"08" червня 2010 р. Справа № 06/91-38
Господарський суд Волинської області під головуванням судді Дем'як В.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Панхім», с. Голишів Луцького р-ну
до Приватного підприємства «Інтер Континент», м. Луцьк
про стягнення 43 978 грн. 60 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Данильчук А.О. (дов. № 154 від 26.02.2010р.)
від відповідача: Конончук М.В. - директор (ріш. №1 від 20.10.2009р.), Конончук О.М. (дов. № 15 від 25.05.2010р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва для подачі відповідних доказів здійсненої оплати за отримані нафтопродукти з 25.05.2010р.до 08.06.2010р. до 14 год.40хв.
Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Панхім» звернувся із позовом до відповідача - Приватного підприємства «Інтер Континент» про стягнення 43 978 грн. 60 коп., з них: 42 124 грн. 47 коп. основного боргу; 379 грн. 12 коп. інфляційних нарахувань; 189 грн. 13 коп. - 3% річних; 1 285 грн. 88 коп. пені.
В підтвердження позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні № 0000000278 від 26.02.2010р., № 0000000265 від 24.02.2010р., № 0000000333 від 04.03.2010р., № 0000000335 від 04.03.2010р., № 0000000230 від 19.02.2010р., № 0000000229 від 19.02.2010р., № 0000000227 від 19.02.2010р., № 0000000285 від 26.02.2010р., довіреності № 13 від 19.02.20010р., № 16 від 26.02.2010р., № 18 від 04.03.2010р., № 17 від 26.02.20010р., № 15 від 24.02.2010р., договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 05/02 від 26.02.2010р.
Позивач в заяві від 21.05.2010р. та його повноважний представник в судовому засіданні 25.05.2010р. пояснив, що після порушення провадження у справі відповідачем було проведено часткову сплату заборгованості в розмірі 8027,89 грн., у зв'язку з чим просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення боргу за поставлені нафтопродукти на вказану суму.
Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2010р. позовні вимоги в сумі 35950 грн. 71 коп. підтримав в повному обсязі.
Відповідач у відзиві та його повноважний представник в судовому засіданні 08.06.2010р. визнав суму основного зобов'язання в розмірі 34 096 грн. 58 коп., зазначивши про те що на день розгляду справи ним частково сплачено основний борг, а саме - в сумі 8 027 грн. 89 коп. Даний факт підтвердив платіжними дорученнями № 165 від 20.04.2010р., № 169 від 22.04.2010р., № 174 від 26.04.2010р., № 189 від 12.05.2010р., № 192 від 13.05.2010р., № 195 від 14.05.2010р., № 201 від 19.05.2010р., № 212 від 25.05.2010р., № 214 від 26.05.2010р., № 22 від 04.06.2010р., № 228 від 07.06.2010р., № 232 від 07.06.2010р., видатковими накладними № ФП - 0001007 від 26.05.2010р., № ФП - 0001013 від 26.05.2010р.
Разом з тим, сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків, станом на 26.03.2010р., результат якої зафіксовано у акті, скріпленому підписами повноважних представників сторін та відтисками круглих печаток учасників господарських правовідносин.
Розглянувши наявні матеріали по справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
встановив:
26 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Панхім» та Приватним підприємством «Інтер Континент» було укладено договір купівлі - продажу нафтопродуктів №05/02.
Відповідно до умов вказаного договору продавець - ТзОВ «Панхім» зобов'язався передати у власність покупцю - ПП «Інтер Континент» нафтопродукти, асортимент, ціна, кількість яких визначається сторонами у видаткових накладних, а останній - прийняти їх та оплатити до терміну, вказаного у видатковій накладній на кожну партію товару окремо.
На виконання умов договору № 05/02 від 26.02.2010р. ТзОВ «Панхім» відпустило, а ПП «Інтер Континент» отримало товар, на загальну суму 335 545 грн. 16 коп.
Між тим, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті продукції виконав частково - на суму 301 448 грн. 36 коп., дана обставина підтверджується видатковими накладними № 0000000278 від 26.02.2010р., № 0000000265 від 24.02.2010р., № 0000000333 від 04.03.2010р., № 0000000335 від 04.03.2010р., № 0000000230 від 19.02.2010р., № 0000000229 від 19.02.2010р., № 0000000227 від 19.02.2010р., № 0000000285 від 26.02.2010р., довіреностями № 13 від 19.02.20010р., № 16 від 26.02.2010р., № 18 від 04.03.2010р., № 17 від 26.02.20010р., № 15 від 24.02.2010р., платіжними дорученнями № 165 від 20.04.2010р., № 169 від 22.04.2010р., № 174 від 26.04.2010р., № 189 від 12.05.2010р., № 192 від 13.05.2010р., № 195 від 14.05.2010р., № 201 від 19.05.2010р., № 212 від 25.05.2010р., № 214 від 26.05.2010р., № 22 від 04.06.2010р., № 228 від 07.06.2010р., № 232 від 07.06.2010р., видатковими накладними № ФП - 0001007 від 26.05.2010р., № ФП - 0001013 від 26.05.2010р.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за відпущений товар, згідно договору купівлі - продажу № 05/02 від 26.02.2010р., на день розгляду справи становить 34 096 грн. 58 коп.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено, цивільні права та обов'язки у сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу товару від 06.02.2010р.
Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Виходячи з викладеного, позовна вимога в частині стягнення 34 096 грн. 58 коп. основного боргу підставна та підлягає до задоволення судом в повному об'ємі.
Водночас, господарський суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу у випадку відсутності предмету спору.
Оскільки відповідач сплатив основний бог в сумі 8027,8 грн. в процесі судового розгяду, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст.80 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 6 договору купівлі - продажу № 05/02 від 06.02.2010р. передбачено, що у випадку прострочення терміну розрахунків за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом терміну прострочення від суми неоплаченої продукції.
Отже, нарахована позивачем пеня в сумі 1 285 грн. 88 коп., станом на 07.04.2010р., підставна та підлягає до задоволення судом в повному об'ємі.
Ч..2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 189 грн. 13 коп. 3% річних та 379 грн. 12 коп. інфляційних втрат підставна та підлягає до стягнення.
Отже, позов підлягає до задоволення частково в сумі 35 950,71 грн., в т.ч. 34 096,58 грн. основного боргу, 189,13 грн. - 3 % річних, 379,12 грн. - індексу інфляції. 1285,888 грн. пені.
Оскільки справу до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються із державного мита в сумі 439,79 грн., послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., слід покласти на нього.
Керуючись викладеним та ст.ст. 11, 526 ,546, 548, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 44, 49, 83, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити частково в сумі 35 950 грн. 71 коп.
2.Стягнути з приватного підприємства «Інтер Континент» (м. Луцьк, вул. Лідавська, 2в, код ЄДРПОУ 36698942, р/р 2600201861796 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 303547) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Панхім» (Волинська обл., Луцький р-н, с. Голишів, вул., Садова, 81, код ЄДРПОУ 30733394, р/р 260051990 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Луцьк, МФО 303569) 34 096 грн. 58 коп. основного боргу; 379 грн. 12 коп. інфляційних нарахувань; 189 грн. 13 коп. - 3% річних; 1 285 грн. 88 коп. пені та 439 грн. 79 коп. в повернення витрат по оплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення.
3.Провадження у справі на суму 8 027 грн. 89 коп. припинити.
Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Суддя В.М.Дем'як