23 вересня 2021 року
м. Харків
справа № 610/1351/20
провадження № 22ц/818/410/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сабельнік Б.В.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Балаклійська міська рада Харківської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області, ухвалене 14 липня 2020 року у складі судді Храмцова В.Б.,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Балаклійської міської ради Харківської області, яким просив визначити йому додатковий строк в три місяці, достатній для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Балаклія Харківської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майна по заповіту після смерті заповідача ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, так як при зверненні до Балаклійської державної нотаріальної контори з'ясувалось, що з невідомих причин заповіт не був зареєстрований у встановленому порядку в Спадковому реєстрі. При зверненні до Пришибської сільської ради Балаклійського району Харківської області йому було роз'яснено, що 08.10.2019, після посвідчення заповіту ОСОБА_4 і внесення його до Книги реєстрації нотаріальних дій сільської ради за реєстровим №22, була сформована заява про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів, яка була відправлена листом до Харківської регіональної філії ДП «Національні інформаційні системи» м. Харків, однак з технічних причин лист своєчасно не надійшов до адресата. Лише після звернення позивача в сільську раду за роз'ясненням причин відсутності інформації про заповіт в Спадковому реєстрі, посадовими особами Пришибської сільської ради було надіслано повторну заяву про реєстрацію заповіту в м. Харків. Таким чином, з незалежних від нього причин, заповіт ОСОБА_4 на ім'я позивача було внесено в Спадковий реєстр лише 21.05.2020 за №65857739. На його повторне звернення до Балаклійської державної нотаріальної контори вже після проведення реєстрації заповіту в Спадковому реєстрі, нотаріус йому пояснила, що він пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, і оформити право власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , відмовилася. Вищезазначене стало підставою для звернення з позовом до суду.
Рішенням суду позов задоволений повністю. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в 3 місяці з дня набрання законної сили ухваленим у даній справі рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Балаклія Харківської області.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, засвідченого державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області від 14.01.2019, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.01.2019, на праві приватної власності ОСОБА_4 належав житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно заповіту, ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 усе його майно, яке належало йому на день смерті або на яке він мав право, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось. Згідно довідки №311 від 10.06.2020, виданої Пришибською сільською радою, 08.10.2019, після посвідчення заповіту ОСОБА_4 і внесення його до Книги реєстрації нотаріальних дій сільської ради за реєстровим №22, була сформована заява про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів, яка була відправлена листом до Харківської регіональної філії ДП «Національні інформаційні системи» м. Харків. Однак з технічних причин лист своєчасно не надійшов до адресата. Лише після звернення позивача в сільську раду за роз'ясненням причин відсутності інформації про заповіт в Спадковому реєстрі, посадовими особами Пришибської сільської ради було надіслано повторну заяву про реєстрацію заповіту в м. Харків. Заповіт ОСОБА_4 на ім'я позивача було внесено в Спадковий реєстр лише 21.05.2020 за №65857739. Після проведення реєстрації заповіту в Спадковому реєстрі, нотаріус пояснила позивачу, що він пропустив встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини і оформлення права власності на спадкове майно за заповітом, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , чим відмовила та пропонувала звернутися до суду. Суд прийшов до висновку, що такі обставини заслуговують на увагу як цілком підставні, доводи позивача про те, що він має право на спадщину за заповітом на майно померлого та пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки реєстрацію вказаного вище заповіту ОСОБА_4 на користь позивача не було внесено в Спадковий реєстр з незалежних від нього обставин аж до 21.05.2020. Тобто, реєстрація у Спадковому реєстрі була проведена державним реєстратором після сплину шестимісячного строку для прийняття спадщини. Крім того, оскільки відповідач позов визнав повністю, визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачами позову суд не знайшов. Суд вважав поважною таку причину пропущення позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини і визначив позивачу додатковий строк тривалістю 3 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання ним нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, якою просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що померлий ОСОБА_4 був їх батьком. Після його смерті відкрилась спадщина на належний йому житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , та земельний пай площею 4,4219 га, розташований на території Міловської сільської ради Балаклійського району Харківської області, кадастровий №6320284000:04:000:0389. Вказана спадщина прийнята апелянтами в установлені законом строки та порядку. Звернувшись 07.08.2020 до Балаклійської державної нотаріальної контори за оформленням спадщини на їх ім'я, вони були поінформовані нотаріусом про наявність заповіту, складеного їх батьком на ім'я ОСОБА_1 . Також нотаріус повідомив їх про наявність оскаржуваного судового рішення. 07.08.2020 апелянти звернулись до суду з вимогою про надання їм для ознайомлення матеріалів справи, в чому їм було відмовлено, чим були порушені їх права. Копія заповіту нотаріусом їм не надавалась.
Апелянти вважають, що позивачем були порушені вимоги чинного законодавства, згідно яких на ньому лежить обов'язок сприяти всебічному, повному, об'єктивному встановленню всіх обставин справи. Він приховав від суду наявність спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину, заявивши позов до неналежного відповідача. В результаті суд розглянув справу без участі апелянтів, порушивши їх права на участь в її розгляді. Знаючи про наявність спадкоємців першої черги та про відкриття спадкової справи на підставі їх заяв, позивач мав заявити клопотання про заміну неналежного відповідача. Суд, в свою чергу, порушуючи вимоги закону про повне, всебічне з'ясування обставин справи, не перевірив документи, наявні у спадковій справі, шляхом їх витребування. Суд не витребував у позивача обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, незаконно прийнявши позов до розгляду та відкривши загальне провадження по справі, без наявності вказаної постанови нотаріуса, не витребувавши у нотаріуса інформації про ці обставини. З урахуванням не подання позивачем клопотання про заміну неналежного відповідача суд повинен був відмовити в задоволенні позову. Крім того, суд виніс рішення на підставі визнання позову неналежним відповідачем.
Також апелянти вважають неповажними причини пропуску позивачем визначеного законом строку для звернення з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини.
Крім того, суд, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, що не відповідає дійсності, оскільки позов був пред'явлений з порушенням закону, визнання позову відбулось неналежним відповідачем, що, за переконанням апелянтів, грубо порушує їх права як спадкоємців за законом.
Позивач, відповідач не скористались своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
Судова колегія звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року по справі №639/9780/15-ц дійшов висновку, що скасування рішення суду за скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, можливе лише у разі, якщо рішення суду порушує права, свободи чи інтереси заявника і ці порушення є доведеними, реальними, а не ґрунтуються на припущеннях.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 11.10.2019 Балаклійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №405 (а.с.10).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, засвідченого державним нотаріусом Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області від 14.01.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №152519257 від 14.01.2019, на праві приватної власності ОСОБА_4 належав житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11,12).
Згідно заяви, поданої 28 січня 2020 року №107 ОСОБА_2 до Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області, спадкова справа №42/2020, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько - ОСОБА_4 . Після його смерті залишилось спадкове майно. Спадкоємицею за законом на все спадкове майно, згідно статті 1261 ЦК України, є заявник, донька померлого - ОСОБА_2 . До відома нотаріуса доведено, що спадщину вона приймає (а.с. 53).
Згідно заяви, поданої 28 січня 2020 року №106 ОСОБА_3 до Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області, спадкова справа №42/2020, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько - ОСОБА_4 . Після його смерті залишилось спадкове майно. Спадкоємицею за законом на все спадкове майно, згідно статті 1261 ЦК України, є заявник, донька померлого - ОСОБА_3 . До відома нотаріуса доведено, що спадщину вона приймає (а.с. 54).
Згідно витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі №59176954 від 28.01.2020, після смерті ОСОБА_4 09.10.2019 заведена спадкова справа №65415158 (номер у Спадковому реєстрі), номер у нотаріуса: 42/2020, місце заведення: Харківська область, Балаклійський район, Балаклійська державна нотаріальна контора; дата заведення - 28.01.2020 (а.с. 55).
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом пункту 6 частини 2 статті 356, частини 3 статті 367 та пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які були витребувані раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до відповідача - Балаклійської міської ради Харківської області про визначення додаткового строку в три місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом, що залишилася після смерті ОСОБА_4 .
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, звертаючись до суду із позовом, позивач сам визначає особу відповідача, яка, на його думку, порушила його права.
Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Доктринальне тлумачення поняття «відповідач» свідчить про те, що це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушує, не визнає або оспорює його права, свободи чи інтереси і тому має бути залучена до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Належними відповідачами у спорах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є інші, окрім позивача, спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких - територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем знаходження майна.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачем було визначено неналежного відповідача у справі.
Відповідно до частин 1-3 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Таким чином, саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції не заявлялись клопотання про заміну неналежного відповідача. Протоколи судових засідань не містять відомостей про вирішення судом на місці, без видалення до нарадчої кімнати, питання про заміну неналежного відповідача. Ухвала про відкриття провадження у справі винесена з таким складом учасників: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Балаклійська міська рада Харківської області. За таким саме складом учасників справи судом винесено і рішення по справі.
При цьому, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд, зокрема, виходив з визнання відповідачем позову.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39), від 1 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (пункт 75)).
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно з пунктом 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України, частини 2 статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Частина 1 статті 352 ЦПК України надає право учасникам справи, а також особам, які не брали участь у справі, оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19) зроблено висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов'язків, тобто суд вирішив спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення є заявник.
Зазначене відповідає висновку, викладеному в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2019 року, справа №639/9780/15-ц, провадження №61-17957ск19.
Право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року, справа №178/1047/17-ц, провадження №61-28598св18.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі №2516/1356/12-ц (провадження №61-28938св18) зроблено висновок, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина 3 статті 1272 ЦК України).
Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
З наданих апелянтами доказів вбачається, що вони є спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_4 . Вони звернулись до нотаріальної контори у визначений законом строк з заявами про прийняття спадщини. Однак, апелянти не були залучені до участі у справі, хоча рішення, ухвалене за результатами її розгляду прямо стосується їх прав та інтересів.
Таким чином, слід дійти висновку, що питання про склад осіб, які беруть участь у справі, судом першої інстанції належним чином не вирішувалось, так як оскаржуваним рішенням суд вирішив заявлені позивачем вимоги, порушивши права інших спадкоємців, які не були залучені до розгляду справи, не встановивши кола всіх спадкоємців, що потягло за собою не залучення спадкоємців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що є підставою для скасування рішення суду та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вказаних підстав.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, розглянувши справу з порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції в силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 365, 367, 374 ЦПК України не має права на стадії апеляційного розгляду замінити належних відповідачів у справі.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції допущено суттєві порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями на їх усунення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_3 була сплачена сума судового збору в розмірі 926 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1798062950.1 від 12 серпня 2020 року (а.с. 32). З урахуванням задоволення апеляційної скарги понесені апелянтом судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги підлягають компенсації ОСОБА_1 в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14 липня 2020 року скасувати, ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Балаклійської міської ради Харківської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 926 (дев'ятсот двадцять шість) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складений 28 вересня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук