trucam» спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що документи на пристрій «Trucam» були надані поліцейським на вимогу позивача.
Що стосується доводів позивача про те, що наданий відповідачем доказ є недопустимим, оскільки законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів швидкості руху «Trucam» працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», тоді як відповідачем неправомірно здійснювалось використання вказаного пристрою в ручному режимі, суд зазначає наступне.
Так, позивач посилається на положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 № 1231-IX, стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» була викладена в наступній редакції: «Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Вказаний Закон набув чинності 17.03.2021 року.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин - 23.07.2021 року, стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» діяла вже в новій редакції, а не в тій, на яку посилається позивач.
Аналіз статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для висновку, що нею не передбачено, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу фото- і відеотехніка, з допомогою якої здійснюється така фіксація, обов'язково повинна бути розміщена стаціонарно вмонтованим способом.
Крім цього, суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості «Truсam» є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який, згідно листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року № 22-38/49 конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань.
Також суд зазначає, що факт руху автомобіля, яким керував позивач, зі швидкістю 112 км/год, підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості «Truсam» № ТС000800, який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 та пройшов повірку, чинну до 09.11.2021 року, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/19633.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії.
Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А № 006694 виданий 29 серпня 2012 року, тобто до набрання чинності вищевказаним Законом (01.01.2016 року) строком дії не обмежений.
Відповідно до Переліку засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, що затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 року № 437, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM фірми Laser Technology, Inc., США, (номер за Державним реєстром засобів вимірювальної техніки) У3197-12 міжповірочний інтервал становить 1 рік.
Крім того, можливість використання виробу ««Truсam» LTІ 20-20 виробництва Компанії «Laser Technology Inc.», США, підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018.
Так, лазерний вимірювач швидкості «Truсam» LTІ 20-20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м., а тому посилання позивача на те, що дистанція, з якої було виміряно швидкість перевищує діапазон лінзи є безпідставними.
Правильність реалізації у приладі «Truсam» зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі «Truсam», але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом «Truсam».
Таким чином, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Отже, покази приладу «Truсam» оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Отже, твердження позивача про те, що ручне розміщення засобів фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» є помилковим, а тому не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Зважаючи на ту обставину, що позивачем було перевищене встановлене обмеження швидкості руху на 62 км/год, його посилання на можливу похибку внаслідок тримання технічного засобу вимірювання швидкості в руках є безпідставним.
Що стосується посилання позивача на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі № 554/1946/21, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі № 157/703/20, в яких висловлено правову позицію щодо неправомірності використання лазерного вимірювача швидкості руху в ручному режимі, суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До того ж, суд звертає увагу позивача на те, що в інших постановах апеляційних інстанцій при розгляді вказаної категорії справ висвітлено зовсім іншу правову позицію та вказано, що твердження суду першої інстанції, що ручне розміщення засобів фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закон України «Про Національну поліцію» є помилковим, а тому не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Саме такої позиції дотримується Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.09.2021 у справі № 347/495/21, Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі № 367/3875/21, від 15.07.2021 у справі № 750/4218/21, Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 335/3664/21 та ін.
Доводи позивача в частині того, що фактично його автомобіль був поза межами с. Циганське суд вважає безпідставними, оскільки згідно з даними з інтернет-сервісу Google Maps точка за географічними координатами, зазначена у фото з приладу «Truсam», по відношенню до автомобіля та по відношенню до меж села Циганське дає підстави стверджувати, що фіксація швидкості здійснювалася працівником патрульної поліцію у межах населеного пункту.
Стосовно доводів позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці зупинки транспортного засобу суд зазначає наступне.
У Рішенні Конституційного Суду України 26.05.2015 у справі № 5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Таким чином, Конституційний Суд України зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Закону № 767-VII від 23.02.2014).
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15 № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, згідно з положеннями ч. ч. 2, 3, 4, 5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно позивача.
Рішення Конституційного Суду України 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.
За приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справі і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.
Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має змогу спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 554/5558/16-а, від 12.03.2018 у справі № 751/6165/17.
У зв'язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення, тому ці обставини не є підставами для скасування постанови.
За допомогою нагрудної відеокамери, закріпленої на одязі поліцейським зафіксовано, що на місці зупинки транспортного засобу позивачу було повідомлено спеціальне звання, посаду та прізвище поліцейського. Водієві було повідомлено про розгляд справи, роз'яснено вимоги ст. 63 Конституції України, ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, право знайомитися з матеріалами справи, надавати докази, клопотання, пояснення, користуватися юридичною допомогою, порядок оскарження постанови про адміністративне правопорушення, строки та порядок сплати адміністративного штрафу, що підтверджується відеозаписом з нагрудної відеокамери та особистим підписом водія в п. 8 оскаржуваної постанови.
Будь-яких доказів на дотримання водієм Правил дорожнього руху та на спростування обставин, викладених в оскаржуваній постанові, на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення, в порядку ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивачем надано не було. Таким чином, відповідачем було з'ясовано всі фактичні обставини справи, прийнято до уваги факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийнято правомірне рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також з оглянутого відеозапису вбачається, що позивач на місці розгляду справи не бажав скористатися правовою допомого, оскільки означеного клопотання ним не заявлялося. Крім того, на його клопотання працівник поліції надав йому для огляду відеозапис із фіксуванням правопорушення та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав стверджувати, що факт руху автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, зі швидкістю 112 км/год. у межах населеного пункту село Циганське, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Шматко Тараса Сергійовича, Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови відмовити.
2. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду у встановленому порядку протягом 10 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
4. Відповідачі:
Інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Шматко Тарас Сергійович (Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2В).
Управління патрульної поліції в Полтавській області (Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2В).
Повне рішення складено 27.09.2021 року.
Суддя Н.В. Новіченко