26 травня 2010 р. № 5/141-6/140
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П. -головуючого,
Костенко Т.Ф., Полянського А.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги ПАФ "Роднічок", м. Городенка Івано-Франківської області
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010р.
у справігосподарського суду Івано-Франківської області
за позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу "Ясени",
с. Ясени-Пільний Івано-Франківської області
доПАФ "Роднічок", м. Городенка Івано-Франківської області
простягнення заборгованості в сумі 23850, 16 грн. за поставлену продукцію
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: Шібель В.М. (представник за дов. від 25.05.2010р. б/н)
Сільськогосподарський виробничий кооператив "Ясени" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАФ "Роднічок" про стягнення заборгованості в сумі 23850, 16 грн. за поставлену продукцію.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.2009р. у справі № 5/141-6/140, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 212,00 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з відповідача в дохід державного бюджету м. Івано-Франківська 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, СФГ "Сокол" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.
У відзиві ПП "Багатопрофільна фірма "Вінко" просить залишити вказані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що на підставі накладних №506 від 17.09.2003р. та №82 від 31.03.2004р. та довіреностей на отримання товару, позивач передав відповідачу товар (насіння озимої пшениці, пшениця Х-26) на суму 22 684 грн..
Відповідач в свою чергу відвантажив позивачу овес на суму 1 472,00 грн. що підтверджується накладною №14 від 09.03.2006р..
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент звернення до суду становила 20 212,00 грн.
24.11.2009р. в судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про зменшення суми позову у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заявленої до стягнення основної суми заборгованості в сумі 15 000,00 грн., в підтвердження чого подано прибутковий касовий ордер № 46.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися в усній або в письмовій формі. Сторони мають обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи встановлене судом та приписи зазначених норм матеріального права, висновки господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення вимоги про стягнення 5 212,00 грн. основного боргу колегія визнає правомірними та обґрунтованими .
Колегія також погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про відмову в позові в частині нарахованих процентів від простроченої суми заборгованості, оскільки на момент подання позовної заяви строк (термін) виконання боржником обов'язку не настав і не був прострочений.
Таким чином, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року, ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2010р. у справі № 5/141-6/140 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття і в касаційному порядку перегляду не підлягає.
Головуючий суддя : Г.П. Коробенко
Судді: Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський