Справа № 22-3531/2010 Головуючий у 1 інстанції: Дюженко Л.А.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
22 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів: Мануйлова Ю.С.
Давискиби Н.Ф.
при секретарі: Черненко А.В. .
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи : Друга Запорізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нароха Ольга Василівна, про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, переведення прав і обов'язків покупця, виключення квартири зі спадкового майна та визнання права власності на квартиру., -
У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, який неодноразово доповнювала та уточнювала.
В уточненій 30 січня 2009 року позовній заяві на обґрунтування позовних вимог послалася на те, що навесні 2001 року вона продала належний їй на праві власності автомобіль ВАЗ-21063 за 15 000 грн. Додавши до цих грошей особисті заощадження в розмірі 2 829 грн., придбала у ОСОБА_6 та у її неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який діяв за згодою своєї матері, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 17 829 грн. Грошові кошти повністю у сумі 17 829 грн. продавцем ОСОБА_6 були отримані за розпискою від неї особисто до нотаріального посвідчення договору.
У зв'язку з тим, що в день укладення договору купівлі-продажу квартири - 08 червня 2001 року - у неї була підвищена температура, вона не мала змоги поїхати до нотаріуса, а тому нотаріальне посвідчення вже укладеної нею угоди відбулося за участю ОСОБА_10, з яким вона знаходилась у фактичних шлюбних стосунках, та на його ім'я.
У придбаній квартирі вона разом з ОСОБА_10 мешкали однією сім'єю
За відсутністю будь-яких суперечностей між ними, питання про оформлення права власності на придбану нею квартиру, вона та ОСОБА_10 мали намір вирішити шляхом наступного складання останнім договору дарування на її користь.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 раптово помер. До теперішнього часу вона мешкає у спірній квартирі.
Тільки після смерті ОСОБА_10 у вересні 2007 року її право власності на спірну квартиру оспорюється спадкоємцями ОСОБА_10, що стало причиною її звернення до суду із зазначеним позовом.
Позивачка просила поновити строк позовної давності, зазначивши про поважність причини його пропуску, оскільки до своєї смерті ОСОБА_11 визнавав за нею право власності на квартиру і тому її право фактично не порушувалось.
Також просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В., реєстровий № 1126 в частині покупця і перевести на неї права покупця за вказаним договором купівлі-продажу квартири, визнати за нею право власності на спірну квартиру та виключити її із загальної спадкової маси, зобов'язати ОП ЗМБТІ скасувати право власності на квартиру за ОСОБА_10 та зареєструвати право власності на квартиру за нею. .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріально та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що 08 червня 2001 року був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_6, ОСОБА_7, з однієї сторони, і ОСОБА_10, з іншої сторони (а.с.9).
Згідно п.4 зазначеного договору продаж квартири відбувся за 17 829 грн, які продавці отримали від покупця ОСОБА_10 повністю до підписання цього договору.
Позивачка на обґрунтування вимоги щодо визнання частково недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири , переведення право покупця за вказаним договором на себе та визнання за нею права власності, послалася на те, що квартира була придбана за грошові кошти, які належали їй особисто і які вона продавець ОСОБА_6 отримала від неї особисто у спірній квартирі 08 червня 2001 року до підписання договору купівлі-продажу квартири, що підтверджується розпискою.
Ці твердження позивачки не відповідають дійсності і не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що у договорі купівлі-продажу квартири зазначено, що продавці отримали гроші саме від покупця, тобто від ОСОБА_10 (п.4 договору).
Крмі того, у справі є копія зазначеної розписки (а.с.28), яка не завірена. З пояснень в апелянта в апеляційному суді вбачається, що на даний час оригінал даної розписки у неї відсутній.
Зважаючи на це, також не можуть бути прийняті до уваги посилання позивачки на показання свідків на підтвердження обставин, пов'язаних з продажем нею автомобіля, про передачу нею власних грошей за квартиру відповідачці ОСОБА_6
Крім того, слід прийняти до уваги , що позивачка протягом більш ніж шість років після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, тобто за життя ОСОБА_10, своїх прав на квартиру не заявляла, у зв'язку з чим її твердження про те, що вона та ОСОБА_10 мали намір вирішити питання про передачу їй спірної квартири шляхом наступного складання останнім договору дарування на її користь є безпідставними.
Та обставина, що позивачка на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу
квартири знаходилась з ОСОБА_10 у фактичних шлюбних відносинах, не має значення, оскільки вона не ставила питання про визнання квартири їхньою спільною частковою власністю у відповідності до положень ст.ст.112, 113 ЦК УРСР (1963 року),
який був чинним на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири.
Зважаючи на це, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка без поважних причин пропустила строк позовної давності на звернення до суду , тому підстав для задоволення її заяви про поновлення цього строку немає, а крім того, відповідачка ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про застосування наслідків спливу позовної давності.
При цьому судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до роз'яснень, викладених у абз. третьому п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29 грудня 1976 року № 11 9з наступними змінами) «Про судове рішення» з підстав пропуску строку для звернення до суду суд відмовляє, коли позов є доведеним.
З цього слід зробити висновок, що відмовити у позові внаслідок пропущення строку позовної давності можна лише в разі наявності в позивачки права на задоволення позову, оскільки в іншому випадку належить відмовити в позові за безпідставністю вимоги.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 « Про судову практику розгляду справ в апеляційному порядку» апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням.
Зважаючи на те, що у позивачки відсутнє право на задоволення позову, ухвалене судом рішення суду першої інстанції про відмову у позові слід змінити через помилку у правовому його обґрунтуванні, тобто відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 за його безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 307,309,313,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2009 року у цій справі змінити.
Відмовити ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи : Друга Запорізька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нароха Ольга Василівна, про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, переведення прав і обов'язків покупця, виключення квартири зі спадкового майна та визнання права власності на квартиру.у зв'язку з його безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до ВерховногоСсуду України.
Головуючий:
судді:
Тим самим, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження доказами, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті до уваги.
За таких обставин , судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи . викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів.
Апеляційну скаргу ОСОБА_12 відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 22 березня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий: судді: