23 вересня 2021 року
м. Харків
справа № 641/7278/17
провадження № 22-ц/818/1697/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сабельніков Б.В.,
сторони справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківводоканал»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2020 року, постановлену у складі судді Колодяжної І.М.,-
установив:
У жовтні 2020 року до Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшла заява з доповненнями до неї 04.11.2020 ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року у цивільній справі № 641/7278/17 за позовом КП "Харківводоканал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.
Заява обґрунтована тим, що після ухвалення рішення суду від 21.08.2018 про стягнення з неї на користь КП «Харківводоканал» заборгованості у розмірі 3310,12 грн. та судового збору у розмірі 1144 грн, постановою державного виконавця № 62871336 від 25.08.2020 накладено арешт на банківський рахунок пенсійних виплат заявника, що на її думку є протизаконним. За відсутності коштів, як вона уважає, оскільки отримує мінімальну пенсію за віком , яка є єдиним джерелом існування, заборгованість не має сплачуватися саме нею. Як на нововиявлені обставини посилається на постанову Верховного Суду України від 20.12.2018 року у справі №826/3639/17 про визнання нечинною постанови №780 від 11.10.2016 року, на підставі якої був перерахований «споживчий кошик в Україні», який визнано незаконним та на підставі якого відбулися розрахунки пенсій, соціальних виплат , тощо і який не переглядався 16 років. Уважає, що саме це є доказом неможливості стягнення коштів з її доходів, які не виконують функції соціальних гарантій, у зв'язку з чим просила суд переглянути рішення за цими обставинами, віднести заборгованість до КП «Харківводоканал» на рахунок держави, постановити нове рішення про перерахування коштів по заборгованості КП «Харківводоканал» Головним Управлінням Державної казначейської служби в Харківській області.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2020 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що обставини на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 423 ЦПК України, а саме ухвалення Верховним Судом постанови у справі № 826/3639/17 не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами, оскільки не може призвести до іншого результату судового розгляду за рішенням суду від 21.08.2018.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати ухвалу суду від 07.12.2020 та рішення суду від 21.08.2017, віднести заборгованість до КП «Харківводоканал» на рахунок держави, постановити нове рішення про перерахування коштів по заборгованості КП «Харківводоканал» Головним Управлінням Державної казначейської служби в Харківській області.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не прийняв до уваги обставину вказану нею, як нововиявлену, якої на дату винесення рішення суду від 21.08.2018 не існувало, а саме, постанову Верховного Суду України від 20.12.2018 року у справі №826/3639/17 про визнання нечинною постанови №780 від 11.10.2016 року, на підставі якої був перерахований «споживчий кошик в Україні», який визнано незаконним та на підставі якого відбулися розрахунки пенсій, соціальних виплат , тощо і який не переглядався 16 років. Уважає, що вона не зобов'язана брати на себе обов'язки держави, оскільки заборгованість фактично є не її, а держави, яка постійно не доплачувала їй пенсію, у зв'язку з чим і виникла заборгованість перед позивачем.
08.02.2021 до суду найшов відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства « Харківводоканал», в кому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 позов Комунального підприємства « Харківводоканал» задоволено частково. В апеляційній скарзі заявниця теж посилалась на недостатність коштів на сплату комунальних послуг, однак постановою Апеляційного суду Харківської області від 27.11.2018 вищезазначене рішення суду залишено без змін. Ухвалою Верховного суду від 22.02.2019 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження. Уважає, що недостатність коштів на оплату комунальних послуг, не є підставою для скасування рішення суду від 21.08.2018, як і обставина визнання не чинною постанови № 780 від 11.10.2016, на підставі якої був розроблений споживчий кошик України і розраховувалась пенсія ОСОБА_1 , згідно постанови Верховного Суду України від 20.12.2018 року у справі №826/3639/17 не є підставою, для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, в розумінні ст. 423 ЦПК України.
Дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали контрольного провадження, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення відповідає визначеним вимогам.
Судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість в загальному розмірі 3 310 грн. 12 коп., яка складається із: заборгованості за послуги з централізованого водопостачання за період з 01 листопада 2014 року по 28 лютого 2017 року в розмірі 1511 грн. 07 коп.; заборгованості за послуги з централізованого водовідведення за період з 01 листопада 2014 року по 28 лютого 2017 року в розмірі 1 044 грн. 18 коп.; інфляційних втрат у розмірі 657 грн. 38 коп., трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 97 грн. 49 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
27.11.2018 постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.08.2018 залишено без змін.
20 грудня 2018 року Верховним Судом було прийнято постанову у справі № 826/3639/17 .Цією постановою визнано нечинною постанову №780 від 11.10.2016 року «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення». Саме на неї ОСОБА_1 посилається як на ново виявлену обставину, яка на її думку, є підставою для перегляду рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 423 ЦПК України.
Частиною 1 ст.423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Пунктом 1 ч.2 ст.423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2011 року Суд повторив власні висновки вже відображені в рішенні «Брумареску проти Румунії», що право на справедливий розгляд справи судом, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Також у п.44 Суд зазначив, що така процедура (перегляд за нововиявленими обставинами) не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» роз'яснено, що перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.
Згідно з п.3 вказаної Постанови нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року № 815/756/14, від 6 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Перелік підстав, визначених статтею 423 ЦПК України для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч.4 ст.423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази які не оцінювались судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення суду за ново виявленими обставинами ОСОБА_1 наполягає на тому, що у зв'язку з тим, що постановою Верховного Суду України від 20.12.2018 року у справі №826/3639/17 визнано нечинною постанову №780 від 11.10.2016 року, на підставі якої був перерахований «споживчий кошик в Україні», який визнано незаконним та на підставі якого відбулися розрахунки пенсій, соціальних виплат , тощо і який не переглядався 16 років. Уважає, що саме це є доказом неможливості стягнення коштів з її доходів.
Оцінивши надані докази, аргументи заявника та враховуючи вимоги закону, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обставини, на які посилається заявник не є нововиявленими в розумінні чинного законодавства, тобто не є істотними для справи обставинами.
Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Більше того, жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51-52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003 року; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 9 червня 2011 року).
Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними та такими, що отримали обґрунтовану оцінку в оскаржуваній ухвалі.
З огляду на зазначене, обставини, які вказані ОСОБА_1 не є нововиявленими, у розумінні ст. 423 ЦПК України, тому, на підставі наведеного вище, колегія суддів, вважає законними й обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав до перегляду постановленого по справі рішення за нововиявленими обставинами. Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 вересня 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук