26 травня 2010 р. № 22/149-09-4220
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П.-головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Полянського А.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Одеської залізниці
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р.
у справігосподарського суду Одеської області
за позовомКіровоградського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області
доОдеської залізниці
простягнення 175562, 70 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Шпилєва О.В. (представник за дов. від 21.10.2009р. №384),
прокуратури: Попенко О.С. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 17.12.07р. №203)
Кіровоградський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської залізниці про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання поверхневих вод, які становлять 175562,70 грн..
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2009р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р., у справі №22/149-09-4220 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Одеська залізниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та передати справу до місцевого господарського суду на новий розгляд, мотивуючи скаргу неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2009р. Державною екологічною інспекцією в Кіровоградській області на Знам'янському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні № 3 проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, в результаті якої встановлено, що джерелом водопостачання станції Помічна Знам'янського будівельно-монтажного експлуатаційного управління є р. Чорний Ташлик, у верхньому б'єфі підпірної плотини якої на території Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району розташований водоприймальний колодязь діаметром 4,5 м, біля якого встановлена насосна станція "Гребля" 1-го підйому, де здійснювався забір поверхневих вод для господарських та виробничих потреб ст. Помічна в період з 16.12.2008 р. по 31.05.2009 р. БМЕУ - 3 без дозволу (термін дії дозволу закінчився 15.12.2008р.) на спеціальне водокористування.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 26.05.2009р., протокол від 23.06.2009р. про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, яке Знам'янським БМЕУ №3 сплачено.
Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, серед яких є й здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища тощо.
Згідно із ст. 2 Водного кодексу України, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення, і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод, та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, в тому числі, й у забрудненні навколишньою природного середовища, порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд попередніх інстанцій виходив з доведеності факту порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища (забір поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування) та стягнув спричинені цим збитки в розмірі 175562,70 грн. нарахованих позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001р. № 290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2002р. за № 44/6332.
Не заперечуючи встановлене судом, а також правильність застосування норм матеріального права, покликаних врегульовувати спірні правовідносини сторін, колегія не погоджується з висновком суду щодо стягнення збитків у заявленому позивачем розмірі (175562,70 грн.), оскільки позивачем неправильно застосована вищевказана Методика розрахунку розмірів відшкодування таких збитків, на що суд 1-ї та 2-ї інстанції уваги не звернув.
В даному випадку застосуванню підлягає Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 18.05.1995р. №37 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.06.1995р. за № 162/698, згідно п. 4.2 якої відповідальність юридичних осіб настає внаслідок самовільного (без дозволу на спеціальне водокористування) забору поверхневих вод, що також знайшло своє відображення в п.7.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744 із змінами та доповненнями.
За таких обставин, оскаржувані судові акти не можна визнати законними і обґрунтованими, що дає підстави для їх скасування та передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року, ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р. та рішення господарського суду Одеської області від 14.10.2009р. у справі №22/149-09-4220 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття і в касаційному порядку перегляду не підлягає.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді: Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський