Справа № 136/1530/21
провадження № 1-кп/136/109/21
іменем України
19 серпня 2021 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020060000186 від 25.06.2021, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костилівка, Рахівського району, Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, освіта повна загальна середня, не одруженого, непрацюючого, на утриманні дітей не має, учасник АТО, раніше судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
за участі сторін кримінального провадження
з боку обвинувачення
прокурора ОСОБА_4 ,
з боку захисту
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
інших учасників кримінального провадження
потерпілого ОСОБА_6 ,
До Липовецького районного суду Вінницької області надійшов вказаний обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 19.08.2021 вказане кримінальне провадження було призначене до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
До початку підготовчого судового засідання прокурор подав клопотання про продовження строків тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 діб, мотивуючи тим, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, вказаний злочин є умисним тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі. Ураховуючи те, що на даний час ризики, передбачені п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення не відпали. Крім цього, з'явився новий ризик, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні. Судовий розгляд даного кримінального провадження в межах строку дії ухвали суду від 26.06.2021 якою до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою взагалі не розпочато, не допитувались, а ні свідки, а ні потерпілий, не досліджувались докази, тому прокурор просив продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт підсудний Липовецькому районному суду Вінницької області, підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України немає, у зв'язку з цим, по даному кримінальному провадженню можливо призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Сторонами обвинувачення та захисту було заявлено клопотання про виклик свідків, яке суд вважає за доцільне задовольнити.
Клопотання від учасників судового провадження щодо витребування речей чи документів не надходило.
Судом встановлено, що на стадії досудового розслідування застосовувались заходи забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, прокурор клопотав про його продовження.
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд заслухав прокурора, який клопотання підтримав з підстав, що у ньому наведені, просив суд його задовольнити, обвинуваченого, який просив змінити стосовно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, вказуючи, що буде проживати у свого знайомого, в якого наявні усі необхідні умови, захисник, який також просив обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, потерпілого, який заперечував щодо зміни запобіжного заходу, вивчивши та дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, дійшов висновку, що з доданих матеріалів кримінального провадження можливо зробити обґрунтоване припущення щодо вчинення саме ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість визнав.
Суддею враховуються правові позиції Європейського суду з прав людини, де зазначено, що "обґрунтована підозра" - це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
Зазначене свідчить про те, що суд не може надавати оцінку "обґрунтованості підозри" в розрізі оцінки всіх доказів у справі, які ще не досліджувались, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити таке правопорушення.
При цьому, суд жодним чином не висловлюється, щодо винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а виходить із засад добросовісності сторони обвинувачення, яка враховуючи принцип "належного урядування", вправі звертатись до суду лише з обвинуваченням осіб, щодо винуватості яких існують беззаперечні докази.
З таких міркувань, а також, що розгляд кримінального провадження ще не розпочато, суд вважає наразі доведеною обґрунтованість обвинувачення.
Також суд вважає, що ризики, що стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати.
Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що обвинувачений ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, останній раз 22.02.2021 вироком Голопристанського районного суду Херсонської області за ч.4 ст.407 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов'язків передбачених ст.76 КК України, тому усвідомлюючи можливу міру покарання за вчинений ним умисний тяжкий злочин, яка є безальтернативною у виді позбавлення волі на досить великий строк, може залишити місце проживання, з метою переховування суду та уникнення від можливого покарання.
При цьому, суд вважає недоведеним новий ризик, на який вказує прокурор у клопотанні, що обвинувачений може незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.
Крім цього, суд враховує дані, що характеризують ОСОБА_3 як особу, а саме останній раніше судимий. Крім цього наразі на розгляді Немирівського районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт за ч.4 ст.296 КК України про обвинувачення ОСОБА_3 , незважаючи на те, що обвинувальний вирок не ухвалено, суд бере до уваги те, що особа має негативну соціальну спрямованість та налаштований на вчинення злочинів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 офіційно ніде не працював, постійного джерела прибутку не мав, не одружений, вказав, що проживав у цивільному шлюбі, неповнолітніх дітей на утриманні немає, інших утриманців не має, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів та можливість ухилення від суду.
При цьому, суд враховує, що ОСОБА_3 являється учасником АТО.
Також суд враховує, що дане кримінальне правопорушення є умисним, ОСОБА_3 , маючи раніше судимості належних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин, наслідком якого настала смерть потерпілого.
Суд враховує моральні якості обвинуваченого та небажання стати на шлях виправлення.
Для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (рішення Європейського Суду з прав людини від 12 січня 2012 року у справі "Тодоров проти України", заява N 16717/05).
Відповідно до вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися у кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (справа "Лабіта проти Італії", справа "Харченко проти України").
Вирішуючи питання щодо застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, зокрема цілодобового домашнього арешту, про який клопотав обвинувачений суд вважає, що відсутні підстави для зміни, так як з урахуванням особи обвинуваченого такий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, а також відсутні відомості про особу та житло на яке вказав обвинувачений, а також те, що вказана адреса є його постійним місцем проживання.
Суд приймає до уваги стан здоров'я обвинуваченого та відсутність відомостей, що на даний час є перешкоди перебування обвинуваченого у місці попереднього ув'язнення.
Зважаючи на те, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 не зменшились, з урахуванням особи обвинуваченого, того, що судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато до закінчення дії попередньої ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов висновку про необхідність продовження застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає з огляду на викладене, що інший більш м'який запобіжний захід не запобіжить встановленим ризикам, передбаченим у п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та не забезпечить виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, отож виправданим буде подальше тримання обвинуваченого під вартою на строк, мінімально необхідний для розгляду кримінального провадження, який не може перевищувати 60 діб.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слід задовольнити.
Керуючись ст. 131, 199, 314, 331, 372 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження №12021020060000186 від 25.06.2021, про обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, - призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2021 о 11:30 год. в приміщенні Липовецького районного суду Вінницької області за адресою: Вінницька область, м. Липовець, вул. Шевченка 1, в залі суду № 2.
Продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити строк дії ухвали суду щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 застосування запобіжного заходу тривалістю до 16.10.2021.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження та свідків.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_1