справа № 761/25659/21 головуючий у суді І інстанції Волошин В.О.
провадження № 22-ц/824/13264/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
22 вересня2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Національного агентства з питань запобігання корупції до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ОСОБА_1 , Кабінету Міністрів України про припинення дії контракту, -
У липні 2021 року Національне агентство з питань запобігання корупції звернулося до суду з позовом, в якому просило припинити дію контракту № 1 від 29 квітня 2021 року, укладеного НАК «Нафтогаз України» із головою правління товариства НАК «Нафтогаз України» Вітренком Ю.Ю.
УхвалоюШевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року Національному агентству з питань запобігання корупції відмовлено у відкритті провадження у справі.
В апеляційних скаргах, одна з яких надіслана на електронну адресу суду першої інстанції, а інша подана засобами поштового зв'язку, та які є ідентичними за своїм змістом, Національне агентство з питань запобігання корупціїпросить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що даний спір не відповідає ознакам публічно-правового. Сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, що пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї. Посада голови правління АТ НАК «Нафтогаз України» не є посадою у державному органі чи його апараті, а робота на ній не належить до публічної діяльності. У даному випадку укладення та припинення контракту з головою правління не є публічно-правовими відносинами, оскільки не є пов'язаними з реалізацією публічної влади, а є спором щодо трудових відносин. У даному спорі також відсутні ознаки у сфері корпоративних відносин. Національне агентство не є носієм корпоративних прав та не здійснює управління пакетом акцій у статутному капіталі АТ НАК «Нафтогаз України», а звертаючись до суду з даним позовом не реалізує функції компетентного (уповноваженого) органу товариства. Зазначений спір є спором про право, а не спором між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір належить до цивільної юрисдикції, оскільки за змістом та характером спору правовідносини між сторонами є трудовими. Сам факт врегулювання нормами КЗпП України правовідносин щодо припинення трудового договору, у тому числі, за правовими наслідками порушення Закону України «Про запобігання корупції», свідчить про відсутність у такому випадку ознак публічно-правового спору та наявність трудового спору. Саме до компетенції цивільного суду віднесено припинення контракту у відносинах між роботодавцем та працівником.
У відзиві на апеляційну скаргу Кабінет Міністрів України зазначає, що реалізація позивачем повноважень щодо запобігання корупції, зокрема, шляхом звернення до суду із відповідним позовом на підставі ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» є реалізація державою в особі конкретного суб'єкта владних повноважень визначеної вище функції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскільки суб'єкт власних повноважень безпосередньо здійснює втручання у господарську діяльність акціонерного товариства, відсутні ознаки спору, який може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ НАК «Нафтогаз України» зазначає, що розгляд спорів у сфері публічно-правових відносин відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Національне агентство з питань запобігання корупції не є стороною оскаржуваного контракту та у трудових відносинах з відповідачами не перебуває. Спір у даній справі виник за позовом суб'єкта владних повноважень, поданим на виконання владних управлінських функцій, передбачених законом. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про публічно-правовий характер спору за позовом у даній справі.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Національне агентство з питань запобігання корупції звернулося до суду з даним позовом на підставі п. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції». У позовній заяві позивач зазначив, що метою звернення до суду є захист державних інтересів, які з огляду на положення Конвенції ООН проти корупції полягають у необхідності неухильного дотримання принципів та механізмів запобігання корупції, забезпечення державою, у тому числі, судами, усунення наслідків вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, а також у забезпеченні належної реалізації своїх повноважень Національним агентством як органом, який протидіє корупції.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, який, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У той же час, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.
Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Національне агентство, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України.
Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів. У випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Припис Національного агентства є обов'язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:
1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців;
2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;
3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності. Порушення встановленого пунктом 1 частини першої цієї статті обмеження щодо укладення трудового договору (контракту) є підставою для припинення відповідного договору. Правочини у сфері підприємницької діяльності, вчинені з порушенням вимог пункту 1 частини першої цієї статті, можуть бути визнані недійсними. У разі виявлення порушень, передбачених частиною першою цієї статті, Національне агентство звертається до суду для припинення трудового договору (контракту), визнання правочину недійсним.
Звертаючись до суду з позовом про припинення дії контракту і мотивуючи такий позов порушеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту державних інтересів або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливих суспільно значимих несприятливих наслідкам порушення відповідних норм і правил.
У даному випадку дії Національного агентства з питань запобігання корупції здійснюються ним як суб'єктом владних повноважень у визначеному законом порядку. Зокрема, такий орган, що наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то і подальше звернення до суду з позовом про припинення дії контракту зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2021 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.